ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/8847/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

про

визнання протиправним та скасування рішення

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_2 ;

- Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва;

- Координаційний центр з надання правової допомоги;

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі також - відповідач, ВКДКА), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва, Координаційний центр з надання правової допомоги, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2019 №IV-003/2019.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 11.06.2019 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.08.2019 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач необґрунтовано погодився з висновком Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва щодо відсутності ознак дисциплінарного проступку в діях адвоката ОСОБА_2 під час надання позивачу правової допомоги, а, відтак, необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва щодо скасування рішення від 13.02.2018 №18 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 .

Крім того, відповідач проігнорував доводи позивача про надмірно тривалий період розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва його скарги на дії адвоката ОСОБА_2.

Також відповідач не повідомив позивача про час та місце розгляду його скарги, не розглянув усі подані ним документи щодо неналежного надання йому вищевказаним адвокатом правової допомоги, що призвело до порушення його права на отримання безоплатної правової допомоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість позовних вимог, стверджуючи про дотримання процедури розгляду скарг позивача та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки оскаржуване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва є обґрунтованим, а позивачем не доведено в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку. Окрім того, тривалий строк розгляду скарги позивача Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва не спричинив негативних наслідків для позивача. До того ж у відповідача відсутні повноваження щодо притягнення посадових осіб Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва до відповідальності за дії чи бездіяльність при здійсненні ними дисциплінарного провадження щодо адвоката.

Третя особа - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва у відзиві на позовну заяву також просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на правомірність оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з огляду на його обґрунтованість та те, що адвокатура в Україні як недержавний самоврядний інститут самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності, в тому числі й питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, що належить до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Третя особа - Координаційний центр з надання правової допомоги «Безоплатна правова допомога» у письмовому поясненні зазначила, що адвокат ОСОБА_2 не подавав до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві та Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги акти про надання безоплатної вторинної правової допомоги позивачу, що унеможливлює надання інформації щодо його процесуальних дій при наданні безоплатної правової допомоги позивачу. За наслідками розгляду справи вищевказана третя особа просила прийнята законне і обґрунтоване рішення.

Третя особа - адвокат ОСОБА_2 своїх пояснень щодо спору не надав, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримував правову допомогу у центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема:

- у зв`язку з порушенням кримінального провадження №42013110080000211 від 04.04.2013 за частиною першою статті 140 КК України внаслідок зараження його працівниками медичної установи невиліковною хворобою гепатитом В;

- у цивільній справі №759/9635/16 за його позовом до ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до довіреності від 02.03.2016 №04-0000147, виданої Четвертим Київським Центром безоплатної вторинної допомоги, адвоката ОСОБА_2. призначено представником у вищевказаних справах.

11.04.2018 ОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_3 , звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва зі скаргою №1/281с-18 стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з неналежним наданням правової допомоги позивачу.

Рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 13.02.2019 №108 в порушенні дисциплінарної справи за згаданою скаргою позивача відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням по суті та стверджуючи про надмірно тривалий розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва скарги позивача від 11.04.2018 №1/281с-18, ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з двома скаргами від 06.03.2019 на дії та рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії м. Києва від 13.02.2019 №108.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2019 №IV-003/2019 вищевказану скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з частиною першою статті 21 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; підвищувати свій професійний рівень; виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Статтею 33 Закону №5076-VI передбачено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Разом з тим згідно з абзацом другим частини другої статті 36 Закону №5076-VI дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Статтею 37 Закону №5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Згідно з частиною третьою вказаної статті Закону №5076-VI заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Статтею 39 Закону №5076-VI встановлено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону №5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Пунктом 1 частини четвертої статті 52 Закону №5076-VI визначено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 вищевказаного Закону Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:

1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;

2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;

4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Як встановлено судом вище, після отримання відповідачем скарги позивача від 06.03.2018 на дії та рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 13.02.2019 №108 відповідач звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва щодо надання матеріалів стосовно адвоката ОСОБА_2 для розгляду скарг позивача та інформації щодо наявності у названого адвоката дисциплінарних стягнень за період часу з лютого 2018 року.

Листом від 04.04.2019 №2/823-281с-18 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва надіслала до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури матеріали стосовно адвоката ОСОБА_2.

За результатами проведення указаного засідання та розгляду скарги позивача відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відтак, зазначене рішення прийняте Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством.

Водночас суд дійшов висновку, що указане рішення є вірним по суті, тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні з наступних підстав.

Звертаючись до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва зі скаргою від 11.04.2018 на адвоката ОСОБА_2., позивач зазначив про те, що останній надавав йому безоплатну правову допомогу на підставі довіреності від 02.03.2016 №04-0000147, виданої четвертим Київським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в кримінальному досудовому провадженні, порушеному за заявою позивача, та в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 . Згідно з доводами позивача, викладеними в скарзі:

- у згаданому вище кримінальному провадженні з 2016 року адвокатом не проводились жодні процесуальні дії;

- у цивільній справі адвокат подав бездоказовий позов, «вмовив» позивача провести експертизу в цивільній справі, яку проведено експертом Суховим Ю.О., який не зареєстрований як експерт на сайті Мін`юсту; адвокат не узгодив проведення експертизи з експертом, поставив перед експертизою некоректні запитання та не поставив для вирішення питання щодо звільнення або часткового звільнення позивача від оплати експертизи; обрав неправильну тактику дій у справі, внаслідок чого судом винесено ухвалу про залишення позову без розгляду, що неможливо виправити.

Розглянувши скаргу позивача від 11.04.2018 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва дійшла висновку, який відображено в рішенні від 13.02.2019 №108, що зі скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається в чому полягає виконання або неналежне виконання адвокатом ОСОБА_2. його професійних обов`язків, оскільки сам скаржник зазначив про виготовлення адвокатом та подання ним низки процесуальних документів, необхідних для вирішення поставлених перед ним питань. Визначення складу експертів для проведення призначеної судом експертизи не стосується повноважень адвоката. Питання, які були поставлені перед експертизою попередньо були узгоджені з позивачем, з ними також погодився суд при призначенні експертизи в установленому порядку. Оплату експертизи чинне на той час законодавство покладало на особу, яка ініціювала її проведення. Щодо залишення судом без розгляду цивільного позову відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №759/9635/16-ц, то з листопада 2016 року адвокат ОСОБА_2 припинив надання безоплатної правової допомоги позивачу у зв`язку з переходом на іншу роботу. Крім того, винесення судом рішення не на користь клієнта адвоката відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є підставою для притягнення його до відповідальності. До того ж залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє особу повторно звернутися до суду з цим позовом у подальшому. Також з наданої адвокатом електронної переписки між ним та представником позивача Щелкуновою, яка мала місце станом на 2017 рік, жодних претензій один до одного вони не висловлювали.

З огляду на викладене та відповідно до приписів статті 39 Закону №5076-VI за результатами розгляду скарги позивача від 11.04.2018 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва прийнято рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не доведено наявності в діях адвоката ознак вчинення дисциплінарного проступку, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 36 Закону №5076-VI є підставою для відмови у відкритті дисциплінарного провадження щодо названого адвоката.

Суд погоджується з такими доводами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва щодо відсутності підстав для відкриття дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_2 , а тому уважає, що погодившись із рішенням названої Комісії від 13.02.2018 №108 відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на це рішення, залишивши його без змін.

Також відповідач обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його скарги на бездіяльність дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва при розгляді його скарги від 11.04.2018 на адвоката ОСОБА_2.

Так, зокрема, позивач вказує, що вищевказана його скарга на адвоката ОСОБА_2 протягом 10 місяців розглядалась Кваліфікаційно-дисциплінарної комісією адвокатури м. Києва.

Відповідачем не заперечувався факт тривалого розгляду скарги позивача Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва.

Відповідно до пункту 30 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120, заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках.

Згідно з пунктом 38-1 вищевказаного Положення скарги на дії чи бездіяльність голів КДКА регіону, голів та/або членів дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону під час здійснення дисциплінарного провадження, розглядаються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури під час розгляду скарг на рішення, прийняті такими КДКА у відповідних дисциплінарних провадженнях.

Разом з тим, ні Закон №5076-VI, ні інші законодавчі акти, що регламентують діяльність відповідача, не надають йому повноважень щодо притягнення до відповідальності голів та/або членів дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за дії чи бездіяльність КДКА регіону під час виконання ними своїх обов`язків при здійсненні дисциплінарного провадження відносно адвокатів.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем процедури розгляду його скарг з огляду на те, що його належним чином не було повідомлено про час та місце розгляду скарги на засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури доцільно зауважити таке.

Пунктом 3.2 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5.07.2014 №78, визначено, що про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання ВКДКА, члени ВКДКА та інші особи, які мають право брати участь у засіданнях, повідомляються із зазначенням місця, дня та часу проведення засідання, не пізніше як за десять днів до дня його проведення шляхом повідомлення, відправленого засобами поштового зв`язку або кур`єром, або електронною поштою та розміщення інформації на офіційному сайті ВКДКА.

У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів повідомлення відповідачем позивача про час та місце розгляду його скарг від 06.03.2019.

Згідно з доводами відповідача він повідомив позивача про час та місце розгляду його скарги, зокрема на засіданні ВКДКА, призначеному на 24.04.2019, шляхом розміщення інформації (оголошення) на сайті Комісії, однак, жодного доказу на підтвердження цієї обставини, як і обставин щодо повідомлення будь-яким іншим шляхом, відповідач суду не надав, що позбавило суд можливості встановити цю обставину.

Водночас, за висновком суду, указана обставина жодним чином не вплинула на правомірність рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.06.2019 №IV-003/2019, яке є правильним по суті.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, оскаржуючи рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, позивач звернувся до суду за захистом свого права на отримання належної якості безоплатної правової допомоги, тоді як оскаржуваним рішенням зазначене право позивача не порушувалось.

Питання щодо надання безоплатної правової допомоги не належить до повноважень відповідача, оскільки відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» він не належить до суб`єктів надання безоплатної первинної правової допомоги.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; фізичні та юридичні особи приватного права; спеціалізовані установи; центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland» рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Trofimchuk проти України» зазначено, що хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що встановлених вище обставин достатньо для того, щоб відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню судом не підлягають.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відсутні.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко