Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 760/8761/16-к

провадження № 51-2149 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100090003824, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2018року ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності у її діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Органами досудового розслідуванняОСОБА_6 обвинувачувалась у службовому підробленні, тобто у внесені до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , у невстановлений час, 16 січня 2016 року, під час рейсу поїзда №67/68 сполученням «Київ-Варшава», будучи службовою особою, а саме начальником вищевказаного поїзда, внесла до маршрутного листа № 6318 провідника ОСОБА_7 за січень місяць 2016року форми ФТУ №38 завідомо неправдиві відомості про те, що останній 16 січня 2016 року о 09:19 год прибув на станцію «SEKCJA Warszawa, Szczesliwice Odcinek Rewizji Technicznel nr.l», що у м.Варшава, Республіки Польща та вибув цього ж дня о 19:40 год, і проставила відтиск штемпеля даної станції у графі «Штемпель станції» маршрутного листа №6318, що не являється дійсністю, так як посадовими особами СБУ та ПМП Волинської митниці ДФС по станції Ягодин під час проведення митного контролю пасажирського поїзда № 67/68 сполученням «Київ-Варшава» було виявлено перевезення прихованих від митного контролю тютюнових виробів, про що на провідника ОСОБА_7 було складено протокол про порушення митних правил та висаджено з поїзда.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який їй висунуте обвинувачення, а тому, не застосувавши щодо виправданої положення ч.1 ст. 366КК України, на думку прокурора, місцевим судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Вважає, що рішення суду про те, що маршрутний лист форми ФТУ №38 не є офіційним документом, є необґрунтованими. Також, не погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності вироку суду першої інстанції та зазначає про її невідповідність вимогам ст. 419 КПК України, оскільки на його думку, у ній відсутні відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та вважав, що є підстави для її задоволення.

Мотиви Суду

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку s встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення;мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст.284цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд дотримався зазначених вимог закону.

За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, висновок суду про недоведеність наявності у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого їй злочину колегія суддів вважає правильним.

Так, предметом злочину, передбаченого ст. 366 КК України, є офіційний документ. Згідно примітки до ст. 358 ККУкраїни під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тому, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Окрім того, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України щодо ознак предмета службового підроблення (справи № 5-10кс13, № 5-50кс15), яка зводиться до того, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Дослідивши в судовому засіданні докази кримінального провадження, зокрема маршрутний лист провідника пасажирського вагону ОСОБА_7 за січень 2016 р., суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ не є офіційним, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст.358 ККУкраїни. Крім того, вищезазначений маршрутний лист форми ФТУ №38 будь-яким законом чи підзаконним нормативно-правовим актом не затверджувався.

Маршрутний лист форми ФТУ №38 за свою суттю є внутрішнім документом залізниці для обліку робочого часу провідника вагону, а відтиск штемпеля станції «SEKCJA Warszawa, Szczesliwice Odcinek Rewizji Technicznel nr.l» у графі «Штемпель станції» на маршрутному листі № 6318 носить інформативний характер і не потягло за собою зміну чи припинення певних правовідносин, заподіяння будь-якої шкоди правам громадян та інтересам держави.

Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.

Апеляційний суд при перевірці кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, яка фактично є аналогічною за своїм змістом із касаційною скаргою, дослідивши частково за клопотанням прокурора докази, допитавши свідка, навів належні і достатні мотиви та підстави ухвалення рішення, не встановив порушення закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування чи зміну вироку суду першої інстанції, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.419КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про помилковий висновок, який зроблено апеляційним судом щодо втрати чинності «Правилами видачі та використання службових та разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізниці держав-учасниць СНД та Естонської Республіки», відповідно до якого маршрутний лист форми ФТУ №38 є офіційним документом, то вони хоча і є слушними, проте невмотивованими.

Так, прокурор в апеляційній скарзі наводив доводи про те, що маршрутний лист форми ФТУ №38 є офіційним документом, оскільки був затверджений «Правилами видачі та використання службових та разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізниці держав-учасниць СНД та Естонської Республіки» (затверджені на двадцять четвертому з`їзді Ради по залізничному транспорту 29 травня 1999 року), проте апеляційний суд у своєму рішенні ці доводи визнав необґрунтованими, зазначивши, що вищезазначений міжнародний договір втратив чинність з 01 січня 2005 року.

Проте, на думку колегії суддів, цей висновок апеляційного суду хоча і зроблено помилково, однак, по суті, він не впливає на законність та обґрунтованість прийнятого рішення, з огляду на те, що «Правилами видачі та використання службових та разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізниці держав-учасниць СНД та Естонської Республіки» (затверджені на двадцять четвертому з`їзді Ради по залізничному транспорту 29 травня 1999року), які втратили чинність з 1 січня 2005 року, взагалі не передбачено маршрутний лист форми ФТУ №38.

«Правилами видачі та використання службових та разових квитків для проїзду працівників залізничного транспорту по залізниці держав-учасниць СНД та Естонської Республіки» (затверджені на тридцять дев`ятому з`їзді Ради по залізничному транспорту 17 листопада 2004року) і які є чинними, хоча і зазначається про маршрутний лист форми ФТУ №38, проте вищезазначеним міжнародним договором не передбачено його форми, змісту та необхідних реквізитів, що не може слугувати в подальшому визнанню його офіційним документом.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8