ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

Львів

№ 857/6941/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк, повний текст складено 29.05.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _2 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби в якому просила визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205090/2018/02772 від 10.12.2018.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205090/2018/02772 від 10.12.2018 ОСОБА_1 митниці ДФС України. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 митниці ДФС України судовий збір у сумі 1 921 гривню.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що при ухваленні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому просила його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що 10.12.2018 на митному посту «Луцьк» за МД №UA205090/2018/106980 до митного оформлення подано товар «легковий автомобіль: марка MERCEDES-BENZ, модель VITO 113 всього-1шт, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2012 бувший у використанні, кількість місць - 9, номер кузова - WDF639701137211...».

Відповідно до гр.34 митної декларації країну походження товару заявлено - EU (Європейський Союз). При цьому, у гр. 36 зазначено код пільги в оподаткуванні ввізним митом « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС.

Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифіковано укладену в м. Брюсселі 21 березня 2014 року та 27 червня 2014 року відповідно Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

При цьому, враховуючи статтю 486 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на тимчасовій основі з 01.01.2016 року застосовуватимуться такі положення цієї Угоди:

- Розділ IV (за винятком статті 158 у тій мірі, в якій вона стосується забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності під час кримінальних проваджень, а також за винятком статей 285 і 286 у тій мірі, в якій ці статті застосовуються до адміністративних проваджень та перегляду й оскаржень на рівні держав-членів);

- Розділ VII (за винятком статті 479(1)) у тій мірі, в якій положення цього Розділу обмежуються метою забезпечення тимчасового застосування Угоди;

- Додатки І - XXV, а також Протоколи І та II.

Згідно положень пункту 1 статті 29 Глави 1 розділу IV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.

Згідно статті 2 Протоколу І «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (Далі - Протокол 1) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

В статті 6 Протоколу І зазначено, що в статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.

Так, для товарів Додатком II Протоколу 1 визначено, що для набуття статусу преференційного походження визначено умову «виробництво у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40% ціни товару від виробника».

Відповідно до ст. 16 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол) «товари, що походять з Європейського Союзу і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

а) сертифікат з перевезення товару EUR. 1 зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу або

б) у випадках, вказаних у Статті 22 (1) даного Протоколу,- декларація, що надалі іменуватиметься «декларація інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до даного Протоколу.

Відповідно пункту 1 статті 16 правил про походження товарів, які викладені в Протоколі 1 товари, що походять з Європейського Союзу, після ввезення до України підпадають під дію Угоди за умови подання митному органу сертифікату з перевезення товару форми «EUR.1», зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу, та/ або декларації інвойс, яка у випадках наведених у статті 22 Протоколу 1 може бути надана експортером на інвойсі, повідомленні про доставку чи будь-якому іншому документі, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтею 18 Протоколу 1 передбачено випадки видачі сертифіката з перевезення товарів форми «EUR. 1» після експорту товарів. Водночас п.1 статті 22 цього Протоколу 1 встановлено, що декларація інвойс може бути оформлена експортером, коли товари, яких вона стосується, експортуються або після експорту за умови, що вона надана у країні - імпорту не пізніше двох років після ввезення товарів, яких вона стосується.

Згідно статті 32 Протоколу І з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Статтею 33 Протоколу І визначено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

П.4 ст. 33 Протоколу І визначено, що якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Крім того, згідно ч. 1 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Так, для підтвердження походження товару та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано сертифікат з перевезення товару EUR.l №PL/MF/AN 0174457 від 28.11.2018, виданий уповноваженими органами ОСОБА_3.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано при прийнятті рішення, що пред’явлений до митного контролю та митного оформлення товар є бувшим у вжитку, а експортер товару (TARAUTO Import-Export) не є виробником, а тому сумніви митниці щодо достовірності інформації про преференційне походження вказаного товару були обґрунтованими та підставними для проведення відповідної перевірки.

При цьому, Державною фіскальною службою України листом від 05.12.2018 №37786/7/99-99-19-04-17 доведено до митниць ДФС інформацію щодо усталеної практики по перевірці документів про походження товарів на запит митних органів.

Так, зокрема, практика перевірки документів про походження засвідчила, що експортери ЄС на запит митних органів ЄС, як передбачено п. 3,5 ст. 17 та п. 5 ст. 22 Протоколу І, не надають документи, що підтверджують статус походження вживаних транспортних засобів відповідно до вимог цього Протоколу.

З огляду на вказане, а також враховуючи інформацію, надану листом ДФС України від 05.12.2018 №37786/7/99-99-19-04-17 та відповідно до п. 4 ст. 33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціації між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, 10.12.2018 року посадовою особою митного поста «Луцьк» головним державним інспектором Демидюком І.І. прийнято рішення про зупинення надання преференційного режиму та винесено картку відмови у митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №иА205090/2018/02772.

Апелянт зазначає, що всупереч твердженням позивачки, у картці відмови надано роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме, що застосування преференційного режиму можливе за результатами проведення перевірки сертифіката з перевезення товару EUR1 №РЄ/МЕМЛЧ 0174457 від 28.11.2018.

Так, згідно ч.2 ст.48 МК України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

В поданому відзиві позивач просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2018 ОСОБА_2, відповідно до вантажно-митної декларації UA205090.2018.106610 від 08.12.2018, імпортовано на митну територію України «легковий автомобіль: марка MERCEDES-BENZ, модель VITO 113, в кількості 1шт., календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2012 бувший у використанні, кількість місць - 9. номер кузова - WDF639701137211», як преференційний товар в рамках режиму вільної торгівлі, визначеної згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та Протоколу І до неї. Для підтвердження преференційного походження товару позивачем до митного оформлення було подано: рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoce) №2018-252 від 26.11.2018; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movetent certificate EUR.l) PL/MF/AN0174457 від 28.11.2018; митну декларацію UA205090.2018.106610 від 08.12.2018; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209020/2018/49358 від 01.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №025636687 від 28.03.2012; документ який підтверджує заявлену митну вартість Schwarke 004292/28205837 від 10.12.2018; платіжні доручення про сплату митних та інших платежів: ПН689686 від 28.11.2018, ПН691286 від 30.11.2018, ПН694780 від 06.12.2018.

10.12.2018 позивачем отримано картку відмови в митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2018/02772 від 10.12.2018, де причиною відмови у митному оформленні товарів є посилання на інформацію, викладену у листі ДФС від 05.12.2018 №37786/7/99-99-19-04-17 та відповідно до п.4 ст.33 Протоколу І «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, прийнято рішення зупинити надання преференційного режиму. Роз’яснено, що застосування преференційного режиму можливе за результатами перевірки сертифікату з перевезення товару форми EUR.l PL/MF/AN0174457 від 28.11.2018.

21.12.2018, не погоджуючись з винесеною ОСОБА_1 митницею карткою відмови в митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2018/02772 від 10.12.2018, позивачем подано скаргу до ОСОБА_1 митниці ДФС. ОСОБА_1 митниці ДФС №18778/20/03-70-10 від 27.12.2018, позивачу відмовлено у задоволенні скарги з підстав, зазначених у картці відмови в митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205090/2018/02772 від 10.12.2018. 29.12.2018 декларантом згідно поданої митної декларації №UA205090/2018/115741 транспортний засіб «легковий автомобіль: марка MERCEDES-BENZ, модель VITO 113, в кількості 1шт., календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2012 бувший у використанні, кількість місць – 9, номер кузова - WDF639701137211» оформлено у вільний обіг.

Задоволдьняючи позовні вимоги судом першої інстанції вірно враховано, що Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 в м. Брюсселі (далі - Угода про асоціацію з ЄС), яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Пунктом 1 статті 6 Протоколу І, в статті 2 цього Протоколу передбачено, що товари які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. Зі вказаного витікає, що якщо товар, який набув статусу виробленого у вказаній країні завдяки виконанню умов, вказаних у Додатку II, використовується для виготовлення іншого товару, то застосовні для цього другого товару умови не поширюються на перший; також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження.

Відповідно до додатку ІІ до Протоколу І для товарів групи 87 визначено умову походження товару з ЄС: «виробництво, у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40% ціни товару від виробника».

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16 Протоколу І передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

За приписами статті 32 Протоколу І митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Статтею 33 Протоколу І передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Згідно із частинами першою - третьою статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частин першої - третьої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення, а в даній спірній ситуації таким документом для ввезеного товару транспортного засобу «легковий автомобіль: марка MERCEDES-BENZ, модель VITO 113, в кількості 1шт., календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2012 бувший у використанні, кількість місць – 9, номер кузова - WDF639701137211» є сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movetent certificate EUR.l) PL/MF/AN0174457 від 28.11.2018, який відповідає зразку, наведеному в додатку №ІІІ до Протоколу І Угоди, оформлений належним чином, містить достовірні відомості та підтверджує країну походження товару (ОСОБА_3) тобто є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару.

Також суд вірно зазначив, що ОСОБА_1 митниця ДФС не вжила будь-яких заходів щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 PL/MF/AN0174457 від 28.11.2018, а згідно частини 1 статті 45 Митного кодексу України, за наявності будь-яких сумнівів щодо країни походження товару, саме на відповідача покладається обов’язок звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, на час розгляду справи в суді першої інстанціх, відповідач із таким запитом не звертався та відповідних доказів цього суду не надав.

Судом першої інстанції правильно враховано ОСОБА_1 ДФС України від 03.03.2017 №5466/7/99-99-19-03-17 «Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу», яким роз’яснено, що до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

Суд вірно вважав, що у відповідача були відсутні правові підстави в порядку статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для здійснення перевірки сертифікату з перевезення EUR.1 PL/MF/AN0174457 від 28.11.2018, оскільки обґрунтовані сумніви щодо достовірності цього документу про походження товару об’єктивно відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог, оскільки надана позивачем сукупність документів для митного оформлення товару дозволяє провести однозначну ідентифікацію товару, задекларованого за вантажно-митною декларацією №UA205090.2018.106610 від 08.12.2018 та провести його митне оформлення з наданням преференційного режиму, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу в прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, а саме «легкового автомобіля: марка MERCEDES-BENZ, модель VITO 113, в кількості 1шт., календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2012 бувший у використанні, кількість місць – 9, номер кузова - WDF639701137211».

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року по справі № 140/579/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_4

повний текст складено 04.10.2019