ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2019 року Справа № 913/493/19

м. Харків Провадження № 3/913/493/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Гулевич В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", м. Сєвєродонецьк Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності

в присутності представників учасників справи:

від позивача – Парфьонов О.О. – головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність від 08.01.2019 № б/н;

від відповідача – представник не прибув;

від третьої особи – представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", в якій просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.05.2006, серії ЯЯЯ № 391322;

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Луганська область, Міловський АДРЕСА_1 смт. Мілове, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна – 14804949, номер запису: 11, в книзі: 5, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 22.05.2006, дата внесення запису: 22.05.2006, власник: Центральна районна аптека № 74 Луганського обласного комунального виробничого підприємства "Фармація", форма власності – комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: свідоцтво про право власності від 19.05.2006 серії ЯЯЯ № 391322, видане Міловською районною державною адміністрацією;

- визнати за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради (код 24046449) право власності на нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Луганська АДРЕСА_3 Мілове, АДРЕСА_2 , 2.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час проведення контролю за державною реєстрацію правочинів нерухомого майна, яке належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, позивачем отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.08.2019 № 14804949, із якої вбачається, що власником нерухомого майна – аптеки № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Луганська АДРЕСА_3 Мілове АДРЕСА_2 2, є Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація". Зазначене право власності зареєстроване за відповідачем на підставі розпорядження Міловської районної державної адміністрації від 18.05.2006 № 225. Підставою виникнення за Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" права власності є свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.05.2006, серії ЯЯЯ № 391322 та реєстрація права комунальної власності 22.05.2006.

Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" відповідно до п. 1.2 Статуту є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений на те орган. Згідно п. 1.4 Статуту засновником підприємства є Луганська обласна рада. В пункті 5.2 Статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання". Таким чином, з положень Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" прямо витікають правові норми, які визначають право власності на об`єкти нерухомого майна за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області.

Міловська районна державна адміністрація всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", рішенню Виконавчого комітету Луганської обласної ради народних депутатів від 29.02.1992 № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування" передала у власність відповідача – Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м, яке на час видачі свідоцтва про право власності належало на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Луганської області.

Міловським районним госпрозрахунковим підприємством "Бюро технічної інвентаризації" 22.05.2006 здійснено державну реєстрацію права власності спірного нерухомого майна.

Таким чином, позивач вважає, що порушено майнові права та законні інтереси територіальної громади сіл, селищ, міст Луганської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 913/493/19, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ", справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 01.10.2019.

Відповідач заявою від 11.09.2019 № 09/11-01 визнав позовні вимоги, розгляд справи просить провести за відсутності представника підприємства.

Третьою особою – КП "Луганська обласна "Фармація Північ" надані пояснення щодо позовної заяви від 23.09.2019 № 01-30/142, в яких зазначено про відсутність заперечень щодо обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, правових підстав позову та не заперечує проти задоволення позовних вимог. Справу просить розглянути за відсутності представника підприємства.

У судове засідання 01.10.2019 прибув представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи – Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" правом на участь у судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 191, 192 цього Кодексу (ч. 4 ст. 185 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заяву відповідача про визнання позову, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

Оцінивши надані докази і доводи представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.08.2019 № 14804949 власником нерухомого майна – аптеки № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Луганська АДРЕСА_4 Міловський АДРЕСА_5 Мілове, АДРЕСА_6 . АДРЕСА_2 , 2, є Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація".

Зазначене право зареєстроване за відповідачем на підставі розпорядження Міловської районної державної адміністрації від 18.05.2006 № 225 "Про оформлення правових документів на аптеку № 74 по вул. Леніна, 2 в с. Мілове", свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.05.2006 серії ЯЯЯ № 391322, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.05.2006 серії СВУ № 800233.

На думку позивача, видача свідоцтва та реєстрація права комунальної власності за КП "Луганська обласна "Фармація" порушує майнові права та законні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області.

Статтею 31 Закону України від 07.02.1991 № 697-ХІІ "Про власність", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до постанов Верховної Ради Української РСР від 08.12.1990 № 534-XII "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 № 885-XII "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (далі – постанова КМУ № 311).

Згідно постанови КМУ № 311 облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів повинно було бути здійснене розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя (п. 3 постанови КМУ № 311).

Розділом І Переліку державного майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою КМУ № 311, до власності областей віднесено аптечні склади, магазини аптечні та оптики.

На виконання вимог постанови КМУ № 311 Виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів було прийняте рішення від 29.02.1992 № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування" (далі – рішення № 56).

Відповідно до рішення № 56 та згідно з Переліком державного майна, що приймається у комунальну власність обласної ради народних депутатів (додаток № 1 до рішення № 56) до комунальної власності обласної ради народних депутатів було передано Обласне виробниче об`єднання "Фармація", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", а також аптеки Обласного виробничого об`єднання "Фармація" у кількості 376 одиниць (аркуші справи 63-73).

Відповідно до додатку № 2 до рішення № 56, а саме: до Переліку державного майна, що передається до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів, до комунальної власності міських та районних Рад народних депутатів було передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів (аркуші справи 74-78).

На виконання розпорядження Представника Президента України від 21.10.1992 № 336 "Про створення підприємств обласної комунальної власності" на базі Виробничого об`єднання "Фармація" було створено Луганське обласне державне комунальне виробниче підприємство "Фармація" (аркуші справи 82-83), яке зареєстроване рішенням міської комісії з реєстрації та перереєстрації державних підприємств, об`єднань від 06.11.1992 № 293 "Про реєстрацію Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація" (аркуш справи 84). Протоколом міської комісії з реєстрації та перереєстрації державних підприємств, об`єднань від 06.11.1992 № 42 зареєстровано Статут Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація" (аркуші справи 85-89). Додатком № 1 до Статуту Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація" визначено перелік структурних підрозділів, один з яких – Центральна районна аптека № 74, яка розташована за адресою: Луганська область, смт. Мілове, вул. Леніна, 2, що підтверджується Положенням про Центральну районну аптеку № 74, яке затверджене наказом заступника генерального директора Луганського обласного державного комунального виробничого підприємства "Фармація" від 12.02.1993 № 23 (аркуші справи 89-93).

В подальшому рішенням Луганської обласної ради від 20.02.1998 № 22/5 "Про перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, якими управляє обласна рада" затверджений перелік об`єктів комунальної власності області, у відповідності з яким до обласної комунальної власності було віднесено Виробниче об`єднання "Фармація" та структурні підрозділи, зокрема, Міловську центральну районну аптеку № 74 (аркуші справи 94-97). Пунктом 2 цього рішення встановлено, що відчуження зазначених у додатку до нього підприємств, установ та організацій здійснюється лише за наявності згоди обласної Ради.

Повноваження обласних Рад народних депутатів щодо прийняття вищезазначених рішень та набуття права комунальної власності було встановлено ст.ст. 5, 7, 52 Закону Української РСР від 07.12.1990 № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", який був введений в дію відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.12.1990 № 534-ХІІ та втратив чинність 12.06.1997.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність її набуття не встановлена судом. Дана норма кореспондується із ст. 4 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час прийняття Виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів рішення № 56, згідно якої цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Згідно ст. 86 ЦК Української PCP правом власності є врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

У відповідності до ст. 90 ЦК Української РСР (ст. 34 Закону України "Про власність") земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки у користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Статтею 91 ЦК Української РСР було врегульовано порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооператив та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Статтею 89 ЦК Української РСР було встановлено що державна власність – основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Комунальну власність, як вид державної власності, було визначено ст. 31 Закону України "Про власність", який був прийнятий 26.03.1991 та почав діяти з 15.04.1991.

Отже, до прийняття та введення в дію Закону України "Про власність" уся власність була загальнодержавною (республіканською), при цьому ради депутатів трудящих та їхні виконавчі комітети входили до системи органів державної влади.

Спірний об`єкт нерухомості будувався до 1991 року і належав до державної власності, оскільки до того часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Згідно ст. 31 Закону України "Про власність" до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 32 Закону України "Про власність" суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України; суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та підстави її набуття було передбачено ст. 7 Закону Української РСР від 07.12.1990 № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування", згідно якої до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, вказане в Законі України "Про власність".

Перелік об`єктів комунальної власності, визначений ст. 35 Закону України "Про власність", відповідно до якої об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Статтею 49 Закону України "Про власність", який діяв на час розмежування майна між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.

Отже, на підставі вказаних норм законодавства, постанови КМУ № 311 та прийнятих рішень Виконавчого комітету Луганської обласної ради народних депутатів від 29.02.1992 № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування", Луганської обласної ради народних депутатів від 29.07.1992 № 9/2 "Про перелік об`єктів комунальної власності", Луганської обласної ради народних депутатів від 20.02.1998 "Про перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст області, якими управляє обласна рада" в процесі розмежування державної та комунальної власності спірне майно правомірно передане до комунальної власності Луганської області, а територіальні громади сіл, селищ, міст Луганської області набули права спільної власності на спірне майно, як об`єкт комунальної власності області.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції Закону України від 04.07.2012 № 5037-VI, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права комунальної власності територіальних громад Луганської області в особі Луганської обласної Ради народних депутатів на спірне приміщення не була проведена, оскільки законодавство, що діяло на той час, у тому числі Цивільний кодекс Української PCP, не передбачало обов`язковість такої реєстрації, а тому право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради, яке виникло на дане нежитлове приміщення, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є дійсним.

З огляду на те, що правовідносини щодо права власності на спірне майно виникли та продовжуються до цього часу, то до них також підлягає застосуванню Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, підлягає застосуванню також цей Кодекс.

Частиною 3 ст. 24 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Як чинним Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", так і законодавством, яке було чинним на час виникнення правових конструкцій права комунальної власності в Україні, суб`єктів та об`єктів цього права, передбачались правові підстави набуття права комунальної власності відповідними суб`єктами.

У відповідності до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Розділу І Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою КМУ № 311, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, підлягали передачі до комунальної власності областей.

Згідно п. 3 постанови КМУ № 311 розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

У пункті 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад. Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громах відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, тощо.

Отже, способом волевиявлення ради щодо здійснення правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню об`єктами комунальної власності є прийняття нею відповідного рішення.

Луганською обласною радою не приймалось жодних рішень щодо передачі до комунальної власності територіальної громади Міловського району спірного майна.

Ані Конституцією України, ані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ані будь-якими іншими законодавчими актами не передбачено право районних адміністрацій та їх посадових осіб приймати рішення про перехід об`єктів загальнодержавної власності у комунальну власність.

В порушення вищевказаних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови КМУ № 311 та рішення № 56, прийнятого на виконання вказаної постанови, Міловською районною державною адміністрацією спірне майно, яке на час видачі свідоцтва про право власності, належало на праві власності територіальній громаді сіл, селищ, міст Луганської області, передано у власність КП "Луганська обласна "Фармація".

Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" згідно п. 1.2 Статуту є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений нею орган. Згідно п. 1.4 Статуту засновником підприємства є Луганська обласна рада. В пункті 5.2 Статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

У статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дається визначення поняття права комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Частинами 1, 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 3 ст. 78 ГК України встановлено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

З огляду на викладені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що нерухоме майно – аптека № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, вул. Леніна, 2, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою і закріплюється за Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" на праві господарського відання.

Водночас суд бере до уваги, що ст. 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" передбачено, що військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. У день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області.

Згідно абз. 3 ст. 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації району, області – це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" у разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військово-цивільних адміністрацій їх статусу набувають відповідні районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу керівників відповідних військово-цивільних адміністрацій.

Указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій" утворено Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію.

Отже, наразі повноваження Луганської обласної ради покладені на Луганську обласну державну адміністрацію.

На підставі розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації – керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 11.11.2015 № 551 "Про внесення змін до структури та чисельності структурних підрозділів облдержадміністрації" було створено Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації – керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 15.05.2018 № 389 "Про внесення змін до Положення про Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, посадової інструкції директора цього Департаменту" внесено та затверджено зміни до Положення про Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації і викладено його у новій редакції.

Відповідно до п.п. 2 п. 4 Положення основними завданнями Департаменту є управління майном у межах повноважень, у тому числі делегованих обласною радою.

Згідно підпунктів 1, 7, 11 п. 5 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює облік та забезпечує проведення інвентаризації нерухомого майна, здійснює контроль за державною реєстрацією правочинів щодо нерухомого майна, здійснює претензійно-позовну роботу з питань захисту майнових прав щодо майна.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Рішенням Луганської обласної ради від 18.12.2003 № 11/31 "Про делегування деяких повноважень з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради" делеговано керівникам підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області наступні повноваження з управління об`єктами спільної власності, пов`язаними з оформленням і реєстрацією прав власності на нерухоме майно, зокрема подавати заяви і документи для реєстрації прав власності на нерухоме майно (п. 1 рішення).

Розпорядженням Міловської районної державної адміністрації від 18.05.2006 № 225 "Про оформлення правових документів на аптеку № 74 по вул. Леніна, 2 в с. Мілове" вирішено установити право власності та видати свідоцтво про право власності на аптеку № 74 по вул. Леніна, 2 в с. Мілове Міловського району Луганської області на ім`я Центральної районної аптеки № 74 Луганського обласного комунального виробничого підприємства "Фармація".

19.05.2006 Міловською районною державною адміністрацією Комунальному підприємству "Луганська обласна "Фармація" видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Луганська АДРЕСА_3 Мілове АДРЕСА_2 , 2.

Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", зареєструвавши за собою право власності на нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , не визнало право власності на вказаний об`єкт нерухомості територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області.

Оскільки судом встановлено, що нерухоме майно – аптека № 74, загальною площею 196,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 область АДРЕСА_7 Міловський АДРЕСА_1 смт. Мілове АДРЕСА_7 вул. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, то позовні вимоги в частині визнання за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради права власності на вказане нерухоме майно підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Крім того, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вже зазначалось, відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нерухомого майна – аптеки № 74, загальною площею 196,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна – 14804949, зазначене Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація".

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445.

Пунктом 1 вказаного наказу встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, визначені Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі – Закон № 1952).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав у Державному реєстрі прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Частиною ч. 5 ст. 12 Закону № 1952 визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульований ч. 1 ст. 15 Закону № 1952, яка передбачає, зокрема, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав, а також видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1952 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 ст. 26 Закону № 1952 передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (ч. 5 ст. 26 Закону № 1952).

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (за змістом пунктів 6.1, 6.2 зазначеного Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Як вбачається із матеріалів справи Міловською районною державною адміністрацією 19.05.2006 відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Міловським районним госпрозрахунковим підприємством бюро технічної інвентаризації 22.05.2006 проведено державну реєстрацію права власності за КП "Луганська обласна "Фармація".

Приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осі. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Таким чином, Луганська обласна рада станом на 29.02.1992 у порядку та у спосіб, встановлені чинним на той час законодавством, правомірно набула право власності на спірне майно.

Матеріали справи свідчать, що спірне майно територіальній громаді Міловського району у власність не передавалось, а тому Міловська районна державна адміністрація не мала права приймати рішення про передачу нерухомого майна – аптеки № 74 у власність Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" та видавати свідоцтво про право власності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що наявність свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зробленого на його підставі запису про реєстрацію права власності у реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем обмежує правомочність власника – територіальні громади сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради – щодо розпорядження вказаним приміщенням аптеки, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на цей об`єкт нерухомості відповідає передбаченим цивільним законодавствам способам захисту та забезпечує ефективний захист прав власника.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позивач при поданні позову за платіжними дорученнями від 19.08.2019 № 135 та № 136 сплатив до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 11 526 грн. 00 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 5 763 грн. 00 коп. Повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 5 763 грн. 00 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 185, 191, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації до Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.05.2006, серії НОМЕР_1 , видане Міловською районною державною адміністрацією.

3.Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна – 14804949, номер запису: 11, в книзі: 5, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 22.05.2006, дата внесення запису: 22.05.2006, власник: Центральна районна аптека № 74 Луганського обласного комунального виробничого підприємства "Фармація", форма власності – комунальна, частка власності 1/1, підстава виникнення: свідоцтво про право власності від 19.05.2006 серії ЯЯЯ № 391322, видане Міловською районною державною адміністрацією.

4.Визнати за територіальними громадами сіл, селиш, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради право власності на нерухоме майно – аптеку № 74, загальною площею 196,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

АДРЕСА _8 .Стягнути з Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 33, офіс 2, ідентифікаційний код 01975442 на користь Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 59 ідентифікаційний код 40194452 судовий збір в сумі 5 763 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

7.Повний текст рішення складено і підписано – 07.10.2019.

Суддя А.В. Секірський