Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 р. Справа№200/7712/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Кононенко В.В.;

за участю:

представника позивача: Яровий А.В.,

представника відповідача: Галигіна В.М.,

представника третьої особи-1: Слєпов Д.Ю.

представника третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» і Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства», про визнання незаконним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - третя особа-1, КП «Маріупольське ВУВКГ»), в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 жовтня 2018 року №465 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя» (далі - Правила № 465).

Ухвалою суд від 19.06.2019 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, зобов`язано КП «Маріупольське ВУВКГ» надати докази.

Ухвалою суду від 11.07.2019 відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження і відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28.08.2019 залучено Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» (далі - третя особа-2, ДП «НДКТІМГ») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, продовжено строк підготовчого провадження і відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.09.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача і клопотання КП «Маріупольське ВУВКГ» про залишення позовної заяви без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що спірне рішення порушує її майнові права, є незаконним і підлягає скасуванню, так як: прийнято з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку його прийняття, зокрема, офіційного оприлюднення проекту рішень; та обов`язкового погодження відповідними державними органами; Правилами №465 встановлені гранично-допустимі коефіцієнти забруднюючих речовин у розмірах, розрахунок яких проведено з порушенням порядку, передбаченого відповідними нормативно-правовими актами; положення спірного рішення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства; також існують розбіжності в тексті проекту Правил та затверджених Правил №465.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що він має повноваження на затвердження місцевих правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення. Вважає що оскаржуване рішення та його проект були опубліковані у встановленому законом порядку. Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету було повідомлене про наявність оскаржуваного рішення і будь-які провадження та\або рішення компетентних органів з цього питання - відсутні. Звертає увагу на те, що у відповідача відсутні підстави щодо сумнівів у компетентності ДП «НДКТІМГ» щодо розробки проекту Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя. Посилається на те, що правила розроблені відповідно до норм чинного законодавства.

КП «Маріупольське ВУВКГ» надало пояснення, якими просить відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначає, що органи місцевого самоврядування затверджують правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення, а не розрахунки допустимих концентрацій, тому всі затвердженні органами місцевого самоврядування правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення містять лише таблиці з визначеними розрахунками допустимих концентрацій для споживачів. У зв`язку з тим, що система водовідведення КП «Маріупольське ВУВКГ» не має окремих каналізаційних колекторів від кожної КНС, а фактично є загальною системою водовідведення від усіх споживачів, у тому числі смт Мангуш, застосовується розрахунок для каналізаційних очисних споруд (СБОС). Вважає, що КП «Маріупольське ВУВКГ» надало розробнику - ДП «НДКТІМГ» весь пакет документів, необхідних для розробки проекту оскаржуваних Правил. Посилається на те, що виданий третій особі-1 дозвіл на спеціальне водокористування продовжує діяти. Також КП «Маріупольське ВУВКГ» спростовує доводи позивача про те, що зміст оскаржуваних Правил суперечить законодавству.

ДП «НДКТІМГ» надало пояснення, якими вважає, що вимоги позовної заяви не ґрунтуються на положеннях законодавства, не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами, у значній мірі є припущенням внаслідок невірного трактування фактичних обставин і норм права. Зазначає, що порядок набрання чинності рішень відповідача закріплено в Законі України «Про місцеве самоврядування» і відповідному Регламенті. Сфера регулювання оскаржуваних Правил знаходиться за межами правовідносин, рішення в яких підлягають погодженню з органами Антимонопольного комітету України. Також ДП «НДКТІМГ» спростовує доводи позивача про те, що зміст оскаржуваних Правил суперечить законодавству.

Також позивач надав відповідь на відзив.

У судовому засіданні від 30.09.2019 представник позивача просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні від 30.09.2019 просила відмовити в задоволені позову.

Представник КП «Маріупольське ВУВКГ» в судовому засіданні від 30.09.2019 просив відмовити в задоволені позову.

ДП «НДКТІМГ» у письмових поясненнях просило проводити розгляд справи без участі його представника.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безоплатний пошук).

КП «Маріупольське ВУВКГ» станом на 31.08.2019 перебуває в Реєстрі суб`єктів природних монополій у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується відповідними відомостями з офіційного веб-сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Також КП «Маріупольське ВУВКГ» (м. Маріуполь) отримало дозвіл на спеціальне водокористування від 30.10.2014 № Укр-Дон-5883 зі строком дії до 01.10.2017.

Щодо дії вказаного дозволу суд враховує поясненні позивача про продовження його дії згідно зі ст. 5 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою передбачено, що ліцензії та документи дозвільного характеру, видані суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, строк дії яких закінчився у період її проведення, вважаються такими, що продовжили свою дію на період проведення антитерористичної операції.

Позивачем надані копії договору надання послуг централізованого водопостачання, водовідведення № 6831 від 05.05.2017, додаткової угоди до вказаного договору (не підписано позивачем), листа КП «Маріупольське ВУВКГ» від 13.12.2018, листа позивача від 22.01.2019 № 7/1-2019, листа КП «Маріупольське ВУВКГ» від 25.01.2019 № 241, з яких випливає, що між ОСОБА_1 і КП «Маріупольське ВУВКГ» є спір у договірних відносинах, на які розповсюджується дія Правил № 465.

З договору № 21-09-18/224 від 10.05.2018, укладеного між третіми сторонами в цій справі випливає, що ДП «НДКТІМГ» прийняло на себе зобов`язання по виконанню науково-технічних послуг на розробку Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя з розрахунком допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах споживачів та його супроводження при затверджені органами місцевого самоврядування.

Додатком № 1 до вказаного договору є перелік даних по виконанню науково-технічних послуг на розробку вказаного проекту.

Відповідачем надані роздруківки з офіційного веб-сайту Маріупольської міської ради, з яких випливає, що 14.09.2018 розміщено оголошення про оприлюднення проекту оскаржуваного рішення з метою одержання зауважень і пропозицій, а також відкритого обговорення, до вказаного оголошення додані проект рішення з додатками і аналізом регуляторного акта. Також 18.09.2018 оприлюднено проект рішення про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22.10.2018 № 465, відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» і наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення», затверджено Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя. Також визнано таким, що втратило чинність, рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.02.2004 № 48 «Про затвердження Правил приймання стічних вод, скидаємих у мережі міськканалізації м. Маріуполя».

Рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 22 жовтня 2018 року №465 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя» з додатками оприлюднене в газеті «Іллічівець Місто» № 75 від 31.10.2018.

Крім того, оскаржуване рішення (без додатків) опубліковане в газеті «Приазовський робочий» № 117 від 30.10.2018.

Також до суду наданий звіт «Розробка проекту Правил приймання стічних вод споживачів до централізованого водовідведення м. Маріуполя з розрахунком допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачів та його супроводження при затвердженні в органах місцевого самоврядування з доповіддю, відповідями та зауваженнями в процесі розгляду» (2018 рік), який складено Державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» за договором 21-09-18/224.

Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало відповідачу вимогу від 08.11.2018 № 55-02/1151/15 щодо надання інформації, у тому числі щодо діючих місцевих правил приймання стічних вод.

На вказану вимогу Департамент розвитку Житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради надав відповідь від 29.11.2018 № 34.11.3-35474-34.1, якою надав копію Правил № 465 і повідомив, що погодження проекту вказаного рішення відділенням Антимонопольного комітету України - не потребується.

Листом від 30.01.2019 № 55-02/109 Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило Адвокатське бюро «Тітова та партнери», що на стадії проекту рішення «Про затвердження Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя» до цього відділення не надходило, у зв`язку з чим на цей час є непогодженим.

Підпунктом 5 п. «а» ст. 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: забезпечення соціально-культурних закладів, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Частинами 5, 6, 10, 11 і 12 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, враховуючи приписи ч. 5 ст. 50 Закону № 280/97-ВР, оскаржуване рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення.

Частиною 5 ст. 12 Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV), передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 1160-IV передбачено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Як було встановлено судом, проект Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя було оприлюднено на офіційній сторінці Маріупольської міської ради, а оскаржуване рішення відповідача офіційно оприлюднене в друкованих засобах масової інформації міста Маріуполя.

Отже, відповідачем дотримано вимоги щодо оприлюднення Правил № 465 і їх проекту. При цьому, суд звертає увагу на те, що наведені законодавчі приписи не вимагають визначення певного друкованого засобу масової інформації в кожному окремому акті органу місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 20 «Відносини Антимонопольного комітету України з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, засобами масової інформації та громадськими організаціями» Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 1 квітня 1994 року № 4-р, передбачено, що Погодженню підлягають рішення з питань: затвердження концепцій комплексних програм стосовно розвитку галузей, регіонів, окремих секторів економіки; затвердження галузевих та регіональних програм ринкових перетворень, демонополізації економіки, підтримки підприємництва, залучення іноземних інвестицій, республіканської (Автономної Республіки Крим), місцевих програм приватизації тощо; визначення або уточнення функцій і повноважень асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об`єднань підприємств, місцевих органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів щодо суб`єктів господарювання; реструктуризації управління у відповідних галузях народного господарства або економікою регіонів; регулювання підприємницької діяльності, зокрема, встановлення обмежень на провадження окремих її видів, в тому числі шляхом прийняття правил та умов ліцензування тощо; приватизації, корпоратизації, оренди, управління і розпорядження майном, створення холдингових компаній, фінансових посередників тощо, у випадках, передбачених законодавством; централізованого розподілу товарів, зобов`язування суб`єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергового постачання товарів певному колу споживачів, встановлення заборон на міжрегіональну реалізацію товарів, інших обмежень прав суб`єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів; надання, обмеження або скасування податкових та інших пільг, дотацій і субсидій для суб`єктів господарювання, здійснення санацій; регулювання зовнішньоекономічної діяльності; запровадження обмежень на інвестиції, в тому числі іноземні; установлення обсягів виробництва або ринку, розподілу ринків з визначенням споживачів та постачальників, застосування інших способів антимонопольного регулювання; установлення порядку визначення цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності для об`єктів антимонопольного регулювання; інші рішення, які можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках.

При цьому, ст. 1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-III «Про природні монополії» визначено, шо природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв`язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб`єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв`язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари);

Судом встановлено що проект Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя не погоджувався з органами Антимонопольного комітету України. При цьому, відповідач і третя особа-2 посилаються на те, що вказані Правила не підлягають погодженню з органами Антимонопольного комітету України.

Суд враховує, що Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України обізнане про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні від 30.09.2019 надала пояснення, з яких випливає, що Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не вживало жодних заходів до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення без погодження з територіальним органом Антимонопольного комітету України.

Тобто, на момент подання ОСОБА_1 позову, між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради і Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України виникли відносини, пов`язані з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення. Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України обізнане, що проект оскаржуваного рішення не погоджено. При цьому, Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не вживає заходів, які б свідчили, що проект вказаного рішенням мав бути погоджений.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для втручання в компетенцію територіального органу Антимонопольного комітету України та визначати оскаржуване рішення як таке, проект якого мав бути погоджений згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Крім того, суд вважає, що відсутність відповідного погодження, у разі його необхідності, не є безумовною підставою для скасування такого рішення, а може бути підставою для вжиття органом Антимонопольного комітету України відповідних заходів впливу у випадках, встановлених законодавством України.

Позивач посилається на невідповідність окремих положень проекту Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя» оскаржуваному рішенню.

Частинами 1 і 3 ст. 9 Закону № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Суд зазначає, що Закон № 1160-IV, а також Закон № 280/97-ВР, не зобов`язують органи місцевого самоврядування повторно оприлюднювати проект регуляторного акта (нормативно-правового акта) у разі його доопрацювання, у тому числі за наслідками одержання зауважень і пропозицій до відповідного проекту.

Позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення третіми особами було надано проект Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя без розрахунку допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах споживачів, що позбавило членів виконавчого комітету можливості ознайомитися з такими розрахунками для прийняття обґрунтованого рішення.

Але, з урахуванням того, що вказані Правила були розроблені на підставі звіту «Розробка проекту Правил приймання стічних вод споживачів до централізованого водовідведення м. Маріуполя з розрахунком допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачів та його супроводження при затвердженні в органах місцевого самоврядування з доповіддю, відповідями та зауваженнями в процесі розгляду» (2018 рік), який складено Державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» за договором 21-09-18/224, суд вважає, що визначення переліку необхідних документів і відомостей для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення здійснюється на розсуд самого відповідача. До суду не надано жодних доказів того, що відповідач або окремі члени Виконавчого комітету Маріупольської міської ради були позбавлені можливості отримати вказані розрахунку за їх вимогою.

Приписами ст. 13 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (далі - Закон № 2918-III) передбачено, що <…> До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать: затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів. <…>

Отже, оскаржуване рішення прийнято в межах наданих відповідачу повноважень та в спосіб, встановлених наведеним законодавством.

Статтею 13-1 Закону № 2918-III встановлено, що у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше, впровадження централізованого водовідведення є обов`язковим.

Якщо будівництво та впровадження системи централізованого водовідведення матиме негативний вплив на навколишнє природне середовище або пов`язане з надмірними витратами, повинні використовуватися індивідуальні або інші відповідні системи, які забезпечують такий самий рівень захисту навколишнього природного середовища, відповідно до нормативів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ фізичних і юридичних осіб до затверджених місцевих правил.

Місцеві правила включають: основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення; популяційний еквівалент населеного пункту; основні вимоги щодо скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення суб`єктами господарювання; вимоги щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму контролю за скиданням стічних вод; розмір плати, що справляється із суб`єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму компенсації власнику мереж, споруд, устаткування системи централізованого водовідведення відповідного населеного пункту витрат на відновлення таких мереж, споруд, устаткування, зумовлених їх пошкодженням чи руйнуванням внаслідок порушення вимог щодо скидання стічних вод; інші вимоги, передбачені законом.

Місцеві правила не можуть передбачати обов`язок фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надавати повноваження органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів.

Пунктом 2 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017 № 316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила № 316), передбачено, що ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

Згідно з п. 4 розділу І Правил № 316 встановлено, що на підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.

Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів.

Відповідно до п. 1 розділу ІV Правил № 316 встановлено, що виробник визначає ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживачів як найменшу з чотирьох величин: 1) ДК забруднюючої речовини в каналізаційній мережі (на каналізаційному випуску споживача); 2) ДК забруднюючої речовини в спорудах біологічного очищення (на вході в ці споруди); 3) величини лімітів на скидання забруднюючих речовин, які визначені у дозволі на спеціальне водокористування, виданому виробнику відповідно до статті 49 Водного кодексу України; 4) допустимого вмісту важких металів в осадах стічних вод, що можуть використовуватися як органічні добрива згідно з додатком 3 до цих Правил.

Розрахунок ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживачів проводять для кожних КОС виробника або для кожного з каналізаційних колекторів, які відводять стічні води до цих очисних споруд.

Позивач вважає, що на підставі наданих третій особі-2 документів не могли бути правильно розраховані та вірно визначені допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах споживачів, що зазначені в таблиці 4.1 Правила № 465.

При цьому, безпосередньо ДП «НДКТІМГ» надає письмові пояснення, в яких зазначає, що йому були надані необхідні документи для розрахунків допустимих концентрацій згідно з розділу ІV Правил № 316.

Суд зазначає, що науково-технічні послуги на розробку Правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя з розрахунком допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах споживачів є предметом договору між суб`єктами господарювання, які не мають статус суб`єктів владних повноважень (у межах спірних правовідносин).

До суду не надано доказів щодо наявності спору між сторонами вказаного договору з приводу його належного виконання.

Також до суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зазначені у звіті «Розробка проекту Правил приймання стічних вод споживачів до централізованого водовідведення м. Маріуполя з розрахунком допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачів та його супроводження при затвердженні в органах місцевого самоврядування з доповіддю, відповідями та зауваженнями в процесі розгляду» відомості є недостовірними.

Пунктами 1.3, 1.6 і 1.7 розділу 1 Правил № 465 передбачено, що ці Правила поширюються на Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», як суб`єкта господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення (далі - виробник), на юридичних осіб, незалежно від форм власності та відомчої належності, на фізичних осіб - підприємців, на фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на каналізаційні очисні споруди м. Маріуполя (далі - споживачі та/або субспоживачі).

Ці Правила є обов`язковими як для Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» яке надає послуги з централізованого водовідведення, так і для юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, для фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на каналізаційні очисні споруди м. Маріуполя.

Ці Правила встановлюють вимоги до скиду стічних вод споживачем та/або субспоживачем у систему централізованого водовідведення м. Маріуполя.

Підпунктом 2.1.5 п. 2.1 Правил № 465 передбачено, що виробник: здійснює обстеження водопровідно-каналізаційного господарства споживачів та складає відповідний акт (додаток 4 до цих Правил), має право вимагати від них надання інформації та документів щодо зазначених мереж та споруд, які перебувають на балансі споживачів, їх технічного стану, хімічних реагентів, що використовуються споживачами та спричиняють забруднення у стічних водах (сертифікати, переліки, проекти, тощо), вивозу та утилізації осадів стічних вод, вживання заходів для дотримання якості та режиму скидання стічних вод згідно з вимогами цих Правил, інших відомостей та документації, що стосується скидання стічних вод на об`єктах споживачів, видає приписи по усуненню виявлених порушень у виконанні вимог до скиду із зазначенням термінів виконання (додаток 5 до цих Правил).

Позивач вважає, що право на видачу приписів підприємствами з централізованого водовідведення не встановлено законодавством.

Але пп. 7 п. 1 розділу ІІ Правил № 316 передбачено, що виробники повинні: у разі виявлення порушень споживачами умов скидання стічних вод, вимог цих Правил, місцевих правил приймання та умов укладеного з виробником договору, вимагати їх усунення в установлені виробником строки та вживати заходів впливу, передбачених договором, цими Правилами та місцевими правилами приймання.

Повноваження щодо видання приписів по усуненню виявлених порушень відповідає встановленому Правилами № 316 обов`язку вимагати усунення порушень.

Підпунктом 2.2.9 п. 2.2 Правил № 465 передбачено, що споживачі: здійснюють відновлення пропускної здатності трубопроводів та колекторів на об`єктах споживачів із залученням технічних засобів не рідше одного разу на рік (споживачі, діяльність яких пов`язана з послугами громадського харчування - не рідше двох разів на рік), а при засміченні каналізаційних мереж забруднюючими речовинами, які призводять до обмеження пропускної спроможності системи водовідведення - негайно.

Позивач вважає, що Правилами № 316 не передбаченого вказаного обов`язку.

Проте пп. 2 п. 1 розділу ІІ Правил № 316 передбачено, що виробники повинні: здійснювати обстеження локальних очисних споруд і каналізаційної мережі споживачів, вимагати від споживачів надання інформації та документів щодо зазначених мереж і споруд, які перебувають на балансі споживачів, їх технічного стану, в тому числі документів, що підтверджують проведення відновлення пропускної здатності трубопроводів та колекторів, хімічних реагентів, що використовуються споживачами та спричиняють забруднення у стічних водах (сертифікати, переліки, проекти), вивозу та утилізації осадів стічних вод, вжиття заходів з метою дотримання якості та режиму скидання стічних вод згідно з вимогами цих Правил та місцевих правил приймання, в яких може вимагатися надання інших відомостей та документації, яка не носить дозвільного характеру та стосується скидання стічних вод на об`єктах споживачів.

Отже, пп. 2.2.9 п. 2.2 Правил № 465 не суперечить Правилам № 316.

Позивач посилається на те, що таблиця 4.1 п. 4.2 п. 4 Правил № 465 містить одиниці виміру БСК5 та ХСК як мгО2/дм3, а для всіх інших мг/дм3, що не відповідає значенню термінів, визначених п. 3 розділу І Правил № 316, відповідно до якого допустима концентрація забруднюючої речовини визначається в одиницях виміру г/м3.

Але суд зазначає, що п. 3 розділу І Правил № 316 лише визначає терміни, використані в цих Правилах, а саме ДК - допустима концентрація забруднюючої речовини, г/м3.

Це визначення не забороняє використання інших одиниць виміру.

Пунктом 6.12 і підпунктами 7.3.8 та 7.3.9 п. 7.3 Правил № 465 передбачено, що у разі незгоди споживача з результатами даних лабораторії виробника щодо якості стічних вод згідно з аналізом контрольної проби, за результатами якого зроблено висновок щодо наявності у стічних водах споживача перевищень ДК забруднюючих речовин, споживач має право звернутися до незалежної лабораторії що проводить свою діяльність в цій галузі відповідно вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» для проведення аналізу арбітражних проб, які відбираються за вимогою споживача як частка контрольної проби і зберігаються в належних умовах у виробника.

Частина контрольної проби (проба для споживача) відбирається за його бажанням. Аналіз цієї проби проводиться споживачем самостійно. Споживач може не проводити аналізу проби, погоджуючись з результатами аналізу контрольної проби виробника, про що робиться відповідний запис в Акті відбору проб.

Арбітражна проба, яка є частиною контрольної проби, маркується та опломбовується виробником і зберігається у виробника в належних умовах п`ять діб з моменту відбору проби (день відбору не враховується).

Пунктом 3 розділу І Правил № 316 визначено, що арбітражна проба - частина контрольної проби, аналіз якої здійснюється за рахунок споживача за його незгоди з результатами аналізу контрольної проби, яку провів виробник; контрольна проба - проба стічних вод споживача (субспоживача), відібрана виробником з контрольного колодязя з метою визначення складу стічних вод, що відводяться до системи централізованого водовідведення виробника;

Пунктом 9 розділу VІ Правил № 316 передбачено, що у разі незгоди споживача з результатами даних лабораторії виробника щодо якості стічних вод згідно з аналізом контрольної проби, за результатами якого зроблено висновок про наявність у стічних водах споживача перевищень ДК забруднюючих речовин, споживач має право звернутися до незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», для проведення аналізу арбітражних проб, які відбираються одночасно з контрольною пробою і зберігаються належним чином виробником та споживачем.

При цьому, п. 10 розділу VІ Правил № 316 передбачено, що у місцевих правилах приймання конкретизуються питання щодо: 1) відбору проб стічних вод на аналіз; 2) оформлення процедури відбору проб, у тому числі форми супровідного документа, що складатиметься за результатом відбору проб, з фіксуванням інформації щодо відібраної проби (дата, час, місце відбору; вид, об`єм проби; тип матеріалу тари, його об`єм; процедура попередньої обробки проби; відомості про особу, яка відбирала пробу, тощо) з урахування вимог та положень ДСТУ ISO 5667-2-2003 «Якість води. Відбір проб. Частина 2. Настанови щодо методів відбирання проб», ДСТУ ISO 5667-3-2001 «Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами», ДСТУ ISO 5667-10-2005 «Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод», КНД 211.1.0.009-94 «Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних і технологічних вод», Правил користування.

Пунктом 1.4 Правил № 465 визначено, що проба для споживача - частина контрольної проби, що відбирається за бажанням споживача та використовується ним на свій розсуд

Згідно з пп. 7.3.3 п. 7.3 Правил № 465 передбачено, що за призначенням проби поділяються на контрольні, арбітражні та проби для споживача. Арбітражні проби та проби для споживача є частиною контрольних проб.

Суд вважає, що наведеними приписами п. 6.12 і підпунктів 7.3.8 та 7.3.9 п. 7.3 Правил № 465 передбачено обов`язок виробника зберігати арбітражні проби, що не спростовує право споживача на використання його проби на власний розсуд, у тому числі відповідно до наведених приписів п. 9 розділу VІ Правил № 316.

Пунктом 7.2 «Місця відбору проб» Правил № 465 встановлено, що відбір проб здійснюється з контрольного колодязя (КК) споживача.

Контрольні колодязі споживача повинні: <…> бути позначені на генеральному плані (топографічному плані) та затверджені споживачем <…>.

Посилаючись на ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач зазначає, що у споживача відсутні відповідні важелі та механізм можливостей позначати контрольні колодязі та відповідне затвердження такого позначення на генеральному плані.

Але суд зазначає, п. 7.2 Правил № 465 не зобов`язує позивача брати участь у розроблені генерального плану, а лише вимагає мати актуальну технічну документацію, що узгоджується з п. 1 розділу VІ Правил № 316, яким передбачено, що споживачі зобов`язані мати та своєчасно оновлювати технічну документацію, яка характеризує стан систем водопостачання та водовідведення споживача, а саме відомості про системи водопостачання та водовідведення споживача, характеристику їх технічних параметрів і фактичного стану, графічний матеріал (генеральний план (топографічний план)) з нанесеними мережами водопостачання і водовідведення та місцем розташування контрольного колодязя, нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення споживача, технологічні креслення насосних станцій, план та схему локальних очисних споруд і наявність приладів обліку, відомості про категорії стічних вод споживача (промислові, господарсько-побутові, поверхневі тощо), характеристику якості стічних вод, що скидаються до системи централізованого водовідведення, інші документи, визначені місцевими правилами приймання, крім тих, що мають дозвільний характер.

Підпунктом 7.3.13 п. 7.3 Правил № 465 передбачено, що аналіз арбітражної проби проводиться лише стосовно інгредієнтів, за якими виникли розбіжності між результатами аналізів контрольної проби у виробника та проби для споживача.

Позивач зазначає, що аналіз арбітражної проби проводиться в разі незгоди з результатами аналізу виробника, а ні в разі наявності розбіжностей інгредієнтів між результатами аналізів виробника та споживача.

Але вказаний припис не визначає підстави для проведення аналізу арбітражної проби, а лише передбачає проведення такого аналізу відносно інгредієнтів, за якими виникли розбіжності.

Підпунктом 7.3.16 п. 7.3 Правил № 465 передбачено, що за правильність реєстрації проби в лабораторії при проведенні арбітражного аналізу несе відповідальність споживач та лабораторія, яку він обрав. При недотриманні цього пункту проведені аналізи проби признаються нікчемними і юридичну силу має основний аналіз контрольної проби, виконаний виробником в лабораторії, що проводить свою діяльність в цій галузі відповідно вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Позивач вважає, що встановивши такі умови, відповідач порушив норми Правил № 316, відповідно до яких поняття «реєстрація проби», «основний аналіз», не визначено, а також не визначено «порядку реєстрації проби». Зазначає, що такого порядку реєстрації проби не визначено і Правилами № 465.

Суд зазначає, що використання в Правилах № 465 спеціалізованої (технічної тощо) термінології та відсутність безпосередньо у цих Правилах вимог до реєстрації проби не вказує на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства.

Позивач вважає, що не відповідає принципу правової визначеності пп. 7.4.8 п. 7.4 Правил № 465, яким передбачено, що під час транспортування проби, за можливості, треба утримувати в холоді і захищати від світла.

Суд зазначає, що позивачем на вказано яким вимогам законодавства не відповідає наведений припис.

Щодо припущення позивача про можливе уникнення виробника від відповідальності суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення чи була у виробника можливість забезпечити вказані вимоги має досліджуватися в кожному окремому випадку.

Розділом 9 Правил № 465 визначено порядок оформлення договорів в частині приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя.

Позивач посилається на те, що Закон № 2918-III не містить можливість визначення такого порядку. Також зазначає, що не передбачено таких можливостей для виробника і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13-1 Закон № 2918-III передбачено, що місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Пунктом 10 розділу І Правил № 316 передбачено, що приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на каналізаційні очисні споруди здійснюється виключно за договорами.

З огляду на викладене визначення в Правилах № 465 порядку оформлення договорів в частині приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя не суперечить наведеному спеціальному законодавству та сприяє правовій визначеності у відповідних правовідносинах.

Пунктом 9.4 Правил № 465 передбачено, що виробник приймає рішення про приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя від споживачів, об`єкти яких реконструюються та будуються, тільки за наявності у споживача позитивного висновку Державної екологічної експертизи.

Висновок державної екологічної експертизи було передбачено Законом України від 9 лютого 1995 року N 45/95-ВР «Про екологічну експертизу», який втратив чинність на підставі Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» ч. 1 ст. 6 якого передбачено, що суб`єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля і несе відповідальність за достовірність наведеної у звіті інформації згідно з законодавством.

При цьому, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Зі змісту Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» і Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавством передбачено оцінку впливу на довкілля відповідно до вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», у тому числі при проведенні планової господарської діяльності, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (ст.ст. 1, 2 і 6 цього Закону).

Проте, суд вважає, що недосконала юридична техніка п. 9.4 Правил № 465 не є підставою скасування оскаржуваного рішення, оскільки з цього припису можна дійти висновку про необхідність подання висновку з оцінки впливу на довкілля за діючим Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Зазначене не свідчить про протиправність Правил № 465, а вказує на наявність підстав для приведення застосованої термінології у відповідність до чинного законодавства.

Пунктами 9.8 і 9.10 Правил № 465 встановлено, що договір діє протягом року.

Договір розробляє виробник з урахуванням вимог цих Правил та Правил користування.

Позивач зазначає, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами № 630 або іншим законодавством не передбачено укладання договору на надання послуг з водовідведення на один рік.

Суд вважає, що Правила № 630 не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки п. 1 цих Правил передбачено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги). А п. 2 Правил № 630 визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Проте згідно з п. 1.7 Правил № 465 визначено, що ці Правила встановлюють вимоги до скиду стічних вод споживачем та/або субспоживачем у систему централізованого водовідведення м. Маріуполя.

Суд зазначає, що законодавством не передбачено, що договір на приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення має укладатися на невизначений строк.

Пунктом 9.11 Правил № 465 встановлено, що істотними умовами договору в частині приймання стічних вод споживачів до централізованого водовідведення є: наявність приладів обліку водоспоживання та водовідведення; спосіб визначення об`ємів стічних вод споживача, що скидаються ним до системи централізованого водовідведення м. Маріуполя (за показанням приладів обліку стічних вод, за добовою продуктивністю насосів перекачування стічних вод, за дебітом свердловин власного водозабору, за балансом водоспоживання та водовідведення, за пропускною спроможністю мережі водовідведення споживача тощо). Спосіб визначає виробник. обсяги та режим скиду стічних вод; порядок оплати послуг водовідведення; перелік забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються споживачем; розмір та порядок плати за скид стічних вод; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору; за згодою сторін договору в ньому можуть бути зазначені інші істотні умови.

Позивач вважає, що такі умови, як наявність приладів обліку водоспоживання та водовідведення, можливість визначення об`ємів стічних вод за балансом водоспоживання та водовідведення - не можуть бути визначені відповідачем істотними, оскільки такі умови не визначені істотними ст. 20 Закону № 2918-III і п. 5.29 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627.

Суд зазначає, що приписи ст. 20 Закону № 2918-III не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки визначають істотні умови договору про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а не договору на приймання стічних вод споживачів до системи централізованого водовідведення.

Також п. 5.29 наведених Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначає методи обліку стічних вод у разі відсутності засобів їх обліку, а не вимоги до певного договору.

З огляду на викладене, перевіривши спірне рішення згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України за наведеними позивачем у позові аргументами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для твердження про протиправність оскаржуваного рішення.

Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 04052784; адреса 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (ідентифікаційний код 03361508; адреса 87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Соборна 7) і Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» (ідентифікаційний код: 03363588; 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35), про визнання незаконним і скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошено в судовому засіданні 30 вересня 2019 року. У повному обсязі рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складено 7 жовтня 2019 року.

Суддя К.О. Куденков