СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа № 922/359/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Склярука С. І.

за участю представників:

від позивача - Польянова Я.О. (адвокат, ордер від 12.08.2019 №1199/000014);

від відповідача - Ефіменко О.М. (директор ТОВ «Саян-Груп», наказ від 16.11.2010 №1-к), Індутний-Шматько С.М. (адвокат, ордер від 25.09.2019 №1778) Шматько Т.М. (адвокат, ордер від 24.09.2019 №1634)

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп", м. Харків (вх. № 2109 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "10" червня 2019 р. (повний текст підписано 14.06.2019р. у місті Харків, суддя Присяжнюк О.О.)

у справі №922/359/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" , м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ -ДІСТРИБЬЮШН", м. Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

07.02.2019р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корса» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саян-Груп», в якій просив суд стягнути суму збитків в порядку регресу у розмірі 1 005 773,32 грн. Судові витрати стягнути з відповідача (т.1 а.с. 6-13).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2019 відкрито провадження у справі №922/359/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (т.1 а.с 2-5).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2019р. позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ "Саян-Груп" на користь ТОВ "Корса" збитків в порядку регресу в розмірі 1005773,32 грн., судовий збір в сумі 15 086,60грн (т.3 а.с. 50-63).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у даній справі доведені усі складові правопорушення, а саме: протиправна поведінка ТОВ "Саян-Груп» зі здійснення спірного перевезення, спричинені ним збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками та вину відповідача.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Саян-Груп» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2019 року по справі №922/359/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з позивача судові витрати (т.3 а.с.92-126).

Скаржник вважає зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, посилається на те, що відповідно до ч.1 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Закриттям підготовчого провадження, ухвалою суду від 25.04.2019 року, суд розпочав розгляд справи по суті. Оскільки, підготовче провадження було закрито судом 25.04.2019 року, відповідно, першим днем розгляду справи по суті є 26.04.2019, а тридцятиденний строк, встановлений ч.2 ст. 195 ГПК України, спливає 26.05.2019 року. Натомість суд першої інстанції дійшов хибного висновку та почав відліковувати строк розгляду справи по суті не з дати закриття підготовчого провадження, а з дати судового засідання, яким було розпочато розгляд справи по суті - з 10.05.2019 року, внаслідок чого розгляд справи по суті закінчився лише 10.06.2019, вказаними діями суд порушив право відповідача на розгляд справи протягом розумного строку.

Крім того, апелянт заперечує проти ухвали господарського суду від 25.04.2019 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Скаржник вважає, що зі змісту укладеного між позивачем та його представником договору про надання правової допомоги №04/12/18 від 04.12.2018 року, копію якого було додано до позовної заяви, вбачається, що адвокат Польянова Я.О. зобов`язалась, з - поміж іншого, представляти в установленому порядку інтереси позивача в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. Під час аналізу договору, відповідач вважає, що позивачем не було надано адвокату Польяновій Я.О. право підпису позовної заяви. Суд першої інстанції на вказане увагу не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність у адвоката Польянової Я.О. повноважень для підписання в інтересах позивача позовної заяви.

Також, скаржник вважає, що одер №1199/000009 від 04.12.2018 адвоката Польянової Я.О. видано з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер, оскільки в матеріалах справи був відсутній оригінал ордеру та в ордері у графі - назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом зазначено не конкретний орган, як того вимагає закон.

Апелянт зазначає, що строк дії договору про надання правової допомоги №04/12/18 від 04.12.2018 року, укладений між позивачем та адвокатом Польяновою Я.О., сплив 04.02.2019.

Протягом всього часу розгляду справи судом першої інстанції в порушення норм ГПК було допущено до участі у судових засіданнях особу без повноважень.

Також, скаржник зазначає, що господарським судом при дослідженні доказів було встановлено, що згідно заявки від 14.04.2018 сторони встановили маршрут перевезення Гостомель-Краматорськ, а також вказали, що адреси розвантаження зазначаються згідно товаро - транспортних накладних. Суд першої інстанції з невідомих причин послався на те, що пунктами розвантаження були різни адреси магазинів, які визначені у заявці/транспортному завданні від 15.04.2018 до договору ТЕ-18 від 06.09.2017, укладеного між позивачем та третьою особою, якої відповідач не підписував.

Апелянт вважає, що оскільки погоджені сторонами умови заявки містять лише адресу перевезення Гостомель-Краматорськ, у суду першої інстанції були відсутні підстави ототожнювати пункти розвантаження, вказані в ТТН з адресою доставки товару: м. Краматорськ, зазначеною у розділі 1 заявки від 14.04.2018 року, додаток №1 до договору №05/07.

Також, судом не зазначено та не надано оцінку, що ні вказаною заявкою, ні умовами договору №05/07 не визначено адреси, за якою мало б відбуватися розвантаження у містах Покровськ, Слов`янськ, Бахмут, Лиман, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Старобільськ.

На думку апелянта, заявку між позивачем та відповідачем було укладено без погодження умов перевезення між позивачем та третьою особою, отже, третя особа не може бути зазначена в ТТН як замовник, бо станом на 14.04.2018 вказані послуги перевезення третьою особою замовлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на підставі лише посвідчення водія, яке зазначено в ТТН. При цьому, відповідач не уповноважував вказаного водія на такі дії, жодних даних про те, що вказаний водій діє на підставі доручення відповідачу, господарському суду надано не було.

Скаржник зазначає, що ним було детально проаналізовані ТТН, додані позивачем до позовної заяви, за наслідком чого виявлено суттєві розбіжності щодо загальної суми втраченого вантажу при додаванні сум, на які не було відпущено товар по ТТН. На думку відповідача, загальна сума відпущеного вантажу (а пізніше втраченого) становить 1 184 106,08 грн., а не 1 005 773,32 грн., яку начебто відшкодував позивач третій особі та яку просить стягнути позивач з відповідача в порядку регресу.

Також, апелянту не зрозуміло, яким чином сталось так, що позивачем начебто було задоволено претензійні вимоги третьої особи в повному обсязі в сумі 1 005 773,32 грн., у той час як загальна вартість вантажу згідно до ТТН становить 1 184 106,08грн.

Суд першої інстанції вказану обставину не досліджував, не з`ясував, з чого складається сума в розмірі 1005773,32 грн., не встановлював, якою є балансова вартість втраченого вантажу.

Апелянт вказує, що у позовній заяві було зазначено, що позивач має право вимоги до відповідача з підстав того, що ним було задоволено вимоги третьої особи у тому ж розмірі 1005773,32 грн., шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог в порядку 502886,66 грн. до 31.05.2018, 502 886,66 грн. до 30.06.2018.

Однак, будь-яких доказів, які б підтверджували зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем і третьою особою ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» до позову додано не було.

Суду першої інстанції позивачем не було надано розрахункового (платіжного) документа, зокрема, квитанції, платіжного доручення, тощо, яким би підтверджувався факт перерахування позивачем на рахунок третьої особи коштів у розмірі 1005773,32 грн. з відповідним призначенням платежу.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції відповідачу було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів. Відповідачу не зрозуміли мотиви, з яких судом було відмовлено у задоволенні клопотання саме на підставі п.2 ч.2 ст. 81 ГПК України, оскільки вбачається з матеріалів справи, представник відповідача, вказував, що витребування інформації може підтвердити факт того, що відповідач не здійснював жодних умисних дій, спрямованих на втрату вантажу або на його викрадення, вантажем поза волею відповідача та без відома останнього заволоділи невстановлені особи, які видали себе за ФОП Клекту О.І. та водія ОСОБА_1 , а також той факт, що у даному випадку має місце кримінальне правопорушення та винними є особи, що його вчинили.

Апелянт вважає, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем господарського правопорушення, а саме - не доведено того факту, що поведінка відповідача була протиправною та призвела до завдання збитків, так само як не доведена наявність вини відповідача у завданні збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді збитків.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.07.2019 року сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду:головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф.(т.3 а.с.89).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2019р. у справі №922/359/19 апеляційну скаргу ТОВ «Саян-Груп» залишено без руху, з метою усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання доказів сплати судового збору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2019р. у справі №922/359/19, з огляду на усунені недоліки скаржником, відкрито апеляційне провадження у справі №922/359/19. Встановлено строк позивачу та третій особі до 19.08.2019 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання сторонам по справі (т.3 а.с. 144-145).

20.08.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Саян-Груп» надійшло клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у якому відповідач просить апеляційний суд у разі повного або часткового задоволення апеляційної скарги та, як наслідок, скасування рішення від 10.06.2019 у справі №922/359/19 стягнути на користь відповідача ТОВ «Саян-Груп» понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу адвоката Індутного-Шматька С.М. у розмірі 19296,00 грн (т.3 а.с.149-154).

20.08.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ «Корса» надійшов відзив на апеляційну скаргу (дата направлення відзиву позивачем 17.08.2019).

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2019 року по справі №922/359/19 залишити без змін.

Вказаний відзив судом апеляційної інстанції розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи (т.3 а.с. 172-194).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019р. у справі №922/359/19 призначено до розгляду на 25.09.2019 о 09:30 год. (т.3 а.с. 216-217).

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач у судове засідання з`явився, стверджував, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалась.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю третьої особи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши відповідача, позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

06.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "САВ- ДІСТРИБЬЮШН" («Замовник», третя особа по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРСА" («Транспортний експедитор», позивач по справі) укладено Договір транспортного експедирування №ТЕ-18 (т.1 а.с 18-27).

Відповідно до п. 1.1. Договору №ТЕ-18, позивач взяв на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок третьої особи забезпечити організацію або здійснення перевезень вантажу третьої особи автомобільним транспортом в межах території України.

Надання послуг транспортним експедитором здійснюється на підставі погоджених з транспортним експедитором заявок замовника (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору №ТЕ-18, заявка повинна містити наступну інформацію: строк (дата час) подачі транспортного засобу під завантаження, кількість та вимоги до транспортних засобів, місце завантаження, найменування вантажовідправника, найменування вантажу, маса вантажу, маршрут перевезення, місце розвантаження, найменування вантажоодержувача, строк доставки вантажу, а також іншу необхідну інформацію за узгодженням сторін. Форма заявки погоджена сторонами у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.8. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, сторони погодили, що заявка складається в електронній формі та передається замовником транспортному експедитору електронним засобом зв`язку по електронній пошті (п.2.3 договору №ТЕ-18).

Транспортний експедитор, отримавши заявку від замовника електронною поштою, в разі прийняття її до виконання, не пізніше ніж за 4 години до моменту завантаження та не пізніше ніж однієї години від моменту отримання Заявки від замовника, вносить до заявки інформацію стосовно марки та державного номера автомобіля, ПІБ та контактний номер телефону водія. Після цього транспортний експедитор підписує заявку електронним підписом та направляє її замовнику( абз. 8 п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору №ТЕ-18, транспортний експедитор зобов`язаний забезпечити контроль процесу завантаження зі сторони водія. Приймання вантажу транспортним експедитором виконується шляхом повного контролю водія транспортного експедитора за завантаженням та розміщенням вантажу у транспортному засобі.

Пунктом 2.10 договору №ТЕ-18 зазначено, що факт прийому вантажу для перевезення від замовника засвідчується підписом водія у всіх примірниках товаро - транспортної накладеної. Водій своїм підписом у ТТН підтверджує свою згоду з фактичною кількістю, станом, пакуванням, масою вантажу та розподілом маси вантажу згідно технічних характеристик транспортного засобу, прийнятого до перевезення та його відповідністю ТТН. Фактична кількість вантажу визначається у ТТН. У разі підписання водієм ТТН про прийняття вантажу без зауважень, в подальшому транспортний експедитор не може посилатися на те, що вантаж був прийнятий з недоліками та/або зауваженнями.

У випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження ватажу, прийнятого до перевезення, при отриманні вантажу у пункті призначення вантажоодержувачем між сторонами складається акт, в якому зазначаються розбіжності щодо вантажу. Сторони погодили, що при складанні акту в ньому зазначається лише товар, щодо якого виявлено невідповідність стосовно якості (зіпсований або пошкоджений товар) та кількість втраченого товару (п. 2.14 договору).

Пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються замовником у заявці (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2.2 договору №ТЕ-18 транспортний експедитор зобов`язаний приймати від замовника вантажі на підставі належним чином оформлених ТТН документів, забезпечувати належну охорону та належне зберігання вантажу при перевезенні, забезпечувати доставку вантажу в узгодженні терміни та строки, здавати вантаж вантажоодержувачу на підставі належним чином оформлених документів, забезпечити надання всіх послуг, зазначених у підтвердженій заявці.

Відповідно до пункту 4.2.10 договору №ТЕ-18 транспортний експедитор зобов`язаний відшкодувати збитки у повному обсязі, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу та/або внаслідок безпідставної відмови транспортного експедитора від прийняття вантажу до перевезення, та або/ внаслідок прострочення доставки вантажу.

Згідно п. 4.4.2. договору №ТЕ-18 визначено, що позивач має право залучати до виконання своїх зобов`язань перед третьою особою (замовником) третіх осіб і виступати у відносинах з ними від свого імені. Позивач несе повну відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору у тому ж порядку, як і за власні дії.

Транспортний експедитор несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу в момент прийняття вантажу ним або залученою ним третьою особою і до моменту його передачі вантажоодержувачу, навіть якщо втрата, нестача, пошкодження вантажу, сталися не з його вини (п. 6.1 договору).

Згідно п. 6.2. договору №ТЕ-18 позивач, залучаючи для виконання своїх обов`язків за даним договором третіх осіб, несе повну відповідальність перед третьою особою (замовником) за невиконання умов даного договору та за будь-які дії (бездіяльність) таких третіх осіб, як за свої власні.

Згідно п. 6.3. договору №ТЕ-18 у випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, що був наданий третьою особою для здійснення послуг щодо перевезення Позивачу або залученій ним третій особі, позивач сплачує третій особі (ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН") всі збитки. Сума матеріальних збитків визначається, виходячи з вартості вантажу, зазначеної в товарно-транспортних накладних.

На підставі п. 6.4. договору №ТЕ-18 у разі втрати, псування , нестачі ватажу, часткового або повного пошкодження вантажу, позивач несе відповідальність у розмірі повної вартості цього вантажу, що визначено у товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору №ТЕ-18 позивачем та третьою особою було погоджено умови надання послуг, відповідно до заявки/транспортного завдання № 1952197, 1952193, 1952203, 1952194, 1952196, 1952190, 1952199, 1952202, 1952191, 1952192 від 15.04.2018 року (т.1 а.с. 29).

З метою виконання взятих на себе зобов`язань перед третьою особою за договором №ТЕ-18, позивачем ТОВ «Корса» (замовник, позивач) було залучено до виконання своїх зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю "САЯН-ГРУП" (перевізник, відповідач), згідно договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України №05/07 від 05.07.2017 року (т.1 а.с. 30-32) .

Згідно п.1.1. договору №05/07, відповідач зобов`язався доставити надані позивачем вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу, а позивач зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу узгоджену плату.

На підставі п.1.2. договору №05/07, умови перевезення вантажу зазначаються в заявці, яка оформлюється на кожне перевезення, складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою позивача і передається відповідачу за допомогою факсимільного зв`язку, електронним переказом (за допомогою мережі "Інтернет") та є невід`ємною частиною договору №05/07.

Згідно п. 1.4. договору №05/07, після одержання заявки відповідач акцептує або відхиляє заявку в письмовій формі за допомогою факсимільного зв`язку, електронним переказом з відбитком печатки підприємства та підпису уповноваженої особи.

14.04.2018, на виконання п. 1.2., 1.3., 1.4. договору №05/07 позивач та відповідач оформили заявку, додаток №1 до договору №05/07 (т.1 а.с. 33).

В заявці сторони погодили: маршрут перевезення Гостомель- Краматорськ; адресу завантаження - смт. Гостомель, вул. Свято - Покровська, 141 П; дата завантаження - 15.04.2018 року 17:00; адреса розвантаження - відповідно до ТТН; дата розвантаження - 16.04.2018 року 9:00; марка та номер автомобіля - Мерседес НОМЕР_3; водій - ОСОБА_1.

15.04.2018 року о 13 годині 05 хвилин відповідачем, згідно умов договору №05/07 та заявки, було одержано вантаж для здійснення послуг перевезення. За адресою смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 141-п було завантажено автомобіль державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який є повноважним представником відповідача з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу, згідно заявки від 14.04.2018 року. Вантаж було прийнято без зауважень водія.

Факт одержання відповідачем та час завантаження вантажу до перевезення підтверджується підписом водія у відповідній графі товарно-транспортних накладних:

№ 150418-32-060 від 15.04.2018 року на суму 181 283,21 грн.

№ 150418-32-061 від 15.04.2018 року на суму 18 593,82 грн.,

№ 150418-32-062 від 15.04.2018 року на суму 100 376,29 грн.,

№ 150418-32-063 від 15.04.2018 року на суму 106 668,23 грн.,

№ 150418-32 064 від 15.04.2018 року на суму 38 614,60 грн.,

№ 150418-32-065 від 15.04.2018 року на суму 31 783,68 грн.,

№ 150418-32-066 від 15.04.2018 року на суму 63 993,34 грн.,

№ 150418-32-068 від 15.04.2018 року на суму 30 979,80 грн.,

№ 150418-32-069 від 15.04.2018 року на суму 14 2797,86 грн.,

№ 150418-32-070 від 15.04.2018 року на суму 20 999,87 грн.,

№ 150418-32-071 від 15.04.2018 року на суму 49 274,89 грн.,

№ 150418-32-073 від 15.04.2018 року на суму 61084,76 грн.,

№ 150418-32-074 від 15.04.2018 року на суму 65 936,59 грн.,

№ 150418-32 075 від 15.04.2018 року на суму 63 321,23 грн.,

№ 150418-32-076 від 15.04.2018 року на суму 116 537,64 грн.,

№ 150418-32-077 від 15.04.2018 року на суму 9 129,60 грн.,

№ 150418-32-078 від 15.04.2018 року на суму 25 864,70 грн.,

№ 150418-32-079 від 15.04.2018 року на суму 56 865,94 грн., а також відміткою та підписом водія у журналі реєстрації заїзду та виїзду транспортних засобів (т.1 а.с. 34-69).

На вантаж було передано супровідні документи, а саме накладні-вимоги (т.1 а.с. 70-118):

№ 150418-32-060 від 15.04.2018 року на суму 181283,21 грн,

№ 150418-32-061 від 13.04.2018 року на суму 18593,82 грн ,

№ 150418-32 062 від 15.04.2018 року на суму 100376,29 грн,

№ 150418-32-063 від 15.04.2018 року на суму 106668,26 грн.,

№ 150418-32-064 від 15.04.2018 року на суму 38614,60 грн.,

№ 150418-32-065 від 13.04.2018 року на суму 31783,68 грн,

№ 150418-32-066 від 15.04.2018 року на суму 63993,34 грн,

№ 150418-32-068 від 14.04.2018 року на суму 30979,80 грн,

№ 150418-32-069 від 15.04.2018 року на суму 142797,86 грн.,

№ 150418-32-070 від 15.04.2018 року на суму 20999,87 грн,

№ 150418-32-071 від 15.04.2018 року на суму 49274,89 грн.,

№ 150418 32-073 від 15.04.2018 року на суму 61084,76 грн.,

№ 150418-32-074 від 14.04.2018 року на суму 65936,59 грн.,

№ 150418-32-075 від 15.04.2018 року на суму 63321,23 грн.,

№ 150418-32-076 від 15.04.2018 року на суму 116537,64 грн.,

№ 150418-32-077 від 14.04.2018 року на суму 9129,60 грн,

№ 150418-32-078 від 13.04.2018 року на суму 25864,70 грн.,

№ 150418-32-079 від 15.04.2018 року на суму 56865,94 грн.

Загальна сума складає 1184106,08 грн.

На підставі п. 1.5. договору №05/07 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті завантаження з моменту проставлення в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, що є підставою для перевезення та покладання відповідальності за схоронність такого вантажу на відповідача.

Згідно п.п. 2.2.8. договору 05/07, відповідач зобов`язаний передати перевезений вантаж з супровідними документами уповноваженій на одержання вантажу особі.

Відповідно до п.п. 2.2.16 договору 05/07, відповідач несе відповідальність за всіма випадками пошкодження або втрати вантажу.

Відповідно до п. 5.1. договору 05/07, відповідач несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження, псування вантажу - в розмірі підтвердженої вартості втраченого, відсутнього, пошкодженого та зіпсованого вантажу, і у разі залучення до виконання цього договору третіх осіб - в повній мірі, за їх дії.

Згідно порядку та на умовах, визначених договором, відповідач на підставі заявки позивача, зобов`язаний надати останньому транспортні послуги з перевезення вантажів територією України, забезпечити збереження вантажів (товарів) з моменту їх отримання для перевезення і до моменту передачі таких вантажів (товарів), вказаною в заявці уповноваженій особі в пункті доставки (Позивача), здійснювати оформлення товарно-транспортних документів за даними перевезення вантажів (товарів), а позивач зобов`язаний прийняти та оплатити надані відповідачем транспортні послуги, відповідно до умов даного Договору.

Однак, відповідачем свої зобов`язання за договором виконано не було.

16 квітня 2018р. вищевказаний автомобіль з вантажем (товаром) на точки розвантаження, згідно товаро - транспортних накладних, не прибув. При спробі зв`язатися з водієм - зв`язок був відсутній.

Про факт пропажі автомобіля було проінформовано третю особу, про що свідчить лист №74-02 від 16.05.2018 року (т.1 а.с. 119).

По даному факту позивачем до Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області 16.04.2019 року було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та 17.04.2018 року було відкрито кримінальне провадження № 12018110040000723, що підтверджує витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с 122).

Крім того, по даному факту втрати вантажу (товару) й сам відповідач звертався до правоохоронних органів, що підтверджує лист від 20.04.2018 року (т.1 а.с. 123).

18.05.2018 позивач отримав претензію-вимогу № 53/18 від 15.05.2018 від третьої особи (ТОВ "Сав-Дістрибьюшн"), яка безпосередньо є вантажоодержувачем (власником) вантажу (товару), що перевозився відповідачем за договором №05/07.

Відповідно до претензії-вимоги № 53/18 від 15.05.2018 року третя особа вимагала від позивача сплатити 1 005 773,32 грн. за втрату вантажу, прийнятого до перевезення відповідно до заявки/транспортного завдання №1952197, 1952193, 1952203, 1952194, 1952196, 1952190, 1952199, 1952202, 1952191, 1952192 від 15.04.2018 року, у розмірі вартості вантажу (товару) (т. 1 а.с. 124-125).

Відповідно до п. 4.2.10. договору №ТЕ-18 позивач зобов`язаний відшкодувати третій особі збитки у повному обсязі, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження вантажу.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором №ТЕ-18, позивачем претензійні вимоги третьої особи (ТОВ "Сав-Дістрибьюшн") щодо відшкодування спричинених збитків, внаслідок нестачі вантажу (товару) у розмірі, що складає 1005773,32 грн. було задоволено в повному обсязі, що підтверджується відповіддю на претензію-вимогу №893-юр від 30.05.2018 року (т.1 а.с. 126).

Листом №9032 від 30.05.2018 повідомлено, що зобов`язання сторін відповідно до договору будуть погашені шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог 502886,66 грн. до 31.05.2018 та 502886,66 грн. до 30.06.2018 (т.1 а.с. 127).

На підставі зазначеного вище, 12.07.2018 відповідачем було отримано від позивача претензію №1339-юр від 10.07.2018 та копії доданих до неї документів з вимогою відшкодувати суму збитків позивачу у розмірі 1 005 773,32 грн. протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання претензії (т.1 а.с. 128-130).

В подальшому, позивачем було направлено відповідачу заяву від 30.10.2018 року №30/10-18-1 про припинення зобов`язань зарахуванням (т.1 а.с. 132).

Однак, відповідачем вимоги позивача задоволені не були, відповіді на претензію та на заяву не отримано, зазначене стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення збитків в порядку регресу у сумі 1005773,32 грн.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши представників позивача, відповідача розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зі ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Господарським судом вірно встановлено, що згідно заявки від 14.04.2018 року до договору 05/07 сторони встановили маршрут перевезення: Гостомель - Краматорськ, а також вказали, що адреси розвантаження зазначаються згідно товаро - транспортних накладних, «адреса розвантаження: «согласно ТТН» (т.1 а.с. 33).

Отже, перевезення вантажу, повинно було здійснюватися за маршрутом Гостомель - Краматорськ, а розвантаження вантажу повинно було проводитись в пунктах за адресами, зазначеними у відповідних товаро - транспортних накладних.

За таких обставин, доводи скаржника, що суд першої інстанції не зазначено та не надано оцінку, що вказаною заявкою, ні умовами договору №05/07 не визначено адреси, за якими мало б бути відбуватися розвантаження у містах Покровськ, Словянськ, Бахмут, Лиман, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Старобільськ спростовуються вищевикладеним, так як місця розвантаження зазначається безпосередньо у ТТН.

Згідно наявних у справі товаро - транспортних накладних вбачається, що перевезення здійснювалось 15.04.2018 року, одним автомобілем Мерседес НОМЕР_3 , одним й тим самим водієм ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , пунктом завантаження є Гостомель, Свято-Покровська, 141-п, водій отримав вантаж у пункті завантаження, а саме склад №8 ТОВ "КОРСА", автомобільним перевізником було ТОВ "САЯН-ГРУП", пунктами розвантаження були різні адреси магазинів, які визначені у заявці/транспортне завдання від 15.04.2018 до Договору №ТЕ- 18 від 06.09.2017, укладеному між позивачем та третьою особою, та відповідно зазначались у товаро - транспортних накладних.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем збитки спричинені втратою вантажу, підтверджено доказами про задоволення претензії ТОВ "Сав -Дістрибьюшин" та перерахування позивачем останньому коштів в сумі 1005773,32грн. шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Факт завдання збитків позивачу на суму 1005773,32 грн. (яка включає заявлену до стягнення суму) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач, відсутність своєї вини у втраті вантажу не спростував, натомість останній не забезпечив належним чином схоронності вантажу, згідно п.п. 2.2.8. договору №05/07 від 05.07.2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач зобов`язаний передати перевезений вантаж з супровідними документами уповноваженій на одержання вантажу особі.

Таким чином, враховуючи наявність доказів завдання позивачу збитків внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив схоронність вантажу та його перевезення в повному обсязі, в зв`язку з чим мала місце втрата вантажу, наявність причинного зв`язку між діями відповідача та завданими збитками.

Суд апеляційної інстанції, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, з моменту виплати відшкодування за втрачений вантаж згідно претензії вантажовідправника, позивач отримав право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч.1, 2 ст.924 ЦК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.308 ГК України).

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідної вимоги, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно приписів ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до норми ст. 623 Цивільного кодексу України, сторона, яка порушила зобов`язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору виникли правовідносини, пов`язані зі стягненням з фактичного перевізника в порядку регресу збитків, завданих внаслідок втрати (крадіжки) вантажу під час його перевезення транспортним засобом.

У позовній заяві зазначено, що позивач має право вимоги до відповідача з підстави того, що ним було задоволено вимоги третьої особи у тому ж розмірі, а саме 1005773,32 грн., шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог в наступному порядку: 502886,66 грн. до 30.05.2018, 502886,66 грн. до 30.06.2018.

Як вбачається з товаро - транспортних накладних, доданих до матеріалів справи, загальна суму відпущеного товару по кожній з них складає:

№ 150418-32-060 від 15.04.2018 року на суму 181283,21 грн,

№ 150418-32-061 від 13.04.2018 року на суму 18593,82 грн ,

№ 150418-32 062 від 15.04.2018 року на суму 100376,29 грн,

№ 150418-32-063 від 15.04.2018 року на суму 106668,26 грн.,

№ 150418-32-064 від 15.04.2018 року на суму 38614,60 грн.,

№ 150418-32-065 від 13.04.2018 року на суму 31783,68 грн,

№ 150418-32-066 від 15.04.2018 року на суму 63993,34 грн,

№ 150418-32-068 від 14.04.2018 року на суму 30979,80 грн,

№ 150418-32-069 від 15.04.2018 року на суму 142797,86 грн.,

№ 150418-32-070 від 15.04.2018 року на суму 20999,87 грн,

№ 150418-32-071 від 15.04.2018 року на суму 49274,89 грн.,

№ 150418 32-073 від 15.04.2018 року на суму 61084,76 грн.,

№ 150418-32-074 від 14.04.2018 року на суму 65936,59 грн.,

№ 150418-32-075 від 15.04.2018 року на суму 63321,23 грн.,

№ 150418-32-076 від 15.04.2018 року на суму 116537,64 грн.,

№ 150418-32-077 від 14.04.2018 року на суму 9129,60 грн,

№ 150418-32-078 від 13.04.2018 року на суму 25864,70 грн.,

№ 150418-32-079 від 15.04.2018 року на суму 56865,94 грн.

За підрахунком загальної суми, товар було відпущено згідно ТТН на 1184106,08 грн. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що загальна вартість втраченого вантажу становить 1184106,08 грн., а не суму в розмірі 1005773,32 грн., яку просив стягнути позивач. Різниця між вказаними сумами становить 178332,76 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ТТН за №150418-32-074 від 15.04.2018 на загальну суму 65936,59 грн (т.1 а.с 58); №150418-32-075 від 15.04.2018 на загальну суму 63321,23 грн (т.1 а.с.60); №150418-32-078 від 15.04.2018 на загальну суму 25864,70 грн. (т.1 а.с.66); №150418-32-074 від 15.04.2018 на загальну суму 56865,94 грн. (т.1 а.с.68) у графі «вантажоодержувач» зазначено ДП «Глобалтрейд-Юг» (код ЄДРПОУ 35991098).

Згідно вказаних вище товаро - транспортних накладних, вартість втраченого вантажу становить 211988,46 грн.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що оскільки вантажоодержувачем частини вантажу є ДП «Глобалтрейд-Юг», то збитки у вказаному розмірі було завдано саме останньому, а не ТОВ «Сав-Дістрибьюшн».

Пунктом 6.3. договору №ТЕ-18, передбачено, що у випадку втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, що був наданий третьою особою для здійснення послуг щодо перевезення позивачу або залученій ним третій особі, позивач сплачує третій особі всі збитки. Сума матеріальних збитків визначається виходячи з вартості вантажу, зазначеної в товарно-транспортних накладних. Крім того, позивач зазначив, що розмір вимог щодо відшкодування вартості втрачено вантажу у розмірі 1005773,32 грн. був заявлений власником вантажу ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» до ТОВ «Корса» за балансовою вартістю плюс 5 відсотків, але докази щодо балансової вартості втраченого вантажу матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідно до п.5.1 договору 05/07, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження, псування вантажу - в розмірі підтвердженої вартості втраченого, відсутнього, пошкодженого та зіпсованого вантажу, і у разі залучення до виконання цього договору третіх осіб, в повній мірі, за їх дії.

В обгрунтування факту понесення збитків позивач посилався на проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджено відповіддю на претензію - вимогу №893-юр від 30.05.2018, листом від 30.05.2018 №9032, актом звірки взаємних розрахунків за 2018 рік.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ані акт звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, ані лист від 30.05.2018 №9032, яким позивач повідомляє третю особу про задоволення претензійних вимог, шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, не доводить того факту, що позивач дійсно відшкодував збитки ТОВ «Сав-Дістрибьюшин» у сумі 1005773,32, та як наслідок не є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в порядку регресу. Перерахування коштів має бути підтверджено певними платіжними (розрахунковими) документами.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять розрахункового (платіжного) документа з відповідним призначенням платежу, отже господарським судом було встановлено факт понесених позивачем збитків на підставі документів, які не є належними доказами перерахування коштів.

Крім того, 16.04.2018 року відповідач звернувся до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області з заявою про злочин за фактом вчинення невідомою особою шахрайських дій під приводом транспортування товарів.

17.04.2018 року відомості за вищевказаною заявою про злочин було внесено до ЄРДР за №12018220510000958 (т.1 а.с.165).

16.04.2018 позивач також звернувся до Ірпінського ВП ГУНП в Київській області з заявою про злочин за фактом вчинення невідомою особою шахрайських дій під приводом транспортування товарів.

17.04.2018 відомості за вищевказаною заявою про злочин внесено до ЄРДР за № 1201811004000723 (т.1 а.с. 122).

Отже, подання позивачем заяви про злочин розцінено ним, як факт вчинення шахрайських дій щодо заволодінням належним третій особі майном, що виключає можливість покладення на відповідача вини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем господарського правопорушення, а саме - не доведено той факт, що поведінка відповідача була протиправною та призвела до збитків, так само як не доведена наявність вини відповідача у завданні збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у вигляді збитків. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в позовній заяві та обґрунтували правомірність заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на розгляд справи протягом розумного строку, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає оскільки, відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумний, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальних дій та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції перевірив та встановив, що протягом розгляду справи №922/359/19 судом першої інстанції було дотримано установлені законодавством строки та надано сторонам розумні строки на вчинення процесуальних дій, дотримано вимоги процесуального законодавства щодо строків підготовчого провадження та строків розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні клопотання відповідача, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає та зазначає, що позовна заява підписана особою, яка мала право її підписувати. Повноваження адвоката Польянової Я.О. перевірені апеляційним судом та встановлено, що вони підтверджені договором №04/12/18 та ордером №1199/000009 від 04.12.2018, оригінал якого наявний в матеріалах справи (т.2 а.с.230).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофімчук проти України», вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справа «Гарсія Руіз про Іспанії» заява №30544/96, п.23 ЕСНR 1999-І).

Суд апеляційної інстанції розглянув клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідач у клопотанні зазначає про те, що ТОВ «Саян-Груп» були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 19296,00 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом та прохання заявника.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчені копії - договору від 21.06.2019 року про надання правничої допомоги; додатку №1 протоколу погодження гонорару від 21.06.2019; доручення від 21.06.2019, акт приймання - передачі послуг від 09.07.2019 за дорученням від 21.06.2019 до договору про надання правової допомоги №б/н від 21.06.2019, оригінали платіжних доручень від 02.07.2019 №1294 на суму 15000,00 грн. та від 03.07.2019 №1295 на суму 5000,00 грн (т. 3 а.с. 155-165).

У судовому засіданні 25.09.2019, адвокат Індутний - Шматько С.М. надав оригінал ордеру ХВ1778, в якому міститься посилання на зазначений договір.

До клопотання від 16.08.2019 про стягнення витрат відповідачем наданий акт приймання - передачі послуг від 09.07.2019, в якому зазначений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Індутним-Шматько С.М. по договору про надання правової допомоги від 21.06.2019р., який скріплений печатками та підписаний клієнтом ТОВ «Саян-Груп» та адвокатом Індутним - Шматько С.М.

Суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що наявні документи є належним доказом про надання правової допомоги на суму 19 296,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саян -Груп», м.Харків задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2019 року у справі №922/359/19 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. Судові витрати у справі покласти на позивача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" (49021, м.Дніпро, вул. Берегова, 204-а, код ЄДРПОУ 33005110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саян-Груп» (61115, м. Харків, вул. Сімнадцятого Партз`їзду, буд. 30-а, кв. 14, код ЄДРПОУ 37367244) 22 629,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корса" (49021, м.Дніпро, вул. Берегова, 204-а, код ЄДРПОУ 33005110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саян-Груп» (61115, м. Харків, вул. Сімнадцятого Партз`їзду, буд. 30-а, кв. 14, код ЄДРПОУ 37367244) суму судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 19 296,00 грн.

5. Господарському суду Харківської області видати наказ відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2019р.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота