ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа №820/7222/15, адміністративне провадження №К/9901/14651/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Желєзного І.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. (суддя - Бідонько А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р. (судді - Присяжнюк О.В., Русанова В.Б., Курило Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У липні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо не включення її до переліку вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити її до переліку вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);
зобов`язати Фонд включити її до Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не включення її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р., відмовлено в задоволенні позову.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що вона відповідає вимогам вкладника згідно статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підстави для невключення її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми вкладу, відсутні, а тому її право на отримання гарантованої суми вкладу протиправно та безпідставно порушено відповідачем.
Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2013р. між позивачем та ПАТ "ІМЕКСБАНК" укладено договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку. Відповідно до вказаного договору ПАТ "ІМЕКСБАНК" відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно виписки від 09.02.2015р. з відкритого 30.12.2013р. особистого рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 21.01.2015р на рахунок позивачки зараховано 812030,51 грн. Станом на 26.01.2015р. залишок на рахунку становив 212722,85 грн. (а.с. 11)
15.01.2015р. Правління Національного банку України постановою №16/БТ віднесло ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних. (а.с. 78-80)
26.01.2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 "Про віднесення публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних", на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у AT "ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію - Северина Ю.П. (а.с. 81-85)
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 84 від 23.04.2015р. строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015 включно. (а.с. 86)
Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015р. № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженою особою на ліквідацію банку Северина Ю.П. строком на один рік з 27.05.2015 по 26.05.2016 включно. (а.с. 87-88)
12.06.2015р. позивач звернулася до відповідача з заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. (а.с. 15-18)
Вважаючи протиправним дії відповідача щодо не включення її до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 15.01.2015р. правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних». На підставі зазначеної постанови АТ "ІМЕКСБАНК" віднесено до категорії проблемних, крім того, для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища запроваджено певну низку обмежень, в тому числі заборонено здійснювати проведення будь - яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суди виходили з того, що фактично з 15.01.2015 року всім філіям і відділенням АТ "ІМЕКСБАНК" заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків. Приписи та обмеження постанови Національно банку України № 16/БТ, щодо перерахування коштів з рахунку ОСОБА_1 та поповнення рахунків 21.01.2015р. гр. ОСОБА_3 на суму у розмірі 149 900грн.; 22.01.2015р. гр. ОСОБА_4 на суму у розмірі 146 000грн.; 23.01.2015р. гр. ОСОБА_5 на суму у розмірі 149 900грн.; 26.01.2015р. гр. ОСОБА_6 на суму у розмірі 149 900грн., позивачем дотримано не було.
Крім того, суди виходили з того, що правочин спрямований на безпідставне та незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а відтак нікчемний. В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами установлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. №4452-VI (далі Закон №4452-VI), який є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно частин 1, 2 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Судами встановлено, що позивач уклала з банком договір банківського рахунку та на її відповідному банківському рахунку розміщено належні позивачу кошти, а тому в розумінні Закону №4452-VI позивач є вкладником.
При цьому укладення договору банківського рахунку та зарахування на них коштів відбулось до початку процедури віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації.
Викладене свідчить про те, що позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI.
При цьому, Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до норм Закону.
Подібна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №802/351/16-а.
Посилання Уповноваженої особи Фонду на той факт, що спірний договір банківського вкладу позивачем укладено у період дії постанови Національного банку України, якою банк віднесено до категорії "проблемних", є необґрунтованими, оскільки рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею відповідно до статті 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язувало право особи на включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з моментом віднесення банку до категорії проблемних.
Крім того, відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
В силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Проте відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу позивача матеріали справи не містять, і про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо.
Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні її до переліку вкладників.
При цьому предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв`язку з цим їх дій та бездіяльності.
Натомість встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Поряд з тим, колегія суддів вважає передчасними вимоги позивача в частині зобов`язання Фонду включити її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів, оскільки на даний час відсутні докази та підстави вважати, що позивача не буде включено до такого Реєстру.
Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного Переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на даний час не виникли, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивача є порушеними.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись статтями 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р. - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" протиправною та зобов`язати включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
І.В. Желєзний
В.М. Кравчук
