Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 724/325/16-ц

провадження № 61-32170св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

представник відповідача - ОСОБА_6 ,

третя особа - Хотинська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., Яремка В. В. від 22 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - Хотинська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування.

Позовна заява мотивована тим, що у липні 2000 року відповідач звернулася до нього із пропозицією передачі їй в оренду належної йому на праві власності земельної ділянки (паю), на що позивач погодився та отримував щорічно 500 грн орендної плати. У 2016 році він повідомив відповідача про намір використовувати належну йому земельну ділянку у власних потребах, на що відповідач повідомила йому про те, що вказана земельна ділянка належить їй на підставі договору дарування від 12 липня 2000 року.

Зазначав, що мав намір передати належну йому земельну ділянку (пай) лише в оренду, оскільки має інших родичів, які мають на меті отримати спірну земельну ділянку у спадок, але відповідач обманним шляхом змусила його підписати договір дарування. Вказує, що в силу свого похилого віку та безпорадного стану (розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю синдром активної залежності до алкоголю) він не розумів, який насправді документ підписав. Крім того, договір дарування укладений на вкрай невигідних для нього умовах.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати договір дарування права на земельну ділянку (пай), серії ЧВ 0028054, укладений Хотинською державною нотаріально конторою на ім`я ОСОБА_5 від 12 липня 2000 року за № 18906, недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір дарування права на земельну частку (пай), серії ЧВ 0028054 , укладений Хотинською державною нотаріально конторою на ім`я ОСОБА_5 від 12 липня 2000 року за № 18906, недійсним.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено той факт, що відповідач обманним шляхом змусила його підписати оспорюваний договір дарування, повідомивши його про необхідність оформлення саме договору оренди земельної ділянки. Позивач в силу свого похилого віку та безпорадного стану (розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю синдром активної залежності до алкоголю) не розумів, який насправді документ підписав. Строк позовної давності позивачем не пропущено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення, оскільки вважав, що підписує договір оренди земельної ділянки з отриманням щорічної орендної плати в розмірі 500 грн. Однак позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин, що перешкоджали йому подати позов протягом тривалого часу (16 років). Тому підставою для відмови у позові є пропуск позовної давності.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не визначився щодо обставин, які визначають, коли і як позивач довідався про порушені права; не врахував, що позивач дізнався про правову природу оспорюваного правочину лише 20 лютого 2016 року, коли виникла потреба використовувати земельну частку (пай) у власних цілях. Позивач з 1997 року перебуває на обліку в наркологічному кабінеті Хотинської центральної районної лікарні з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, у зв`язку із чим не розумів правову природу правочину, який підписував 12 липня 2000 року. Відповідач обманним шляхом змусила його підписати договір дарування, умови якого є вкрай невигідними для позивача. Крім того, рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області у справі № 724/217/17-ц від 13 березня 2017 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину АБМ 429165 від 12 липня 2000 року на спірну земельну частку (пай), видане на ім`я позивача, що свідчить про відсутність у позивача права на відчуження спірної земельної ділянки (паю).

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність позовних вимог, просить касаційну скаргу задовольнити частково, рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові за безпідставністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 724/325/16-ц з Хотинського районного суду Чернівецької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 12 липня 2000 року було укладено договір дарування права на земельну ділянку (пай), який посвідчений державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Мартинюк С. А., відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар право на земельну частку (пай).

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що за результатами його звернення 20 лютого 2016 року до нотаріальної контори із заявою він дізнався про оформлення 12 липня 2000 року договору дарування права на земельну частку (пай) на користь відповідача, а не дговору оренди. Як на правову підставу визнання цього правочину недійсним позивач посилався на статті 229, 230, 233 ЦК України, зокрема вчинення правочину під впливом обману, внаслідок помилки та при тяжких обставинах, у яких він перебував.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 243 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, що діяла на момент укладенння оспорюваного договору) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Дарування громадянами майна державним, кооперативним або іншим громадським організаціям може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільно корисної мети.

Відповідно до статті 56 ЦК УРСР 1963 року угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставин справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Висновок суду про те, що позивач помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами, оскільки вважав, що підписує договір оренди земельної ділянки з отриманням щорічної орендної плати в розмірі 500 грн, узгоджується з матеріалами справи.

Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України від 16 січня 2003 року № 435-IV правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється позовна давність в три роки і застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність, апеляційний суд дійшов висновку, що з часу укладання оспорюваного договору дарування (12 липня 2010 року) пройшло 16 років і позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин, що перешкоджали йому подати позов протягом такого тривалого часу.

Тому суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності на звернення до суду із цим позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун