ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Харків

справа № 643/9882/16-ц

провадження № 22-ц/818/115/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Колтунової А.І., Сащенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року, ухвалене суддею Майстренко О.М. в залі суду в м. Харків

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнання заповіту складеного від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідченого 23.05.2000 року державним нотаріусом одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Парфеновою І.В., реєстровий №1-339, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що її дівоче прізвище ОСОБА_1 і вона є рідною племінницею ОСОБА_3 , дівоче прізвище якої ОСОБА_3 . Мати позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , 1929 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ _3 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

13.04.2016 позивачка звернулась до приватного нотаріуса ХМНО Поляк Д.В. із заявою про прийняття спадщини та дізналась про наявність заповіту на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого 23.05.2000 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Парфеновою І.В., реєстровий №1-339.

Позивачка вважає, що даний заповіт є недійсним, вчинений проти волевиявлення спадкодавця ОСОБА_3 так як вона постійно перебувала в стані алкогольного сп`яніння, не могла керувати та усвідомлювати свої дії, мала вади здоров`я, погано бачила. У зв`язку з чим звернулась до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

04.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не були з`ясовані всі обставини підписання заповіту, стану ОСОБА_3 та імовірність перевірки нотаріусом всіх цих обставин при посвідченні заповіту. Підпис в оспорюваному заповіті не належить ОСОБА_3 . З цього приводу нею заявлялось клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, але суд безпідставно відмовив їй в цьому, посилаючись на відсутність додаткових матеріалів в обґрунтування необхідності проведення вказаного дослідження. Всі свідки, допрошені у судовому засіданні, були знайомими ОСОБА_2 та її чоловіка, добре не знали ОСОБА_3 і не могли бути обізнаними про її волевиявлення щодо передачі квартири ОСОБА_2 .

При розгляді справи у суді першої інстанції нею було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з розглядом апеляційним судом Харківської області її апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади ХМР про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 Вважає, що вказана справа має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки в цих справах спільний предмет спору, що є фактично єдиним майном, що входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , заповіт якої є предметом позову. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.12.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена і ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позову. Вважає, що ОСОБА_2 приховала від суду наявність інших спадкоємців та наявність спору між спадкоємцями ОСОБА_3 , чим ввела суд в оману.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2000 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно, де б так не було, та з чого б воно не складалось, та взагалі все на що вона за законом матиме право на день смерті, в тому числі і на належну їй частину квартир АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 , відповідно заповіту, посвідченому державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Парфеновою І.В., при цьому заповіт підписаний ОСОБА_3 в присутності нотаріуса, її особу встановлено, дієздатність перевірено, зареєстровано в реєстрі №1-339 №42, заповіт складено у двох примірниках.

ІНФОРМАЦІЯ _3 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ХМНО Поляк Д.В. та дізналась про наявність заповіту на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого 23.05.2000 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Парфеновою І.В., реєстровий №1-339.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003 року встановлено, що Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Судом першої інстанції не було враховано, що оскаржуваний заповіт був складений у 2000 році, та до вказаних правовідносин необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Однак вказані обставини не призвели до неправильного вирішення справи.

Статтею 41 ЦК УРСР передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини другої статті 44 цього Кодексу письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Заповіт , як одностороння угода, підпорядковується загальним правилам ЦК УРСР щодо недійсності угод, передбачених статтею 48 цього Кодексу, якими визначено недійсною угоду, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, відповідність угоди вимогам закону перевіряється на момент її вчинення.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно зі статтею 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень статей 89, 90 ЦПК України при оцінці доказів суд повинен з`ясувати відношення всіх свідків до даної справи й стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості у справі, джерела проінформованості свідка про факти, які ним повідомляються (особисто чи з повідомлень інших осіб), правильність сприйняття ними обставин, що мають значення для справи, наявність протиріч у показаннях свідків та їх причини, підтвердження чи спростування цих показань іншими доказами.

Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

ОСОБА _1 , звертаючись до суду, вказувала, що ОСОБА_3 постійно перебувала в стані алкогольного сп`яніння, мала вади здоров`я, погано бачила отже не могла керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів позивача. Клопотання про призначення психіатрічної експертизи позивач не заявляла.

Крім того, в суді першої інстанції було допита у якості свідка державний нотаріус Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Парфенкова І.В., яка пояснила ,що нею 23.05.2000 року, як державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори , було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та вказаний заповіт було посвідчено з дотриманням усіх вимог діючого законодавства та порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В суді апеляційної інстанції, за клопотанням ОСОБА_1 для перевірки доводів апеляційної скарги була призначена судова-почеркознавча експертиза (посмертна).

Згідно із висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12 липня 2019 року № 7373, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. Засл. проф. М.С. Бокаріуса у справі № 643/9882/16-ц, підпис від імені ОСОБА_3 у заповіті від 23.05.2000 року від імені ОСОБА_3 в рядку «підпис» виконано ОСОБА_3 .

Отже , Заповіт від 23.05.2000 року складений нотаріусом за допомогою комп`ютерної техніки, із зазначенням місця і часу складення заповіту, підписаний особисто ОСОБА_3 , що підтверджується висновком судово-почеркознавчої. Перед підписанням заповіту нотаріусом у встановленому порядку перевірено особу заповідача та встановлено його дієздатність.

Судами не встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Крім іншого ОСОБА_1 заявляла вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Позивач вказувала, що встановлення цього факту буде мати юридичне значення для оформлення нею спадкових прав після смерті ОСОБА_3 .

Оскільки підстав для визнання недійним заповіту ОСОБА_3 не встановлено, то встановлення факту, про який просила позивач не буде мати для неї юридичне значення.

Отже ці вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в цій справі, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які були ним оцінені, та перевірені судом апеляційної інстанції з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що на час складання заповіту волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним чи не відповідало її волі.

Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом порушень норм процесуального та матеріального права, які б призвели до неправильного вирішення спору апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

І.С. Сащенко