ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа№ 910/4414/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пашкіної С.А.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Добрицька В.С.

за участю представників сторін:

позивача: Федоренко М.В;

відповідача 1: Воробйова Ю.В.;

відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року

у справі №910/4414/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва"

до 1. Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України"

2. Міністерства молоді та спорту України

про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", Міністерства молоді та спорту України про визнання недійсним договору № 10/5 від 27.02.2014 про співпрацю, укладеного між відповідачами, та додаткової угоди № 1 до нього.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не маючи повноважень президента Громадської організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України», що підтверджено судовими рішеннями, ОСОБА_1 задля укладення оспорюваного договору подав відповідачу 2 недостовірну інформацію щодо власних повноважень на його укладення, що призвело до укладення 27.02.2014 договору № 10/5 про співпрацю з відповідачем 2, а 23.03.2018 - додаткової угоди № 1 цього договору з особою, що не мала на те достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір №10/5 від 27.02.2014 року про співпрацю, укладений між Державною службою молоді та спорту України та Всеукраїнською громадською організацією "Федерація тхеквондо (ВТФ) України".

Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 23.03.2018 року до договору №10/5 від 27.02.2014 року про співпрацю, укладену між Міністерством молоді та спорту України та Громадською організацією "Федерація тхеквондо (ВТФ) України".

Стягнуто з Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" на користь Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" 960 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнуто з Міністерства молоді та спорту України на користь Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) міста Києва" 960 грн. 50 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що повноваження керівництва, в тому числі і президента Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", обраного в 2001 році, закінчились ще в 2005 році і були відсутні у ОСОБА_1 в тому числі і на момент укладення оспорюваного правочину, а тому, за висновком суду першої інстанції, спірний договір та додаткова угода до нього впливають на права та законні інтереси позивача, за захистом яких останній правомірно звернувся до господарського суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що укладення договору про співпрацю між відповідачами № 10/5 від 27.02.2014 та додаткової угоди № 1 до цього договору жодним чином не впливає та не може порушувати прав позивача. Крім того, апелянт вказав, що на момент вчинення спірного правочину президент Федерації мав необхідний обсяг повноважень і діяв у відповідності до чинного статуту. Також апелянт зазначив на пропуску позивачем строку позовної давності з заявленими вимогами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4414/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Дідиченко М.А., суддів Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4414/19 та призначено розгляд справи на 18.09.2019.

Позиції учасників справи

28.08.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, вказав, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що повноваження керівництва, в тому числі і президента Громадської організації «Федерація тхеквондо (ВТФ) України», обраного в 2001 році, закінчились ще в 2005 році і були відсутні у президента протягом всього цього періоду, зокрема і на момент укладення оспорюваного договору.

Щодо порушеного права позивача останній зазначив, що спірний договір обмежує його право на організацію та проведення національних змагань на території України, зокрема міста Києва.

Явка представників сторін

Представник відповідача 2 у судове засідання 18.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 18.09.2019 за відсутності представника відповідача 2.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27.02.2014 між Державною службою молоді та спорту України (Держмолодьспорт) (відповідно до указу Президента України від 28.02.2013 № 96/2013 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановлено утворити Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Державну службу молоді та спорту України) в особі Голови комісії з проведення реорганізації Державної служби молоді та спорту України Глущенка Сергія Вікторовича, який діє на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 167, та Всеукраїнською громадською організацією "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (Спортивна федерація), в особі президента федерації ОСОБА_1 , який діє на підставі статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.04.1997 за № 847, було підписано Договір № 10/5 про співпрацю (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору його предметом є співробітництво між Держмолодьспортом і Спортивною федерацією з метою розвитку та популяризації в Україні виду спорту тхеквондо ВТФ.

Держмолодьспорт делегує Спортивній федерації повноваження щодо розвитку тхеквондо ВТФ і виключне право представляти даний вид спорту у Міжнародній федерації тхеквондо ВТФ та на міжнародних спортивних змаганнях, а також виключне право на організацію та проведення офіційних міжнародних та національних змагань на території України (п. 1.2. договору).

Згідно з пунктом 6.1 вказаний Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і є чинним протягом терміну дії наданого Спортивній федерації статусу національної спортивної федерації.

Додатковою угодою № 1 від 23.03.18. до Договору № 10/5 про співпрацю від 27.02.2014 було викладено вказаний договір в новій редакції.

Додаткова угода № 1 від 23.03.2018 до Договору підписана між Міністерством молоді та спорту України в особі Міністра молоді та спорту України, який діє на підставі Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220 (Міністерство) та Громадською організацією "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (Спортивна федерація) в особі президента федерації ОСОБА_1 , який діє на підставі статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.04.1997 за № 847, нова редакція статуту зареєстрована рішенням Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 15.06.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що оспорюваний договір про співпрацю та додаткова угода № 1 до нього є недійсними з огляду на недодержання однієї із вимог чинності правочину - відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка від імені відповідача-1 їх підписала.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як роз`яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Предметом спору в даній справі виступає вимога позивача про недійсність Договору № 10/5 від 27.02.2014 про співпрацю, укладеного між Міністерством молоді та спорту України та громадською організаціє. «Федерація тхеквондо (ВТФ) України, та недійсність додаткової угоди № 1 до цього договору. Позивач стороною даного договору не є.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Щодо порушеного права суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Так, п. 2.2.13 договору № 10/5 про співпрацю від 27.02.2014 (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.03.2018) передбачено, що Спортивна федерація (відповідач 1) забезпечує участь своїх відокремлених підрозділів у проведенні вибіркових змагань з виду спорту тхеквондо (ВТФ), участі у офіційних всеукраїнських змаганнях з залученням найсильніших спортсменів регіону - представників громадських об`єднань фізкультурно-спортивної спрямованості, що відповідно до своїх статутних документів сприяють розвитку спорту тхеквондо (ВТФ) в регіоні.

Тобто, спірним договором передбачені умови розвитку та регулювання виду спорту тхеквондо (ТВФ) на території України та надано виключне право відповідачу 1, зокрема, на організацію та проведення офіційних національних змагань на всій території України, та зокрема на території міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, оскільки договором передбачено виключне право відповідача 1 на організацію та проведення офіційних національних змагань на всій території України, задля чого останній наділений правом створювати відокремлені підрозділи, зокрема і на території міста Києва, а тому вказаним договором порушуються реалізація прав спортсменів та спортивних федерацій тхеквондо, що негативно впливає на розвиток тхеквондо (ВТФ) як олімпійського виду спорту в Україні та порушує і обмежує права, зокрема, позивача, на можливість проводити відповідні турніри та змагання на території міста Києва, а тому значимість позивача як громадської організації з розвитку виду спорту тхеквондо (ТВФ) на території міста Києва нівелюється.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір та додаткова угода до нього впливають на права та законні інтереси позивача, за захистом яких останній правомірно звернувся до господарського суду.

А тому, є необґрунтованими доводи апелянта стосовно відсутності порушеного права позивача при зверненні з даним позовом до суду.

Так, частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Здійснюючи функції суб`єкта цивільних правовідносин, юридична особа повинна мати такі властивості, як правоздатність і дієздатність, якими згідно зі ст. 80 ЦК України вона і наділяється.

Дієздатність юридичної особи відповідно до ст. 92 ЦК України полягає в тому, що юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків, здійснювати їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Склад і перелік органів юридичної особи, порядок їх утворення, компетенція визначаються для різних видів юридичних осіб і регулюються Цивільним кодексом, відповідними законами про цих юридичних осіб та засновницькими документами юридичної особи.

Позивач і відповідач 1 є суб`єктами спортивної діяльності зі статусом юридичних осіб.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з протоколом Звітно-виборчої конференції Федерації тхеквондно (ВТФ) України від 21.04.2001 р. було обрано Президентом Федерації ОСОБА_1 строком на чотири роки та Президію ФТУ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2014 у справі № 922/1424/14, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та набрало законної сили, встановлено наступне.

Станом на 27 березня 2009 року (дата засідання Президії Федерації тхеквондо (ВТФ) України (далі - ФТУ) та прийняття нею рішення про скликання звітно-виборчої конференції) Президія як вищий орган керівництва ФТУ у своєму фактичному на той час складі не мала повноважень на скликання конференції та визначення норм представництва делегатів, що надалі призвело до грубих порушень з боку ФТУ і, як наслідок, прийняття ним незаконних рішень. Враховуючи те, що правовим висновком підтверджено порушення норм представництва на звітно-виборчу конференцію, що проводилась 08 квітня 2009 р., рішення щодо виборів Президента ФТУ, Президії, Ревізійної комісії є недійсним.

Здійснюючи свою діяльність відповідно до Статуту 2009 р., який не пройшов офіційну реєстрацію, ФТУ у спосіб, який не відповідає чинній редакції Статуту 2001 р., кілька разів змінював особовий склад Президії ФТУ і її кількісний склад. Зміна складу Президії після 2009 р. надалі призвела до того, що на засіданні Президії у складі, яка не відповідає матеріалам реєстраційної справи, 05 березня 2013 року було прийнято рішення щодо скликання звітно-виборчої асамблеї ФТУ, що відбулася пізніше 28 квітня 2013 року. Рішення, які були прийняті на цій асамблеї 28 квітня 2013 р. є недійсними, оскільки ця асамблея скликана президією, склад якої не відповідає матеріалам реєстраційної справи.

Крім цього в Статуті ФТУ взагалі не передбачено існування такого керівного органу, як асамблея. В Статуті ФТУ передбачено лише конференції: "конференція делегатів" і "позачергова конференція". Відповідно до змісту Статуту (п.4.4.) Вищим керівним органом Федерації є Конференція її делегатів.

Враховуючи вищевикладене, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2014 у справі № 922/1424/14, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, було визнано недійсними з моменту прийняття:

- рішення (акта) Федерації тхеквондо (ВТФ) України (код у ЄДРПОУ 25540401), оформлене (викладене) протоколом звітно-виборчої конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 08 квітня 2009 р. щодо виборів Президента, ревізійної комісії, Президії, прийняття змін та доповнень до Статуту, затвердження звіту Президента;

- рішення (акта) Федерації тхеквондо (ВТФ) України (код у ЄДРПОУ 25540401), оформлене (викладене) протоколом звітно-виборчої асамблеї Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 28 квітня 2013 р. щодо виборів Президента, ревізійної комісії, Президії, Віце-президентів, прийняття змін до Статуту, затвердження звітів Ревізійної комісії та Президента.

Також, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі № 922/3255/16, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017, встановлено наступне.

03 липня 2015 року Федерацією тхеквондо (ВТФ) України було проведено позачергову конференцію делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, результати проведення якої оформлені протоколом позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, зокрема, було прийнято рішення щодо звіту президента Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання строком на 4 роки президента Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання віце-президентів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання президії Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання генерального секретаря Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання ревізійної комісії та щодо внесення змін до статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України.

Фактично із спливом повноважень керівництва федерації, обраного в 2001 році, конференцією федерації, як вищим керівним органом федерації, не було у визначений законом та статутом порядку та спосіб обраний новий склад керівництва федерації, зокрема, президента та президії, відтак ані президент, ані президія в її фактичному складі не мали права на скликання позачергової конференції та, відповідно, визначення норм представництва делегатів на позачергову конференцію делегатів 03 липня 2015 року, а отже й в цілому проведення та оформлення результатів проведення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України.

Таким чином, скликання, проведення та оформлення результатів позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року були здійснені не в порядку та спосіб, передбачений статутом відповідача в чинній редакції статуту 2001 року: з оскаржуваного протоколу взагалі неможливо встановити яким чином визначались норми представництва делегатів на позачергову конференцію, і, як наслідок, неможливо визначити правильність голосування за всі питання порядку денного позачергової конференції; з оскаржуваного протоколу не вбачається, що всі рішення, які були прийняті на конференції, прийняті особами, що мали на це відповідні повноваження; з оскаржуваного протоколу неможливо встановити, яка саме кількість делегатів представляла кожну обласну федерацію з присутніх на даній конференції; з оскаржуваного протоколу взагалі неможливо встановити відповідність кількості делегатів дійсно присутніх на конференції кількості, вказаній в протоколі, та наявність у них повноважень на участь в конференції.

Суди у справі № 922/3255/16 дійшли до висновків, що всі рішення, прийняті на позачерговій конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року прийняті з порушенням встановленої статутом та законодавством процедури, а тому є недійсними з моменту їх прийняття, в зв`язку з чим суд визнав повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 03 липня 2015 року, оформлене протоколом від 03 липня 2015 року та визнання повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03 липня 2015 року.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, п. 61-62; "Рябих проти Росії", заява № 52854/99, п. 51-52; "Пономарьов проти України", заява № 3236/03, п. 40; "Устименко проти України", заява № 32053/13, п. 46).

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1724/14 та у справі № 922/32585/16, то встановлені ними факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що повноваження керівництва, зокрема президента Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", обраного в 2001 році, закінчились ще в 2005 році і були відсутні у ОСОБА_1 в тому числі і на момент укладення оспорюваного правочину, а саме на 27.02.2014, що підтверджено судовими рішеннями у справах № 922/1724/14 та № 922/32585/16.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно визнано обґрунтованими доводи позивача щодо недійсності договору № 10/5 від 27.02.2014 про співпрацю, укладеного між Державною службою молоді та спорту України та Всеукраїнською громадською організацією "Федерація тхеквондо (ВТФ) України".

Враховуючи встановлення недійсності Договору № 10/5 про співпрацю від 27.02.2014, недійсною є додаткова угода до нього № 1 від 23.03.2018, якою Договір № 10/5 про співпрацю від 27.02.2014 викладено в новій редакції.

Посилання відповідача 1 на те, що під час розгляду справи № 922/445/18 Господарським судом Харківської області не було встановлено порушення порядку скликання та проведення конференції відповідача-1 від 10.06.2017, на якій було прийнято, крім іншого, рішення про обрання ОСОБА_1 президентом Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки вказаним рішенням від 14.06.2018 не досліджувалось питання правомірності рішення відповідача-1 від 10.06.17., а в позові було відмовлено з підстав того, що права позивача у вказаній справі - Громадської організації "Дніпропетровська обласна Федерація тхеквондо (ВТФ)" не були порушені.

Посилання відповідача 1 невідповідність позивача певним кваліфікаційним вимогам для присвоєння спортивній федерації статусу національної, не є предметом даного спору, а тому дані твердження також були правомірно відхилені судом першої інстанції.

Крім того, пунктом 17 Положення про надання на конкурсних засадах спортивній федерації статусу національної та позбавлення такого статусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 22 від 18.01.2012, визначено, що розгляд питання про позбавлення спортивної федерації статусу національної може бути ініційовано в тому числі і Мінмолодьспортом.

Пунктом 15 вказаного положення унормовано, що Спортивна федерація може бути позбавлена статусу національної у разі виявлення недостовірної інформації в документах після надання статусу національної.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, судовими рішеннями у справах № 922/1724/14 та № 922/32585/16 було встановлено прийняття відповідачем 1 рішень в 2009, 2013, 2015 роках з порушенням встановленої статутом та законодавством процедури, зокрема, щодо виборів Президентом Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" ОСОБА_1 , прийняття змін та доповнень до Статуту..

При цьому інформацією в документах спортивної федерації є в тому числі і відомості про керівників і склад центральних статутних органів спортивної федерації та статут спортивної федерації.

Однак відповідачем-2 починаючи з 2014 року не вчинено жодних дій як з ініціювання розгляду питання про позбавлення спортивної федерації (відповідача-1) статусу національної так і з розірвання Договору про співпрацю, натомість в 2018 році підписано з відповідачем-1 додаткову угоду до Договору, якою Договір викладено в новій редакції.

Більш того, вказаних відповідачем-2 не вчинено і станом на день розгляду даної справи і прийняття рішення, коли Міністерству молоді та спорту України стало достеменно відомо про наявність відповідних судових рішень, якими визнано недійсними рішення відповідача-1 щодо, в тому числі, виборів Президентом Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" ОСОБА_1 , прийняття змін та доповнень до Статуту Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України".

Крім вказаного, Мінмолодьспорт в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання (ч. 8 Положення про Міністерство молоді та спорту України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.14. № 220).

Мінмолодьспорт для виконання покладених на нього завдань має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (п. 2 ч. 6 Положення про Міністерство молоді та спорту України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.14. № 220).

В свою чергу пунктом 2.1.4 оспорюваного правочину визначено, що відповідач-2 приймає участь у звітно-виборних засіданнях Спортивної федерації в якості спостерігача.

Враховуючи викладене, з урахуванням ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", на яку посилається відповідач-2, недійсні рішення, прийняті відповідачем-1 в 2009, 2013, 2015 роках щодо виборів Президентом Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" ОСОБА_1, прийняття змін та доповнень до Статуту, були підставою для внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей, про які відповідач-2 не міг не знати станом по день розгляду даної справи та прийняття рішення, з огляду на що Міністерство молоді та спорту не може посилатись на такі недостовірні відомості у спорі.

А тому, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача 2 в якості підстав для відмови у позові про те, що наказ Держмолодьспорту від 29.12.12. № 5262, яким відповідачу-1 надано статус національної федерації, є чинним та не скасованим.

Стосовно строку позовної давності, на що вказує відповідач 1, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно статті 256 Цивільного кодексу України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

При цьому перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Судом першої інстанції правомірно прийнято доводи позивача про те, що про факт припинення в 2005 році повноважень керівних органів відповідача-1 йому стало відомо з рішень судів 2016, 2017 років, зокрема з рішення Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 у справі № 922/3255/16.

Доказів на підтвердження того, що позивач міг дізнатися про факт припинення повноважень у 2005 році раніше вказаної вище дати відповідачами не надано.

Посилання апелянта, що 03.07.2015 позивач був присутній на позачерговій конференції ФТУ, на якому обговорювалось рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2014, яким було визнано недійсними рішення керівного органу відповідача 1 від 08.04.2009 та 28.04.2013, а також факт припинення повноважень керівних органів ФТУ, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутній такий протокол позачергових зборів конференції ФТУ або інші докази, з яких вбачалось про повідомлення позивача щодо даних обставин 03.07.2015.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір та додаткова угода до нього впливають на права та законні інтереси позивача, за захистом яких останній правомірно звернувся до господарського суду.

Оскільки повноваження керівництва, зокрема президента Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", обраного в 2001 році, закінчились ще в 2005 році і були відсутні у ОСОБА_1 на момент укладення оспорюваного правочину, а саме на 27.02.2014, що підтверджено судовими рішеннями у справах № 922/1724/14 та № 922/32585/16, а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про недійсність спірного договору та додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року у справі № 910/4414/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року у справі № 910/4414/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 року у справі № 910/4414/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/4414/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.09.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді С.А. Пашкіна

Б.О. Ткаченко