ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №807/1470/15

адміністративне провадження №К/9901/5613/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року (суддя Гаврилко С. Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №807/1470/15 (колегія суддів у складі: Святецького В. В., Гудима Л. Я., Довгополової О. М.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про поновлення права чи законного інтересу працівника, які порушені роботодавцем при застосуванні законодавства про працю,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування.

27 липня 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 травня 2018 року просив:

а) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ветеринарної медицини (правонаступником якого на даний час є Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області) щодо неповідомлення його (ОСОБА_2) про зміну істотних умов праці, а саме про те, що переведення його з посади провідного спеціаліста-ревізора відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю Головного правління ветеринарної медицини в Закарпатській області на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту є припиненням державної служби;

б) поновити трудові права ОСОБА_2 шляхом зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області внести відповідні зміни до штатного розпису та наказу від 01 квітня 2013 року № 24-л Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, надавши статус державної служби шостої категорії посаді провідного фахівця з внутрішнього аудиту, на яку було призначено ОСОБА_2 згідно даного наказу;

в) зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області внести відповідні зміни до трудової книжки та здійснити перерахунок та виплату недоотриманих соціальних гарантій державного службовця, а саме матеріальної допомоги та недоотриманої гарантованої щорічної відпустки тривалістю 18 календарних днів та додаткової оплачуваної відпустки тривалістю до 45 календарних днів;

г) зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату втраченої ОСОБА_2 заробітної плати внаслідок переведення на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту за період з 01 квітня 2013 року по теперішній час;

д) стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області 32725,37 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області.

Позов мотивовано тим, що позивач не був проінформований про те, що у зв'язку із переведенням на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту він втратить статус державного службовця, а відтак, зміниться тривалість його відпусток, система оплати праці, умови соціально-побутового забезпечення тощо. Звертаючись із відповідною заявою до відповідача про переведення на іншу посаду, позивач свідомо припускав, що не будуть змінені умови трудового договору, оскільки таке переведення було обґрунтовано власником як необхідність по причині реорганізації державної установи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області про поновлення права чи законного інтересу працівника, які порушені роботодавцем при застосуванні законодавства про працю залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач був переведений на вказану посаду за власною ініціативою, тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не є повноважним органом, який законодавчо наділений правом щодо віднесення тих чи інших посад до посад держаної служби, тому у задоволенні позову в частині вимоги про поновлення трудових прав ОСОБА_2 шляхом зобов'язання Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області внести відповідні зміни до штатного розпису та наказу від 01 квітня 2013 року № 24-к Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, надавши статус державної служби шостої категорії посаді провідного фахівця з внутрішнього аудиту відмовлено. Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідча внести відповідні зміни до трудової книжки та здійснити перерахунок та виплату недоотриманих соціальних гарантій державного службовця, судом відмовлено, через те, що дана вимога є похідною від попередніх. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що переведення позивача на іншу посаду здійснено у зв'язку з реорганізацією установи, тому приписи частини третьої статті 32 КЗпП України застосуванню не підлягають, а тому відповідач не мав обов'язку повідомляти позивача про зміну істотних умов праці. Оскільки відповідач не є повноважним органом, який законодавчо наділений правом щодо віднесення тих чи інших посад до посад держаної служби, позивачу правомірно відмовлено у задоволенні вимоги щодо внесення змін до штатного розпису та наказу від 01 квітня 2013 року № 24-к Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, надавши статус державної служби шостої категорії посаді провідного фахівця з внутрішнього аудиту. Суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність позовних вимог позивача, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Позивачем, подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами не надано належної оцінки та не спростовано жодним доказом те, що позивача не було проінформовано, що посада повідного фахівця-аудитора Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області не відноситься до державної служби, а відтак, зміняться істотні умови праці, а саме, зміниться тривалість відпусток, система оплати праці, умови соціально-побутового забезпечення, тощо.

Скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що роботодавець не мав обов'язку повідомляти його про зміну істотних умов праці. Також, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, констатуючи, що проходження позивачем державної служби припинено правомірно на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Закону №4050-VI (чинний на момент виникнення спірних відносин).

Позиція інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є правомірними та винесені із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд залишити оскаржувані рішення без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №807/1470/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про поновлення права чи законного інтересу працівника, які порушені роботодавцем при застосуванні законодавства про працю.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Желтобрюх І. Л. (суддя-доповідач), судді Бевзенка В. М., Стрелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 796/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Наказом Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області від 15 серпня 2011 року № 10-к ОСОБА_2 призначений на посаду провідного спеціаліста-ревізора відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю управління бухгалтерського обліку звітності та контролю та організації ветеринарної справи Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області.

Посада провідного спеціаліста-ревізора відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю управління бухгалтерського обліку звітності та контролю та організації ветеринарної справи Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, на якій перебував позивач, була на той час віднесена до посад державної служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ,,Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби від 22 лютого 2012 року № 125 та наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби № 198 від 22 червня 2012 року ,,Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, зокрема, утворення Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, внаслідок реорганізації шляхом перетворення.

Відповідно до наказу Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області № 72 від 25 червня 2012 року ,,Про реорганізацію Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області» був розпочатий процес реорганізації Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області шляхом перетворення в Головне управління ветеринарної медицини в Закарпатській області.

З вказаним наказом позивач ознайомлений 26 червня 2012 року, про що свідчить його особистий підпис на листку ознайомлення з наказом від 1 квітня 2013 року. ОСОБА_2 власноручно написав заяву про переведення його на посаду провідного фахівця аудитора Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області.

Наказом Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області від 01 квітня 2013 року № 24-к позивач переведений з 01 квітня 2013 року з посади провідного спеціаліста-ревізора на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, з чим ознайомлений 01 квітня 2013 року, про що свідчить його підпис на вказаному наказі.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на момент виникнення спірних відносин).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з пунктом 6 частиною першою статті 36 КЗпП України, припиняється трудовий договір у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 1 Закону України від 13 червня 2012 року № 3723-XI «Про державну службу» визначено поняття державної служби, якою є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до статті 30 Закону України від 13 червня 2012 року № 3723-XI «Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7) притягнення державного службовця до кримінально або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

ОСОБА_2 переведений з посади провідного спеціаліста ревізора відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області (правонаступник - Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області) на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту з 01 квітня 2013 року за власним бажанням на підставі власноручно написаної заяви в якій просив перевести його на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту Головного управління.

Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_2 Головним управлінням видано розпорядчий документ - наказ №24-к "Про переведення ОСОБА_2." від 01 квітня 2013 року, згідно якого його переведено з посади провідного спеціаліста-ревізора на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, з яким ОСОБА_2 ознайомлений 01 квітня 2013 року, про що свідчить його власноручний підпис на вказаному наказі.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про належне дотримання Головним управлінням вимог трудового законодавства, зокрема вимог частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів зазначає, що отримання згоди позивачем на переведення підтверджено заявою позивача від 01 квітня 2013 року та наказом № 24-к від 01 квітня 2013 року, що свідчить про дотримання Головним управлінням встановлених вимог трудового законодавства, в тому числі частини першої статті 32 КЗпП України щодо надання згоди працівника на переведення.

Верховний Суд вказує, що у даному випадку зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці та за власним бажанням працівника.

Позивач добровільно написав заяву на переведення на посаду провідного фахівця з внутрішнього аудиту Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області. Доказів вчинення тиску на позивача не надано. Підстав у відповідача для не розгляду заяви про переведення не було, тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.

Встановлені обставини справи свідчать, що у разі невиявлення бажання позивача про переведення на іншу посаду до нього застосовувались би процедури пов'язані із реорганізацією територіальних органів ветеринарної та фітосанітарної служби.

Оскільки позивач добровільно виявив бажання на переведення на іншу посаду, відповідно він був обізнаний з умовами праці на новій роботі, соціальними гарантіями тощо. Крім того, до звернення до суду позивач тривалий час працював на новій посаді.

За таких обставин посилання скаржника на необізнаність з умовами праці, оплати праці та відпочинку за новим місцем роботи є необґрунтованими, а суди дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях посилались на Закон України від 17 листопада 2011 року №4050-VI «Про державну службу», однак, Верховний Суд зазначає, що вказаний Закон не був чинним на момент виникнення спірних відносин, а саме, станом на 01 квітня 2013 року. На момент виникнення спірних відносин діяв Закон України від 13 червня 2012 року № 3723-XI «Про державну службу».

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на 01 квітня 2013 року, відповідно до пункту 1 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17 листопада 2011 року № 4050-VI «Про державну службу», цей Закон набирає чинності з 01 січня 2014 року, тобто на момент виникнення спірних відносин вказаний Закон не набув чинності.

Отже, Верховний Суд вважає, що мають місце визначені статтею 351 КАС України підстави для зміни мотивувальної частини щодо застосування норм Закону України «Про державну службу» оскаржуваних судових рішень і касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

Судові витрати.

З огляду на те, що Верховним Судом не змінено судові рішення в частині остаточного їхнього висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №807/1470/15 щодо застосування норм Закону України «Про державну службу» з підстав зазначених у цій постанові.

3. В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №807/1470/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов