ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №814/887/17
провадження №К/9901/2324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Марича Є. В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Танасогло Т. М., суддів: Федусика А. Г., Яковлєва О. В.
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 10 квітня 2017 року № 74 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки інспектора Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області;
1.3. стягнути з ГУНП в Миколаївській області на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову зазначає, що у період з 07 листопада 2015 року по 04 травня 2016 року обіймав посаду виконуючого обов`язки інспектора Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, маючи спеціальне звання майора поліції.
2.1. На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі № 814/1191/16 відповідачем видано наказ від 06 лютого 2017 року № 30 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області від 04 травня 2016 року № 99 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність, та поновлено позивача на посаді.
2.2. Однак, 10 квітня 2017 року ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 74 о/с, яким позивача звільнено з органів поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.
2.3. Підстава прийняття оскаржуваного наказу зумовлена організаційно-штатними змінами в ГУНП в Миколаївській області відповідно до наказу від 31 травня 2016 року № 440дск.
2.4. Позивач стверджує, що, не запропонувавши йому продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах поліції, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в органах поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.
2.5. Вважаючи звільнення з органів поліції незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. У період з 16 вересня 2002 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
4. Згідно з наказом ГУНП у Миколаївській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання майора поліції в порядку переатестування на посаду виконуючого обов`язки інспектора Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.
5. 04 травня 2016 року ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 99 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність.
6. На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі № 814/1191/16 відповідачем видано наказ від 06 лютого 2017 року № 30 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області від 04 травня 2016 року № 99 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність, та поновлено позивача на посаді.
7. 13 лютого 2017 року письмово попереджено позивача про його наступне звільнення зі служби в поліції, та як наслідок ГУНП в Миколаївській області видано наказ від 10 квітня 2017 року № 74 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів, з 13 квітня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
8.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області від 10 квітня 2017 року № 74 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
8.2. Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді виконуючого обов`язки інспектора Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.
8.3. Стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 12570,19 гривень.
8.4. Стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за один місяць в розмірі 5683,17 гривень.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не дотримано вимог частин п`ятої статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" та не враховано переважне право позивача на залишення на службі в поліції як поліцейського з більш високим кваліфікаційним рівнем та досягненнями у службовій діяльності, а також, що ГУНП в Миколаївській області не надано доказів про запропонування позивачу вакантних посад.
10. Таку позицію Миколаївського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
12. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), незважаючи на те, що спеціальними нормами, тобто Законом України "Про Національну поліцію" передбачено правове врегулювання працевлаштування поліцейських при проведенні реорганізації та скорочення штатів. Крім того, вказує, що судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано пункт 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, оскільки під час стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні були провести розрахунки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Визначення публічної служби міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України та означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
17. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV та Положенням про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50.
18. В силу статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
19. Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
20. Відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50 (далі - Положення № 50) перевірка рівня службової підготовленості проводиться з метою оцінювання як окремого поліцейського, так і підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в цілому та здійснюється відповідно до: наказів організаційно-розпорядчого характеру Національної поліції України (для перевірки органу, (закладу, установи) поліції); наказів Міністерства внутрішніх справ України (для перевірки вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських).
21. Згідно з пунктом 2 Розділу ХІ Положення № 50 при здійсненні перевірки вивчається: якість та ефективність навчання в системі службової підготовки; обсяг вивченого на момент перевірки навчального матеріалу, передбаченого тематичним планом; рівень засвоєння поліцейськими навчального матеріалу та вміння застосовувати ці знання на практиці; готовність поліцейських до виконання службових завдань; стан та наявність навчально-матеріальної бази, її оснащення; роль керівника структурного (у тому числі територіального) підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в організації навчання.
22. Пунктом 5 Розділу ХІ Положення № 50 передбачено здійснення контролю за рівнем службової підготовленості поліцейських під час: призначення поліцейського на вищу посаду, інструктажу перед заступанням на службу, проведення навчального (контрольно-перевірочного) заняття, здачі заліків за підсумками проходження навчально-перевірочного збору, закріплення вогнепальної зброї; проведення комплексного інспектування, контрольної, цільової та підсумкової перевірок.
23. Форми перевірки рівня знань та умінь поліцейського містяться у пункті 6 Розділу ХІ Положення № 50 та полягають у письмовому виконанні завдань (тестування); практичному виконанні вправ, нормативів, ситуативних завдань; усному опитуванню (проводиться виключно в межах навчального заняття та під час інструктажу перед заступанням на службу поліцейського).
24. У пункті 11 Розділу ХІ Положення № 50 передбачені етапи проведення підсумкової перевірки:
перший - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими органу поліції (проводиться протягом 30 діб з моменту закінчення навчального року). До участі у першому етапі залучається не менше 70 відсотків від фактичної чисельності поліцейських підрозділу поліції;
другий - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими, які на першому етапі з різних причин заліки не складали, та перескладання їх тими, які отримали оцінку "незадовільно" з одного з видів службової підготовки (проводиться протягом 45 діб після завершення першого етапу, з обов`язковим урахуванням терміну, необхідного для самостійної підготовки).
Поліцейським, які за результатами першого етапу підсумкової перевірки отримали хоча б з одного з видів службової підготовки оцінку "незадовільно", надається право на перескладання заліку відповідно до встановлених строків.
Для самостійної підготовки до перескладання заліку поліцейському надається термін не менше 30 діб (обчислюється з дня отримання незадовільної оцінки зі службової підготовки).
Поліцейський, який за результатами двох етапів підсумкової перевірки отримав оцінку "незадовільно" з тактичної, загальнопрофільної, фізичної та/або вогневої підготовок, вважається таким, який потребує підвищення професійного рівня і підлягає обов`язковому (відповідно до графіка) направленню на навчально-перевірочні збори.
25. За змістом статті пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
26. Частиною другою статті 40 КЗпП України обумовлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
27. Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
28. В силу статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
29. Приписами частин першою - другою статті 235 КЗпП України врегульовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
30. Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
31. Пунктом 9 Розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
VI. Позиція Верховного Суду
32. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді виконуючого обов`язки інспектора Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, що відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 4 КАС України відноситься до публічної служби.
33. Так, відповідно до наказів Голови Національної поліції України від 28 квітня 2016 року № 360дск та від 31 травня 2016 року № 440дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Миколаївській області" скасовано всі тимчасові штати ГУНП в Миколаївській області та скорочено всі посади, в тому числі, і посаду яку обіймав позивач.
34. Таким чином, звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції відбулось у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
35. Проте, з нового штатного розпису вбачається, що штатна чисельність посад складає 3333 особи, замість 3263 посад тимчасового штату, що насамперед свідчить про відсутність скорочення штату у ГУНП в Миколаївській області.
36. За таких обставин, в структурі ГУНП в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому посаду, яку обіймав позивач скорочено не було.
37. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
38. Так, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.
39. В той же час, нормами загального трудового законодавства, а саме статтею 49-2 КЗпП України врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.
40. Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.
41. З огляду на відсутність в Законі України "Про Національну поліцію" спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України.
42. Як вбачається з матеріалів справи 13 лютого 2017 року позивача попереджено про наступне вивільнення, проте на протязі періоду перед безпосередньо звільненням, тобто до 10 квітня 2017 року жодних заходів на виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідачем проведено не було, оскільки ОСОБА_1 взагалі не пропонувались вакантні посади, які були наявні в ГУНП в Миколаївській області.
43. Аналіз вищенаведених норм права та обставин справи дають підстави для висновку, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.
44. Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо.
45. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.
46. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність реорганізації в ГУНП в Миколаївській області, пов`язаної зі скороченням посад, оскільки замість 3263 посад тимчасового штату введено не меншу кількість посад постійного штату, що в свою чергу, свідчить про вчинення дій щодо заміни тимчасового штатного розпису на постійний штатний розпис.
47. Крім того слід зазначити про протиправність дій відповідача щодо врахування при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті ГУНП в Миколаївській області висновку атестаційної комісії від 03 березня 2016 року, оформленого протоколом ОП № 15.00004339.0022860 про невідповідність позивача займаній посаді, оскільки протиправність такого висновку була встановлена у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі № 814/1191/16, яка набрала законної сили, та якою скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з поліції саме з мотивів проведення атестації відносно позивача всупереч вимогам Закону, а відтак висновки про його службову невідповідність необґрунтовані та протиправні.
48. Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове урегулювання спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з такого.
49. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
50. Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
51. Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
52. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
53. Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
54. Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
55. Вперше Закон № 580-VIII був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.
56. Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
57. Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
58. Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 13 квітня 2017 року по 20 липня 2017 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт (з 27 травня 2016 року).
59. Верховний Суд ураховує приписи статті 57 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, а ті, що не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
60. Враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, а саме 13 квітня 2017 року норми спеціального нормативно-правового акту набрали законної сили, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність застосування Порядку № 260 до спірних правовідносин.
61. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, що, в свою чергу, кореспондується з пунктом 9 Порядку № 260.
62. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
63. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
64. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич
