ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м.Київ
справа №820/1214/17
провадження №К/9901/44239/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Саприкіної І.В., Желєзного І.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 (головуючий суддя Спірідонов М.О., судді Зінченко А.В., Панов М.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя Григоров А.М., судді Тацій Л.В., Подобайло З.Г.)
у справі № 820/1214/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»
до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,
третя особа: Державна фіскальна служба України,
про визнання протиправним та скасування наказу,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.02.2017 №245 в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №820/1214/17 у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №820/1214/17 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №820/1214/17 залишено без змін.
5. Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №820/1214/17 і направити справу на новий розгляд.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі №820/1214/17.
У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Саприкіної І.В., Желєзного І.В.
7. Відповідачем було надано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано наказ від 20.02.2017 № 245 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України», яким, з урахуванням додатку, у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України - Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК".
9. Вказаний наказ в частині застосування спеціальної санкції до Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" прийнято на підставі подання Державної фіскальної служби України від 29.12.2016 № 22723/5/99-99-14-06-16 "Про застосування спеціальних санкцій".
10. За змістом вказаного подання запропоновано застосувати спеціальні санкції відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до українських суб`єктів господарської діяльності, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, у тому числі до Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" за операціями з акціонерним товариством "Інтерфарма-К" на підставі контракту купівлі - продажу від 05.10.2015 № 6.
11. Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» з вищевказаним наказом не погодилося в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.02.2017 № 245, щодо застосування до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", виданий на підставі та у межах повноважень, визначених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", враховуючи наявність належним чином оформленого подання Державної фіскальної служби України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
13. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженнням обставин справи.
Зокрема, позивач зазначає, що судами невірно встановлено обставини справи в частині надання оцінки об`єктивній стороні та суб`єктивній стороні господарсько-правового правопорушення, оскільки позивач вжив всіх можливих заходів щодо усунення порушень, які стали підставою для застосування спеціальної санкції.
14. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначив, що позивачем не було надано жодних документів, які свідчили б про усунення порушень законодавства, які стали підставою для застосування спеціальної санкції, а також не надано доказів щодо неможливості виконання пред`явлених рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Також у відзиві зазначено, що позивачем було порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність порушень законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
16. З огляду на вимоги ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
17. Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон №959-ХІІ) до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із ст. 37 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 37 Закону №959-ХІІ (тут і далі у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 37 Закону №959-ХІІ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.
Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
18. Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону № 959-ХІІ індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб`єкта господарської діяльності боргу, пов`язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
19. За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 37 Закону №959-ХІІ тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.
20. Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону №959-ХІІ, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 (далі - Положення), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.
Пункт 1.2 Положення встановлює, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон №959-ХІІ та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Положення індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в ст. 4 Закону №959-ХІІ.
З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
21. Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.
22. При цьому Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає повноваження органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає долучення до такого подання будь-яких підтверджуючих документів.
23. Таким чином, виявивши порушення вимог законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій. У свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.
24. Верховний Суд вказує, що переведення суб`єкта на індивідуальний режим ліцензування після спливу тримісячного строку застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є правомірним за умови відсутності підстав для зміни або скасування спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону №959-ХІІ.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, подання Державної фіскальної служби України від 29.12.2015 № 22723/5/99-99-14-06-16 "Про застосування спеціальних санкцій" відповідає вимогам ч. 3 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та містить наступні дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, у процесі виконання контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.
26. Позивач наполягає на відсутності в своїй діяльності порушень законодавства, посилаючись на вжиття ним усіх можливих практичних заходів для усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме щодо стягнення з акціонерного товариства "Інтерфарма-К" боргу за невиконання умов контракту купівлі - продажу від 05.10.2015 № 6.
27. Разом з тим, вжиття усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не свідчить про протиправність рішення відповідача, а може бути підставою для скасування дії застосованої санкції відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
28. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими положеннями ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, судами попередніх інстанцій зроблено правомірний висновок про відмову у задоволенні позову про скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.02.2017 №245 в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
29. Зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які ґрунтуалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову. Вирішуючи даний спір, суди надали правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінили представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку.
У свою чергу, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень ст. 341 КАС України.
За правилами ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані судові рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
31. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
32. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК»- залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №820/1214/17- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Саприкіна
Суддя І.В. Желєзний
