ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року

Справа № 0440/7043/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Лисинської О.І.

представника відповідача Ковзуна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КМР" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КМР" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-6519-3-3 від 24.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що планова перевірка Державної екологічної інспекції проведена з численними процедурними порушеннями, за відсутності законодавчо визначених підстав, результати перевірки зафіксовані без дотримання вимог законодавства щодо оформлення заходів державного нагляду визначених законом. Наведене на думку позивача, свідчить про протиправність проведення перевірки, та відповідно про незаконність будь-яких наслідків подібного заходу, як то винесений за результатами перевірки припис. Позивач вказує на те, що інспекцією не звернуто уваги на надані підприємством заперечення та зауваження, належним чином не встановлено та не підтверджено факт скоєння позивачем порушень природоохоронного законодавства. Також, позивачем зазначено, що припис №4-6519-3-3 від 24.07.2018 року є протиправним, оскільки вимоги останнього не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача у судовому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши до суду відзив на адміністративний позов, в якому позицію обґрунтував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення природоохоронного законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, а тому а припис є правомірним та скасуванню не підлягає

10 квітня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.04.2019 по 26.04.2019 відповідно до ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.17 р. № 312 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КМР" (код ЄДРПОУ 34063587), місцезнаходження юридичної особи: вул. Леніна, буд.162, с.Троїцьке, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51491.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 337/3-8/18 від 17.07.2018 року.

На підставі висновків акту перевірки № 337/3-8/18 від 17.07.2018 року Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області винесено Припис №4-6519-3-3 від 24.07.2018 року, яким приписано Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО КМР":

- п. 1. Забезпечувати складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства - термін виконання - 20.01.2019 р.

- п. 2. Запровадити контроль за якістю та кількістю стічних вод - термін виконання 01.09.2018 р.

- п. 3. Забезпечити контроль за станом заглиблених ємностей та їх впливом на підземні горизонти та ґрунти - термін виконання - 01.09.2018 р.

- п. 4. Розробити питомі балансові норми водоспоживання та водовід ведення на одиницю продукції відповідно до фактичного стану підприємства - термін виконання - 01.10.2018 р.

- п. 5. Встановити водовимірювальну апаратуру для обліку водоспоживання - термін виконання - 15.08.2018 р.

- п. 6. Організувати ведення первинного обліку у сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі - термін виконання - 15.08.2018 р.

- п. 7. Розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства - термін виконання - 01.11.2018 р.

- п. 8. Визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини - термін виконання - 01.11.2018 р.

- п. 9. Розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства - термін виконання - 01.11.2018 р.

- п. 10. Розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при ьності підприємства - термін виконання - 01.11.2018 р.

- п. 11. Забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на риємстві, за формою 1-ВТ в повному обсязі - термін виконання - 15.08.2018 р.

- п. 12. Укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, збообленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства - термін виконання - 01.09.2018 р.

- п. 13. Місця тимчасового зберігання відходів, що утворюються на підприємстві, обладнати у відповідності до вимог законодавства - термін виконання - 15.08.2018 р.

- п. 14. Забезпечувати роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу - термін виконання - 24.07.2018 р.

- п. 15. Вживати достатні заходи з хорони земель - термін виконання - 24.07.2018 р.

- п. 16. Укласти договір страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів - термін виконання - 24.07.2018 р.

- п. 17 3абезпечувати додержання правил транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів - термін виконання - 24.07.2018 р.

- п. 8. Надати на розгляд до Держекоінспекції інформацію, яка розглядаються в ході інспекційної перевірки в повному обсязі, а саме: довідку щодо використаних за 2016-2018 роки матеріалів та сировини, в тому числі пестицидів та агрохімікатів; довідку щодо кількості автотранспорту; інформацію щодо обґрунтування розрахунків нормативу споживання води для сільськогосподарських та госппобутових потреб підприємства з підтверджуючими документами - термін виконання - 24.08.2018 р.

- п. 19. Розробити проектну документацію з матеріалами оцінки впливу на навколишнє середовище щодо експлуатації пункту заправки та обладнання мийки техніки та погодити в установленому порядку - термін виконання - 01.01.2019 р.

- п. 20. Забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства - термін виконання - 01.01.2019 р.

- п. 21. Розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів - термін виконання - 01.11.2018 р.

- п. 22. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів - термін виконання - 01.11.2018 р.

- п. 23. Не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у матеріалах інвентаризації викидів та у діючому дозволі - термін виконання - 24.07.2018 р.

- п. 24. 3абезпечити здійснення розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку в повному обсязі відповідно з вимогами законодавства - термін виконання - 20.01.2019 р.

- п. 25. 3абезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємства - термін виконання - 01.11.2018 р.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області Припису № 337/3-8/18 від 17.07.2018 року.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №454/2011, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п.4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин (підпункт "г" пункту 2 частини 4 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерство екології та природних ресурсів України "Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції" №312 від 11.08.2017 року.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка створена для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-XII від 25.06.1991 року, полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Абзацом 2 та 3 статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до статті 4 Закону №877, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 5 Закону №877 визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відповідно до статті 7 Закону №877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Як встановлено судом, оскаржуваний припис винесений відповідачем за результатами проведення саме планової перевірки ТОВ "АГРО КМР".

Відповідно до вимог статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Чатиною 7, 8 статті 7 Закону №877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до частини 9 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Оскільки вказаною нормою передбачена відповідальність за невиконання припису контролюючого органу, то суд зазначає, що припис, який надається підприємству до виконання, має містити чітку вказівку на дії, які суб'єкт господарювання повинен вчинити для усунення порушень.

Тобто, припис не може бути декларативним, тобто посилатися на загальні норми законодавства, яких підприємство повинно дотримуватися повсякчасно протягом своєї діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу.

Так, пунктом 1 припису зобовязано ТОВ "АКГРО КМР" забезпечувати складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства.

Зазначений пункт припису має декларативний характер та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, посилається на загальні норми, яких позивач повинен дотримуватися повсякчасно, отже не відповідає формі, яка визначена законодавством для приписів суб'єкта владних повноважень.

Відповідач, посилаючись на загальний перелік форм державних статистичних спостережень у сфері охорони навколишнього природного середовища, оприлюднених на офіційному сайті Державної служби статистики України, зазначає про необхідність подання позивачем звітностей за формами: №2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря", №1 екологічні витрати, №1 -відходи "Утворення та поводження з відходами", та вказує у якості підстави для винесення зазначеного пункту припису порушення норм діючого природоохоронного законодавства в частині складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо охорони атмосферного повітря та щодо поводження з відходами.

Однак, з таким твердженням відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в пункті 1 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що в ході перевірки підприємством надано статичну звітність за формою №9 -6-сг "Внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів" за 2016, 2017 роки та журнал обліку застосування засобів захисту рослин на посівах, згідно якого підприємством у 2016-2018 роках використовувало пестициди і агрохімікати. Таким чином в ході перевірки встановлено, що підприємство під час складання державної статистичної звітності подає недостовірні дані щодо поводження з пестицидами та агрохімікатам.

Також, в пункті 9 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що статистична звітність по формі 2-ТП (повітря) не складається.

Крім того, в пункті 17 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, статистична звітність №1-відходи "Утворення та поводження з відходами" підприємством не складається.

Тобто, зазначення в акті перевірки вказаних порушень, стало підставою для винесення пункту 1 припису.

Щодо п.1 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті14 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" передбачено, що підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік.

Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 1995 року №881 (далі - Порядок №881).

Відповідно до пункту 4 Порядку №881 підприємства, установи, організації до 10 січня наступного року подають статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів за затвердженими Державною службою статистики формами:

№3 - мтп (річна). Звіт про залишки і витрати матеріалів (розділ "Надходження і використання тестицидів") - територіальному органу Держпродспоживслужби;

№9 - асг (річна). Баланс мінеральних добрив (розділ "Надходження і використання агрохімікатів") - територіальному органу Держпродспоживслужби.

Суд зазначає, що з 01 січня 2011 р., на підставі наказу Державного комітету статистики України від 15.07.2010 р. №281, наказ Держкомстату від 20.07.2009 р. N276 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень зі статистики товарних ринків" у частині затвердження форм державних статистичних спостережень №3-мтп річна) втратив чинність, отже обов'язку з подання зазначеної звітності у позивача не має.

Крім того, наказ Міністерства статистики України №118 від 05.05.1995 р., яким затверджена Статистична звітність за формою 9а-сг "Баланс мінеральних добрив", річна, втратив чинність на підставі Наказу Мінстату №156 від 24.06.1997 р., яким затверджено форму державної статистичної звітності №9-бсг "Звіт про внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів", річна.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем під час перевірки було надано звітність за формою №9-б-сг "Внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів" за 2016, 2017 роки, яка затверджена Наказом державної служби статистики України від 14.06.2013 р. №181. Дана форма не передбачає зазначення в ній іформації про використання пестицидів, отже твердження відповідача про те, що підприємство під час складання державної статистичної звітності подає недостовірні дані щодо поводження з пестицидами та агрохімікатами є безпідставним.

На даний час, для підприємств, які використовують добрива та пестициди введено обов'язок подавати звітність за формою № 9-сг (річна) "Звіт про використання добрив і пестицидів", затверджену наказом Державної служби статистики України №242 від 30.08.2017 р.

При цьому, з огляду на ознаку "річна", та дату введення форми (з 01 січня 2018 р.), термін подання для підприємства зазначеної звітності встановлено до 02 грудня 2018 року, що виключає факт порушення даної норми.

Відносно п. 9 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 наказу Державної служби статистики України від 27.11.2015 р. №345, яким затверджено форму статистичного спостереження №2-ТП (повітря) (річна) "Звіт про охорону атмосферного повітря", який діяв у період, що охоплював звітній період, що перевірявся, а саме - 2016-2017 роки, дана форма поширювалась на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що мають стаціонарні джерела викидів, за переліком, визначеним Держстатом відповідно до затвердженої методології.

Відповідно до офіційної інформації, викладеної на офіційній сторінці Держстату Головного управління статистики у Дніпропетровській області (http://rsp.ukrstat.gov.ua/edrpou), позивача не включено до переліку респондентів, які зобов'язані подавати звітність за формою №2-ТП (повітря) (річна) "Звіт про охорону атмосферного повітря", відтак, позивач на час проведення перевірки не був зобов'язаний подавати вказану статистичну звітність.

Щодо п.17 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

п."г" ч.1 ст.17 Закону України "Про відходи" встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Згідно з п.5 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. №2034 форми державної статистичної звітності про відходи та інструкції щодо порядку складання цих форм розробляються та затверджуються Держстатом за погодженням з Мінприроди.

Наказом Державної служби статистики України від 19.08.2014 р. №243 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень із екології, лісового та мисливського господарства" затверджено Форму статистичної звітності відходів №1-відходи (річна).

В п.2.4. даного наказу вказано, що обов'язок подання форми №1-відходи (річна) поширюється на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з утворенням, поводженням з відходами І-ІV класів небезпеки, за переліком. визначеним органами державної статистики відповідно до затвердженої методології. В формі №1-відходи річна) зазначено термін її подання - не пізніше 28 лютого.

Отже, обов'язок подання статистичної звітності щодо поводження з відходами поширюється тільки на тих суб'єктів господарювання, які включені до переліку, визначеного органами державної статистики.

Відповідно до офіційної інформації, викладеній на офіційній сторінці Держстату Головного управління статистики у Дніпропетровській області (http://rsp.ukrstat.gov.ua/edrpou), позивача не включено до переліку респондентів, які зобов'язані подавати звітність за формою №1 -відходи (річна), а отже, позивач на час проведення перевірки не був зобов'язаний подавати вказану статистичну звітність (додаток №15 до позовної заяви).

З огляду на вказане вище, позивач забезпечує складання статистичної звітності у сфері охорони навколишнього природного середовища в повному обсязі відповідно до вимог законодавства.

Вищевикладене унеможливлює визнання розглянутого пункту припису правомірним.

Пунктом 2 припису зобов'язано ТОВ "АГРО КМР" до 01.09.2018 року запровадити контроль за якістю та кількістю стічних вод.

Зазначений пункт припису має декларативний характер та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, посилається на загальні норми, яких позивач повинен дотримуватися повсякчасно, отже не відповідає формі, яка визначена законодавством для приписів суб'єкта владних повноважень.

Крім того, ст. 44 Водного Кодексу України, на яку посилається відповідач у даному приписі, як на норму, яку порушено позивачем, не містить положень, якими встановлено обов'язок для ТОВ "АГРО КМР" запроваджувати контроль за якістю та кількістю стічних вод.

За наведених обставин, вимога пункту 2 припису є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 3 припису про забезпечення до 01.09.2018 р. контролю за станом заглиблених ємностей та їх впливом на підземні горизонти та ґрунти, суд зазначає, що він не має чіткої вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які були виявлені в ході перевірки, відсутні конкретні заходи та дії, які повинен вчинити позивач.

У якості обґрунтування відповідач посилається ст.ст.44, 96, 105 Водного Кодексу України, ст.35 Закону України "Про охорону земель" та ст.164 Земельного Кодексу України.

Однак, суд зауважує, що зазначені статті носять загальний характер та не містять жодної вказівки на обов'язок з боку позивача здійснювати заходи, зазначені у пункті 3 припису.

В акті перевірки відповідач зазначає, що відведення господарсько-побутових стоків від офісного та двох побутових приміщень здійснюється у септики, розміщені на території. Договір на відкачування стічних вод із септиків на підприємстві не укладено. Облік водовідведення, контроль якості стічних вод та контроль за станом заглиблених ємностей та їх впливом на підземні водоносні горизонти та ґрунти підприємством не здійснюються. Інформація щодо подальшого поводження з рідкими побутовими відходами не надана.

Як встановлено судом, станом на момент проведення перевірки вказані септики не були наповненими, отже потреби в укладенні договору та відповідно в відкачуванні стоків у позивача не було.

Також, в акті перевірки відповідач вказує на вплив позивача на підземні ґрунти та можливе забруднення водних об'єктів.

При цьому, факт забруднення водних об'єктів під час перевірки не виявлено та доказів такого забруднення в ході розгляду справи не надано.

В акті перевірки, на підставі якого прийнято вказаний пункт припису, містяться лише припущення щодо можливого забруднення.

Натомість жодного документу, який би свідчив про те, що такі забруднення допускаються й фактично виявлені відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 3 припису є необгрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 4 припису про необхідність розроблення питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції відповідно до фактичного стану підприємства, суд вважає за необхідне зазначити.

Представник відповідача у судовому засіданні норму, яка покладає на позивача обов'язок щодо розробки питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення, не навів.

При цьому, статті 40 та 44 Водного Кодексу України, на які посилається відповідач у приписі, як на норми, які порушено позивачем, не містять положень щодо обов'язку розроблення питомих балансових норм водоспоживання та водовідведення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що пункт 4 припису є необгрунтованим та підлягає скасуванню.

Пунктом 5 припису позивача зобов'язано вживати достатні заходи з охорони земель.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач є вторинним водокористувачем. Водопостачання підприємства здійснюється КП "Троїцьке ЖКГ" за договором про надання послуг з постачання холодної води від 05.01.2017 року № 05/01/17. Оплата послуг за водокористування здійснюється на підставі виставлених КП "Троїцьке ЖКГ" рахунків. Облік та розрахунок наданої води для позивача веде КП "Троїцьке ЖКГ".

Відповідно до п.7 ст.44 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані: здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

В п.1.7. Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 р. №78 визначено, що за відсутності засобів вимірювальної техніки, Звіт про використання води складається за технологічними даними (з використанням побічних методів обліку).

Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати про можливість ведення обліку використаної води з використанням побічних методів обліку за технологічними даними, без встановлення засобів вимірювальної техніки, а отже, вимога про встановлення позивачем водовимірювальної апаратури для обліку водоспоживання є безпідставною, а пункт 5 припису підлягає скасуванню.

Пунктом 6 припису зобов'язано організувати ведення первинного обліку у сфері охорони водних ресурсів в повному обсязі. Встановлено термін виконання -15.08.2018 р.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 25 Водного кодексу України державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 р. №78 затверджено Порядок ведення державного обліку водокористування (далі - Порядок №78).

Пунктом 1.3 Порядку №78 визначено, що державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна) (далі - звіт).

Інформація, що міститься у звіті, є первинними даними про водокористувача та його водогосподарську діяльність.

Відповідно до п.1.5 цього Порядку під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов'язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та:

здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об'єктів в обсязі від 20 м3 води на добу;

забирають воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі від 20 м3 води на добу (у середньому протягом календарного року) і передають зворотні (стічні) води до систем водовідведення;

забирають воду для зрошення в обсязі від 20 м3 води на добу (у середньому протягом зрошувального періоду);

мають сезонний режим роботи та забирають воду в обсязі від 20 м3 води на добу (у середньому протягом періоду його роботи у межах календарного року);

мають оборотні системи водопостачання загальною потужністю 1000 м3 води на добу і більше незалежно від кількості забраної (отриманої) води;

використовують воду для виробництва напоїв незалежно від кількості води;

здійснюють скид (незалежно від об'єму) зворотних (стічних) вод безпосередньо у водні об'єкти та підземні горизонти;

віднесені до галузі гідроенергетики;

користуються водними об'єктами для рибогосподарських потреб (крім суден флоту рибної промисловості).

У разі якщо діяльність суб'єкта господарювання - водокористувача не підпадає під критерії, визначені пунктом 1.5 Порядку №78 для здійснення державного обліку водокористування, такий суб'єкт господарювання не повинен подавати звіт.

Згідно зі ст. 42 Водного кодексу України вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їхні системи на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Позивач, що підтверджено у акті перевірки, в своїй діяльності є вторинним водокористувачем. Мета використання води - на сільськогосподарські та господарсько-побутові потреби товариства. Джерелом водопостачання є підземна вода зі свердловини згідно договору від 05.01.2017 р. про надання послуг з постачання холодної води, укладений з КП "Троїцьке ЖКГ".

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач забирає воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі до 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року), а зворотні (стічні) води акумулює у септиках, є вторинним водокористувачем, тож законодавчо встановлені підстави для винесення пункту 6 припису відсутні, а пункт 6 припису підлягає скасуванню.

Щодо пунктів припису 7, 8, 9 відповідно до яких позивача зобов'язано:

- розробити інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства (п. 7);

- визначити склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (п. 8);

- розробити та погодити згідно вимог законодавства нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства (п. 9), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про відходи" у сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи: граничні показники утворення відходів у технологічних процесах; питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах; інші нормативи, передбачені законодавством.

Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з п. в) ч. 1 ст. 17 Закону України „Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про відходи" передбачено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Згідно з пунктами 2, 8 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого Постановою КМУ від 01.11.1999 року № 2034:

інвентаризація відходів - комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними.

Інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до законодавства.

Як зазначив відповідач, на час проведення перевірки підприємством позивача укладено договір №26 від 27.02.2018 року з ПП "ОЛКОС" щодо проведення та реєстрації інвентаризації утворення промислових відходів підприємства відповідно до фактичного стану підприємства.

На розгляд надано первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються (тимчасово) на підприємстві або передаються на утилізацію іншим організаціям, за 2016, 2017, 2018 роки; та Декларації про відходи за 2016 рік №D1223587501_00270_050517, та за 2017 рік №D1223587501_00085_120218.

За результатами розгліду встановлено, що журнали обліку та Декларації заповнюються недостовірно, а саме: відсутня інформація щодо утворення та подальшого поводження з відходами, які не враховані в матеріалах інвентаризації, акти виконаних робіт щодо передачі зазначених відходів за 2016-2018 роки відсутні, що є грубим порушенням вимог статті 17,26,33,34 Закону України "Про відходи".

Статистична звітність № 1-відходи "Утворення та поводження з відходами" підприємством не складається, що є порушенням вимог ст. ст. 17, 26 Закону України "Про відходи", ст. 24 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Як зазначив позивач, останнім розроблено інвентаризацію відходів відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх видів відходів, що утворюються при здійсненні діяльності підприємства, на підтвердження чого надав лист Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25.09.2018 року № 3-6040/0/261-18 "Щодо інвентаризвуії джерел утворення відходів", в якому зазначено, що департаментом розглянуто лист ПП "ОЛКОС" від 12.09.2018 року № 115 щодо розгляду матеріалів інвентаризації джерел утворення відходів ТОВ "АГРО КМР". На виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 01.09.2015 року № Р-514/0/03-15 департаментом взято на облік результати інвентаризації джерел утворення відходів ТОВ "АГРО КМР".

Також позивачем надано витяг з матеріалів інвентаризації джерел утворення відходів ТОВ "АГРО КМР", в якому розділ 7 "Характеристика номенклатури відходів по підприємству" визначає склад і властивості всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини, що підтверджується витягом з матеріалів інвентаризації джерел утворення відходів ТОВ "АГРО КМР".

Крім того, позивачем розроблені та погоджені нормативи граничних показників утворення всіх видів відходів у технологічних процесах та нормативи питомих показників утворення всіх видів відходів, що утворюються при діяльності підприємства. Зазначена інформація міститься в Розділі 8 "Розрахунок нормативно-допустимого обсягу та питомого показника утворення відходів" що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з матеріалів інвентаризації джерел утворення відходів ТОВ "АГРО КМР".

Однак, суд зазначає, що факт здійснення додаткової інвентаризації після проведення відповідачем планової перевірки підтверджує факт наявності додаткових відходів.

Таким чином, в діях позивача мають місце порушення статті 7, 17, 26 Закону України „Про відходи", які повинні бути усунуті, а пункти 7, 8, 9 припису є правомірними та не підлягають скасуванню

Щодо пункту 10 припису, яким позивача зобов'язано розробити технічні паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підприємстві позивача наявна інвентаризація джерел утворення відходів, розроблена у 2010 році, згідно якої на підприємстві утворюються відпрацьовані шини, відпрацьовані мастила, відпрацьовані акумулятори, ТПВ. Показник загального утворення відходів складає 321,7.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відходи" державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Згідно з пунктами 2, 9 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого Постановою КМУ від 01.11.1999 року № 2034:

паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатури відходів.

Як зазначив відповідач, в ході проведення перевірки за результатами візуального обстеження виявлено, що на підприємстві утворюються непридатні до використання пестициди і агрохімікати та тара від них, промаслені ганчір'я та пісок, брухт чорних металів, зернові відходи, використані мішки біг-бег, використана поліетиленова та картонна тара, відпрацьована транспортерна стрічка, відпрацьовані люмінесцентні лампи.

При цьому, позивачем нормативи утворення зазначених відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні показники, склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища, а також шляхи та технології подальшого з ними поводження (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення), що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства, не визначено. Технічні паспорти для кожного виду відходів не розроблені.

Дані факти є порушенням ст. ст. 7, 17, 26, 27 Закону України "Про відходи", Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого Постановою КМУ від 01.11.1999 року №2034.

Як зазначив у позовній заяві позивач, підприємством для передачі утворених відходів укладено договори зі спеціалізованими організаціями для утилізації, чим визначено шляхи поводження з ними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, про що зазначено в акті, що для передачі утворених відходів підприємством укладено договори зі спеціалізованими організаціями:

- договір від 12.06.2018 року з ТОВ "ІМАР" (ліцензія від 04.03.2014 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами АЕ №288599) на надання послуг по збиранню, перевезенню, зберіганню тари з-під використаних хімічних речовин для подальшої утилізації. Попередній договір від 05.07.2013 року. Наявні акти здачі-прийняття робіт за 2016, 2017, 2018 роки.

- договір від 08.01.2018 року № 214/18 з ТОВ "Український центр поводження з відходами" (Ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України на поводження з небезпечними відходами від 19.10.2015 року № 371; Ліцензія серія АЕ №263991 від 10.06.2013 збирання та зберігання окремих видів відходів як вторинної сировини) про надання послуг утилізації відходів. Попередній договір від 05.04.2016 року. Наявні акти виконаних робіт за 2016-2018 роки щодо передачі на утилізацію відпрацьованих шин, відпрацьованих мастил, відпрацьованих акумуляторів.

Інформація щодо подальшого поводження з рештою виявлених відходів, що утворюються підприємством, відсутня.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що:

- при обстеженні місця тимчасового зберігання відходів виявлено факти зміщування відходів, різних за своїми властивостями та класами небезпеки, а саме: в мішку виявлено змішування відходів використаної поліетиленової та картонної тари, використані мішки біг-бег, ТПВ, що є порушенням вимог статті 17 Закону України "Про відходи";

- виявлено сліди спалювання відходів у металевій бочці поблизу приміщення, що є порушенням вимог статей 17, 32, 33 Закону України "Про відході Закону України "Про охорону атмосферного повітря";

- в ході обстеження земельної ділянки під господарськими будівлями та підприємства за адресою вул. Леніна, 162, с. Троїцьке, Павлоградський район всі факти засмічення на відкритих земельних ділянках, а саме: позаду зерноскладу твердого суцільного покриття встановлено факт розміщення будівельних відходів поблизу зерноскладу №2 без твердого суцільного покриття встановлено факт розміщення металобрухту. Таким чином, підприємством порушуються вимоги ст. 35 Закону "Про охорону земель", ст. 164 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 33 Закону "Про відходи".

Суд зазначає, що виявлені факти, а також відсутність актів виконаних робіт щодо приймання на утилізацію або видалення відходів підприємства спеціалізованими організаціями в повному обсязі, спростовують твердження позивача щодо проведення на підприємстві вичерпної ідентифікації та визначення та дотримання оптимальних шляхів поводження з усіма видами відходів, що утворюються в результаті господарської діяльності підприємства.

З огляду на те, що на час перевірки позивача, паспорти відходів (ТПВ) на всі види відходів, що утворюються при діяльності підприємства, не були розроблені, суд вважає, що вимоги пункту 10 припису є правомірними.

Пунктом 11 припису зобов'язано позивача забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості відходів, що утворюються на підприємстві, за формою 1-ВТ в повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки, підприємством на розгляд надано первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються (тимчасово) на підприємстві або передаються на утилізацію іншим організаціям, за 2016, 2017, 2018 роки.

Перевіркою встановлено, що журнали обліку заповнюються недостовірно, а саме: відсутня інформація щодо утворення та подальшого поводження з відходами, які не враховані в матеріалах інвентаризації, що є порушенням вимог і 17, 26 Закону України "Про відходи".

Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку

Так, первинний облік відходів ведеться позивачем за типовою формою первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення, затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. № 342.

Відповідно п. 3 зазначеного наказу "Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення" первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тар.

Таким чином, підприємством на час перевірки вівся первинний облік відходів, але не в повному обсязі (не за всіма видами утворених на підприємстві відходів), у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги пункту 11 припису є правомірними.

Стосовно пункту 12 припису, яким позивача зобов'язано укласти договори щодо утилізації всіх видів відходів, що утворюються на підприємстві, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів у відповідності до вимог законодавства, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, для передачі утворених відходів підприємством позивача укладено договори зі спеціалізованими організаціями:

- договір від 12.06.2018 року з ТОВ "ІМАР" (ліцензія від 04.03.2014 року, операції у сфері поводження з небезпечними відходами АЕ №288599) на надання п по збиранню, перевезенню, зберіганню тари з-під використаних хімічних речовин для подальшої утилізації. Попередній договір від 05.07.2013 року. Наявні акти здачі-прийняття робіт за 2016, 2017, 2018 роки.

- договір від 08.01.2018 року № 214/18 з ТОВ "Український центр поводження з відходами" (Ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України на поводження з небезпечними відходами від 19.10.2015 року № 371; Ліцензія серія АЕ №263991 від 10.06.2013 збирання та зберігання окремих видів відходів як вторинної сировини) про надання послуг утилізації відходів. Попередній договір від 05.04.2016 року. Наявні акти виконаних робіт за 2016-2018 роки щодо передачі на утилізацію відпрацьованих шин, відпрацьованих мастил, відпрацьованих акумуляторів.

Однак, інформація щодо подальшого поводження з рештою виявлених відходів, що утворюються підприємством, відсутня, акти виконаних робіт щодо передачі зазначених відходів за 2016-2018 роки відсутні, що є порушенням вимог статті 17, 33, 34 Закону України "Про відходи".

Відповідно до пунктів д), є), з) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

При цьому, суд зауважує, що нормами законодавства не передбачено вимогу щодо здійснення утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, лише після проведення інвентаризації відходів, що утворюються в результаті діяльності підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність пункту 12 припису від 24.07.2018 року № 4-6519-3-3.

Пунктом 13 припису зобов'язано позивача обладнати у відповідності до вимог законодавства місця тимчасового зберігання відходів, що утворюються на підприємстві.

Відповідно до абз. д), ж), з), и) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 17 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки виявлено та зазначено в акті перевірки, що при обстеженні місця тимчасового зберігання відходів виявлено факти змішування відходів, різних за своїми властивостями та класами небезпеки, а саме: в мішку біг-бег виявлено змішування відходів використаної поліетиленової та картонної тари, використані мішки біг-бег, ТПВ, що є порушенням вимог статті 17, 33 Закону України "Про відходи".

Таким чином, в діях позивача мають місце порушення статті 17, 33 Закону України „Про відходи", які повинні бути усунуті.

Щодо пункту 14 припису, яким зобов'язано позивача забезпечувати роздільне збирання та зберігання відходів різного морфологічного складу по терміну виконання 24.07.2018 р., суд зазначає, що термін виконання зазначеного пункту припису встановлено датою винесення припису (24.07.2018 р.), що суперечить самій природі розпорядчого документу, виданого на виконання певного обов'язку (дій) із встановленням терміну виконання, а отже такий припис не відповідає формі, яка визначена законодавством України.

Позивач отримав зазначений припис 26 липня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією роздруківки із сайту Укрпошти. Зазначене виключає можливість виконання позивачем 14 пункту припису.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що пункт 14 припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 15 припису зобов'язано позивача вживати достатні заходи з охорони земель.

Так, зазначеним пунктом припису покладено на позивача обов'язки щодо дотримання загальних норм законодавства.

Суд зауважує, що даний пункт має декларативний характер, без зазначення відповідачем конкретних заходів та дій, які повинен вчинити позивач, та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, а отже й на конкретні норми законодавства, яких позивач повинен дотримуватись, що вказує на не відповідність пункту припису формі, яка визначена законодавством для приписів суб'єкта владних повноважень.

Крім того, термін виконання зазначеного пункту припису встановлено датою винесення припису (24.07.2018 р.), що суперечить самій природі розпорядчого документу, виданого на виконання певного обов'язку (дій) із встановленням терміну виконання, а отже такий Припис не відповідає формі, яка визначена законодавством України.

Позивач отримав зазначений припис 26 липня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією роздруківки із сайту Укрпошти. Зазначене виключає можливість виконання позивачем 15 пункту припису.

З огляду на вказане, пункт 15 припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 16 припису, яким позивача зобов'язано укласти договір страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України від 02.03.1995 р. "Про пестициди та агрохімікати" господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 7 Закону України від 07.03.1996 р. "Про страхування" в Україні здійснюються, зокрема, такі види обов'язкового страхування: страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України від 07.03.1996 р. "Про страхування" для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Суд зауважує, що станом на момент проведення преревірки, Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту, який би визначав умови і порядок здійснення обов'язкового страхування згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про страхування", отже на позивача неправомірно покладено обов'язок виконати вимоги, що не визначені законодавчо.

Таким чином, відсутні порушення позивачем п. 41 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" та ст. 11 Закону України "Про пестициди та агрохімікати", а отже пункт 16 припису відповідача є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пунктом 17 припису зобов'язано позивача забезпечувати додержання правил транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів по терміну виконання 24.07.2018 р.

Суд зазначає, що вказаний пункт припису має декларативний характер та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, посилається на загальні норми, яких підприємство позивача повинно дотримуватися повсякчасно.

Термін виконання зазначеного пункту припису встановлено датою винесення припису (24.07.2018 р.), що суперечить самій природі розпорядчого документу, виданого на виконання певного обов'язку (дій) із встановленням терміну виконання, а отже такий Припис не відповідає формі, яка визначена Законодавством.

Позивач отримав зазначений припис 26 липня 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією роздруківки із сайту Укрпошти. Зазначене виключає можливість виконання позивачем 15 пункту припису.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, в пункті 2 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що препарати Сільвет Голд ПАР, ТАргет Макс, Каратель, Ізотак, Гранік герб, Хлорид ССС 720, Гліфат, Меро ПАР, що використовувались підприємством для обробки посівних протягом 2016 - 2018 років, відсутні в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (з доповненнями від 01.01.2017 року згідно вимог постанови КМУ від 21.11.2007 р №1328);

Також, в пункті 3 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що в ході перевірки надано договір № 93 з ПП "Агропром-Центр" від 22.02.2018 року щодо постачання пестицидів та агрохімікатів терміном дії до 31.12.2018 року. Договори за попередні роки та з іншими постачальниками не надано. В ході перевірки підприємством не надано довідку щодо використаних за 2016-2018 роки матеріалів та сировини, в тому числі пестицидів та агрохімікатів.

В пункті 4 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що в ході перевірки підприємством не надано інформацію та не забезпечено огляд місць складського зберігання пестицидів і агрохімікатів, чим вчинено перешкоди для виконання обов'язків покладених на посадових осіб, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища.

В пункті 5 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено про те, що стаціонарні майданчики з твердим покриттям для проведення робіт з приготування розчинів пестицидів та агрохімікатів та заливки їх у спецтехніку на території підприємства відсутні. Приготування розчинів пестицидів та заливка у техніку здійснюється у полях. На момент перевірки такі роботи не здійснювались. Згідно журналу пестициди застосовувались підприємством в квітні 2014 року.

В пункті 6 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що обов'язкове агрохімічне обстеження земель підприємства, що обробляються, з метою встановлення існуючого (фонового) тісту пестицидів в фунтах не проведено, агрохімічний паспорт земельної ділянки (полів) відсутній, таким чином підприємством при використанні пестицидів не вживаються заходи, щодо попередження накопичення в фунті стійких і активних мігруючих пестицидів.

Тобто, зазначення в акті перевірки вказаних порушень, стало підставою для винесення пункту 7 припису.

Щодо п.2 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає в акті перевірки, що підприємство позивача у своїй діяльності застосовувало препарати, відсутні в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Суд вважає, що такі твердження не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що на виконання ст.14 Закону України "Про пестициди і агрохімікати", яка передбачає, що підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, та Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 р. №881, підприємство позивача веде облік використання пестицидів і агрохімікатів в Журналі обліку застосування ЗЗР/на посівах, у садах, теплицях та інш.

Інформація, щодо внесення пестицидів на посівних площах зазначається в актах про використання мінеральних добрив, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин (ЗЗР) додаток 3 до Методичних рекомендацій Сільгоспоблік, ф. №ВЗСГ-3, затверджених наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 р.

Всі засоби захисту рослин, що зазначені у Журналі обліку, який надавався перевіряючим, зазначені у Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Таргет Макс, КЕ. (ХізалоФоп-п-етил. 125 г/л) - гербіцид, реєстраційний номер 9492, дата реєстрації 20.01.2016 р., реєстраційне посвідчення А 05190, термін реєстрації препарату 31.12.2025 р.

Каратель ЕС, КЕ. (Лямбда-цигалотрин, 50 г/л) - інсектицид, реєстраційний номер 6006, дата реєстрації 17.01.2012 р., реєстраційне посвідчення А 02955, термін реєстрації препарату 31.12.2021 р.

Гранік, ВГ, (Трибенурон-метил, 750 г/кг) - гербіцид, реєстраційний номер 7804, дата реєстрації 28.02.2014 р., реєстраційне посвідчення А 03992, термін реєстрації препарату 31.12.2023 р.

Гліфат, РК, (Ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л) - гербіцид реєстраційний номер 7803, дата реєстрації 28.02.2014 р., реєстраційне посвідчення А 03991, термін реєстрації препарату 31.12.2023 р.

Щодо препарату Хлорид ССС 720, який інспектори зазначили, як такий, що відсутній переліку дозволених до використання в Україні, слід зазначити, що відповідно до даних, зазначених у Акті про використання мінеральних добрив, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин (ЗЗР) за 17.04.2018 р., який надавався інспекторам, зазначено про використання підприємством позивача Хлормекватхлориду (ССС-720), який дозволений до використання в Україні.

Так, Хлормекватхлорид (ССС-720), (Хлормекватхлорид,720 г/Л) - регулятор росту рослин реєстраційний номер 4785, дата реєстрації 03.12.2010 р., реєстраційне посвідчення А 02247, термін реєстрації препарату 31.12.2020 р.

Крім того, препарати Сільвет Голд ПАР, Ізотак, Меро не є пестицидами, а відносяться до препаратів прилипачів.

Щодо п.3 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

На вимогу посадових осіб Держекоінспекції позивачем було надано договір №93 з ПП "Агропром-Центр" від 22.02.2018 р. щодо постачання пестицидів та агрохімікатів. Надання аналогічних договорів за попередні періоди з іншими постачальниками Державними інспекторами не вимагалось.

Договори щодо постачання пестицидів та агрохімікатів за попередні роки та з іншими постачальниками є у наявності позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо використаних підприємством позивача матеріалів та сировини, в тому числі пестицидів та агрохімікатів, позивачем надавався Журнал обліку застосування ЗЗР/на посівах, у садах, теплицях і інш., та Акт про користання мінеральних добрив, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин, в яких відображено інформацію щодо використаних за 2016-2018 роки пестицидів та агрохімікатів.

Щодо п.4 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказуючи у акті перевірки про порушення позивачем вимог ст.ст. 11, 17 Закону України "Про пестициди і агрохімікати", ст.ст.8, 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", зазначає про вчинення перешкод для виконання ним покладених обов'язків.

Оскільки позивач не зберігає пестициди та агрохімікати, він не повинен мати місця складського зберігання пестицидів і агрохімікатів. Останній використовує агрохімікати двічі на рік (весна, осінь) в день постачання, про що повідомлялося відповідачу та у якості доказу надавався договір №93 від 22.02.2018 р. на постачання пестицидів та агрохімікатів, укладений з ПП "Агропром-Центр".

Щодо п.5 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

Так, відповідач у акті перевірки посилається на допущення ТОВ "АГРО КМР" порушення ДСП 8.8.1.2.001-98 "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві".

Відповідно до пунктів 6.1.11, 6.1.12 Державних санітарних правил "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" ДСанПіН 8.8.1.2.001-98" приготування розчинів пестицидів і заправка апаратури для їх застосування повинні здійснюватися на стаціонарних розчинних вузлах або пунктах із використанням засобів механізації виробничих процесів. Господарства повинні бути забезпечені пересувними агрегатами для приготування розчинів і заправки обприскувачів типу АПЖ-12, АПР "Темп" та інш. Майданчики розчинних вузлів і пунктів повинні мати тверде покриття з забезпеченням стоку поверхневих вод в спеціальні бетоновані резервуари. Категорично забороняється приготування розчинів пестицидів безпосередньо у полі без засобів механізації.

Пунктом 3.1 Примірної інструкції з охорони праці під час виконання робіт із пестицидами та агрохімікатами, затвердженої наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 15.12.1999 № 368 передбачено наступне:

3.1.4. Для приготування робочих розчинів пестицидів, агрохімікатів використовуйте пересувні агрегати або стаціонарні станції для заправки типу СЗС-10. Не допускайте приготування робочих розчинів пестицидів вручну.

3.1.6. Для приготування розчинів консервантів у приймальний бак (ємність) спочатку налийте воду, і тільки потім, добавте необхідну кількість консерванту. У протилежному випадку можливі опіки, отруєння.

Як було зазначено вище, позивач не має місць складського зберігання пестицидів і агрохімікатів. Позивачем надавалися пояснення інспекторам, що на території ТОВ "АГРО КМР" відсутній паспортизований склад для зберігання засобів захисту рослин. Такі засоби підвозяться в день їх використання постачальником ПП "Агропром-Центр" (договір постачання № 93 від 22.02.2018 року). Тобто, приготування робочого розчину для внесення пестицидів проводиться під час заправки обприскувачів самохідних (JOHN DEERE 4940). При цьому, обприскувач проводить самоприготування робочого розчину на полі, а тому, майданчик для приготування пестицидів не потрібний.

Положеннями пункту 6.1.1. Державних санітарних правил "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві" ДСанПіН 8.8.1.2.001-98" передбачено лише те, що приготування розчинів і заправка апаратури для їх застосування має здійснюватись на стаціонарних розчинних вузлах або пунктах. Пунктом 6.1.12. категорично забороняється приготування розчинів пестицидів безпосередньо у полі без засобів механізації. Тобто, заправці апаратури для застосування розчину передує процес його приготування.

Згідно положень пункту 3.1 Примірної інструкції з охорони праці під час виконання робіт із пестицидами та агрохімікатами, приготування розчинів пестицидів являє собою процес додавання відповідної кількості консерванту у ємність, яку попередньо заповнюють водою, після чого робочим зозчином здійснюється заправка резервуару обприскувача.

Як встановлено судом, у своїй діяльності ТОВ "АГРО КМР" використовує обприскувачі (JOHN DEERE 4940), технічні можливості яких дозволяють здійснювати самоприготування робочого розчину, що полягає у внесенні консерванту в ємність, яка відокремлена від ємності, яку заповнюють водою, а тому майданчик для виготовлення пестицидів не потрібний.

Отже, оскільки в даному випадку приготування робочого розчину здійснюється обприскувачем самостійно, то для його приготування облаштування стаціонарного майданчика не є обов'язковим.

Щодо п.6 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує, що обов'язкове агрохімічне обстеження земель підприємства, що обробляються, з метою встановлення існуючого (фонового) тісту пестицидів в фунтах не проведено, агрохімічний паспорт земельної ділянки (полів) відсутній, таким чином підприємством при використанні пестицидів не вживаються заходи, щодо попередження накопичення в фунті стійких і активних мігруючих пестицидів.

Суд вважає вказане твердження безпідставним, оскільки позивач має агрохімічні паспорти на кожне поле (земельну ділянку), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених агрохімічних паспортів поля земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, пункт 17 припису є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пунктом 18 припису зобов'язано позивача надати на розгляд до Держекоінспекції інформацію, яка розглядається в ході інспекційної перевірки в повному обсязі, а саме: довідку щодо використаних за 2016-2018 роки матеріалів та сировини, в тому числі пестицидів та агрохімікатів; довідку щодо кількості автотранспорту; інформацію щодо обґрунтування розрахунків нормативу споживання води для сільськогосподарських та госппобутових потреб підприємства з пітверджуючими документами.

Суд зазначає, що відповідач здійснює підміну власних повноважень під час проведення перевірки на повноваження під час винесення припису щодо усунення порушень вимог законодавства, оскільки сама по собі вимога про надання інформації не відповідає суті припису у розумінні частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за змістом якої приписом є обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Тобто, вимоги щодо надання інформації викладені в пункті 18 припису не можуть вважатися приписом, бо не містять вимог щодо усунення конкретних порушень. Натомість повноваження на збирання необхідної для здійснення перевірки інформації орган Держекоінспекції має реалізовувати саме під час здійснення такого заходу, а не після його завершення. Вказана обставина може лише свідчити про неповноту проведеної перевірки та спробу відповідача усунути виявлені після завершення заходу недоліки.

Щодо надання довідки щодо кількості автотранспорту, на вимогу відповідача вказана довідка за вих № 116 від 12.07.2018 року була направлена на Е-mаіl:есоlоg-dр@і.uа засобами електронного зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалами справи копією скриншоту електронного листа поштової скриньки щодо направлення довідки та копією самої довідки.

Відносно надання інформації щодо обґрунтування розрахунків нормативу споживання води для сільськогосподарських та госппобутових потреб підприємства з підтверджуючими документами, на вимогу інспектора було надано довідку від 12.07.2018 р. про використання позивачем води об'ємом 449,4 м3 на рік (349,4 м3 сільськогосподарських та 100 м3 для побутово-господарських потреб).

З огляду на викладене, висновки п. 18 припису щодо порушень ст.ст. 8, 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" є необґрунтованими, отже пункт 18 припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 19 припису, яким зобов'язано позивача розробити проектну документацію з матеріалами оцінки впливу на навколишнє середовище щодо експлуатації пункту заправки та обладнання мийки техніки та погодити в установленому порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

До проектної документації на будівництво об'єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", додаються результати оцінки впливу на довкілля.

Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" встановлено сферу застосування оцінки впливу на довкілля та безпосередньо визначено види планової діяльності за категоріями, провадження якої забороняється без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Суд зауважує, що обладнання мийки техніки та пункт заправки техніки у зазначеному переліку відсутні. Окремо слід зазначити, що обладнання мийки техніки не віднесено до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року N 808 "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного припису).

Щодо пункту заправки техніки, слід зазначити, що відповідно до матеріалів інвентаризації джерел утворення відходів ТОВ "АГРО КМР" резервуари для зберігання дизпалива та паливороздавальна колонка визначені як неорганізоване джерело №7 та неорганізоване джерело №8 відповідно.

Обґрунтовуючі матеріали обсягів викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "АГРО КМР" містять розділ 2.10. "Оцінка впливу викидів забруднюючих речовин на стан забруднення атмосферного повітря." За даними розрахунків, наведених у даному розділі зроблено висновок, що приземна концентрація забруднюючих величин на межі СЗЗ не перевищує ГДК для всіх речовин.

Таким чином, пункт 19 припису є безпідставним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пунктом 20 припису зобов'язано позивача забезпечити збирання, очищення та відведення зливових стоків з території підприємства в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства.

Як вбачається з акту перевірки, в пункті 11 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що при обстеженні земельної ділянки виявлено, що територія частково обладнана твердим суцільним покриттям. Зливова каналізація для збирання зливових стічних вод з території підприємства не облаштована. Очисні споруди відсутні. Зливові стоки, які утворюються внаслідок атмосферних опадів, дренують в грунт та відводяться по рельєфу місцевості.

Тобто, зазначення в акті перевірки вказаних порушень, стало підставою для винесення пункту 20 припису.

Відповідно до пунктів 2.24, 2.25 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 р. №145, відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. Відведення стічних вод, що утворилися на забудованій території внаслідок випадання атмосферних опадів, повинно здійснюватись з усього басейну стоку системою зливової (дощової) каналізації, яка є обов'язковим елементом благоустрою населених пунктів. У містах і селищах міського типу необхідно передбачати зливову (дощову) каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом, а відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про благоустрій населених, пунктів" у сфері благоустрою на підприємства покладається лише обов'язок утримувати в належному стані об'єкти благоустрою, що здійснюється у повному обсязі.

За наведених обставин, порушень, які вимагається усунути в пункті 20 припису, враховуючи місцецезнаходження позивача - село, ТОВ "АГРО КМР" не допущено.

Крім того, даний пункт має декларативний характер, без зазначення відповідачем конкретних заходів та дій, які повинен вчинити позивач, та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, а отже й на конкретні норми законодавства, яких позивач повинен дотримуватись, що вказує на не відповідність пункту припису формі, яка визначена Законодавством для приписів суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин, вимога пункту 20 припису є протиправною та підлягає скасуванню.

Пунктом 21 припису зобов'язано позивача розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів.

Як вбачається з акту перевірки, в пункті 7 розділу VI "Опис виявлених порушень" акту перевірки, зазначено, що на час проведення перевірки інвентаризація викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на підприємстві не проведена, дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства відсутній.

Тобто, зазначення в акті перевірки вказаних порушень, стало підставою для винесення пункту 21 припису.

Судом встановлено, що ТОВ "АГРО КМР" укладено договір №25 від 27.02.2018 р. з ПП "ОЛКОС" щодо розробки проекту інтаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу" та погодження документів.

На виконання умов договору проведено інвентаризацію викидів забруднюючих речовин. Складено звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин ТОВ "АГРО КМР" та направлено до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської облдержадміністрації на розгляд (лист №33 від 04.06.2018 р.).

Листом №3-4489/0/261-18 від 03.07.2018 р. за підписом заступника директора департаменту-начальника управління дозвільної діяльності та економіки природокористування Мальцевої О.В. ТОВ "АГРО КМР" повідомлено, що наданий на розгляд звіт реєструється.

Даний звіт розроблявся на підставі Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення знтаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони зколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 р. №7. Відповідно до даних звіту наведена повна характеристика наявних на підприємстві джерел викидів та здійснені інструментальні вимірювання викидів забруднюючих речовин на підставі відбору й аналізу проб згідно методик виконання вимірювань (МВВ), допущених до використання та наведених у "Переліку методик виконання вимірювань складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінекоресурсів України", затвердженого наказом Мінекоресурсів України від 03.11.2003 р. №98.

ТОВ "АГРО КМР" отримало лист за підписом начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №6.3/1812058 від 08.06.2018 р., яким повідомлено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вважає за можливе видати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для виробничого майданчика ТОВ "АГРО КМР".

Крім того, підтвердженням проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин є також лист Департаменту екології та природних ресурсів №3-74000261-18 від 27.11.2018 р. про реєстрацію звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТОВ "АГРО КМР".

Враховуючи наведені обставини, пункт 21 оскаржуваного припису є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 22 припису, яким позивача зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів по терміну виконання 01.11.2018 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, проведеною перевіркою встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підприємстві у позивача відсутній.

У зв'язку з наведеним, відповідачем в пункті 22 припису було зобов'язано позивача отримати вказаний дозвіл та встановлено термін виконання - 01.11.2018 р.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами ссправи, що позивачем отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №12235000000-64, дата видачі якого 31.01.2019 року.

Враховуючи встановлений відповідачем термін виконання пункту 22 припису - 01.11.2018 року та дату видачі вищезазначеного дозволу - 31.01.2019 року, позивачем виконано припис в цій частині з порушенням терміну його виконання.

Отже, виходячи з вищенаведених обставин, пункт 22 припису є правомірним та скасуванню не підлягає.

Пунктом 23 припису зобов'язано позивача не допускати здійснення викидів в атмосферне повітря від джерел утворення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у матеріалах інвентаризації викидів та у діючому дозволі.

Суд зазначає, що вказаний пункт припису має декларативний характер, без зазначення конкретних заходів та дій, які повинен вчинити позивач, та не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, а отже й на конкретні норми законодавства, яких позивач повинен дотримуватись.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією, недообліковані джерела викидів не виявлено, наявність наднормових обсягів викидів не встановлено. В ході перевірки інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, відомості щодо віднесення виявлених начебто джерел, які потребується отримання дозволу відсутні, що із урахуванням відсутності факту експлуатації даного обладнання та встановлення їх робочого стану (про що зазначено в акті перевірки) не є беззаперечним доказом порушення ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Крім того, відповідач встановлює вимогу не допускати здійснення викидів забруднюючих речовин, обсяги викидів від яких не обліковано у діючому дозволі. Однак, суд зазначає, що на момент винесення припису дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами позивач ще не отримав, а термін виконання вимоги про отримання позивачем зазначеного дозволу відповідачем встановлено пунктом 22 припису - 01.11.2018 р., отже п. 23 припису в цій частині суперечить п. 22 припису.

Окремо суд звертає увагу на те, що термін виконання зазначеного пункту припису встановлено датою винесення самого припису, що суперечить природі розпорядчого документу, виданого на виконання певного обов'язку (дій) із встановленням терміну виконання, а отже такий припис не відповідає формі, яка визначена законодавством.

Таким чином, пункт 23 припису відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 24 припису яким позивача зобов'язано забезпечити здійснення розрахунку податкового зобов'язання з екологічного податку в повному обсязі відповідно з вимогами законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Так, в ході проведення перевірки було встановлено, шо розрахунок екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами підприємства не складається, що є порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 24 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Під час здійснення заходів державного контролю Держекоінспекцією у Дніпропетровській області згідно покладених завдань здійснюється контроль за дотриманням суб'єктами господарювань вимог ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме: своєчасно повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Враховуючи вищезазначене, в ході перевірки за результатами аналізу податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря, інспекцією має бути проконтрольовано обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів підприємства, щодо яких сплачено екологічний податок.

В ході перевірки встановлено, що підприємством позивача своєчасна сплата податково зобов'язання екологічного податку не проводилась.

Тому вимоги пункту 24 припису є правомірними та не підлягають скасуванню.

Пунктом 25 припису зобов'язано позивача забезпечити проведення виробничого контролю за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємства.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на момент проведення перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у позивача був відсутній. Отже, позивач, під час процесу своєї діяльності, не провадив виробничий контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємства.

Враховуючи наведене, пункту 25 припису є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-6519-3-3 від 24.07.2018 року.

На підставі статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, у розмірі 1057,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КМР" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-6519-3-3 від 24.07.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекція у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КМР" (код ЄДРПОУ 34063587) судові витрати у розмірі 1057,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.05.2019 року.

Суддя

В.В. Кальник