Справа № 524/3475/19
Провадження №2/524/1821/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Предоляк О.С.,
при секретарі судового засідання - Бондаренко Н.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Шаумян О.В. представників третіх осіб: Кабінету Міністрів України Чистякової Л.А., КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Стебло О.П.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Кременчуцької міської ради Полтавської області, треті особи Кабінет Міністрів України, Державна іпотечна установа, Міністерство оборони України, КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради, Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування свідоцтва про право власності на квартиру та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року до суду звернувся ОСОБА_1 , із вимогами до Департаменту житлово- комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Кременчуцької міської ради Полтавської області.
На обґрунтування позову в частині вимог про скасування свідоцтва про право власності, зазначає, що рішенням виконкому Кременчуцької міської ради від 11.12.2009 року № 897, що містить вказівку УЖКГ оформити документи на право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , на його думку, є чинним, законним та обґрунтованим, проте, УЖКГ, під час оформлення документів про право власності на цю квартиру та видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності, припустилося помилки, що перешкоджає в реалізації права на приватизацію житла і неправомірно, на його переконання, зазначило в свідоцтві НОМЕР_1 від 21.12.2009 року власником квартири АДРЕСА_2 Державну іпотечну установу. Згідно п. 7 розділу 1 наказу МЮУ № 92/5 та п. 2, п. 22 Статуту ДІУ (чинного на час видачі оскаржуваних свідоцтв) засновником та власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Сама ж Державна іпотечна установа наділена правом господарського відання щодо цього майна, майно є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання.
Приймаючи до уваги норми: ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 1, п. 2 розділу 3 наказу МЮУ № 92/5, а також довготривалу бездіяльність Кременчуцької міської ради, Державної іпотечної установи, інших органів та установ щодо вирішення питання передачі майна у комунальну власність, що перешкоджає в реалізації права на приватизацію житла встановленого ч. 1, ч. 2 ст. 345 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 9, ч. 3 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. 1, ст. 2, ст. 5 Закону України «При приватизації державного житлового фонду», вважав, що належним способом захисту зазначеного права, є зобов`язання Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, на виконання п. 2 рішення виконкому Кременчуцької міської ради «Про затвердження акта розподілу квартир у житловому будинку АДРЕСА_2» від 11.12.2009 року № 897, оформити документи на право власності на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом видачі свідоцтва про право власності на спірну квартиру, власником якої зазначити державу Україну, в особі Кабінету Міністрів України, при цьому у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та у відповідному державному Реєстрі зробити відмітку, що ця квартира закріплена на праві господарського відання за Державною іпотечною установою), а Кременчуцьку міську раду Полтавської області зобов`язати провести його державну реєстрацію, оскільки, на цей час у КП «КМБТІ» відсутні повноваження щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримують позовні вимоги, просять їх задовольнити, посилаючись на обставини і підстави викладені у позовній заяві. Наголошують, що ОСОБА_1 звернувся до органу приватизації з відповідною заявою. Листом № 01-12/137 від 22.03.2019 року відмовлено через те, що надана квартира не перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Кременчука. З питанням про передачу квартири до комунальної власності територіальної громади м. Кременчука неодноразово звертався державних органів та органів місцевого самоврядування яка залишена без відповідного реагування.
Представник відповідача Департаменту житлово- комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Шаумян О.В. підтримує поданий відзив. Стверджує, що житловий будинок АДРЕСА_5 не перебував у комунальній власності та будувався за рахунок коштів місцевого бюджету. ТОВ «МЖК Житлобуд», як забудовник, звернулось до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради з проханням оформити в приватну власність зокрема, квартиру АДРЕСА_1 за Державною іпотечною установою. У подальшому, рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 20.11.2009 року за № 831 затверджено акт введення в експлуатацію. На виконання рішення виконавчого комітету №897 від 11.12.2009 року управлінням житлово - комунального господарства виконавчого комітету видано державній іпотечній установі свідоцтво про право власності на житло. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи КП «Квартирне управління » - Стебло О.П. підтримує позицію відповідача. Просить відмовити у позові.
Представник третьої особи Кабінету міністрів України Чистякова Л.А. підтримує письмові пояснення. Наголошує, що власником майна Державної іпотечної установи незалежно від джерел його формування є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки останній є її засновником. Державна іпотечна установа наділена правом господарського відання щодо цього майна.
Представник відповідача - Кременчуцької міської ради Полтавської області у судове засідання не прибув, про дату розгляду повідомлені. Відзив не подано.
Представники третіх осіб - управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Державної іпотечної установи та Міністерства оборони України у судове засідання не прибули. Пояснення не надані.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.06.1993 року, ОСОБА_1 звільнений з військової служби за віком, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 від 19.06.1993 року та має право на передбачені чинним законодавством пільги, зокрема, щодо забезпечення житлом.
13.07.1993 року, розпорядженням Кременчуцького міського голови № 1076 ОСОБА_1 . зі родиною взятий на квартирний облік та включений в список військовослужбовців звільнених в запас та відставку, що користуються пільгами на одержання житлового приміщення.
11.12.2009 року рішенням виконкому Кременчуцької міської ради № 897 «Про затвердження акта розподілу квартир у житловому будинку АДРЕСА_5 » затверджено акт розподілу квартир у житловому будинку АДРЕСА_5 , відповідно до якого,крім інших, квартира АДРЕСА_1 розподілена за державною іпотечною установою. Зобов`язано Управління житлово-комунального господарства оформити документи на право власності, а КП «КМБТІ» здійснити реєстрацію вказаної квартири.
21.12.2009 року, на підставі вище вказаного рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, управлінням житлово- комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради видано свідоцтво НОМЕР_1 від 21.12.2009 року про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої вказана Державна іпотечна установа, форма власності - державна.
Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у м. Кременчуці» від 29.12.2009 року № 1672-р затверджено погоджені Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України поіменні списки громадян, яким надаються придбані у АДРЕСА_2 ) квартири.
Згідно списку, додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1672-р, квартира АДРЕСА_2 , надається позивачу ОСОБА_1 та родині у складі: ОСОБА_3 , 1952 р.н., дружини; ОСОБА_4 , 1979 р.н., доньки; ОСОБА_5 , 2006 р.н., онука; ОСОБА_6 , 1974 р.н., сини; ОСОБА_5 , 1975 р.н., невістки; ОСОБА_7 , 1997 р.н., онука; - ОСОБА_8 , 2000 р.н., онук.
Пунктом 2 Розпорядження Кабінета Міністрів України № 1672-р Державну іпотечну установу зобов`язано передати Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державній прикордонній службі, Державному департаменту з питань виконання покарань, Генеральній прокуратурі України та Кременчуцькій міській раді квартири для надання зазначеним у списках громадянам.
Пунктом 3 вказаного розпорядження виконавчий комітет Кременчуцької міської ради зобов`язано забезпечити в установленому законодавством порядку видачу зазначеним у списках громадянам ордери на жилі приміщення.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради «Про надання житлової площі громадянам у м. Кременчуці» від 30.04.2010 року № 346 на виконання п. 3 Розпорядження КМУ № 1672-р, родині Ващенків, видано ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_11 , що придбана Державною іпотечною установою.
05.05.2010 року виконком Кременчуцької міської ради видано ордер серії «Д» № 20 від 05.05.2010 року на право займання квартири АДРЕСА_11 .
Як вбачається зі змісту оспорюваного свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого 21.12.2009 року УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за Державною іпотечною установою.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону».
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду
Згідно ч. 1 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси».
Частинами 1-3 ст. 326 цього Кодексу встановлено, що державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами».
Відповідно ч. 1, 2 ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом
Пунктом 1 Статуту Державної іпотечної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 768, чинного на час прийняття Розпорядження КМУ № 1672-р визначено що державна іпотечна установа (далі - Установа) утворена постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р. № 1330 "Деякі питання Державної іпотечної установи".
Згідно п. 2 Статуту засновником Установи є держава в особі Кабінету Міністрів України».
Зі п. 22 Статуту постає, що майно Установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання
Таким чином, майно Установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання».
Власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України, оскільки останній виступив її засновником. Сама ж Державна іпотечна установа, відповідно до установчих документів, наділена правом господарського відання щодо цього майна».
Зважаючи на вищевказану Постанову, рішення Кабінету Міністрів України про затвердження переліків квартир, придбання яких необхідне для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, містять доручення щодо передачі таких квартир від Державної іпотечної установи до головних розпорядників бюджетних коштів та органів місцевого самоврядування відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України розподілу квартир, придбаних Державною іпотечною установою, що є в подальшому підставою для видачі ордерів для вселення громадян у квартири та можливості здійснення ними їх приватизації».
У випадку оформлення права власності на придбані Державною іпотечною установою квартири відповідно до переліків житлових будинків, затверджених Кабінетом Міністрів України, для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, та державної реєстрації права власності на такі об`єкти, таке оформлення та державну реєстрацію слід здійснювати за державою, в особі Кабінету Міністрів України».
У свідоцтві про право власності на нерухоме майно та, відповідно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно робиться відмітка, що майно закріплено на праві господарського відання за Державною іпотечною установою.
Позивач обґрунтовано вважає, що рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 11.12.2009 року № 897, всупереч ст. 326 ЦК України, п. 7 розділу 1 наказу Міністерства юстиції № 92/5 та п. 2, п. 22 Статуту Державної іпотечної установи та подальша видача управлінням житлово -комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради суперечить вказаним законодавчим приписам щодо вказівки про власника, а саме власником майна Державної іпотечної установи, незалежно від джерел його формування, є держава в особі Кабінету Міністрів України. Сама ж Державна іпотечна установа наділена правом господарського відання щодо цього майна, майно Державної іпотечної установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Майно Державної іпотечної установи, на якому базується її господарська діяльність, закріплено засновником Кабінетом міністрів України на такому правовому режимі, як право господарського відання.
У випадку ж оформлення права власності на придбані для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, квартири та державної реєстрації права власності, таке оформлення та державну реєстрацію слід здійснювати за державою в особі Кабінету Міністрів України. При цьому, у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та, відповідно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно робиться відмітка, що майно закріплено на праві господарського відання за Державною іпотечною установою.
При вирішенні цієї справи суд приймає до уваги особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄС у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`ілдіз проти Туреччини », «Megadat.com S.r.I. проти Молодови» та «Москаль проти Польщі». Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. (наприклад рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце проти Румунії ».
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до п. 1, п.п. «б» п. 2, п.п. «б» п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (станом на час виникнення спірних правовідносин) нерухоме майно, що перебуває у державній власності передається в комунальну власність за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна.
З огляду на сукупність досліджених доказів та обставин, що у правовідносинах між державними органами та органом місцевого самоврядування наявний непослідовний і нескоординований підхід при передачі квартир.
ОСОБА _1 правомірно перебував на черзі на отримання житлового приміщення, його родина отримала житло на законних підставах і має безумовне право на приватизацію наданої державою квартири, що не заперечувалось сторонами
Враховуючи викладене свідоцтво НОМЕР_1 від 21.12.2009 року про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої вказано державну іпотечну установу необхідно скасувати.
Зважаючи на норми ч.ч. 1, 2 ст. 345 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 9, ч. 3 ст. 48 Житлового кодексу України, ст. ст..1, 2, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», необхідно зобов`язати Департамент житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, на виконання п. 2 рішення виконкому Кременчуцької міської ради «Про затвердження акта розподілу квартир у житловому будинку АДРЕСА_2» від 11.12.2009 року № 897, оформити документи на право власності на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої зазначити державу Україну, в особі Кабінету Міністрів України, при цьому у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та у відповідному державному Реєстрі зробити відмітку, що ця квартира закріплена на праві господарського відання за Державною іпотечною установою.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо зобов`язання провести державну реєстрацію, позов є передчасним та задоволенню не підлягає. За змістом частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав для державної реєстрації нерухомості є свідоцтво про право власності.
Судові витрати розподілити згідно ст. 141 ЦПК України
Керуючись ст. 41,47 Конституції України, ст 321,345 Цивільного кодексу України, ст. 2, 5 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду",ст. 259, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати свідоцтво НОМЕР_1 від 21.12.2009 року про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Зобов`язати Департамент житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на виконання п.2 рішення виконкому Кременчуцької міської ради «Про затвердження акта розподілу квартир у житловому будинку АДРЕСА_2» від 11.12.2009 року № 897, оформити документи на право власності на квартиру АДРЕСА_2 шляхом видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , власником якої зазначити державу Україну, в особі Кабінету Міністрів України. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зробити відмітку, що квартира АДРЕСА_2 закріплена на праві господарського відання за Державною іпотечною установою.
В іншій частині позовних вимогвідмовити.
Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк
