ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №676/5258/16-а

адміністративне провадження №К/9901/22001/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув в письмовому провадженні справу

за касаційними скаргами ОСОБА_1, Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року (суддя Вдовичинський А.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (колегія у складі суддів Залімського І.Г., Смілянця Е.С., Сушка О.О.)

у справі № 676/5258/16-а

до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області

за позовом ОСОБА_1

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 03.11.2016 ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила:

(1) визнати неправомірними дії Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови в перерахунку їй основного та додаткового пенсійного забезпечення та виплати;

(2) зобов'язати Кам'янець-Подільське об'єднане управління ПФУ в Хмельницькій області з моменту призначення, провести перерахунок її пенсії та виплатити різницю з урахуванням п.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прожиткового мінімуму відповідно до ст.46 Конституції України, додавши до неї додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, відповідно до ст.49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії.

(3) зобов'язати Кам'янець-Подільське об'єднане управління ПФУ в Хмельницькій області з 05.09.2016 р. (з дня звернення) провести перерахунок її пенсії, виплативши недораховану суму відповідно до ч.2, 3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, та в подальшому виплачувати пенсію, згідно вказаних норм Закону

(4) стягнути з державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ в Хмельницькій області.

(5) встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов'язання Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ в Хмельницькій області подати у 10 денний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду.

2. Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.03.2017. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, залишено без розгляду позовну вимоги про зобов'язання Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ в Хмельницькій області з моменту призначення, провести перерахунок її пенсії та виплатити різницю з урахуванням прожиткового мінімум відповідно до ст. 46 Конституції України, додати до неї додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 2, відповідно до ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 04.07.2013 по 03.04.2016.

3. Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.03.2017, залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 позов задоволено частково - визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови Кам'янець-Подільського об'єднаного управління ПФУ в Хмельницькій області про перерахунок ОСОБА_1 її основного розміру пенсії. Зобов'язано Кам'янець-Подільське об'єднане управління ПФУ в Хмельницькій області провести перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням поданої нею довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 17/159-16 від 18.08.2016 р. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Додатковою постановою від 19.04.2017 зобов'язано Кам'янець-Подільське об'єднане строк з моменту набрання рішенням законної сили подати в суд звіт про виконання судового рішення.

5. Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.08.2017 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про роз'яснення судового рішення.

6. Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2017 внесено виправлення описки в постанові суду від 13.03.2017 доповнено друге речення в абзаці другому резолютивної частини постанови після слів «від 18.08.2016» словами: «З врахуванням положень ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо пільг по обчисленню середньомісячного заробітку».

7. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2017 скасовано.

8. Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.08.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, відмовлено у задоволенні заяви про встановлення нового строку подання звіту та накладення штрафу. Суди дійшли висновку, що відповідач провів перерахунок пенсії, тобто рішення суду виконав. Та обставина, що перерахунок не призвів до зміни розміру пенсії, не може свідчити про невиконання рішення суду.

9. Обидві сторони звернулися з касаційними скаргами.

10. Позивач просить постанову та ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 13.03.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

12. 21.07.2017 до суду надійшло заперечення відповідача на касаційну скаргу.

13. Відповідач у касаційній скарзі просить постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 13.03.2017, додаткову постанову цього суду від 10.04.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасувати та прийняти нову постанову, не конкретизуючи якого саме змісту.

14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017 відкрито касаційне провадження в частині вимог що стосуються постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 13.03.2017 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017. Водночас відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині додаткової постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 10.04.2017.

15. 01.08.2017 до суду надійшло заперечення позивача на цю касаційну скаргу.

16. У зв'язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу 14.02.2018 передано до Верховного Суду та визначено скарг колегії.

17. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 касаційні провадження за скаргами позивача та відповідача об'єднано в одне.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році ІІ-ї категорії, перебуває на обліку у відповідача та з 04.08.2013, одержує пенсію за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

19. Позивачка працювала у зоні відчуження з 12 червня по 22 червня 1986, тому пенсію їй призначено із зниженням пенсійного віку. Її розмір обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданих документів.

20. Станом на 01.09.2016 розмір пенсії позивачки складав 949,00 грн., з них: розмір пенсії за віком - 103,50 грн.(422,01 грн. (середньомісячний заробіток) х 0,24525 (коефіцієнт стажу) = 103,50 грн.); додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії - 170,82 грн.; доплата до прожиткового мінімуму - 580,78 грн., державна адресна допомога - 93,90 грн.

21. 07.09.2016 відповідачем було отримано заяву позивачки від 05.09.2016 про перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст.27 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до якої нею було додано довідку № 17/213-16 про роботу в зоні ЧАЕС, довідку та додаток № 17/159-16 про заробітну плату для обчислення пенсії, табель обліку робочого часу в зоні ЧАЕС.

22. Листом від 20.09.2016 відповідач відмовив у проведенні перерахунку, роз'яснив розмір нарахованої та виплачуваної позивачці пенсії.

23. 28.09.2016 позивачка подала заяву в Головне управління Пенсійного фонду Хмельницької області з вимогою провести перерахунок її пенсії з моменту призначення та виплатити різницю з урахуванням прожиткового мінімуму, збільшивши розмір додаткової пенсії до 30%, зробити з перерахованої пенсії перерахунок із збільшенням середньої заробітної плати та індексацію, з 05.09.2016 провести перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст.27 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 57 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

24. Листом від 13.10.2016 р. позивачці було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

25. Позивач з цим не погодилася і звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

26. Позивач вважає таке рішення протиправним оскільки при її стажі роботи 18 повних років розмір її пенсії нижчий від прожиткового мінімуму що суперечить ст. 46, 48 Конституції України. Їй повинна була б призначена державна пенсія в розмірі прожиткового мінімуму 1130 грн. та додаткова пенсія за шкоду здоров'я (30%), відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На даний час додаткова пенсія встановлена їй у розмірі 170, 82 грн.

27. Оскільки усі виплати управління пенсійного фонду здійснює у вигляді єдиного платежу, а платіжні доручення не містять інформації про склад і розмір пенсійних виплат, тому немає об'єктивної можливості дізнатися про те чи порушені її права.

28. Позивачка вказує, що відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням розміру її заробітної плати за період роботи в зоні ЧАЕС з 13 по 23 червня 1986 р. та по місцю основної роботи в сумі 816,1 крб. згідно її розрахунків розмір її основного пенсійного забезпечення мав би бути 3454,73 грн.

29. Позивачка вказує, що протиправною відмовою здійснення перерахунку пенсії відповідачем було завдано їй матеріальних збитків і моральної шкоди. Порушення законодавства та зволікання відповідача при розгляді її скарги по здійсненню перерахунку пенсії привели до порушення душевної рівноваги, глибокої психічної травми та загострення протікання хвороб. Позивачка вважає, що їй заподіяна моральна шкода в розмірі 20000 грн.

30. Представник відповідача в суді позов не визнав. Пояснив, що розмір пенсії обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; позивачці виплачується додаткова пенсія в розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки розмір основної та додаткової пенсії менше прожиткового мінімуму їй здійснюється доплата до прожиткового мінімуму та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 державна адресна допомога; за заявою позивачки в вересні 2016 р. перерахунок не проводився оскільки заява була подана невстановленої форми.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

31. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем призначена та виплачувалася пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений Законом № 1058-IV з урахуванням положень Постанови № 265, а тому суд дійшов до висновку, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідачем в порядку та розмірах, що передбачені Законом № 1058-IV, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», що вказує на правомірність таких дій.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

32. У касаційній скарзі позивачка звертає увагу на наступні доводи:

А) Суди не дали оцінки вимозі щодо перерахунку пенсії у відповідності до вимог ст. 46 Конституції України в частині невідповідності розміру пенсії прожитковому мінімуму.

Б) Суд неправильно застосував ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дійшовши помилкового висновку, що вона підлягає застосуванню при досягненні позивачкою пенсійного віку. Мотиви для такого висновку в судових рішеннях відсутні. Відповідач повинен був застосувати ч. 2 ст. 56 Закону при призначенні пенсії.

В) При визначенні розміру додаткової пенсії судом з порушенням вимог ст. 22, 58 Конституції України безпідставно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112, яка істотно звужує обсяг прав позивачки.

Г) Суд неправильно визначив поняття «середньомісячний заробіток» та постановив зробити перерахунок пенсії з урахуванням довідку за час роботи на ЧАЕС на загальних підставах. Натомість, позивач просила зробити перерахунок з визначенням середнього заробітку не за 5 років, а тільки із заробітку, який вона отримувала за час роботи в зоні ЧАЕС відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону.

Д) Щодо ухвали про залишення без розгляду вимог про перерахунок та виплату пенсії з 04.08.2013 по 03.04.2016, то позивач вважає, що про порушення своїх прав вона дізналася з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України», яке опубліковане 12.07.2016. У цьому рішенні Суд визнав порушенням Конвенції ігнорування судами покликання заявника на положення ст. 46 Конституції України.

Окрім того, при щомісячній виплаті пенсії у платіжках не зазначаються всі складові пенсій, а тільки загальна сума, а отже дізнатися скільки коштів було відраховано з суми пенсії не було можливості. Необізнаність у законодавстві та замовчування відповідача про важливі правові аспекти є поважними причинами у разі пропуску строку звернення до суду.

Окрім того, при призначенні пенсії відповідач не роз'яснив, що позивачка має пільги в обрахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 57, 56 Закону та не допоміг здобути довідку про заробітну плату за час роботи в зоні ЧАЕС.

Більше того, коли позивачка звернулася з такою довідкою про перерахунок пенсії, відповідач відмовив, надавши відповідь, що такий перерахунок можливий лише інвалідам-чорнобильцям.

33. Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача від 21.07.2017, доводи якого збігаються з доводами його касаційної скарги від 29.06.2017, зазначив, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, за наявності у жінок 30 років страхового стажу. У разі, коли страховий стаж становить меншу тривалість, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімальної пенсі за віком. Відтак, розмір пенсії обчислено пропорційно до стажу, який становить 18 років 2 місяці і 14 днів.

34. Середній розмір заробітної плати обчислювався відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та складає 422,01 грн., в т.ч. за період з 14.08.1985 по 21.10.1986 р.р. Обчислення пенсії із заробітної плати безпосередньо за роботу у зоні відчуження передбачено лише для учасників ліквідацій наслідків аварії на ЧАЕС, яким встановлено групу інвалідності.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Суд оцінив доводи касаційних скарг та заперечень, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і дійшов таких висновків:

36. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

(а) щодо законності ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог

37. Доводи про те, що вперше про порушення своїх прав позивачка дізналася після ознайомлення з рішенням ЄСПЛ у справі «Петриченко проти України» у липні 2016 року, не видаються переконливими. Аналогічну скаргу було розглянуто у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) (заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року) та у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine) (заява № 5231 /04, від 7 жовтня 2010 року). У цій справі заявник також вимагав у національних судах розрахунку розміру його пенсії у відповідності до вимог статті 46 Конституції України. Проте, як і у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), національні суди не зробили жодної спроби проаналізувати вимогу заявника з цієї точки зору, незважаючи на пряме посилання на неї у кожній судовій інстанції.

38. Інформація про ці рішення була доступна позивачці і вона, за певних зусиль, могла дізнатися про них. Відтак, немає підстав обчислювати строк звернення до суду з дня ознайомлення позивачки з рішенням у справі «Петриченко проти України».

39. Що стосується поважності причин пропуску строку, то у позовній заяві позивачка просила поновити строк, якщо суд вважає його пропущеним, з тієї підстави, що позов стосується справедливої компенсації з боку держави ядерної шкоди, заподіяної здоров'ю, яка відповідно до ст. VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 передбачає строк позовної давності 30 років.

40. В ухвалі від 13.03.2017 суд оцінив цю підставу як таку, що не може бути застосована у справі.

41. Інших причин пропуску строку позивачем не зазначено і, відповідно, у суду не виникло обов'язку їх оцінювати.

42. Наведення в касаційній скарзі нових обставин, які можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду, на оцінку законності ухвали суду першої інстанції не впливає, оскільки відповідно до своїх повноважень, визначених у ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не встановлює фактичних обставин справи і тим більше не переоцінює їх.

43. З цих підстав Суд не вбачає порушень норм процесуального права при постановленні ухвали від 13.03.2017 про залишення частини позовних вимог без розгляду.

(б) щодо застосування ст. 46 Конституції України

44. Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

45. Верховний Суд вже висловлювався щодо застосування цієї конституційної норми. Зокрема, у постанові від 31.10.2018 у справі №148/625/17 Суд дійшов висновку, що застосування ч. 3 ст. 46 Конституції України та ч. 2 ст. 7 Закону №1058-IV у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат («пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування»), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов'язань перед особою. Саме на виконання своїх зобов'язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови Кабінету міністрів України № 265, Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» тощо.

46. Таким чином, якщо сукупна вартість державної пенсії та інших соціальних виплат є не меншою за прожитковий мінімум, то гарантії, передбачені ч. 3 ст. 46 Конституції України, дотримуються.

47. Оскільки загальний розмір пенсії з урахуванням доплати, визначеної постановою Кабінету міністрів України № 265, відповідає рівню прожиткового мінімуму, порушення ч. 3 ст. 46 Конституції України немає.

(в) щодо розміру пенсії позивача

48. На громадян, які постраждали від аварії на ЧАЕС, поширюється дія спеціального закону - Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

49. У рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 (справа № 1-11/2018(3830/15) Конституційний Суд України зазначив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку (п. 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України звернув увагу, що в ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб (п. 6 мотивувальної частини).

50. З огляду на підходи, висловлені Конституційним Судом України у загаданому вище рішенні, обмежувальне тлумачення прав, пільг, гарантій громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, не допускається.

51. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

52. З урахуванням цієї спеціальної норми, позивачка, яка має понад 18 років стажу, має право на пенсію за віком у повному розмірі. Застосування до цих правовідносин норми загального закону - ст. 28 Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є помилковим.

53. Як наслідок, помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що положення ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вони підлягають застосуванню при досягненні позивачкою пенсійного віку.

54. Розглядаючи справу №483/1359/16-а, обставини в якій подібні до справи, що розглядається, Верховний Суд у постанові 22.11.2018 дійшов висновків, що позивачка має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, оскільки при призначенні та обчисленні державної (основної) пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія має нараховуватись та обчислюватись згідно з Законом № 1058-IV з врахуванням пільг, передбачених Законом № 796-ХІІ, норми якого стосуються також і умов визначення стажу роботи та середньомісячного фактичного заробітку особи, якій призначається пенсія.

В силу приписів ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ та за достатністю стажу роботи (понад 15 років) позивачка має право на пенсію в повному розмірі, яка не може бути меншої розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 травня 2016 року становить 1130 грн.

За правилами статей 2, 6, 17 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком і мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян.

Таким чином, відповідач зобов'язаний призначити та виплачувати позивачці мінімальний розмір пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, який затверджується законом про державний бюджет.

55. Суд не знаходить підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається. Отже, відповідач зобов'язаний був призначити позивачці ОСОБА_1 та виплачувати мінімальний розмір пенсії у разі зміни прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.

(г) щодо зменшення розміру додаткової пенсії

56. Ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

57. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

58. Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

59. 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011.

60. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

61. Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

62. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

63. Відповідно до ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», встановлено, що у 2013 році положення ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

64. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014, який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

65. Отже, з 04.08.2013 норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

66. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

67. Розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено в п.13 зазначеної постанови для осіб які належать до 2 категорії з 01.01.2012 р. - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2012 р. - 18% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24.04.2014 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 в розмірі 170,82 гривні.

68. Оскільки за даними розрахунку позивачка отримує додаткову пенсію у розмірі 170,82 грн., Суд вважає, що її права не порушено.

69. Доводи позивача про те, що зменшено рівень гарантій її прав, та порушено у зв'язку із цим ст. 22 Конституції України Суд відхиляє.

70. Конституційний Суд України у Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. … Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України (п. 2.1. мотивувальної частини).

71. У справі «Великода проти України» (заява № 43331/12, від 03 червня 2014 року) Європейський суд з прав людини заяву про порушення статей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції на тій підставі, що внаслідок внесення у 2011 році змін до законодавчих актів розмір пенсії заявниці було зменшено і вона більше не отримувала пенсії в розмірах, встановлених 19 січня 2010 року.

72. Суд зазначив, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

73. Суд також зазначив, щ о зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі «Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії» (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).

74. Заяву було визнано неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції (п. 27 - 29).

75. З урахуванням наведеного, в умовах фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава, саме лише зменшення розміру додаткової пенсії не є порушенням вимог ст. 22 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо при цьому забезпечується загальний розмір виплат, що є не меншими прожиткового мінімуму (відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України).

76. Відтак, висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині правомірності обмеження розміру додаткової пенсії є вірними.

(д) щодо середньомісячного заробітку за час роботи на ЧАЕС

77. Позивачка вважає, що має право на розрахунок середньомісячного заробітку з заробітної плати, отриманої за час заробітку, який вона отримувала за час роботи в зоні ЧАЕС відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону.

78. Статтею 55 Закону № 796-XII передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а за змістом частини 3 цієї ж статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

79. В свою чергу, частиною 2 ст. 27 Закону № 1058-IV встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

80. Отже, зазначена правова норма надає особі, яка звертається за призначенням пенсії обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, зокрема, ті, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або ж спеціальним Законом № 796-XII.

81. Одночасно, за змістом статті 57 Закону № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

82. До такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.07.2015 року (справа № 21-727а15), на яку посилається позивачка.

83. Обставини справи № 21-727а15 є подібними до обставин справи, що розглядається, а тому висновки Верховного Суду України є релевантними.

84. Застосовуючи цей правовий висновок, Суд вважає, що позивачка має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

85. Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону № 796-XII якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

86. Позивачка стверджує, що з врахуванням розміру її заробітної плати за період роботи в зоні ЧАЕС з 13 по 23 червня 1986 р. та по місцю основної роботи в сумі 816,1 крб. розмір її основного пенсійного забезпечення мав би бути 3454,73 грн.

87. Правильність цього розрахунку ні відповідач, ні суди не перевірили, а суд касаційної інстанції не має таких повноважень. Відтак, обчислення розміру середньомісячного фактичного заробітку позивача на території радіоактивного забруднення, з урахуванням висновків суду, слід покласти на відповідача.

88. Покликання відповідача на те, що обчислення пенсії із заробітної плати безпосередньо за роботу у зоні відчуження передбачено лише для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яким встановлено групу інвалідності, Суд вважає необґрунтованим.

89. За змістом статті 57 Закону № 796-XII, перша-третя частини мають загальний характер і стосуються усіх громадян, на яких поширюється дія цього Закону, та усіх видів пенсій. Водночас, лише частина 4 і 5 цієї статті стосуються особливостей обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону.

90. Суди не застосували до спірних правовідносин ст. 57 Закону № 796-XII, хоча, як свідчить ухвала Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2017, намагалися усунути цей недолік та скорегувати резолютивну частину шляхом виправлення описки в постанові суду від 13.03.2017 доповненням другого речення в абзаці другому резолютивної частини постанови після слів «від 18.08.2016» словами: «З врахуванням положень ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо пільг по обчисленню середньомісячного заробітку».

91. Проте, цю ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2017 було скасовано.

92. Враховуючи наведене, судами неправильно застосовано норми матеріального права в частині незастосування ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо пільг по обчисленню середньомісячного заробітку.

(е) щодо моральної шкоди

93. Порушення законодавства та зволікання відповідача при розгляді її скарги по здійсненню перерахунку пенсії привели до порушення душевної рівноваги, глибокої психічної травми та загострення протікання хвороб, її було позбавлено можливості користуватися коштами. Позивачка вважає, що їй заподіяна моральна шкода в розмірі 20000 грн.

94. При визначенні розміру відшкодування позивачка враховує, що йдеться про порушення прав, захист яких є пріоритетним напрямком соціальної політики держави а також необхідністю забезпечення превентивного впливу на правопорушника.

95. Відмовляючи у задоволенні моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів погіршення стану здоров'я в зв'язку із відмовою відповідача провести перерахунок пенсії. Крім цього перерахунок пенсії з урахуванням довідки позивача все одно не призвів би до підвищення розміру пенсії.

96. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

97. У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

98. У постанові від 22.08.2019 у справі №2а-2663/11/0170/5 Верховний Суд обґрунтував застосування презумпції заподіяння моральної шкоди тривалими адміністративними провадженнями.

99. Суд враховує, що відповідач не зволікав з відповідями на заяву про перерахунок: отримав її 07.09.2016, а відповів 20.09.2016. Тому твердження позивача про зволікання Суд відхиляє.

100. Інші наслідки правопорушення, на які покликається позивач, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи.

101. Відтак, позивач не довів, що негативні емоції позивача внаслідок незаконної відмови у перерахунку пенсії досягли рівня страждання чи були приниженням, а відтак завдали йому моральної шкоди. З огляду на це, Суд не вбачає підстав для відшкодування.

Загальні висновки

102. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що норми матеріального права частково були застосовано не правильно, що призвело до неправильного вирішення справи. Водночас, необхідні для вирішення справи фактичні обставини суди встановили. У зв'язку із цим постанови суду першої та апеляційної інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

103. При цьому Суд, не змінюючи обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та вимоги, вважає за необхідне уточнити їх для забезпечення більшої зрозумілості судового рішення та усунення перешкод для його виконання.

104. Судові витрати у справі відсутні, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст. 341, 345, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року залишити без змін.

4. Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасувати.

5. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у перерахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до її заяви від 05 вересня 2016 року.

Зобов'язати Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01 вересня 2016 року провести перерахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення, обчисленого відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_3 різницю між розміром пенсії, яку вона отримувала з 01 вересня 2016 року та розміром пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення, обчисленого відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2, 3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 вересня 2016 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб