ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2019

Справа № 910/5710/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (далі - Підприємство) та публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - Товариство) до публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 7 142 379,68 грн. пені та 3 289 253,36 грн. штрафу,

за участі представників:

Підприємства: Перепелиці А.В. за довіреністю від 26 грудня 2018 року;

Товариства: Перепелиці А.В. за довіреністю від 27 листопада 2018 року № 01/01/07-762/д;

відповідача: Никеруя Т.М. за довіреністю від 29 травня 2019 року № 1-858;

третьої особи: Литвина П.В. за довіреністю від 26 квітня 2019 року № 14-166,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2017 року Підприємство та Товариство звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов`язання відповідача вчинити дії та стягнення з останнього збитків і штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що з 31 жовтня 2016 року до Товариства на підставі пункту 3.3 укладеного між позивачами договору купівлі-продажу природного газу від 18 жовтня 2016 року № 06.1/860-Г та акту приймання-передачі від 31 жовтня 2016 року перейшло належне Підприємству право власності на природний газ об`ємом 3 642,584 тис.м<sup>3</sup>. Водночас відповідач, як оператор газосховищ, отримавши відповідний акт приймання-передачі газу від 31 жовтня 2016 року, у порушення покладених на нього зобов`язань не відобразив передачу права власності на цей газ на особових рахунках позивачів, а саме: зменшення на 3 642,584 тис. м³ обсягу природного газу на особовому рахунку Підприємства та збільшення на 3 642,584 тис. м³ обсягу газу на особовому рахунку Товариства. У зв`язку з наведеними обставинами позивачі просили суд зобов`язати публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (правонаступником якого є акціонерне товариство "Укртрансгаз") вчинити вищенаведені дії щодо відповідного коригування на особових рахунках позивачів обсягу природного газу та стягнути з відповідача на користь Підприємства 598 027,65 грн. збитків, 3 218 769,35 грн. пені і 1 644 628,68 грн. штрафу, а також стягнути з відповідача на користь Товариства 3 218 769,36 грн. пені й 1 644 628,68 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2017 року (суддя Шкурдова Л.М.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5710/17 за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 27 квітня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року, позов задоволено частково. Зобов`язано публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" зменшити на особовому рахунку Підприємства обсяг природного газу на 3 642,584 тис. м<sup>3</sup> та зобов`язано публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" збільшити на особовому рахунку Товариства обсяг природного газу на 3 642,584 тис. м³. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 3 липня 2018 року касаційну скаргу Підприємства задоволено частково; вищезазначені судові рішення скасовано в частині відмови у стягненні пені та штрафу, а справу № 910/5710/17 у зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 1 листопада 2018 року (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2019 року, позовні вимоги Підприємства та Товариства в частині стягнення штрафних санкцій задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Підприємства 1 609 384,68 грн. пені, 822 313,34 грн. штрафу, а також стягнуто на користь Товариства 1 609 384,68 грн. пені та 822 313,34 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Проте постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 1 листопада 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2019 року в цій справі у частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу скасовано, а справу № 910/5710/17 в наведеній частині направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року вказану справу було передано для розгляду судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 липня 2019 року справу № 910/5710/17 прийнято до свого провадження вищезазначеним суддею та призначено підготовче судове засідання на 25 липня 2019 року.

9 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив акціонерного товариства "Укртрансгаз" на позовну заяву від 4 липня 2019 року № 1001ВИХ-19-2850, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивачів про стягнення нарахованих сум штрафних санкцій з огляду на те, що відповідач є юридичною особою приватного права та не відноситься ані до суб`єктів, що діють на основі лише державної власності, ані до суб`єктів, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Крім того, акціонерне товариство "Укртрансгаз" зазначило, що воно не було стороною укладеного між позивачами договору купівлі-продажу природного газу від 18 жовтня 2016 року № 06.1/860-Г, а отже на відповідача не можуть розповсюджуватися наслідки невиконання позивачами умов цього правочину.

12 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 10 липня 2019 року № 14/4-2045, в яких останнє зазначило про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачами сум штрафних санкцій.

До початку судового засідання, призначеного на 25 липня 2019 року, через загальний відділ канцелярії суду надійшли заяви Товариства від 25 липня 2019 року № 01/01/07-1225 та Підприємства про збільшення розміру позовних вимог, в яких останні просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з них по 3 751 189,84 грн. пені та 1 644 626,68 грн. штрафу. Вказані заяви були прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні 25 липня 2019 року оголошувалася перерва до 8 серпня 2019 року.

До початку судового засідання 8 серпня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшло клопотання акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" від 7 серпня 2019 року № 1001ВИХ-19-3402, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов`язаної з нею справи № 910/12692/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Підприємства та Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 18 жовтня 2016 року № 06.1/860-Г.

Також 8 серпня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли заперечення відповідача на вищенаведені заяви позивачів про збільшення розміру позовних вимог, в яких акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" просило суд, зокрема, застосувати строк позовної давності до пред`явлених вимог щодо стягнення з нього пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 8 травня 2017 року.

У судовому засіданні 8 серпня 2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у даній справі на 30 днів - до 29 вересня 2019 року та оголошено перерву до 12 вересня 2019 року.

У судовому засіданні 12 вересня 2019 року протокольною ухвалою у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 26 вересня 2019 року.

У судовому засіданні 26 вересня 2019 року представник позивачів підтримав викладені у позовній заяві вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих сум штрафних санкцій та просив суд задовольнити його вимоги, з урахуванням поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Підприємства та Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 4 липня 2019 року № 1001ВИХ-19-2850.

Представник третьої особи вказав на відсутність, на його думку, правових підстав для задоволення вимог позивачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 5 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 березня 2018 року, у даній справі при першому її розгляді позов задоволено частково та, зокрема, зобов`язано відповідача зменшити на особовому рахунку Підприємства обсяг природного газу на 3 642,584 тис. м³, а також збільшити на особовому рахунку Товариства обсяг природного газу на 3 642,584 тис. м³.

Вказаним рішенням було встановлено, що 15 квітня 2015 року між Підприємством та відповідачем було укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000499, за умовами якого останній зобов`язався протягом визначеного цією угодою строку зберігати в підземному сховищі газу природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, а також повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а Підприємство, у свою чергу, - внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.3 зазначеної угоди при прийнятті газу замовника відповідно до договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу, виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника.

За умовами пункту 2.11 цього договору виконавець здійснює облік газу, у тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із підземного сховища газу. Місячний обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, що передається сторонами при закачуванні або відборі в/із підземного сховища газу у відповідному місяці, підтверджується диспетчерською службою виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов цього договору Підприємство передало, а відповідач прийняв на зберігання до підземного сховища газ, у тому числі газ власного видобутку за період з квітня по серпень 2015 року, в обсязі 3 642,584 тис. м³.

Також 15 квітня 2015 року між Товариством та відповідачем було укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000268/927-г, за умовами якого останній зобов`язався здійснювати облік газу, у тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із підземного сховища газу.

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

18 жовтня 2016 року між позивачами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 06.1/860-Г, за умовами якого Підприємство зобов`язалося передати покупцю газ товарний горючий природний для промислового та комунально-побутового призначення з ресурсу газу власного видобутку за період з квітня по серпень 2015 року в обсязі 3 642,584 тис. м³, а Товариство, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей газ відповідно до умов даного договору.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками позивачів та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.1 даної угоди продавець здійснює передачу (поставку) газу покупцю в підземному сховищі газу відповідача.

Згідно з пунктом 3.2 зазначеного договору передача газу від продавця до покупця оформляється актом приймання-передачі газу, що підписується уповноваженими представниками продавця і покупця та надається відповідачу для відображення в обліку природного газу в підземному сховищі газу у відповідності до норм Кодексу газосховищ та інших актів законодавства України. Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках (по одному для кожної із сторін та один для надання відповідачу) не пізніше 31 жовтня 2016 року.

Право власності на переданий газ від продавця до покупця переходить з моменту підписання акта приймання-передачі (пункт 3.3 даного правочину).

Судом встановлено, що на виконання пунктів 3.1 та 3.2 цього договору між позивачами було підписано відповідний акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2016 року, який листом № 16-114 був направлений на адресу відповідача та отриманий останнім 31 жовтня 2016 року.

За умовами цього акта приймання-передачі від 31 жовтня 2016 року Підприємство передало, а Товариство прийняло природний газ у кількості 3 642,584 тис. м³ відповідно до умов пункту 1.1 вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Відтак, з дати підписання вказаного акта приймання-передачі, тобто з 31 жовтня 2016 року, право власності на цей газ перейшло від Підприємства до Товариства.

Відповідач є оператором газосховищ, що підтверджується постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 28 лютого 2013 року № 212 "Про видачу ліцензії із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Згідно з положеннями Кодексу газосховищ (далі - Кодекс), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2495 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовником є фізична особа - підприємець або юридична особа, яка на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу з оператором газосховищ замовляє послуги із зберігання (закачування, відбору) природного газу (пункт 3 глави 3 розділу I).

За умовами пункту 1 глави 3 розділу I Кодексу оператор газосховищ зобов`язаний документально оформлювати приймання-передачу природного газу у зв`язку з його зберіганням (закачуванням, відбором).

Замовники мають право укладати угоди, на підставі яких відбувається перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах. Оператор газосховищ забезпечує функціонування інформаційної платформи, за допомогою якої, зокрема обліковується перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах (пункти 1, 2 розділу VII Кодексу).

Оператор газосховищ обліковує перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах (пункт 7 розділу VII Кодексу).

Кодекс газосховищ не визначає, в який строк відповідач як оператор газосховищ зобов`язаний виконати обов`язок, що передбачений у пункті 5 Розділу VII Кодексу.

Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач зобов`язаний був відобразити зменшення на 3 642,584 тис. м<sup>3</sup> обсягу природного газу на особовому рахунку Підприємства та збільшення на 3 642,584 тис. м<sup>3</sup> обсягу газу на особовому рахунку Товариства у семиденний строк від дати отримання акта приймання-передачі від 31 жовтня 2016 року, тобто не пізніше 7 листопада 2016 року. Водночас відповідач свого обов`язку щодо відображення права власності на газ від Підприємства на користь Товариства не виконав.

Постановою Верховного Суду від 3 липня 2018 року вищенаведені судові рішення у цій частині було залишено без змін, а в частині відмови у стягненні 3 218 769,36 грн. пені та 1 644 626,68 грн. штрафу - скасовано з направленням справи № 910/5710/17 у зазначеній частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилались на те, що відповідач, як оператор газосховищ, отримавши відповідний акт приймання-передачі газу від 31 жовтня 2016 року, у порушення покладених на нього зобов`язань не відобразив передачу права власності на газ на особових рахунках позивачів, зокрема, зменшення на 3 642,584 тис. м<sup>3</sup> обсягу природного газу на особовому рахунку Підприємства та збільшення на 3 642,584 тис. м<sup>3</sup> обсягу газу на особовому рахунку Товариства. У зв`язку з наведеними обставинами позивачі, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з них по 3 751 189,84 грн. пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 8 травня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ у розмірі 23 494 666,80 грн., а також по 1 644 626,68 грн. штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з функціонуванням газосховищ природного газу, зокрема, механізмом взаємодії оператора газосховищ - відповідача, із суб`єктами ринку природного газу - позивачами.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 5 розділу VІІ Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, який набуває право власності на природний газ, що зберігається в газосховищах, повинен в день укладення угоди мати у своєму розпорядженні за договором зберігання (закачування, відбору) необхідний розподілений обсяг потужності газосховища. Після передачі права власності обсяг природного газу на особовому рахунку замовника, який набуває право власності на природний газ, збільшується на обсяг природного газу, який був придбаний. Після передачі права власності обсяг природного газу на особовому рахунку замовника, який передає право власності на природний газ, зменшується на обсяг природного газу, який був відчужений.

Зважаючи на вищенаведені положення Кодексу, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем покладених на нього пунктами 5, 7 розділу VІІ Кодексу обов`язків щодо обліку переходу права власності на природний газ, відчужений Підприємством на користь Товариства на підставі укладеного між позивачами договору купівлі-продажу природного газу від 18 жовтня 2016 року № 06.1/860-Г.

Посилаючись на наявність підстав для застосування статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в частині нарахування заявлених до стягнення сум пені та штрафу, позивачі вказували на те, що відповідач є суб`єктом господарювання, який відноситься до державного сектору економіки. Відтак, у зв`язку з наведеними обставинами позивачі, з урахуванням поданих ними заяв про збільшення розміру позовних вимог, просили суд, зокрема, стягнути з відповідача на користь кожного з них по 3 751 189,84 грн. пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 8 травня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ у розмірі 23 494 666,80 грн., та 7 % штрафу в сумі 1 644 626,68 грн., нарахованого на вищевказану суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

В обґрунтування своїх заперечень проти задоволення вимог позивачів щодо стягнення нарахованих сум штрафних санкцій, відповідач посилався на те, що він не відноситься до суб`єктів, які діють на основі лише державної власності.

Так, положеннями статуту відповідача у редакції від 21 травня 2018 року передбачено, що акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" є юридичною особою приватного права (пункт 2.1 статуту).

Відповідно до пункту 4.2 статуту майно вказаного товариства формується за рахунок майна, переданого засновниками (НАК "Нафтогаз України"); кредитних та запозичених коштів; виробленої продукції та майна, створеного (придбаного) відповідачем; доходів, отриманих у результаті здійснення господарської діяльності; дивідендів за акціями та корпоративними правами, які належать відповідачу; коштів, майнових і немайнових прав, цінних паперів, іншого майна, що надходять як оплата за акції; доходів, отриманих від реалізації цінних паперів; надходжень за результатами провадження господарської діяльності юридичними особами, акціонером (засновником, учасником, власником) яких є відповідач; іншого майна, набутого на законних підставах.

Положеннями статуту відповідача у редакції від 20 червня 2017 року встановлено, що останній є юридичною особою приватного права, а його майно формується з джерел, не заборонених законом: грошових коштів та майна, переданого засновниками (НАК "Нафтогаз України"); виробленої продукції та майна; одержаних доходів; іншого майна, набутого на законних підставах.

Крім того, статутом відповідача у редакції від 9 вересня 2016 року (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дане товариство є юридичною особою приватного права, а джерелами формування його майна є кошти, майнові і немайнові права, цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно, що надходять як оплата за акції; прибутки (доходи) від операцій з цінними паперами; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні благодійні внески, пожертвування українських та іноземних юридичних або фізичних осіб; майно, придбане або отримане на підставах, не заборонених чинним законодавством України; інші джерела, що не заборонені законодавством України.

Крім того, відповідач зазначав, що у його статутному капіталі відсутня будь-яка державна частка, оскільки засновником та єдиним акціонером цієї юридичної особи є НАК "Нафтогаз України".

У той же час при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Підприємства та Товариства про стягнення з відповідача нарахованих сум пені та штрафу на підставі статті 231 ГК України з огляду на таке.

Як було зазначено вище, за частиною 2 статті 22 ГК України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як оператор газосховищ, є тим суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників) відповідно до пункту 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу".

Згідно з пунктом 5.8 статуту відповідача у редакції від 9 вересня 2016 року, останній використовує державне майно, що не підлягає приватизації.

За змістом абзацу 13 пункту "г" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, підземні газосховища є об`єктами державної власності України загальнодержавного значення, що не підлягають приватизації.

Таким чином, відповідач, як оператор газосховищ, здійснює свою діяльність з надання послуг по закачуванню, відбору та зберіганню природного газу на основі підземних сховищ газу, які є об`єктами державної власності.

Крім того, за змістом відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником відповідача є НАК "Нафтогаз України". Зазначена інформація також відображена у статуті відповідача, зокрема, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

У свою чергу, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є держава в особі Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що державна частка у статутному капіталі відповідача становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього суб`єкта, а відтак за змістом норм частини 2 статті 22 ГК України останній є суб`єктом господарювання державного сектору економіки.

Належність відповідача до суб`єктів господарювання державного сектора економіки також була встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі № 910/22555/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Домінанта" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 118 457,42 грн. Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" погодилося з мотивами вказаної постанови, оскільки дане судове рішення набрало законної сили та до суду вищої інстанції не оскаржувалося.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 231 ГК України, оскільки у даному випадку було порушено господарське зобов`язання, в якому однією із сторін є суб`єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки - відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом частини 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання такого зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як було зазначено вище, позивачі, з урахуванням поданих ними заяв про збільшення розміру позовних вимог, просили суд, зокрема, стягнути з відповідача на користь кожного з них по 3 751 189,84 грн. пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 8 травня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ у розмірі 23 494 666,80 грн., та по 7 % штрафу в сумі 1 644 626,68 грн., нарахованого на вищевказану суму.

Судом встановлено порушення відповідачем з 8 листопада 2016 року зобов`язання щодо обліку та відображення зменшення на особовому рахунку Підприємства обсягу відчуженого ним природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ на суму 23 494 666,80 грн., а також зобов`язання щодо обліку та відображення збільшення на особовому рахунку Товариства обсягу придбаного ним природного газу у вищезазначеному об`ємі та вартості.

При дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що здійснені позивачами розрахунки заявлених до стягнення з відповідача сум штрафних санкцій, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, які надійшли до суду 25 липня 2019 року, є обґрунтованими та такими, що відповідають нормативним приписам чинного законодавства, зокрема, статті 231 ГК України.

Водночас частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як було зазначено, відповідач зобов`язаний був відобразити зменшення на 3 642,584 тис. м³ обсягу природного газу на особовому рахунку Підприємства та збільшення на 3 642,584 тис. м³ обсягу газу на особовому рахунку Товариства не пізніше 7 листопада 2016 року. Отже, з наступного дня, тобто 8 листопада 2016 року, у позивачів виникло право на стягнення з відповідача штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому просили суд, зокрема, стягнути з відповідача на користь кожного з них по 3 218 769,36 грн. пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 24 березня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ у розмірі 23 494 666,80 грн., та по 7 % штрафу в сумі 1 644 626,68 грн., нарахованого на вищевказану суму, 6 квітня 2017 року, про що свідчить відбиток календарного штампу, проставлений на першій сторінці їх позовної заяви. Судом встановлено, що вказане звернення позивачів було здійснено в межах встановленого законом річного строку позовної давності.

У той же час заяви Товариства від 25 липня 2019 року № 01/01/07-1225 та Підприємства про збільшення розміру позовних вимог, в яких останні просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з них по 3 751 189,84 грн. пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 8 травня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ у розмірі 23 494 666,80 грн., та по 1 644 626,68 грн. штрафу, надійшли до суду лише 25 липня 2019 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачів щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої у період з 25 березня 2017 року по 8 травня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м<sup>3</sup> у розмірі 23 494 666,80 грн. були пред`явлені поза межами передбаченого частиною 2 статті 258 ЦК України строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 вищезазначеної статті).

Оскільки до моменту винесення рішення у встановленому законом порядку відповідачем у його запереченнях на вищенаведені заяви позивачів про збільшення розміру позовних вимог було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені і позивачами не було наведено поважних причин пропущення цього строку, суд, враховуючи приписи вищезазначених норм закону, а також дату звернення позивачів із заявами про збільшення розміру позовних вимог, дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності щодо позовних вимог останніх про стягнення з відповідача сум пені, нарахованих з 25 березня 2017 року по 8 травня 2017 року.

Відтак, вимоги позивачів про стягнення з відповідача на користь кожного з них по 3 751 189,84 грн. пені, нарахованої у період з 8 листопада 2016 року по 8 травня 2017 року на суму вартості природного газу об`ємом 3 642,584 тис. м³ у розмірі 23 494 666,80 грн., з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, підлягають частковому задоволенню в розмірі стягнення з відповідача на користь Підприємства 3 218 769,36 грн. та стягнення з відповідача на користь Товариства 3 218 769,36 грн.

Водночас вимоги позивачів про стягнення з відповідача штрафу є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний номер 30019801) на користь Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний номер 23152126) 3 218 769 (три мільйони двісті вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 36 коп. пені, 1 644 626 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн. 68 коп. штрафу, а також 72 950 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний номер 30019801) на користь публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний номер 00135390) 3 218 769 (три мільйони двісті вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 36 коп. пені, 1 644 626 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі шістсот двадцять шість) грн. 68 коп. штрафу, а також 72 950 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 7 жовтня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко