ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_____________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа №914/259/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Матущак О.І.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання - Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - Коновал Р.О. (адвокат)

від відповідача - Дудяк Р.А. (адвокат)

від третьої особи з боку позивача - Гуленко Ю.М. (адвокат)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м. Городок, Львівська область б/н від 25.03.2019 та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ, від 28.03.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 (повний текст рішення складено 11.03.2019, головуючий суддя У.І. Ділай, судді: О.Д. Запотічняк, А.Б. Мазовіта)

у справі № 914/259/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м.Городок, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТзОВ "Яблуневий Дар" від 09.02.2015 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

на розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними одностороннього правочину - заяви ТзОВ "Яблуневий дар" від 09.02.2015 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі №914/259/18 позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" №1 від 09.02.2015 про:

- припинення в повному обсязі зобов`язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-200469/2 від 19.07.2012 у розмірі 6 472 799,96 євро (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 7 301 318,35 доларів США), та

- припинення зобов`язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 7 301 318,35 доларів США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 6 472 799,96 євро) за наступними акредитивами:

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь CFSIT, Inc., що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 221 534,11 євро),

- безвідкличний резервний акредитив №LC/ІМ/12/112013 на суму 4 999 280,00 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Cargill Financial Services International Inc.), що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 4 431 985,82 євро),

- безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь CFSIT, Inc. (в частині вимог на суму 2 052 147,87 доларів США), що станом на 09.02.2015 складає 4927115,67 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 1 819 280,03 євро), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що акредитиви, зазначені в заяві про зарахування зустрічних взаємних вимог, не є трансферабельними. З цієї підстави позивач вважає, що права за ними не можуть передаватись іншим особам, що договори відступлення права вимоги від 05.02.2015 №№АА4 та №АА5 тягнуть за собою зміну бенефіціара акредитива, що у такий спосіб не допускається. Однак, зі змісту вказаних договорів вбачається, що заміна бенефіціара акредитивів не здійснювалась. На підставі акредитивів, після належного представлення документів, у позивача виник обов`язок по оплаті коштів (грошове зобов`язання) по відношенню до CFSIT, inc., а остання отримала відносно ПАТ "Дельта Банк" відповідне право вимоги, тобто, стало кредитором у зобов`язанні. Оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та акредитивами підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ "Яблуневий дар" і ПАТ "Дельта Банк" не є однорідними, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Яблуневий Дар», в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та в позові відмовити, мотивуючи це тим, що:

1) суд першої інстанції неправильно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №914/3217/16 та не звернув увагу на суперечності у даній постанові Верховного Суду, та при цьому скаржник покликався на висновок Вищого господарського суду України у справі № 914/133/16;

2) суд першої інстанції не врахував відповідні правові висновки у інших постановах Верховного Суду;

3) скаржник вважає, що гроші є різновидом речей з родовими ознаками, які володіють такою здатністю як замінність, а відтак мають однакову правову природу та є замінними.

Також , до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк», в якій Банк просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції шляхом виключення оспорюваних висновків суду першої інстанції, що стосуються висновків стосовно акредитивів та їх пред`явлення, мотивуючи це тим, що:

- такі висновки суду першої інстанції є передчасними.

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що мало місце належне представлення документів, а відповідно необґрунтовано вказав в рішенні, що у вказаний в Уніфікованих правилах та звичаях п`ятиденний строк позивач не зазначив, чи представлення документів було належним;

- судом зазначено, що суд не вбачає факту порушення прав ПАТ «Дельта Банк» зі сторони відповідача вчиненням оскаржуваного правочину, однак оскільки судом першої інстанції позов задоволено, то відповідно і захищено порушені права позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Яблуневий Дар» - ПАТ «Дельта Банк» просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, мотивуючи це тим, що доводи відповідача зводяться до незгоди із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 914/3217/16. Крім того, покликання на постанови пленумів носять рекомендаційний характер.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ «Яблуневий Дар» - третя особа без самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить поновити процесуальний строк для подання письмових пояснень та оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін та вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та мотивоване рішення та вірно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 914/3217/16.

Апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на подання письмових пояснень щодо апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційних скаргах, відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях третьої особи без самостійних вимог, заслухавши пояснення представників учасників справи в судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

19.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (позичальник, відповідач у справі) укладено договір мультивалютної кредитної лінії №НКЛ-2005469/2, за умовами якого кредитор зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначних цим договором, в межах невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25 000 000 євро, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30.06.2013 на умовах, визначених цим договором.

У пунктах 1.1.2.1.1-1.1.2.2.3 договору мультивалютної кредитної лінії №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 сторони визначили розмір плати за користування кредитом.

31.12.2014 між сторонами було укладено додатковий договір №20 до договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012, яким встановлено, що надання кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором, в сумі 19 672 500,55 євро з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 01.07.2015 на умовах, визначених цим договором.

У матеріалах справи наявне повідомлення Deutsche Bank AG для CFSIT, Inc. від 02.05.2014 про те, що ПАТ "Дельта Банк" виставив акредитив на його користь. За акредитивом №LC/SB/016/062014 на суму 249890,48 доларів США, дата закінчення 30.12.2014, наказодавцем є ТзОВ "Агроновоком", бенефіціаром Cargill Financial Services International Inc. Цей акредитив покриває зобов`язання наказодавця здійснити оплати згідно з договором купівлі-продажу №CFSIT288.11-6-S від 23.11.2011, укладеного між ТзОВ "Агроновоком" і CFSIT, Inc.

Також в матеріалах справи наявне повідомлення Deutsche Bank AG для CFSIT, Inc. від 04.06.2014 про те, що ПАТ "Дельта Банк" виставив акредитив на його користь акредитив №LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 доларів США, дата закінчення 30.12.2014, наказодавцем є ТзОВ "Агроновоком", бенефіціаром Cargill Financial Services International Inc. Цей акредитив покриває зобов`язання наказодавця здійснити оплати згідно з договором купівлі-продажу №CFSIT288.11-6-S від 23.11.2011, укладеного між ТзОВ "Агроновоком" і CFSIT, Inc.

05.02.2015 компанією CFSIT, Inc. було складено повідомлення про невиконання зобов`язань та вимога їх дострокового виконання, в якому CFSIT, Inc. зазначила, що вважає, що грошові зобов`язання ПАТ "Дельта Банк", Київ, Україна, банка-емітента відповідно до резервних акредитивів, в тому числі і відповідно до акредитивів №LC/SB/027/062014 та №LC/SB/028/062014, не будуть виконані і тому визнала усі суми зобов`язань за акредитивами такими, строк виконання яких настав і які підлягають негайній оплаті та вимагала здійснити негайне повернення усіх сум коштів на її рахунок.

05.02.2015 компанією CFSIT, Inc. було складено повідомлення про невиконання зобов`язань та вимога дострокового виконання зобовязань, в якому CFSIT, Inc. зазначила, що вважає, що ПАТ "Дельта Банк", Київ, Україна, банк-емітента відповідно до документарних акредитивів, в тому числі і відповідно до акредитиву №LC/SB/016/042014, не в змозі виконати свої платіжні зобов`язання і тому оголосила всі суми зобов`язань за акредитивами такими, що підлягають негайній сплаті, та вимагала здійснити негайний переказ усіх сум коштів на її рахунок.

05.02.2015 CFSIT, Inc. (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №АА4, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов`язаними з ними документами (надалі - "права вимоги"): всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", надалі за текстом - "боржник", на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: 1) безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/016/042014 на суму 249890 доларів США.

Відступлення прав вимоги набирає чинності з дати, зазначеної вище (п.1.2. договору).

Також 05.02.2015 CFSIT, Inc. (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (новий кредитор) уклали договір відступлення прав вимоги №АА5, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов`язаними з ними документами (надалі - "права вимоги"): всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", надалі за текстом - "боржник", на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: 1) безвідкличний резервний акредитив №LC/ІМ/12/112013 на суму 4 999 280,00 доларів США; 2) безвідкличний резервний акредитив №LC/ІМ/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США.

Відступлення прав вимоги набирає чинності з дати, зазначеної вище (п.1.2. договору).

В день укладення договору, тобто 05.02.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та компанія CFSIT, Inc. проінформували Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про те, що будь-які та всі права вимоги, права на отримання надходжень та процентів за безвідкличними резервними акредитивами №LC/SB/016/042014 на суму 249890 доларів США, №LC/ІМ/12/112013 на суму 4 999 280,00 доларів США, №LC/ІМ/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США виданими боржником на користь первісного кредитора, було у повному обсязі відступлено первісним кредитором на користь нового кредитора за договорами відступлення прав вимоги №АА4 та №АА5. Договір та передбачене ним відступлення прав набули чинності 05.02.2015.

Факт надсилання згаданого повідомлення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та поштової квитанції від 06.02.2015.

08.10.2013 між Cargill Financial Services International, Inc. (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (компанія) було укладено угоду про торговий кредит №1650 2013, за якою кредитор зобов`язався надати компанії кредит в розмірі 4 784 000,00 доларів США на строк до 06 травня 2014 року.

Угодою про внесення змін №1 від 06.05.2014 до угоди про торговий кредит №1650 2013 кредитор погодився внести зміни в умови погашення кредиту в розмірі 4 784 000,00 доларів США і продовжити його на додатковий строк до 180 днів та змінити дату погашення кредиту на 02.11.2014 за умови отримання кредитором наступних змін до акредитиву №LC/IM/12/112013, випущеного ПАТ "Дельта Банк", від авізуючого банку: дата відстроченого платежу за акредитивом має бути змінена з 06.05.2014 на 02.11.2014.

05.11.2013 Публічне акціонерне товариство "Дельт Банк" (банк-емітент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (наказодавець) уклали договір про відкриття непокритого акредитива №2005469-7/АН.

Згідно п.1.1. договору, банк-емітент у забезпечення належного виконання наказодавцем своїх зобов`язань перед Cargill Financial Services International, Inc. (бенефіціар) за угодою про торговий кредит №1650 2013 від 08.10.2013 (контракт), зобов`язується протягом трьох банківських днів від дня укладення цього договору та за умови виконання наказодавцем умов пп.3.1.1., 3.1.2. цього договору відкрити за заявою про відкриття документарного акредитива наказодавця на користь бенефіціара безвідкличний непокритий документарний акредитив (акредитив).

Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 4 999 280,00 доларів США, надалі за текстом - "сума акредитива" (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору, акредитивом за цим договором забезпечено виконання наказодавцем платежу в сумі грошових коштів згідно з документами, наданими бенефіціаром за акредитивом, у межах суми акредитива (сума платежу), на користь бенефіціара за умови виконання бенефіціаром своїх зобов`язань щодо надання кредиту і надання документів у повній відповідності з умовами акредитива.

Як передбачено п.2.3. договору, умови відкриття та виконання акредитива визначені в заяві про відкриття документарного акредитива, поданій наказодавцем до банку-емітента.

05.11.2013 ТзОВ "Яблуневий дар" подало заяву про відкриття документарного акредитиву №7, в якій просило відкрити безвідкличний акредитив на користь бенефіціара Cargill Financial Services International, Inc. на суму 4 999 280,00 доларів США.

06.11.2013 ПАТ "Дельта Банк" листом повідомило ТзОВ "Яблуневий дар" про відкриття банком безвідкличного непідтвердженого акредитиву №LC/IM/12/112013 на суму 10 598 390,00 доларів США, бенефіціар - Cargill Financial Services International, Inc.

09.12.2013 між Cargill Financial Services International, Inc. (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (компанія) було укладено угоду про торговий кредит №1661 2013, за якою кредитор зобов`язався надати компанії кредит в розмірі 10 142 000,00 доларів США на строк до 18 червня 2014 року.

Угодою про внесення змін №1 від 18.06.2014 до угоди про торговий кредит №1661 2013 кредитор погодився внести зміни в умови погашення кредиту в розмірі 10 142 000,00 доларів США і продовжити його на додатковий строк до 180 днів та змінити дату погашення кредиту на 15.12.2014 за умови отримання кредитором наступних змін до акредитиву №LC/IM/14/122013, випущеного ПАТ "Дельта Банк", від авізуючого банку: дата відстроченого платежу за акредитивом має бути змінена з 18.06.2014 на 15.12.2014.

20.12.2013 Публічне акціонерне товариство "Дельт Банк" (банк-емітент) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (наказодавець) уклали договір про відкриття непокритого акредитива №2005469-8/АН.

Згідно п.1.1. договору, банк-емітент у забезпечення належного виконання наказодавцем своїх зобов`язань перед Cargill Financial Services International, Inc. (бенефіціар) за угодою про торговий кредит №1661 2013 від 09.12.2013 (контракт), зобов`язується протягом трьох банківських днів від дня укладення цього договору та за умови виконання наказодавцем умов пп.3.1.1., 3.1.2. цього договору відкрити за заявою про відкриття документарного акредитива наказодавця на користь бенефіціара безвідкличний непокритий документарний акредитив (акредитив).

Гранична сума відповідальності за акредитивом складає 10 598 390,00 доларів США, надалі за текстом - "сума акредитива" (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору, акредитивом за цим договором забезпечено виконання наказодавцем платежу в сумі грошових коштів згідно з документами, наданими бенефіціаром за акредитивом, у межах суми акредитива (сума платежу), на користь бенефіціара за умови виконання бенефіціаром своїх зобов`язань щодо надання кредиту і надання документів у повній відповідності з умовами акредитива.

Як передбачено п.2.3. договору, умови відкриття та виконання акредитива визначені в заяві про відкриття документарного акредитива, поданій наказодавцем до банку-емітента.

20.12.2013 ТзОВ "Яблуневий дар" подало заяву про відкриття документарного акредитиву №5, в якій просило відкрити безвідкличний акредитив на користь бенефіціара Cargill Financial Services International, Inc. на суму 10 598 390,00 доларів США.

20.12.2013 ПАТ "Дельта Банк" листом повідомило ТзОВ "Яблуневий дар" про відкриття банком безвідкличного непідтвердженого акредитиву №LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США, бенефіціар - Cargill Financial Services International, Inc.

06.02.2015 ПАТ "Дельта Банк" звернулося до ТзОВ "Яблуневий дар" з претензією про сплату заборгованості за договором №НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 на суму 11 203 550,41 євро (11 072 500,55 євро заборгованості за кредитом та 131049,86 євро заборгованості за нарахованими процентами).

09.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" оформило на ім`я ПАТ "Дельта Банк" заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог №1, у якій, посилаючись на те, що вимоги банку до товариства за кредитним договором та вимоги товариства до банку за акредитивами є однорідними та такими, строк виконання зобов`язань за якими настав, заявило про:

-припинення в повному обсязі зобов`язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №НКЛ-200469/2 від 19.07.2012 у розмірі 6 472 799,96 євро (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 7 301 318,35 доларів США), та

- припинення зобов`язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 7 301 318,35 доларів США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 6 472 799,96 євро) за наступними акредитивами:

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь CFSIT, Inc., що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 221 534,11 євро),

-безвідкличний резервний акредитив №LC/ІМ/12/112013 на суму 4 999 280,00 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Cargill Financial Services International Inc.), що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 4 431 985,82 євро),

- безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США, виданий Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь CFSIT, Inc. (в частині вимог на суму 2 052 147,87 доларів США), що станом на 09.02.2015 складає 4927115,67 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 1 819 280,03 євро), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Предмет позову - вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" №1 від 09.02.2015.

Спірні відносини регулюються нормами ЦК України, ГК України, тощо, а види акредитивів, їх зміст, порядок випуску та обігу, істотні умови, внесення змін до існуючих акредитивів, строк їх дії, спосіб та порядок здійснення платежу за ними, належне представлення необхідних документів та/або проведення операцій (розрахунків) за ними врегульовано спеціальними нормами матеріального права, а саме: Уніфікованими звичаями і правилами по документарному акредитиву Міжнародної Торгової палати (UCP-600), чинних з 01.07.2007, а також Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №514. У повідомленнях про відкриття і повідомленнях про зміни до безвідкличних акредитивів на стор. 4 вказано про правове регулювання цих відносин Уніфікованими звичаями і правилами щодо документарного акредитива Міжнародної Торгової Палати (UCP-600), публікація №600, редакція 2007, а не Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, публікація №500*, редакція 1993.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 601 цього Кодексу зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за іншим), однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду) і такими, щодо яких настав строк виконання, або якщо він визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв`язок", цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Ст. 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов`язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Згідно ст. 1095 ЦК України, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов`язання банку-емітента зобов`язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Постановою Національного банку України від 03.12.2003 № 514 затверджено Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями", яким визначено загальні правила Національного банку України щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб. Пунктом 1.2 розділу І цього Положення передбачено, що під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою, або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, і не суперечать законодавству України.

Акредитив - грошове зобов`язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов`язання проти належного представлення (пункт 1.3 розділу І Положення). Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення в акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплатити за пред`явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред`явленням; взяти на себе зобов`язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту. За змістом пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення для відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку заяву про відкриття документарного акредитива за довільною формою із зазначенням усіх обов`язкових реквізитів згідно з пунктом 1.3 цієї глави. Згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу ІІ Положення уповноважений банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності коштів для грошового забезпечення акредитива або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або достатності відкритих наказодавцю акредитива кредитних ліній, або наявності гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, протягом трьох банківських днів з дня прийняття уповноваженим банком-емітентом заяви про відкриття акредитива надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного або іншого банку/ів або безпосередньо бенефіціару (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива). Акредитив уважається відкритим з дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив уважається чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення після відправлення банком-емітентом повідомлення про відкриття акредитива та відображення операції в бухгалтерському обліку акредитив уважається чинним для наказодавця акредитива.

За змістом пункту "b" статті 14 Уніфікованих правил та звичаїв по документарному акредитиву (UCP-600) Міжнародної Торгової Палати, у редакції 2007 року виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджувальний банк, якщо такий є, і банк-емітент повинні мати максимум п`ять банківських днів, що йдуть за днем представлення документів, для визначення того, чи є представлення належним. Цей термін не скорочує або яким-небудь іншим чином не зачіпає, на дату або після терміну представлення, будь-який термін позовної давності або останній термін представлення документів. Відповідно до пункту "b" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв якщо банк-емітент визначає, що представлення документів є неналежним, він може на свій розсуд зв`язатися з наказодавцем акредитиву з питань усунення розбіжностей. Це не повинно виходити за межі терміну, визначеного у пункті "b" статті 14. Пунктом "с" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв передбачено, що виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є, або банк-емітент вирішують відмовити в платежі або негоціації, вони повинні повідомити про це особу, яка подала документи. Повідомлення, передбачене у пункті "с" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв має бути передане по телекомунікації або, якщо це неможливо, іншими засобами не пізніше закінчення п`ятого банківського дня, що слідує за днем подання документів (пункт "d" статті 16).

При цьому, якщо банк-емітент або підтверджуючий банк відмовляється діяти відповідно до положень цієї статті, то він буде не вправі заявити претензію про те, що документи не є належним поданням.

За змістом пункту "е" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є або банк-емітент можуть після подання відповідного повідомлення, передбаченого у пунктах "с" (ІІІ), "а", "b" статті 16, повернути документи особі, яка їх представила у будь-який час.

Зазначеними положеннями спростовуються покликання позивача та третьої особи щодо ненастання у позивача обов`язків по акредитивах. Так, з матеріалів справи, зокрема, повідомлення від 05.02.2015 вбачається, що компанія CFSIT, Inc. звернулася до ПАТ "Дельта Банк", зазначивши, що у зв`язку з: "фактом нездійснення Банком оплати згідно з резервними акредитивом під номером 3, виданим Банком на користь CFSIT; погіршенням фінансової ситуації в Україні та істотним погіршенням фінансового становища ПАТ "Дельта Банк"; обмеженням доступу ПАТ "Дельта Банк" до ринків фінансових послуг, проведення обмінних операцій для забезпечення повернення грошових зобов`язань в іноземній валюті та урядової підтримки, у зв`язку із актуальною політичною та економічною ситуацією в Україні, ми вважаємо, що грошові зобов`язання Банку відповідно до вищенаведених резервних акредитивів не будуть виконані ПАТ "Дельта Банк" через причини, вказані вище, і тому визнаємо усі суми зобов`язань за вказаними акредитивами такими, строк виконання яких уже настав і які підлягають негайній оплаті. Ми вимагаємо від Вас здійснити негайне повернення усіх вказаних в цьому повідомленні сум коштів на наш рахунок". У вказаний в Уніфікованих правилах та звичаях п`ятиденний строк позивач не зазначив, чи представлення документів було належним. В судових засіданнях позивач заперечив факт неоплати за зазначеними у повідомленні резервним акредитивом, пояснюючи це відсутністю такого в системі бухгалтерського обліку. Водночас, зазначене не звільняє позивача від обов`язку у п`ятиденний термін визначити, чи було представлення документів належним та повідомити про це, що зроблено не було та позбавляє позивача права заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно із ст. 16 Уніфікованих правил та звичаїв.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що акредитиви, зазначені в заяві про зарахування зустрічних взаємних вимог, не є трансферабельними. З цієї підстави позивач вважає, що права за ними не можуть передаватись іншим особам, що договори відступлення права вимоги від 05.02.2015 №№АА4 та №АА5 тягнуть за собою зміну бенефіціара акредитива, що у такий спосіб не допускається.

Однак, зі змісту вказаних договорів вбачається, що заміна бенефіціара акредитивів не здійснювалась. На підставі акредитивів, після належного представлення документів, у позивача виник обов`язок по оплаті коштів (грошове зобов`язання) по відношенню до CFSIT, inc., а остання отримала відносно ПАТ "Дельта Банк" відповідне право вимоги, тобто, стало кредитором у зобов`язанні.

Як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції, Банк не позбавлений права виконати зобов`язання як перед бенефіціаром, так і перед новим кредитором та зазначив, що відповідачу не могли бути передані права бенефіціара.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договорів №№ АА4, АА5 від 05.02.2015 відступлення права вимоги прямо законом не встановлена, ці договори не оскаржувались, недійсними не визнавались, а їх предметом є передача права вимоги первісного кредитора новому кредитору до боржника у відповідному зобов`язанні - ПАТ "Дельта Банк". Договори містять посилання на акредитиви як на правочини, з яких виникло таке право вимоги. Зазначеним спростовуються посилання на неможливість відступлення прав вимоги до відповідача.

Як наслідок, не заслуговують на увагу й посилання позивача та третьої особи на те, що акредитиви можуть виконуватись тільки у спосіб, зазначений у них, що не передбачає можливості зарахування зустрічних взаємних вимог. Як зазначено вище, платежі за акредитивами не були проведені позивачем у визначений строк, відповідач не отримав статусу бенефіціара за акредитивами, а тому спірні відносини стосуються не виконання обов`язків за акредитивами, а наслідків порушення таких обов`язків: бенефіціар отримав право вимоги до банка-емітента, яке відступив новому кредитору - відповідачу, який у свою чергу вимагає погашення суми заборгованості. Тому, норми, які регулюють порядок виконання акредитиву до спірних відносин не застосовуються.

Позивач також посилається на те, що заява про зарахування зустрічних взаємних вимог №1 від 09.02.2015 була подана після прийняття Постанови Правління НБУ від 30.10.2014 №692БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії проблемних", у відповідності до якої було встановлено ряд обмежень, у т.ч. погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі. Однак, зазначена Постанова правління НБУ суду першої інстанції надана не була. Окрім того, як вбачається з цитованого позивачем її змісту, вона не забороняє кредиторам банку зарахування зустрічних грошових вимог в односторонньому порядку, а лише покладає обов`язки на посадових осіб банку при здійсненні господарської діяльності дотримуватись певних обмежень. Нормативні акти НБУ за своєю юридичною силою не обмежують дії норм ЦК України, зокрема, ст. 601.

За змістом статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Умовами договору кредитної лінії від 19 липня 2012 року № НКЛ-2005469/2 сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) або в національній валюті за курсом НБУ станом на момент погашення. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США (п. 1.1.4).

Натомість спірні акредитиви видані в доларах США та повідомлення про невиконання зобов`язань з вимогою дострокового виконання зобов`язань має здійснюватися банком у доларах США.

Отже, оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії та акредитивами підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

У висновку щодо застосування норм права зазначеному в постанові Великої палати Верховного Суду України від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 передбачено, що у разі якщо зобов`язання підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то такі вимоги не є однорідними з огляду на те, що євро та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними.

Водночас однією з умов зарахування зустрічних вимог є, зокрема, настання строку їх виконання.

Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ "Яблуневий дар" і ПАТ "Дельта Банк" не є однорідними, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

Згідно із матеріалами справи та суті самого зарахування зустрічних взаємних вимог, внаслідок зарахування таких вимог на відповідну суму зменшились й зобов`язання позивача у грошовому виразі. Фінансових втрат внаслідок такого зарахування ПАТ "Дельта Банк" не зазнав. Та обставина, що пізніше, після проведеного зарахування зустрічних взаємних вимог, розпочалась процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" як неплатоспроможного, і таке зарахування впливає на можливість задоволення вимог інших кредиторів, не впливає на висновки суду. Так, таке зарахування було проведене завчасно, до прийняття 02.03.2015 правлінням НБУ постанови №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних". ПАТ "Дельта Банк" не наділений повноваженнями представляти інтереси інших свої кредиторів у спірних відносинах.

Відтак, суд першої інстанції, як ним зазначено, не вбачав факту порушення прав ПАТ "Дельта Банк" зі сторони відповідача вчиненням оскаржуваного правочину. Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права чи охоронюваного законом інтересу, але лише у випадку його порушення, невизнання, або оспорювання. Апеляційний суд зазначає, що зазначений висновок суду першої інстанції зроблено в контексті визнання банку неплатоспроможним.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно із п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Однак, належні докази суперечності оскаржуваного правочину вимогам закону, надані не були.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У висновку щодо застосування норм права зазначеному в постанові Великої палати Верховного Суду України від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 передбачено, що за змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України фізична особа (вкладник) не обмежена в праві передачі своїх прав за договором банківського вкладу (депозиту) іншим особам (відступлення права вимоги). Виходячи зі змісту статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі цієї норми права, мають бути зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. У разі якщо зобов`язання підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то такі вимоги не є однорідними з огляду на те, що євро та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними.

В ухвалі від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від зазначеного висновку щодо застосування норм права, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16 (провадження № 12-176гс18).

У той же час, апеляційна скарга ТОВ «Яблуневий Дар» фактично стосується заперечень проти висновку, зробленого Великою Палатою у справі № 914/3217/16, однак апеляційний суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначеного висновку Суду.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ «Яблуневий Дар» не містить підстав згідно ст. 277 ГПК України для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» заперечує факт належного пред`явлення акредитивів, разом з тим, на повідомлення компанії CFSIT, Inc. від 05.02.2015 банком не було дано жодного зворотної відповіді чи реагування, у справі відсутні докази протилежного.

Скаржником ПАТ «Дельта Банк» не доведено належними доказами підстав для зміни рішення суду першої інстанції за наведеними доводами.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг.

За даних обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі № 914/259/18 відповідає нормам матеріального права. Доводи скаржників в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст.129 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про покладення сплаченого скаржником судового збору на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м. Городок, Львівська область від 25.03.2019 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ, від 28.03.2019 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2019 у справі №914/259/18 - залишити без змін.

4. Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржників.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 07.10.2019р.