П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1470/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

24 вересня 2019 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

позивача : ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позов задоволено:

- визнано протиправною відмову фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, викладену у листі від 27 лютого 2019 року, щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_2 отримував під час проходження військової служби;

- зобов'язано фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 відсотків, яку ОСОБА_2 отримував під час проходження військової служби, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що щомісячна грошова винагорода не входить до складу місячного грошового забезпечення з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, а тому відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, який визначений нормативно-правовими актами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 15 грудня 2017 року на підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №603 звільнено з військової служби з посади військового коменданта комендатури військових сполучень залізничної дільниці та станції Конотоп управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці тилу Збройних Сил України у зв'язку із закінченням строку контракту.

05 лютого 2019 року позивач звернувся до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, яка отримувалась ним перед звільненням у складі грошового забезпечення та передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Листом вих. №305/418 від 27 лютого 2019 року фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України повідомило ОСОБА_2 про відсутність законних підстав для включення розміру щомісячної грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та проведення відповідного перерахунку, оскільки відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховувалася одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за пунктом «а» (у зв’язку із закінченням строку контракту), включалися: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).

Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні нормативні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та не узгоджуються із приписами Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Водночас, судом встановлено, що позивачу протягом 2016-2017 років нараховувалсь та виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, а тому, на переконання суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер аж до звільнення позивача з військової служби та має бути включена до грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент звільнення позивача з військової служби його календарна вислуга років складала 28 років 04 місяці, про що свідчить витяг із наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №603.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також відповідно до п.1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 13.03.2013 № 161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до наказу Міністра оборони України №88 від 09.02.2017 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік" щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям на 2017 рік встановлена у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Згідно з наказами начальника управління військових сполучень на Південно-Західній залізниці протягом 2016-2017 років до складу грошового забезпечення позивача включалася та виплачувалась додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Враховуючи те, що зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер, а тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.10.2018 у справі № 820/3211/17.

Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи апелянта щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення на підставі положення наказів Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 та Інструкції від 11.06.2008 №260, оскільки положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено врахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення при обчисленні грошового забезпечення, а у свою чергу Інструкція містить протилежну норму.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідно застосовувати положення ст. 4 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_5 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, застосуванню підлягають положення саме Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким визначено, що одноразові додаткові види грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення.

Враховуючи наведені правові норми та встановлене судовим рішенням право позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 % грошового забезпечення до грошової допомоги, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а саме визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 %.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в той час як доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2019 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_5 ОСОБА_6