ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

03 жовтня 2019 року

м. Одеса

Справа № 923/734/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача – адвоката Макарова В.В. за свідоцтвом та посвідченням №411 від 10.04.2008 та ордером ХС № 117731 від 25.09.2019;

від відповідача – адвоката Анісімова В.В. за свідоцтвом №11/45 від 28.09.2018 та довіреністю № 07/020-19 від 26.12.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада «Збори друзів на службу суспільству»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2019, проголошене об 11:16:20 суддею Литвиновою В.В. у м. Херсоні, повний текст якого складено 20.06.2019

у справі №923/734/18

за позовом скаржника

до Акціонерного товариства «Херсонобленерго»

про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2018 року Релігійна організація «Релігійна громада «Збори друзів на службу суспільству» (далі – Релігійна організація) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Херсонобленерго» про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії Релігійною організацією за період з 10.06.2018 по 10.08.2018 відповідно до вимог п.п.5 п.1 Постанови НКРЕ від 11.03.2010 № 218 «Про затвердження тарифів на електричну енергію для дитячих центрів «Артек» і «Молода гвардія», релігійних організацій» з розрахунку вартості спожитої електричної енергії:140 коп. за 1 кВтгод.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії № 6657 від 19.02.2018, на підставі якого відповідачем були виставлені позивачу рахунки за період з 10.06.2018 по 10.07.2018 та з 10.07.2018 по 10.08.2018. У виставлених рахунках відповідач визначив вартість електричної енергії згідно обсягів використаної позивачем електричної енергії за ціною 223,065 коп. за 1 кВтгод, тобто використав невірний тариф.

Посилаючись на п.п. 5 п. 1 Постанови НКРЕ 11.03.2010 №218 «Про затвердження тарифів на електричну енергію для дитячих центрів «Артек» і «Молода гвардія», релігійних організацій», а також на приписи Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» позивач вважає, що тарифи на електричну енергію, які повинні бути застосовані відповідачем з 01 березня 2017 року, повинні бути на рівні 140 коп. за 1 кВтгод (без додатку на додану вартість). Тобто, спожита позивачем електрична енергія повинна тарифікуватись за пільговим тарифом.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.06.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що спожита позивачем електрична енергія повинна тарифікуватись не за пільговим тарифом, а за звичайним роздрібним для споживача відповідного класу напруги, оскільки відповідачем надано до матеріалів справи докази того, що за адресою споживання, а саме: м. Херсон, вул. Перекопська, 158 (Придніпровський парк, біля ДКТ) міститься розважальний заклад лаундж-клуб «Шаде», що ніяк не узгоджується із метою діяльності позивача, закріпленою у Статуті останнього.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Релігійна організація звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На думку позивача оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково вирішив, що ключове значення для оцінки того факту чи була направлена спожита позивачем електрична енергія на комунально-побутові потреби має назва приміщень, що перебувають в оренді у позивача, яка була визначена в ході інвентаризації. Проте, приміщення кафе-бару та приміщення танцювального майданчику, в яких позивач в період з 10.06.2018 по 10.08.2018 здійснював використання електричної енергії, ним використовується не для господарської діяльності, а для комунально-побутових потреб при здійсненні саме громадської діяльності, якою і займається позивач згідно зі статутом. Отже, суд зробив правові висновки про використання спожитої електричної енергії не для потреб релігійної організації, а для господарської діяльності без посилання на докази такої діяльності.

27.08.2019 до суду апеляційної інстанції від АТ «Херсонобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній наполягає на здійсненні позивачем фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків шляхом проведення неприбутковою організацією комерційної діяльності із використанням відповідних пільг. На думку відповідача, має значення не мета, з якою приміщення були взяті в оренду, а саме фактичне їх використання (діяльність нічного розважального закладу).

Враховуючи викладене, відповідач вважає висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному апелянтом рішенні, законними, обґрунтованими, такими, що відають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, наявним матеріалам справи, в той час як доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтуються на власних міркуваннях та припущеннях та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

27.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи листів подяки, адресованих позивачу з серпня по вересень 2019 року, а також документи, які свідчать про активну участь позивача в передачі благодійної допомоги нужденним.

Дослідивши зазначене клопотання судова колегія встановила, що позивач просить залучити до матеріалів справи документи, які датовані як після прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, так і до його прийняття.

Стосовно документів, які датовані до ухвалення рішення у даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Отже, судовою колегія не приймаються документи, які датовані до ухвалення у даній справі рішення судом першої інстанції, оскільки в порушення ч. 3 ст. 269 ГПК України, позивачем не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Подані позивачем додаткові докази, датовані після ухвалення судом першої інстанції рішення, фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.

За таких обставин, подані позивачем документи, які датовані після ухвалення рішення у даній справі, як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2018 між ПрАТ «ЕК «Херсонобленерго», яке є правопопередником відповідача, (постачальник) та Релігійною організацією «Релігійна громада «Збори друзів на службу суспільству» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 6657, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання щодо продажу електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 120.00 кВт, а споживач взяв на себе зобов`язання оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №2 до даного Договору «Порядок розрахунків та Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії та подання їх до електропостачальної організації».

За пунктом 1 зазначеного Порядку розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається за тарифами, які діють на кінець поточного розрахункового періоду без визначення які конкретно тарифи застосовуються.

Відповідно із п. 2.1 Договору сторони зобов`язались під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі — Правила).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2018 (п. 9.4. Договору).

Згідно обсягів використаної позивачем електричної енергії відповідачем були виставлені рахунки за період: з 10.06.2018 по 10.07.2018 та з 10.07.2018 по 10.08.2018, в яких розрахунок було проведено, виходячи з вартості поставленої електричної енергії 223,065 коп. за 1 кВтг тобто за звичайним роздрібним тарифом для споживача відповідного класу напруги.

Позивач вимагає зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії Релігійною організацією за період з 10.06.2018 по 10.08.2018 відповідно до вимог п.п.5 п.1 Постанови НКРЕ від 11.03.2010 №218 «Про затвердження тарифів на електричну енергію для дитячих центрів «Артек» і «Молода гвардія», релігійних організацій» з розрахунку вартості спожитої електричної енергії:140 коп. за 1 кВтгод.

Проте, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Колегія зазначає, що а ні договором, а ні жодним нормативним актом не передбачено зобов`язання відповідача здійснювати перерахунки на вимогу споживача, тим більше, що самі рахунки за своєю правовою природою є вимогою про оплату, яка не є обов`язковою до виконання для позивача, який у разі невідповідності рахунку умовам договору та нормам чинного законодавства та незгоди з ним не позбавлений права самостійно здійснити відповідний розрахунок і оплачувати вартість спожитої електроенергії в розмірі, який вважає обгрунтованим.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що відповідач виставляючи відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №6657 від 19.02.2018 рахунок позивачу для оплати використаної електричної енергії останнім, не порушує жодних прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки такий рахунок не є обов`язковим до виконання для споживача, а вимога про зобов`язання його здійснити перерахунок не кореспондується з умовами договору та нормами чинного законодавства.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Релігійної організації «Релігійна громада «Збори друзів на службу суспільству» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2019 у справі підлягає зміні в мотивувальній частині.

Згідно із ст.129 ГПК України судові витрати скаржника не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада «Збори друзів на службу суспільству» залишити без задоволення Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.06.2019 у справі №923/734/18 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2019 о 10.30.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Поліщук Л.В.