ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7669/19 Справа № 212/4131/19

Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони :

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2019 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 червня 2019 року, -

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О., звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві.

Позов мотивовано тим, що її чоловік ОСОБА_2 загинув 25 травня 2001 року, під час виконання трудових обов`язків електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання на перехресті автомобільних доріг «Центральна» і «Сталева» дільниці 1, монтажно-ремонтного цеху Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»). По факту нещасного випадку був складений акт форми Н-1 від 24 червня 2001 року № 30 про нещасний випадок, відповідно до висновків якого нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 , стався 25 травня 2001 року об 11 годині 10 хвилин, смерть наступила внаслідок наїзду автомобіля, в зв`язку з незабезпеченням безпеки руху автомобіля по території комбінату, порушенням «Правил дорожнього руху» водієм автомобіля ОСОБА_3 та електромонтером ОСОБА_2

Звістка про смерть чоловіка призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, незважаючи на сплив часу позивачка постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть чоловіка не залишають її до теперішнього часу. Після смерті чоловіка вона лишилася без його піклування та матеріальної підтримки, оскільки заробіток чоловіка був основним джерелом доходу їх сім`ї. Смерть чоловіка змусила її корінним чином змінити своє життя, вона залишилась одна з малолітнім сином, якому було лише 5 років. Отже, посилаючись на те, що втратою рідної їй людини, з якою вона мала намір прожити до глибокої старості, радіти життю, завдано значної моральної шкоди. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 192 100,00 гривень, які просить стягнути з відповідача на її користь без утримання податків та зборів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди , завданої смертю чоловіка на виробництві, 150 000,00 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судові витрати в розмірі 1500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не враховано, що настання нещасного випадку знаходиться в прямому причинному зв`язку від дій потерпілого, внаслідок чого в діях відповідача відсутня протиправна поведінка. Вважає, що судом надано правову оцінку лише доводам позивача, а аргументи відповідача не взято до уваги.Також, зазначає, що нормами ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не передбачалося право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю чоловіка, внаслідок смерті на виробництві, адже таке право передбачено нормами ЦК України, в редакції 2004 року. На думку відповідача, у позивачки відсутнє право на відшкодування моральної шкоди, оскільки згідно Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року та положень ч.2 ст. 456 ЦК України, в редакції 1963 року, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Зокрема вважає, що обов`язок відшкодовувати моральну шкоду позивачці завдану смертю чоловіка на виробництві повинен Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки - адвоката Бутка О.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому 25 вересня 1976 року Саврівською сільською радою П`ятихатського району Дніпропетровської області шлюбі з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (а.с.4).

25.05.2001 року об 11 годині 10 хвилин на території на перехресті автомобільних доріг «Центральна» і «Сталева» дільниці 1, монтажно-ремонтного цеху Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час виконання трудових обов`язків електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання, внаслідок наїзду автомобіля, загинув ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2001 року, актовий запис № 918, ОСОБА_2 помер у віці 51 рік, причина смерті - сукупна травма грудини, живота. (а.с.3).

По факту нещасного випадку було складено акт № 30 про нещасний випадок від 24 червня 2001 року, відповідно до висновку якого нещасний випадок стався 25 травня 2001 року об 11 годині 10 хвилин, смерть наступила внаслідок наїзду автомобіля. В пункті 10 вищевказаного акту зазначено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та «Правил дорожнього руху», що призвели до смерті ОСОБА_2 (а.с. 11-12)

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 працював в монтажно-ремонтному цеху Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і смерть його настала на виробництві під час виконання трудових обов`язків, 25 травня 2001 року, тому його дружині має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці, а доводи відповідача в апеляційній скарзі що він є неналежним відповідачем, оскільки така шкода має відшкодовуватися за рахунок коштів Фонду соціального страхування, колегія суддів вважає безпідставними.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася на виробництві під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю ОСОБА_2 , на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступника Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вина підприємства у смерті ОСОБА_2 відсутня, оскільки відповідно до Акту № 30 форми Н-1 про нещасний випадок від 24.05.2001 року особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, визнано: в.о. начальника газового цеху ОСОБА_5 , який не забезпечив функціонування системи управління охорони праці і не здійснив контроль за виконання вимог посадової інструкції з охорони праці і Закону України «З озорони праці» керівниками і спеціалістами цеху,чим порушив вимоги п.п. 3.3.6; 3.5.3. «Посадової інструкції начальника газового цеху КДГМК «Криворіжсталь», крім того водій автомобіля ОСОБА_6 не забезпечив безпеку руху автомобіля по території комбінату, учинив наїзд на піщохіда, чим порущив вимоги п.12.3 «Правил дорожнього руху України» (а.с. 11-12).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивачки, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини - чоловіка та залишилась без його піклування, одна з малолітнім сином, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках.

Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачки, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю чоловіка, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки нещасний випадок, внаслідок якого загинув чоловік позивачки ОСОБА_2 , стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час виконання ним трудових обов`язків, тобто до набрання чинності ЦК України, що надало позивачу право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку що до правовідносин сторін мають застосовуватись положення статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року,в зв`язку з чим, вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що нормами ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року, не передбачалося право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю чоловіка, внаслідок смерті на виробництві, адже таке право, на їх думку, передбачено нормами ЦК України, в редакції 2004 року.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі в цій частині є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2019 року.

Головуючий :

Судді :