ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року справа №200/6114/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участі представника позивача Чекменьова Д.М., представника відповідача Кравченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (повне судове рішення складено 22 липня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/6114/19-а (суддя в І інстанції Троянова О.В.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки,

УСТАНОВИВ:

В травні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , платник податків) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, контролюючий орган) про скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ ГУ ДФС у Донецькій області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 23.04.2019 № 746 (далі - Спірний наказ) є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в ньому не зазначені конкретні підстави для призначення такої перевірки. Крім того, наказ було видано на перевірку позивача діяльності, як фізичної особи-підприємця за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 з метою перевірки своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач, як фізична особа-підприємець, була зареєстрована з 17.10.2006 по 06.03.2012. В подальшому як фізична особа-підприємець позивач зареєструвалась лише 07.06.2016 та по сьогоднішній день є фізичною особою-підприємцем.

Посилаючись на норми ПК України, що регулюють спірні правовідносини, позивач просила скасувати Спірний наказ.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначені доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, апелянт наголошує, що підставами для проведення перевірки є отримана ГУ ДФС у Донецькій області податкова інформація (листи нотаріусів, інформація ДАБК Маріупольської міської ради тощо) щодо здійснення в період з 2012 по 2016 років систематичної та послідовної фінансово-господарської діяльності позивачем, яка полягала в наступному: ФОП ОСОБА_1 систематично впродовж 2014-2016 років отримувала дохід від продажу значної кількості об`єктів нерухомості (36 квартир та 2 нежитлові приміщень). При цьому, ФОП ОСОБА_1 всупереч вимог податкового та іншого законодавства не виконала обов`язок щодо реєстрації відповідної підприємницької діяльності при систематичному здійсненні господарської діяльності та не здійснила відповідної передбаченої законодавством обов`язкової державної реєстрації підприємницької діяльності, а внаслідок не задекларувала дохід від провадження підприємницької діяльності з систематичного продажу об`єктів нерухомості. Зауважив, що податковим органом виконані вимоги ст.ст.78,79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо призначення невиїзної документальної перевірки, отже спірний наказ є правомірним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечувала позивач.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 січня 2019 року за вих.№ 7882/10/05-99-13-02-26 ГУ ДФС у Донецькій області направлено запит ОСОБА_1 про надання інформації та її документальне підтвердження. Відповідно до зазначеного запиту податковим органом зроблено висновок про здійснення господарської діяльності із систематичного продажу об`єктів нерухомого майна (квартир та приміщень) протягом 2012-2018 років з метою отримання прибутку без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, враховуючи встановлене просили надати інформацію та її документальне підтвердження щодо отримання доходу з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна за період з 01.07.2012 по 30.06.2018. При направлені такого запиту відповідач керувався п.п.16.1.7,16.1,ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.1.ч.3 п.73.3 ст.73 ПК України, п.14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (далі - Порядок № 1245) (а.с.46-49).

01 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 було надано відповідь на зазначений запит (а.с.50-54);

ГУ ДФС у Донецькій області в ході доперевірочного аналізу та при проведенні документальної перевірки направлені наступні запити:

- запит до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 29.01.2019 №/50л 10 05-99-13-04-26 щодо надання інформації про наявність земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні ОСОБА_1 , отримано відповідь від 29.01.2019 №7531 10 05-99-13-04-26;

- запит до Державної архітектурно-будівельної інспекції України №7871/10/05-99-13-04-26 від 30.01.2019, отримано відповідь від 26.02.2019 № 40-302-14/1299-19, згідно якої у Єдиному реєстрі наявна інформація щодо реєстрації документів декларативного характеру, де замовником будівництва виступає ОСОБА_1 , та запропоновано звернутись до територіальних відділень Держархбудінспекції (а.с.60);

- запит до Управління ДАБК Маріупольської МР за № 8674/10/05-99-13-02-26, отримано відповідь від 04.03.2019 № 24-592-24.1, згідно якої департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області зареєстровано декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 15.05.2014 № ДЦ 143141350277 «Реконструкція будівлі з переобладнанням під житловий будинок (II черга); АДРЕСА_1 », замовник будівництва - ОСОБА_1 ;

- запит до Департаменту ДАБІ у Донецькій області від 05.04.2019 №28372/10/05-99-13-04., отримано відповідь від 03.05.2019 № 1005-04-0480.

Крім того, запити нотаріусам, а саме:

- приватному нотаріусу Одерій А.С. за № 13864/10/05-99-13-02-26 від 19.02.2019, отримано відповідь від 10.04.2019 №194/01-16, згідно якої громадянка ОСОБА_1 у 3 кв. 2015 року отримала дохід від укладеного правочин за № 577 від 16.07.2015 на суму 97 196,00 гри. (а.с.62);

- приватному нотаріусу Бедненко С.В. за № 13853/05-99-13-04-26 від 19.02.2019, отримано відповідь від 18.03.2019 №302/01-16, згідно якої громадянка ОСОБА_1 у 2015-2016 рр. продавала квартири на суму 515 197,00 грн. (а.с.63);

- приватному нотаріусу Лушкіній О.В. № 7883/10/05-99-13-02-26 від 30.01.2019, отримано відповідь від 06.03.2019 №184/01-16, згідно якої громадянка ОСОБА_1 у 2014-2016 рр. продавала квартири та нежитлові приміщення на суму 14 002 082,40 грн. (а.с.57-59);

- приватному нотаріусу Пахницю Н.В. (м. Маріуполь) № 11813/10/05-99-13-02-26 від 13.02.2019, отримано відповідь від 11.04.2019 №196/01-16, згідно якої громадянка ОСОБА_1 у 2015-2016 рр. відчужувала квартири на суму 380 000,0 грн. (а.с.61)

ГУ ДФС у Донецькій області отримано наступну податку інформацію стосовно здійснення фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 за період з 2012 року по теперішній час:

- ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.02.2012 № 1237 придбано нежитлову будівлю, адміністративно-торгівельний комплекс (складається з основна будівля 11-3, прибудова 111-3, підвал Н/п, надстройка Н/м (адміністративно-торговельний комплекс)) загальною площею: 3515,4 (кв.м), за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, нежитлова будівля була реконструйована та переведена в житловий фонд, а саме, в квартирний (багатоповерховий) житловий будинок (літ. А-3-4) загальна площа: 4094 кв.м, житлова площа: 1170.6 кв.м та 28.05.2014 відбувся поділ об`єкта нерухомого майна.

- ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 24.12.2013 б/н надано в оренду Маріупольською міською радою (код ЄДРПОУ: 33852448) земельну ділянку площею 0,5589 га кадастровий номер: 1412336300:01:001:0207, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка , 55, терміном до 08.10.2023. В подальшому, відповідно до додаткового договору про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.03.2017 оренду припинено.

- Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області зареєстровано декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 15.05.2014 № ДЦ 143141350277 «Реконструкція будівлі з переобладнанням під житловий будинок (II черга); Донецька АДРЕСА_1 », замовник будівництва - ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді ОСОБА_1 від 01.03.2019, наданої на запит контролюючого органу, зазначено, що за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 28.02.2012 придбала нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому 21.11.2012 вона отримала рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 334/1 про переведення об`єкту нерухомого майна за наведеною адресою до житлового фонду. Для обслуговування об`єкта нерухомості ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_1 здійснила реконструкцію зазначеного майна, про що були подані декларації до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 13.05.2013 (на 1 частину об`єкта) та від 15.05.2014 (на 2 частину об`єкту). За результатами проведеної реконструкції було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.05.2014 (індексний номер 22027967) за адресою АДРЕСА_1 . Протягом 2014-2018 років позивач укладала нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу квартир за адресою АДРЕСА_1 . Технічні паспорти на частки об`єкту нерухомого майна за наведеною адресою були передані покупцям в оригіналах та у ОСОБА_1 відсутні. Оскільки ОСОБА_1 продала значну частину об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , його співвласниками було створено ОСББ, що потягло передання до нього усієї документації на об`єкт нерухомості в цілому та припинення права оренди на земельну ділянку за наведеною адресою (додатковий договір від 06.03.2017 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.12.2013). Усі договори продажу об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , були нотаріально посвідчені.

Крім наведеного, позивач зазначила, що співвласниками квартир будинку за адресою АДРЕСА_1 , було створено ОСББ, згідно наявних даних за зазначеною адресою значиться ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "МЕТИДА" (код ЄДРПОУ 39195725), зареєстроване Маріупольським міським управління юстиції Донецької області за № 12741020000010859 від 25.04.2014, посадовою особою якого значиться ОСОБА_2 , РНОКІІП НОМЕР_1 . Зазначала, що річні податкові декларації до 2015 року (по визначеному законодавством терміну зберігання) у неї відсутні.

Також, ОСОБА_1 до зазначеного листа було надано документи, що підтверджують право власності на частини об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , які не були реалізовані та технічні паспорти до них.

Врахувавши отриману інформацію, на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 ПК України в.о. начальника ГУ ДФС у Донецькій області прийнято Спірний наказ для проведення перевірки з 26 квітня 2019 року тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2018 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2018 з метою перевірки своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до повідомлення № 178/10/05-99-13-02 від 23.04.2019 на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 ПК України та Спірного наказу повідомлено, що відповідачем буде проведено з 26 квітня 2019 року в приміщенні контролюючого органу документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до ст. 85.2 ст. 85 ПК України слід, починаючи з зазначеного терміну забезпечити надання всіх необхідних документів.

Зазначені повідомлення та наказ 25.04.2019 направлені з супровідним листом на адресу позивача та отримані останньою 26.04.2019, про що свідчить відстеження з офіційного сайту Укрпошта (а.с.10-14).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновків, що в надісланому позивачу запиті податкового органу від 30.01.2019 конкретно не визначено жодної з визначених у п. 73.3 ст. 73 ПК України підстав для направлення такого запиту, не наведено жодної отриманої податковим органом інформації, яка б свідчила про порушення позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності законодавства. Також суд зазначив, що податковим органом, всупереч вимогам податкового законодавства не дотримано умов завчасного повідомлення платника податку про проведення перевірки відповідно до її початку, а перевірку призначено в тому числі і за період за відсутності існування такого суб`єкта господарювання, як ФОП ОСОБА_1 .

З такими висновками колегія суддів не погоджується та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним у цій справі є саме правомірність прийняття наказу про проведення перевірки.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Як зазначалось вище, контролюючим органом в письмовому запиті про подання інформації було посилання на ст. 73 ПК України (п.1 ч.3 п.73.3), зокрема запит надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин зокрема за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Аналіз пункту 73.3 статті 73 ПК України та положень Порядку № 1245, свідчать про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

Запит контролюючого органу містить таку підставу його надсилання, як проведення аналізу наявних відомостей щодо фізичних осіб, які протягом 2013-2018 років отримували доходи від операцій з продажу (обміну) нерухомого майна (ознака доходу «104»), внаслідок якого встановлено за період 01.01.2014 по 30.06.2016 отримання доходів від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна на загальну суму 14 454 402,40 грн., а також здійснення діяльності із систематичного продажу об`єктів нерухомого майна без відповідної реєстрації в установленому порядку за період 2012-2018, що, на переконання колегії суддів, цілком відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України (а.с.46-49).

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України також обумовлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Позивачем надано відповідь та копії документів на такий запит, про зміст якого було зазначено судом вище, що, в свою чергу, також спростовує висновки місцевого суду про невідповідність запиту від 30.01.2019 вимогам податкового законодавства.

Виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та не підтверджуються відповідними документами. При цьому у контролюючого органу є право на оцінку пояснень та їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Отже, саме контролюючий орган визначає допустимість, повноту та обґрунтування наданих платником податків документів та пояснень та, як наслідок приймає рішення про призначення та організацію контрольно-перевірочного заходу.

Як вбачається зі змісту Спірного наказу, підставою для прийняття рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача визначено пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України

За приписами пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 ПК України.

Слід зазначити, що положення п. 78.1 ст. 78 ПК України вказують, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки

Зміст положень статей 78, 79 ПК України свідчить про те, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог щодо наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Призначаючи перевірку з підстав, визначених п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України контролюючий орган повинен довести під час прийняття рішення про проведення перевірки (в цьому випадку - 23.04.2019) про наявність таких обставин, як виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Ані запит контролюючого органу від 30.01.2019, ані Спірний наказ не містять таких відомостей.

Відповідно до вимог ст. 81 ПК України в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем дотримано приписи цієї норми в частині оформлення наказу, проте наявність визначеної підстави (пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України) для її проведення ГУ ДФС у Донецькій області не доведено, зокрема які саме факти свідчать про недостовірність даних платника податку, та у яких податкових деклараціях вони містяться.

Аналогічної позиція викладена в постанові Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 826/8076/17.

Таки докази відсутні і в апеляційній скарзі.

Також, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду щодо дотримання ГУ ДФС у Донецькій області умов завчасного повідомлення платника податку про проведення перевірки відповідно до дати її початку, визначені в статті 79 ПК України, такими, що не впливають на правильність вирішення цього спору.

Предметом нинішнього спору є правомірність Спірного наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 23 квітня 2019 року. Подальші дії щодо його надіслання платникові податків, дотримання умов проведення перевірки можуть бути підставами для оцінки правомірності прийнятого за наслідками такої перевірки відповідного рішення контролюючого органу, проте, виходять за межі нинішнього спору.

Щодо доводів позивача та висновків місцевого суду, що в Спірному наказі відповідачем зазначено перевіряємий період з 01.01.2014 по 31.12.2018, а реєстрацію ФОП Сиферової Є.Г. проведено 07.06.2016 за № 22740000000013175, отже наказ прийнято за період, коли такого суб`єкта господарювання не існувало, колегія суддів зазначає таке.

Спершу, слід зазначити, що такі факти мали б вплив саме на подальші висновки та результати проведеної перевірки, зокрема, у разі встановлення порушень податкового, валютного та іншого законодавства та перевірки своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосування до платника відповідальності та/або донарахування відповідних податків та зборів.

Крім того, відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до вимог ст. 81 ПК України в наказі про проведення перевірки зазначається, зокрема найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) перевірка якого проводиться.

Колегія суддів вважає, що зазначення відповідачем в Спірному наказі такого суб`єкта перевірки, як ФОП ОСОБА_1 без окремого зазначення періодів здійснення діяльності, як суб`єкта господарювання чи фізичної особи, на яку покладено обов`язок із сплати податків та зборів, не може бути окремою підставою для скасування наказу про проведення перевірки.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Приписами статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення ч. 1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності свого рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не обумовлюють необхідності скасування рішення місцевого суду, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 200/6114/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 03 жовтня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук