ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2019 року

Київ

справа №825/2243/18

адміністративне провадження №К/9901/67671/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 (суддя Заєць О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 (колегія суддів Вівдиченко Т.Р.(головуючий), Чаку Є.В., Борейка Д.Е.) у справі № 825/2243/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальдкор М" про накладення арешту на кошти та інші цінності та стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальдкор М» (далі - відповідач, ТОВ «Вальдкор М») про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальдкор М» на суму 22097,79 грн, що знаходяться на відкритих рахунках у банках; стягнення з рахунків в установах банків позивача податкового боргу за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 22097,79 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свого податкового обов`язку, щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, відтак, станом на дату звернення до суду підприємство як платник податків має податковий борг зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 22097,79 грн. Крім того, позивач просив накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Вальдкор М».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків в установах банків Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальдкор М» податковий борг за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 22097,79 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що оскільки за відповідачем рахується узгоджена сума податкового боргу, яка добровільно ним не сплачена, контролюючим органом вжито передбачені законодавством заходи з метою погашення боргу відповідачем, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості. Щодо позивних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника суди дійшли висновку про необґрунтованість цих позовних вимог оскільки контролюючим органом не доведено, враховуючи законодавчо встановлену сукупність обставин за наявності яких можливе застосування адміністративного арешту, вчинення дій щодо проведення опису майна підприємства, доказів наявності майна для погашення цього податкового боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальдкор М» 15.04.2011 зареєстровано в якості юридичної особи, згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.04.2018 №1003872515.

Відповідач перебуває на обліку в Чернігівській ОДНІ ГУ ДФС у м. Чернігові з 18.04.2011.

Станом на 05.06.2018 за відповідачем рахувалася заборгованість на загальну суму 22 097,79 грн, а саме: відповідачу донараховано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за порушення вимог валютного законодавства (акт перевірки від 04.08.2016 №311/14/37633011), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2016 №0002851400, яке отримано 31.08.2016, цим же актом встановлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за порушення вимог валютного законодавства, а тому податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2016 №0002841400 відповідачу донараховано пеню у розмірі 18218,49 грн.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3709,30 грн (акт перевірки від 06.10.2016 №380/14/37633011), яка підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0003611400 від 20.10.2016, яке отримано Товариством 20.10.2016 .

На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми №3208-17 від 06.10.2016, яка була повернута 07.11.2016 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права та зазначає, що наявність у Товариства податкового боргу є достатньою підставою для звернення податкового органу до суду з цим позовом відповідно до вимог підпункту 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що арешт коштів (підпункт 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України) та арешт майна (стаття 94 Податкового кодексу України) є окремими самостійними видами арешту, що обумовлює самостійність підстав для його застосування, які передбачені цими статтями та не пов`язані між собою.

9. Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 14.1.175 статті 14

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

10.2 Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті16

Платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

10.3 Підпункт 20.1.28 пункту 20.1 статті 20

Контролюючі органи мають право: стягувати з банків та інших фінансових установ пеню за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків, зборів, платежів.

10.4 Підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20

Контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

10.5 Підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20

Контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

10.6 Пункт 36.1 статті 36

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

10.7 Пункт 94.1. статті 94

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

10.8 Пункт 94.2. статті 94

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

10.9 Пункт 94.4 статті 94

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

10.10 Підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

10.11 Пункт 94.10 статті 94

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

10.12 Підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

10.13 Пункт 95.3 статті 95

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

10.14 Пункт 95.4 статті 95

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

12. Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

13. З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов) для такого звернення.

14. Наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність обставин визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом є підставами для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як не доведено і того, що контролюючим органом вчинялись дії щодо проведення опису майна Товариства з матою погашення податкового боргу.

17. Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Товариства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 825/2243/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду