ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019

Справа № 910/4922/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь"

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест"

про визнання зобов`язань припиненими

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Волкодав І.Ю . , Савченко Ю.О.

від відповідача Абросімов С.С.

від третьої особи Волкодав І.Ю .

В судовому засіданні 23.09.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання зобов`язання припиненим.

Позовні вимоги мотивовані необхідністю захисту його прав та інтересів у зв`язку з тим, що позивач є боржником перед відповідачем за кредитним договором від 13.06.2008 № 448, а банк за договором банківського вкладу від 10.06.2014 № 1735.002 є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест", яке виступило майновим поручитель позивача. Позивач та його майновий поручитель повідомили банк про залік зустрічних однорідних вимог, проте банк відповів відмовою. Посилаючись на те, що учасники позивача та майнового поручителя є ті ж самі фізичні особи, що свідчить про те що позивач і його майновий поручитель фактично є однією і тією ж особою за практикою Європейського суду з прав людини (справа 21156/93 G.H. vs Luxembourg), вказуючи на однорідність грошових вимог учасників, позивач звертається до суду з цим позовом відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.04.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.05.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 23.04.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.05.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "ПрімІнвест".

24.05.2019 від відповідача надійшов відзив з додатками та клопотання про зупинення провадження у справі. У відзиві відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що боржник за кредитним договором та кредитор за договором банківського вкладу є різними юридичними особами, крім того, позивач є лише боржником банку за кредитним договором і не є його кредитором, а тому в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зарахування однорідних вимог неможливо. Відповідач наголошує, що правовідносини в даній справі склались між самостійними юридичними особами,а не між їх засновниками. В клопотанні про зупинення провадження у справі представник відповідача посилається на неможливість встановлення природи походження коштів за договором банківського вкладу (депозиту) "Раціональний" від 10.06.2014 № 1735.002, що є предметом дослідження у справі № 910/14065/18.

27.05.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 27.06.2019 та встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив в строк до 10.06.2019, відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 20.06.2019.

10.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів направлення відзиву та клопотання про зупинення провадження у справі позивачу та третій особі та клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з перебуванням представника з 27.06.2019 по 08.07.2019 за кордоном.

12.06.2019 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі з додатками, відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу та пояснення з додатками. Позивач вказує, що підстав зупиняти провадження у даній справі нема, оскільки, з банківських виписок чітко вбачається правова природа коштів, що знаходяться на депозитному рахунку третьої особи. Позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що строк виконання всіх зобов`язань банку настав, оскільки, щодо нього розпочато процедуру ліквідації. Позивач наполягає на наявності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог та наголошує, що у разі відмови у позові на учасників позивача та третьої особи ляже надмірний тягар у розмірі 31 мільйона гривень, що суперечить практиці ЄСПЛ.

27.06.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 11.07.2019.

11.07.2019 відповідач в підготовче засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, однак 10.07.2019 подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд в підготовчому засіданні 11.07.2019 розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та протокольною ухвалою відмовив в його задоволенні як необґрунтованому.

Ухвалою суду від 11.07.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 19.08.2019.

В судовому засіданні 19.08.2019 оголошено перерву до 23.09.2019.

В судовому засіданні 23.09.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача та третьої особи підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2008 між Акціонерним банком "Діамант" (кредитодавець) та Закритим акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № 448.

В подальшому, до Кредитного договору неодноразово вносилися зміни, зокрема щодо строків надання кредиту та суми кредитування.

Додатковою угодою від 19.04.2016 №28 до Договору кредитної лінії №448 від 13.06.2008 були внесені зміни до п. 1.2. Кредитного договору, яким було передбачено, що в межах періоду, вказаного у п. 1.1. цього договору, кредитна лінія відкривається позивачу у розмірі 14850000,00 гривень.

Додатковою угодою від 08.06.2016 №29 до Договору кредитної лінії №448 від 13.06.2008 були внесені зміни до п. .1.1. Кредитного договору, яким було передбачено, що відповідач з 13.06.2008 по 06.06.2018 включно відкриває позивачу відновлювальну кредитну лінію у гривні.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором (згідно п. 2.1 кредитного договору), 13.06.2008 між Акціонерним банком "Діамант" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест" (заставодавець) був укладений Договір застави майнових прав №448/1, згідно з яким, ТОВ «Фінансова компанія «Прімінвест» в забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов`язання за кредитним договором передає заставодержателю в заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права за договором банківського вкладу, що укладений між заставодавцем та боржником (п. 1.1 договору застави). Предметом застави є право вимоги, що належить заставодавцю за договором банківського вкладу та полягає у праві вимоги від боржника повернення частини грошових коштів в сумі 15700000,00 грн, розміщених заставодавцем на термін до 08.06.2018 на вкладному рахунку № НОМЕР_1 в ПАБ "Діамантбанк" за договором банківського вкладу поточний № 384/4 від 17.01.2008, укладеним між заставодавцем та боржником (згідно договору застави в редакції додаткової угоди № 24 від 08.06.2016).

10 червня 2014 року між Публічним акціонерним банком «Діамант» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПрімІнвест» (вкладник) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Раціональний» № 1735.002, відповідно до умов якого, банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 (вкладний рахунок) у національній валюті України для розміщення вкладником банківського вкладу.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем сума вкладу за договором банківського вкладу № 1735.002 від 10.06.2014 з урахуванням укладених додаткових угод становить 15700000,00 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно банківської виписки станом на 30.04.2017 на рахунку НОМЕР_1 у ПАТ "Діамант банк", що належить ТОВ "ПрімІнвест" обліковувались грошові кошти у розмірі 15700000,00 грн

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДІАМАНТБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДІАМАНТБАНК» (далі - ПАТ «ДІАМАНТБАНК») з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «ДІАМАНТБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДІАМАНТБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДІАМАНТБАНК» (далі - ПАТ «ДІАМАНТБАНК») з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ДІАМАНТБАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно.

18 липня 2017 року ТОВ "Фінансова компанія "ПрімІнвест" звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідатора ПАТ «Діамантбанк» із заявою № 297 від 12.07.2017 про включення до реєстру кредиторів, відповідно до якої, просив включити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ПрімІнвест» на суму 34318017,88 грн. до акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк», а саме 19241810,51 грн. до реєстру вимог фізичних осіб відносно яких ТОВ «ФК «ПрімІнвест» виступає як управитель (кошти фізичних осіб перераховані до Фонду фінансування будівництва (ФФБ)), 15076207,37 грн. до реєстру вимог юридичних осіб та просив кошти фізичних осіб перерахувати на рахунки фондів фінансування будівництва, а кошти, які належать юридичній особі ТОВ «ФК «ПрімІнвест» на рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк».

27.07.2017 третя особа звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 309 (доповнення до листа № 297 від 12.02.2017), в якому зазначила, що у разі прийняття банком обґрунтованого рішення щодо неможливості включення частини вимог кредитора до реєстру вимог фізичних осіб, ТОВ "ФК "ПрімІнвест" просила включити до реєстру вимог юридичних осіб усі вимоги на суму 34318017,88 грн.

18 липня 2017 року ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ» звернулося до Відповідача із листом №20 від 12.07.2017 про неможливість обслуговування кредиту та пропозицією щодо розв`язання проблеми. Позивач пропонував за згодою припинити договір кредитної лінії № 448 від 13.06.2008 та договір застави майнових прав № 448-1 та погасити заборгованість ТОВ "МЖК "Оболонь" перед банком по кредиту шляхом зарахування відповідної суми коштів з предмету застави - коштів на депозитному рахунку ТОВ "ФК "ПрімІнвест" № НОМЕР_1 - основна заборгованість 14300000,00 грн та відсотки по кредиту.

Лист аналогічного змісту був поданий і ТОВ «Фінансова компанія «ПрімІнвест», як поручителем за кредитним договором (лист від 12.07.2017 № 298 адресований відповідачу).

Отже, вказаними вище листами, як вважає позивач, він та третя особа повідомили ПАТ «ДІАМАНТБАНК» про здійснення заліку зустрічних однорідних вимог за договором банківського вкладу та кредитним договором, в порядку, передбаченому статтею 601 Цивільного кодексу України.

Листом №331/01л від 20.07.2017 Відповідачем було повідомлено Позивача про відсутність правових підстав для проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідач звернувся до позивача за вимогою про усунення порушення зобов`язань від 16.11.2017 № 2078/25.1/2Л (отримана 30.11.2017 № 335), в якій просив погасити заборгованість за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 на загальну суму 15606796,70 грн.

Листом від 01.02.2018 № 7/бт-Л позивачу було надано довідку, згідно якої станом на 31.01.2018 заборгованість позичальника за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 складає 14300000,00 грн за основним боргом, 1249780,40 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами, 514168,49 грн - штрафні санкції.

Спеціальним законом, яким регулює діяльність банківських установ в Україні є Закон України "Про банки і банківську діяльність".

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Зокрема, приписами статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Відповідно до ст. 46 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку (якщо в банку не здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду / уповноваженій особі Фонду. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Особа, яка навмисно перешкоджає доступу Фонду / уповноваженої особи Фонду до банку, його приміщень, засобів зв`язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Як вбачається з вищезазначеного процедура ліквідації ПАТ "Діамант банк" розпочалась з 24.06.2017, в зв`язку з чим банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, а строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Позивач вважає, що шляхом направлення до банку листів від 12.07.2017 № 20 та від 12.07.2017 № 298 були припинені зобов`язання позивача за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі договору застави майнових прав № 448-1 від 13.06.2008 та договору банківського вкладу № 1735.002 від 10.06.2014.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4 1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

З укладених договорів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" є боржником Публічного акціонерного банку "Діамант банк" за договором кредитної лінії № 448 від 13.06.2008. Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест" є кредитором банку за договором банківського вкладу від 10.06.2014 № 1735.002.

Як підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" є ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 0,00 грн; кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПрімІнвест" є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення " істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі; кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

Відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до ст. 1, 50 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов`язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

З вищезазначеного вбачається, що юридичні особи (товариства з обмеженою відповідальністю) самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями, самостійно здійснюють свою господарську діяльність, а тому бенефіціарні власники не є особами, що уклали кредитний договір та договір банківського вкладу, в зв`язку з чим кредитор та боржник у даних правовідносинах не є однією особою. Особи, що є бенефіціарними власниками юридичних осіб не являються самими цими юридичними особами, хоч і отримують прибуток та збитки від діяльності відповідних юридичних осіб, проте вони не ототожнюються.

Суд звертає увагу, що законодавством не заборонено бенефіціарним власникам товариств самостійно, як фізичними особами від свого імені укладати договори банківського вкладу та кредитні договори, за якими вони несуть відповідні зобов`язання та мають права.

Оскільки, боржник та кредитор за кредитним договором та договором банківського вкладу є різними юридичними особами, а тому зарахування вимог не є зустрічним. В зв`язку з цим, в силу ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зарахування вимог третьої особи до банку та вимог банку до позивача заборонено.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Укладення договору застави майнових прав № 448-1 від 13.06.2008 також не свідчить про заміну боржника у кредитному зобов`язанні.

Крім того, суд відзначає, що звернення стягнення на заставлене майно є правом заставодержателя, однак, суду не надано належних та допустимих доказів того, що банк ініціював задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета застави. Натомість як визнано сторонами при розгляді даної справи, банком було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги третьої особи за договором банківського вкладу № 1735.002 від 10.06.2014, право вимоги за яким є предметом застави.

З огляду на вищезазначене, суд відзначає, що припинення зобов`язань банку перед третьою особою за договором банківського вкладу та припинення зобов`язань позивача перед банком за кредитним договором суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вимоги позивача про визнання його зобов`язання за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що зобов`язання за кредитним договором № 448 від 13.06.2008 боржником були сплачені у повному обсязі і що відповідна заборгованість відсутня.

Суд відзначає, що зі змісту листа позивача від 12.07.2017 № 20 та листа третьої особи від 12.07.2017 № 298 не вбачається, що зазначені листи є правочинами про зарахування зустрічних однорідних вимог. Оскільки, позивач у своєму листі, адресованому Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів ліквідатору ПАТ "Діамантбанк", пропонує за згодою сторін припинити договір кредитної лінії № 448 від 13.06.2008 та договір застави майнових прав № 488-1; погасити заборгованість ТОВ "МЖК "Оболонь" перед банком по кредиту шляхом зарахування відповідної суми коштів з предмету застави - коштів на депозитному рахунку ТОВ "ФК "ПрімІнвест" № НОМЕР_1 - основна заборгованість 14300000,00 грн та відсотки по кредиту. Третя особа у своєму листі, адресованому Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів ліквідатору ПАТ "Діамантбанк", не заперечує проти погашення всієї суми кредиту ТОВ "МЖК "Оболонь" перед ПАТ "Діамантбанк" (14300000,00 грн) за рахунок заставленого майна (майнових прав на депозит у сумі 15700000,00 грн).

Як уже зазначалось вище, згідно ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже зарахованими можуть бути однорідні зустрічні вимоги контрагентів, за зобов`язаннями, в яких один контрагент є боржником за одним зобов`язанням та кредитором за іншим зобов`язанням, а інший контрагент є також відповідно і кредитором та боржником за цими зобов"язаннями. Зарахування між контрагентами не є зустрічним, якщо зобов`язаними особами є треті особи. Отже заява про зарахування вимог кредитора і боржника, адресована третій особі не є правочином по зарахуванню зустрічних однорідних вимог, в розумінні ст. 601 ЦК України.

Всі інші доводи сторін були розглянуті судом, проте вони є такими, що не впливають на предмет доказування у даній справі.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12-К, ідентифікаційний код 21618448) до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) про визнання припиненим зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь" з повернення кредиту у розмірі 14300000,00 грн та зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1249780,40 грн за договором кредитної лінії № 448 від 13.06.2008, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс "Оболонь"- відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.10.2019

Суддя І.В.Усатенко