Справа № 420/4267/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЗУР-ЮГ» (вул. Садова,231А, смт. Тарутине, Одеська область, 68500) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішень від 20.02.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЗУР-ЮГ» (далі - ТОВ «МАЗУР-ЮГ») з позовом (а.с.90-100) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС), в якому просить скасувати: податкові повідомлення-ршіення від 20.02.2019 року № 0004471304, № 0004521304; Рішення №0004551304 від 20.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; Рішення № 0004541304 від 20.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-000453130 від 20.02.2019 року.

Позивач зазначив, що відповідачем проведена перевірка, за результатами якої складено Акт №172/15-32-13-04/34421544 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р, Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р.

08.02.2019 року ТОВ «МАЗУР-ЮГ» подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновок Акту перевірки викладений у новій редакції, 01.07.2019 року на адресу ТОВ «МАЗУР-ЮГ» надійшли оскаржувані рішення відповідача.

Згідно з висновком Акту перевірки в редакції за результатами розгляду заперечень встановлено порушення ТОВ «МАЗУР-ЮГ»: - щодо не подання звітів до Арцизької ОДПІ та не відображення в звіті за III квартал 2018 року сум доходу керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_1 за ознакою « 101» - заробітна плата; - відповідно неподання Додатку 4 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів; - донараховано податок на доходи фізичних осіб із сум заробітної плати на загальну суму 14 040 грн 00 коп; - зазначено про платником занижено єдиний внесок на загальну суму 45077 грн 08 коп; - донараховано військовий збір на загальну суму 1170 грн 00 коп.

Позивач вважає Вимогу та рішення такими, що винесені з порушенням законодавства та відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог щодо невиплати заробітної плати керівнику позивач зазначив, що відповідно до ч.І-3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) і безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «МАЗУР-ЮГ» із статутним внеском у розмірі 40 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 8.6. Статуту ТОВ «МАЗУР-ЮГ» для керівництва поточною діяльністю Товариства на ньому створюється виконавчий орган - Директор, якого призначають загальні збори. Директором може бути особа, яка виступає Учасником Товариства або інша особа, яка не є Учасником Товариства.

Згідно протоколу ТОВ «МАЗУР-ЮГ» обов`язки директора товариства покладено на - ОСОБА_1 , який являється і засновником даного Товариства. Таким чином, ОСОБА_1 , одночасно є бенефіціарним власником (засновником) ТОВ «МАЗУР-ЮГ» та здійснює управління підприємством.

Керівництво підприємством (виконання функцій директора) здійснювалось безпосередньо його засновником - ОСОБА_1 Заробітну плату він не отримував. ОСОБА_1 не виконував обов`язки директора за трудовим договором, а тому йому не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата у перевіряємий період.

Враховуючи, що Функції директора ТОВ «МАЗУР-ЮГ» виконувались його засновником, не нарахування та не виплата останньому заробітної плати не суперечить приписам чинного законодавства.

Позивач зазначив, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку (п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України). Твердження контролюючого органу про неправомірне не нарахування заробітної плати керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_1 є необгрунтованими, враховуючи, що останній безоплатно виконував функції директора товариства, будучи його засновником.

Позивач також зазначив, що поняття трудового договору та заробітної плати визначені у ст.ст. 21,94 КЗпП України, рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013). Під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

У той же час у рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 (справа № 1-2/2010) зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з 'управління ним.

Враховуючи викладене позивач вважає, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора-засновника підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату. Позивач посилається на те, що суди висловлювали вказану позицію у своїх рішеннях (справи№857/1476/19, №160/3214/19).

Також позивач вважає необгрунтованими висновки Акту перевірки про заниження єдиного внеску та не подання Додатку 4 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів»), оскільки згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6, ч.1 ст.7,ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з висновками, що викладені в індивідуальній податковій консультації № 2804/6/99-99-13-02-03-15/ІПК від 23.06.2018 року, базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати та сума винагороди за цивільно-правовими договорами.

Оскільки функції керівника безоплатно виконував засновник - ОСОБА_1 , у ТОВ «МАЗУР-ЮГ» в даному випадку не виникало обов`язку нараховувати йому заробітну плату та відповідно - єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати.

Відповідно підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0004521304 від 20.02.2019 року, яким встановлено збільшення грошового зобов`язання з військового збору.

Позивач вважає, що протиправне складення податковим органом оскаржуваних рышень, податкових повідомлень-рішень та вимоги від 20.02.2019 р становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 _ Першого ПРОТОКОЛУ до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України N475/97-ВР від 17.07.97 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача подав відзив на позов (а.с.106-109), у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що ГУ ДФС проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «МАЗУР-ЮГ» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015р. по 30.06.2018р., Закону України від 8 липня 2010 року №2464-У1 „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2011р. по 30.06.2018р.

ТОВ «МАЗУР-ЮГ» за перевіряємий період (01.01.2011р - 30.06.2018р) здійснювало фінансово-господарську діяльність, що підтверджено первинними документами та звітами, які містяться у АІС «Податковий Блок», які за період з 01.01.2011р по 22.12.2015р підписані директором підприємства - ОСОБА_5 , за період з 22.12.2015р по 30.06.2018р директором підприємства - ОСОБА_1 За період з 01.01.2011р. - 30.06.2018р. керівниками ТОВ «МАЗУР-ЮГ» вівся первинний бухгалтерський облік, формувались та підписувались звіти, укладались та підписувались договори, здійснювались операції через банківський рахунок.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Таким чином керівникам ТОВ «МАЗУР-ЮГ»: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 (за період з 01.01.2011р по 22.12.2015р) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (за період з 22.12.2015р по 30.06.2018р) відповідно до ст.З ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР повинна була нараховуватися та виплачуватися заробітна плата не нижче законодавчо встановленого мінімуму.

Представник відповідача зазначив, що незважаючи на те, що законодавством передбачено управління підприємством засновником, відповідач вважає, що засновник фактично перебуває у трудових відносинах із підприємством, а отже повинен отримувати заробітну плату та сплачувати ПДФО, ЄСВ та військовий збір.

Відповідно до п.51.1 ст.51 ПКУ керівник, як податковий агент зобов`язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Перевіркою дотримання ТОВ «МАЗУР-ЮГ» обов`язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено порушення п.51.1 ст.51, пп. б) п.176.2 ст.176 ПКУ в частині його не подання до Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Тарутинське відділення) за III-IV квартали 2015 року, I-IV квартали 2016 року, І, II, IV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року та не відображення в звіті за III квартал 2018 року сум доходу керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_1 за ознакою « 101» - заробітна плата.

Наказ про призначення директора ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , до перевірки не надано.

Відповідно до Наказу № 1 від 22.12.2015р. та Протоколу загальних зборів №1 від 22.12.2015р. обов`язки директора ТОВ «МАЗУР-ЮГ» покладено на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , «з метою виконання будь-яких дій від імені ГОВ «МАЗУР-ЮГ», в тому числі укладання договорів, формування та підписування звітності тощо».

Перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2015р по 30.06.2018р керівниками підприємства ТОВ «МАЗУР-ЮГ» формувалась та подавалась податкова звітність, укладались договори оренди та субаренди землі, вівся первинний бухгалтерський облік, здійснювались операції через банківський рахунок, при цьому заробітна плата не нараховувалася та не сплачувалася.

База нарахування ПДФО, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати за 2017 рік. керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , складає 38 400,00 грн, за 2018 рік складає 22 338,00 грн.

В порушення п.164.1 ст. 164, п.167.1 статті 167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ ТОВ «МАЗУР-ЮГ» не утримувався та не перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати керівника підприємства на загальну суму 15 232,20 грн.

Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст.6 розд.ІІ ЗУ № 2464 від 8 липня 2010 року: «Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади». Перевіркою встановлено не подання Додатку 4 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів») за період з січня 2011 року по червень 2018р.

База нарахування єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 складає 11 557,00 грн, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складає 13 177,00 грн, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року складає 13 835,00 грн, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року складає 14 616,00 грн.

База нарахування единого внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати за 2015 рік керівникам ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_5, (з 01.01.2015р по 22.12.2015р.), ОСОБА_1 , (з 22.12.2015р по 31.12.2015р) складає 15 256,00 грн.

База нарахування єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати за 2016 рік, керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_1 , складає 17 262,00 грн, за 2017 рік складає 38 400,00 грн, за 2018 рік складає 22 338.00 грн.

В порушення абз.1, абз.2 ч.2 ст.6 розд.ІІ, абз.1 ч.І ст.7 розд. III Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями), ТОВ «МАЗУР-ЮГ» занижено базу нарахування ЄСВ: у розмірі 37,19%, 22% на загальну суму 146 441,00 грн; у розмірі 3,6% - на загальну суму 68 441,00 грн.

В порушення абз.1 ч.2 ст.6 розд.ІІ, ч.5 ст.8 розд.III Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-V1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платником занижено єдиний внесок у розмірі 37,19%, 22% на загальну суму 42 613,21 грн.

В порушення абз.1 ч.2 ст.6 розд.ІІ, ч.7 ст.8 розд.ІІІ Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платником занижено єдиний внесок у розмірі 3,6% на загальну суму 2463,88 грн.

Також, на підтримку такої позиції є судова позиція, відповідно до якої у разі, якщо засновник підприємства є одночасно його директором, він є найманим працівником - ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.09.2006 по справі № к-6605/06 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 04.06.2008 по справі №к-32016/06.

Крім того, в порушення вимог ПКУ ТОВ «МАЗУР-ЮГ» не утримувало та не перераховувало в бюджет військовий збір із сум законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати керівника підприємства на загальну суму 1289,22 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позову (а.с.79-81).

Ухвалою суду від 08.05.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-4).

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ТОВ «МАЗУР» зареєтровано 03.09.2006 року, номер запису 15481020000000483, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби. Відповідно до даних ЄДРЮОФОП та ГФ органом управління є загальні збори, засновником ОСОБА_1 , керівником з 23.12.2015 року згідно статуту ОСОБА_1 (а.с.65-71).

Наказом ГУ ДФС №309 від 21.01.2019 року відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р., Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р.(а.с.110)

З 22.01.2019 року по 28.01.2019 року ГУ ДФС на підставі направлення від 22.01.2019 року (а.с.111) проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт від 04.02.2019 року №172/15-32-13-04/34421544 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р., Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р.» (а.с.17-34).

Позивач подав заперечення на Акт перевірки (а.с.35-40).

Листом від 18.02.2019 року за №2984/10/15-32-13-04-07 ГУ ДФС повідомило позивача про розгляд заперечень та викладення висновків Акту перевірки в новій редакції.

На підставі Акту перевірки від 04.02.2019 року № 172/15-32-13-04/34421544 контролюючим органом прийняті:

податкове повідомлення-ршіення від 20.02.2019 року № 0004471304 про збільшення суми грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб на 24383,97грн (за податковими зобовязаннями 14040,00грн,за штрафними фінансовими санкціями 10343,97грн);

податкове повідомлення-ршіення від 20.02.2019 року № 0004521304 про збільшення суми грошового зобовязання з військового збору на суму2032грн (за податковими зобовязаннями 1170,00грн, за штрафними фінансовими санкціями 862,00грн);

Рішення №0004551304 від 20.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 15300,00грн;

Рішення № 0004541304 від 20.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 22538,54грн;

Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-000453130 від 20.02.2019 року на суму 45077,08грн (а.с.59-63).

У висновку Акту перевірки в редакції вікладеної за результатами розгляду заперечень на акт перевірки у листі від 18.02.2019 року за №2984/10/15-32-13-04-07 щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

п.51.1 ст.51, пп.б) п. 176.2 ст.176 ПКУ в частині його не подання до Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Тарутинське відділення) за І-ІV квдртали 2016 року, І, II, IV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року та не відображення в звіті за III квартал 2018 року сум доходу керівнику ТОВ «МАЗУР-ЮГ» - ОСОБА_1 за ознакою « 101» - заробітна плата;

п.164.1 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб із сум заробітної плати на загальну суму 14040,00грн;

п.4 ч.2 ст.6 розд.ІІ ЗУ № 2464 від 08.07.2010 року в частині не подання Додатку 4 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів») за період з січня 2011 року по червень 2018р;

абз.1 ч.2 ст.6 розд.ІІ, ч.5, ч.7 ст.8 розд.ІІІ Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платником занижено єдиний внесок на загальну суму 45 077,08 грн., в тому числі у розмірі 37,19%, 22% - на загальну суму 42 613,21 грн., у розмірі 3,6% - на загальну суму 2463,88 грн;

пп. 1.2, 1.3, 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX, п.164.1 ст. 164, п.167.1 статті 167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ в результаті чого донараховано військвий збір на загальну суму 1170грн.

Відповідно до п.51.1 ст.51 ПКУ керівник, як податковий агент зобов`язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Підпунктом б) п. 176.2 ст. 176 ПКУ визначено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4 визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відповідно до вимог ст. 51 глави 2 та пп. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПКУ.

Згідно п. 168.1 ст.168 ПКУ оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюються податковим агентом. Відповідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

Відповідно пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 вказаного роздылу ПКУ встановлено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України № 2464-VI) відповідно до його преамбули визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

В Акті перевірки зазначено про порушення п.4 ч.2 ст.6 вказаного Закону в частині не подання Додатку 4 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів») за період з січня 2011 року по червень 2018року, а також абз.1 ч.2 ст.6, ч.5, ч.7 ст.8 Закону, в результаті чого занижено платником єдиний внесок на загальну суму 45 077,08 грн, в тому числі у розмірі 37,19%, 22% - на загальну суму 42 613,21 грн, у розмірі 3,6% - на загальну суму 2463,88 грн.

Стаття 6 Закону встановлює права та обов`язки платника єдиного внеску. Згідно з ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п.4 ч.2 ст.6 Закону).

Стаття 8 Закону встановлює розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.5 ст.8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Частиною 7 ст.8 Закону, яка виключено на підставі Закону №909-VІІІ від 24.12.2-15 року, було визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2,6-8 ч.1 ст. 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.9 цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч.1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Висновки перевіряючого про порушення вищезазначених норм законодавства грунтуються на тому, що ТОВ «МАЗУР-ЮГ» за перевіряємий період (01.01.2011р - 30.06.2018р) здійснювало фінансово-господарську діяльність, що підтверджено первинними документами та звітами, які містяться у АІС «Податковий Блок», які за період з 01.01.2011р по 22.12.2015р підписані директором підприємства - ОСОБА_5, за період з 22.12.2015р. по 30.06.2018р директором підприємства - ОСОБА_1 За вказаний період з 01.01.2011р. - 30.06.2018р. керівниками ТОВ «МАЗУР-ЮГ» вівся первинний бухгалтерський облік, формувались та підписувались звіти, укладались та підписувались договори, здійснювались операції через банківський рахунок, але заробітна плата не нараховувалась та відповідно не були нараховані ПДФО та військовий збір щодо ненараховоної заробітної плати ОСОБА_1 , а також єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування податки щодо ненараховоної заробітної плати ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , з якими не укладались трудові договори.

Судом встановлено, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником ТОВ «МАЗУР-ЮГ» із статутним внеском у розмірі 40 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 8.6. Статуту ТОВ «МАЗУР-ЮГ» для керівництва поточною діяльністю Товариства на ньому створюється виконавчий орган - Директор, якого призначають загальні збори. Директором може бути особа, яка виступає Учасником Товариства або інша особа, яка не є Учасником Товариства.

Засновник ТОВ «МАЗУР-ЮГ» ОСОБА_1 22.12.2015 року видав наказ про покладення на нього як засновника функцій директора без укладення трудового договору та без нарахування заробітної плати чи іншої винагороди.

Статтею 80 ГКУ визначено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Щодо управління господарським товариством ст.89 ГКУ встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Судом встановлено, що єдиним учасником та засновником ТОВ «МАЗУР-ЮГ» є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим є правомірним посилання позивача на ст.65 ГКУ, яка визначає особливості управління такої форми господарювання, як підприємство. Відповідно до вказаної норми управління здійснюється відповідно до установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Статтею 21 КЗпПУ визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі ст.94 КЗпПУ заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що незважаючи на те, що законодавством передбачено управління підприємством засновником, ГУ ДФС вважає, що засновник фактично перебуває у трудових відносинах із підприємством, а отже повинен отримувати заробітну плату та сплачувати ПДФО, ЄСВ та військовий збір.

Проте таку свою позицію відповідач не обґрунттовує, не наводить будь-яких правових підстав для застосування такої позиції.

Проте одним з принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПКУ).

Крім того, ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд вважає неспроможною та безпідствною думку відповідача, що засновник фактично перебуває у трудових відносинах із підприємством, а отже повинен отримувати заробітну плату та сплачувати ПДФО, ЄСВ та військовий збір.

Крім того, само поняття трудового договору та заробітної плати свідчить про необхідність його укладення та відповідно нарахування заробітної плати.

Стаття 164 ПКУ визначає, що базою оподаткування ПДФО є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Таким чином, оподаткуванню підлягає нарахована (виплачена) заробітна плата.

Судом встановлено, що в Акті перевірки не заперечується, що заробітна плата не була нарахована та виплачена ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а визначаючи наявність порушень податкового законодпавства щодо несплати ПДФО перевіряючий посилається на те, що нв його думку повинен був укладатися трудовий договір та нараховуватися та виплачуватися заробітна плата, а тому є відповідно несплата податків.

Проте така позиція не відповідає положенням ПКУ щодо функцій, прав та обов`язків контролюючих органів, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіна України від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727), пунктами 4 та 5 розділу ІІ якого встановлено, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також суд дійшов до висновку про відсутність порушень зі сторони позивача ч.2 ст.6 Закону України №2464-VI щодо не виконання зобов`язку подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, які витикають з висновку Акту перевірки про ненарахування заробітної плати ОСОБА_5 з 01.01.2015р. по 22.12.2015р, ОСОБА_1 з 22.12.2015р. по 31.12.2015р.

Статтею 2 Закону України № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Платниками єдиного внеску відовідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону є, зокрема, роботодавці, у тому числі підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Статтею 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Згідно з ч.2, ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, єдиний внесок может бути нарахований лише на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати або інших виплат, що підтверджується первинними документами. Закон України № 2464-VI, виключно яким, визначається, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, не переджбачає можливості його нарахування на не нараховану заробітну плату, що підтверджується також положеннями Порядку №727 .

Підпунктом 6 п.4 розділу ІІІ Порядку №727 визначено, що результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового законодавства.

При цьому обов`язковому дослідженню та відображенню в акті (довідці) документальної перевірки підлягають питання, визначені програмою перевірки, зокрема такі питання: - ведення первинних документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску; - достовірність та повнота відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок; - правильність нарахування та утримання єдиного внеску; - правомірність застосування та правильність обчислення понижуючого коефіцієнта до ставки єдиного внеску; - повнота сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок. Результати перевірки щодо сплати суми єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої нараховується єдиний внесок, оформляються в таблиці окремим додатком, який додається до акта (довідки) перевірки; -виявлені факти порушень банківськими установами встановленого порядку перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску.

Тобто контролюючи органи ДФС, які проводять документальну перевірку, перевіряють, перевіряють саме первинні бухгалтерськи документи, правильність нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску з нарахованих доходів застрахованим особам.

Що стосується правопорушень зі сторони юридичної особи, відповідальність за які встановлена ст.265 КЗпПУ, у тому числі за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, то штраф, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди при розгляді справ зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Суду, які є джерелом національного права.

Статтею 5 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово зазначалось, що будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю. Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але і має на увазі якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішнім праві повинні існувати визначені заходи захисту проти довільного втручання публічної влади у здійсненні прав

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» зазначено, що принцип «належного врядування», передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникнути виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішень від 20.02.2019 року.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЗУР-ЮГ» (вул. Садова,231А, смт. Тарутине, Одеська область, 68500, код ЄДРПОУ 34421544) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішень від 20.02.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-ршіення від 20.02.2019 року № 0004471304 про збільшення суми грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб на 24383,97грн (за податковими зобовязаннями 14040,00грн,за штрафними фінансовими санкціями 10343,97грн), від 20.02.2019 року № 0004521304про збільшення суми грошового зобовязання з військового збору на суму2032грн (за податковими зобовязаннями 1170,00грн, за штрафними фінансовими санкціями 862,00грн).

Визнати протиправними та скасувати рішення №0004551304 від 20.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 15300,00грн, Рішення № 0004541304 від 20.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 22538,54грн.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-000453130 від 20.02.2019 року на суму 45077,08грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЗУР-ЮГ» судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.