ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12267/18 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М., Каракашьян С.К., Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Епель О.В.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Косун В.А.,

представників відповідачів: - Шевченка Ю.А.,

- Сапальова В.В.,

представника третьої особи: - Свистунова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD), Мелігант Груп ЛТД до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2018 року позивачі - Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD) та Мелігант Груп ЛТД звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України № 345-рщ від 18 червня 2018 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН»;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 червня 2018 року № 1725 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» та делегування повноважень ліквідатора банку;

- зобов`язати Національний банк України повернути Публічному акціонерному товариству «БАНК «ЮНІСОН» банківську ліцензію від 08 лютого 2013 року № 267 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 15 лютого 2013 року № 267 разом з додатком.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон», Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

20 вересня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 34314, представником позивачів подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої підстави, зазначені в апеляційних скаргах щодо скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2019 року є безпідставними та необґрунтованими, в той час як оскаржуване рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі обставини справи, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору в межах даних правовідносин.

30 вересня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 35620, Публічним акціонерним товариством «Банк Юнісон» подано відповідь на відзив, відповідно до якого третьою особою наголошено, що згідно відомостей про структуру власності ПАТ «Банк Юнісон» не має власників істотної участі та до переліку ключових учасників входили одинадцять юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктами владних повноважень, а саме - Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб перевищено свої повноваження, оскільки Рішення № 345-рщ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ЮНІСОН» прийнято Правлінням Національного банку України 18 червня 2018 року та Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1725 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК ЮНІСОН» та делегування повноважень ліквідатора банку - 19 червня 2018 року, тобто, в період дії ухвали Ржищівського міського районного суду Київської області про забезпечення позову від 08 червня 2018 року в справі №374/163/18.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Банк

«ЮНІСОН» є суб`єктом господарювання та відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.12.2012 року зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, основним видом господарської діяльності якого є грошове посередництво. Банком здійснювалась діяльність відповідно та на підставі банківської ліцензії від 08.02.2013 року №267 та генеральної ліцензії на здійснення валютних операції від 15.02.2013 року №267, виданих Національним банком України.

Інтентост Сістемс Лтд (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД є учасниками (акціонерами) ПАТ «Банк «ЮНІСОН».

Загальна частка Інтентост Сістемс Лтд (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД в статутному капіталі ПАТ «Банк «ЮНІСОН» складає 18,88 відсотків.

Листом за вих.№24-01013/83329 від 03.11.2015 року Національним банком України повідомлено ПАТ «Банк «ЮНІСОН» про визнання структури власності останнього непрозорою (такою, що не відповідає вимогам прозорості, встановленим НБУ) відповідно до пункту 6 Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 р. №328. У даному листі також зазначено, що у випадку не приведення структури власності Банку у відповідність до вимог щодо її прозорості у встановлений строк, НБУ залишає за собою право ухвалення рішення про віднесення Банку до категорії проблемних на підставі підпункту 6 пункту 12.2 глави 2 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року №328.

Національним банком України 18 червня 2018 року прийнято рішення №345-рщ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ «Банк «ЮНІСОН».

На підставі вказаного рішення, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 червня 2018 року прийнято рішення № 1725 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за Конституційним Поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 15.12.2015 року (справа № 800/206/15) та від 28.02.2017 року (справа № 800/590/16).

Так, у відповідності до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

При цьому, згідно з частиною другою статті 67 Закону про банки наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (термін, наведений у статті 2 Закону про банки).

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 47 Закону про банки:

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Центральний депозитарій цінних паперів має право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, що видається у встановленому Національним банком України порядку.

Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані надавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк (частина перша статті 72 Закону про банки).

До осіб, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп (частина друга статті 72 Закону про банки).

Об`єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії (частина третя статті 72 Закону про банки).

Акціонери, які не є власниками істотної участі у банку не охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України.

Згідно зі статтею 2 Закону про банки істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь - якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

Розглядаючи позов акціонерів, частка кожного з яких в ПАТ «Банк «Юнісон» становить менше 10 % суд виходив з того, що загальна частка ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД ( INTENTOST SYSTEMS LTD ) та Мелігант Еруп ЛТД в статутному капіталі ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» складає 18,88 відсотків.

Проте колегія суддів вважає такі доводи суду першої інстанції хибними, адже позивачі ні разом, ні окремо не охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України і згідно з приписами статті 79 Закону про банки взагалі позбавлені оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність Національного банку України.

На даний факт було наголошено, в тому числі Національним Банком України, який зазначив, що Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD) та Мелігант Груп ЛТД не охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо можливості оскарження рішень Національного банку України акціонерами банків, які не належать до кола осіб, стосовно яких Національного банку України здійснює наглядову діяльність, викладена також в постанові Верховного Суду України від 24.10.2017 року у справі № 805/4956/15-а, від 24.10.2017 року у справах № 805/3464/15-а, № 826/1162/16 тощо.

Щодо правомірності прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Юнісон», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Національний банк України відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Крім того, частиною третьою статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Таким чином, у статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено імперативну норму для Національного банку України щодо відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку у разі отримання пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також передбачено імперативну норму і для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з якою Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розглянувши пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладені у листах від 12.06.2018 року № 40-12419/18 та № 40-12461/18, Правлінням Національного банку України було прийнято рішення від 18.06.2018 року № 345-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон».

Варто також наголосити, що Мелігант Груп ЛТД оскаржував у судовому порядку, зокрема, рішення Національного банку України про віднесення ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про введення у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» тимчасової адміністрації.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 року у справі № 826/7238/16 в задоволенні адміністративного позову Мелігант Груп ЛТД відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 року апеляційну скаргу Мелігант Груп ЛТД залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 року (касаційне провадження № К/800/22730/16) касаційну скаргу Мелігант Груп ЛТД залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2018 року у задоволенні заяви Мелігант Груп ЛТД про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 року у справі № 826/7238/16 за адміністративним позовом Мелігант Груп ЛТД до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ПАТ «БАНК «ЮНІСОН», про визнання протиправними дій, скасування рішень, відмовлено.

З аналізу наведених рішень вбачається правомірність віднесення ПАТ «Банк «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних та введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «ЮНІСОН».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Правління Національного банку України № 345-рщ від 18 червня 2018 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «ЮНІСОН» прийнято в період дії ухвали Ржищівського міського районного суду Київської області про забезпечення позову від 08 червня 2018 року в справі №374/163/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон Страхування» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_4 , про стягнення збитків.

Даною ухвалою, окрім іншого, прийнято рішення про заборону до вирішення справи по суті посадовим особам Національного банку України та іншим уповноваженим особам та/aбо органам та/або комітетам Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) приймати рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375), та/або відкликання Банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» №267 від 08.02.2013, Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 15.03.2013, додатка до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 2367 від 15.02.2013 (адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375), а також будь-яким чином використовувати у роботі постанову Правління Національного банку України від 28 квітня 2016 р. № 300/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 квітня 2016 р. № 614 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та від 19.04.2018 № 309 «Про продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» та № 1139 від 19.04.2018 «Про зміну повноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «БАНК «ЮНІСОН».

Крім того, даним судовим рішенням заборонено до вирішення справи по суті посадовим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 Б, ідентифікаційний код 21708016) будь-яким чином використовувати у роботі постанову Правління Національного банку України від 28 квітня 2016 р. № 300/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ЮНІСОН» до категорії неплатоспроможних», в тому числі проводити засідання органів управління Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на яких розглядати питання про внесення Національному банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) пропозицій щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК«ЮНІСОН» (адреса: 03028, місто Київ, проспект Науки, буд.30-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 38514375).

Проте колегія суддів вважає такі доводи позивачів та суду першої інстанції необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

При цьому, стаття 150 Цивільного процесуального кодексу України містить виключний перелік рішень та дій, відносно яких не допускається забезпечення позову.

Так, зокрема, частинами шостою та сьомою статті 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачені імперативні норми, відповідно до яких не допускається:

- забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку;

- забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії.

Крім того, відповідно до статті 74 Закону України «Про Національний банк України» рішення Національного банку України, його службовців, можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення законності таких рішень. Оскарження рішення, акта або дії Національного банку України не зупиняє їх виконання. Забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії не допускається.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень, визначених частиною першою цієї статті, не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

Враховуючи вищевикладене, застосування такого виду забезпечення як зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії, а також зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, прямо заборонений законом.

Варто наголосити, що постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2019 року у справі № 374/163/18, апеляційні скарги ПАТ «Банк «ЮНІСОН», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 08 червня 2018 року скасовано, у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнісон» про забезпечення позову відмовлено.

У вказаній постанові Київський апеляційний суд зазначив, що «розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а судове рішення не відповідає вимогам закону з наступних підстав:

Частинами 6, 7, 8 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що:

- не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку;

- не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії;

- не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначені заборони є імперативними та не допускають їх двоякого трактування. Незважаючи на пряму заборону застосування таких видів забезпечення позову суд першої інстанції заяву позивача по справі задовольнив та застосував заходи забезпечення, які. прямо порушують вищевказані обмеження. За таких умов оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволення заяви позивача про забезпечення позову».

Крім того, Київським апеляційним судом було постановлено окрему ухвалу від 21.02.2019 року у вищезазначеній справі щодо доведення до відома Вищої ради правосуддя про допущені при вирішенні вказаної цивільної справи порушення норм матеріального та процесуального права суддею Ржищівського міського суду Київської області Козіною С.М., в якій Київський апеляційний суд, зокрема, зазначив «наведені обставини свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та істотного порушення норм процесуального права суддею Ржищівського міського суду Київської області Козіною С.М. під час здійснення правосуддя та розгляду заяви про забезпечення позову, що призвело до можливого перешкоджання діяльності Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, можливого порушення законних прав і інтересів кредиторів банку, можливого перешкоджання ліквідаційній процедурі ПАТ «Банк «Юнісон» та унеможливило у повній мірі реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що відповідно до ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставами дисциплінарної відповідальності судді.

Більше того, ухвалою від 16.07.2018 року самим Ржищівським міським судом Київської області були скасовані заходи забезпечення позову, вжиті вищевказаною ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 08.06.2018 року про забезпечення позову у справі № 374/163/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD) та Мелігант Груп ЛТД - відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Інтентост Сістемс ЛТД (Intentost Systems LTD) та Мелігант Груп ЛТД - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя : Л.В.Бєлова

О.В.Епель

Повний текст виготовлено 01 жовтня 2019 року.