СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Справа № 922/792/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Склярука С. І.

за участю представників

від позивача – Засядько М.В. (адвокат, довіреність від 28.12.2018 №Др-45-1218, свідоцтво ДН№4941 від 27.12.2017)

від відповідача – Корольчук Ю.Ю. (адвокат, ордер від 18.12.2018 РН-353 №51, свідоцтво № 463 від 22.07.2005)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз збут” (вх.№ 2499 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2019 (повний текст складено та підписано 17.07.2019 року у місті Харкові) по справі №922/792/19 (суддя Добреля Н.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз збут”, м. Харків

до відповідача Акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Харківської дирекції АТ “Укрпошта”, м. Харків

про стягнення 425 836, 27 грн.

ВСТАНОВИЛА:

22.03.2019р позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 32 281,86 грн. 3% річних та 393 554,41 грн. пені за порушення відповідачем строків переказу коштів (т.1 а.с. 4-13).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2019 року позовну заяву ТОВ "Харківгаз Збут" було залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с. 2-3).

До господарського суду Харківської області 29.03.2019 року від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (т.4 а.с. 109).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (т.4 а.с. 115-116).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2019р. в задоволені позову відмовлено повністю (т.5 а.с. 21-32).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2019 року по справі №922/792/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Здійснити розподіл судового збору згідно прийнятого рішення (т.5 а.с.43-51).

Скаржник, ТОВ «Харківгаз збут» вважає зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що підставою звернення до суду стало виявлення, під час здійснення господарської діяльності, що кошти, отримані від споживачів відділенням (центрами поштового зв`язку) Харківської дирекції АТ «Укрпошта» несвоєчасно перераховуються відповідачем на відповідні рахунки із спеціальним режимом використання товариства (отримувача).

Між позивачем та відповідачем не укладено договір, предметом якого є прийняття платежів на користь товариства.

Фактично вказані відносини складаються між сторонами по даній справі в силу нормативних актів, це постанови КМ України про покладення спеціальних обов`язків щодо постачання газу побутовим споживачам Харківської області від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187, від 19.10.2018 №867; постанова КМ України «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» від 30.09.2015 №792.

Скаржник вказує, що законодавство України взагалі не передбачає обов`язковості укладення договору між підприємствами поштового зв`язку та постачальниками природного газу щодо прийняття платежів від побутових споживачів, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із нормативно-правових актів України і не залежать від їх бажання.

Апелянт стверджує, що відповідач, приймаючи платежі за газ, для подальшого їх переказу на рахунок отримувача, чітко вбачає кому призначена прийнята сума коштів і свій обов`язок щодо перерахування прийнятих коштів одержувачу (позивачу). При цьому, суд першої інстанції не встановив жодної підстави та обставини, за яких би відповідач міг би відмовити споживачу в прийняті коштів за газ для подальшого їх переказу позивачу.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно застосував до відносин, що фактично склалися між сторонами ст. 13 Закону України «Про поштовий переказ», ототожнюючи переказ коштів з поштовим переказом.

Також, апелянт вважає невірним посилання господарського суду на п.8.5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про обов`язковість укладення договору на прийняття платежів для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені та 3% річних.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. (т.5 а.с. 40).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019р. по справі №922/792/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Харківгаз збут” на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2019 по справі №922/792/19, встановлено строк відповідачу до 28.08.2019 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу (т.5 а.с. 41-42).

28.08.2019 від відповідача АТ «Укрпошта» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 10.07.19 року по справі №922/792/19 залишити без змін. Вказаний відзив судом апеляційної інстанції розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи (т.5 а.с. 63-71).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019р. у справі №922/792/19 справу призначено до розгляду на 25.09.2019 о 10:00 год. (т.5 а.с.74-75).

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши позивача та відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" з 01.07.2015 р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, згідно рішення № 1588 від 21.05.2015 р. (переоформлена на безстрокову рішенням НКРЕКП від 08.09.2015 р. №2283), з 11.05.2017 р. - на підставі рішення НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.

ТОВ “Харківгаз збут” здійснює господарську діяльність з постачання природного газу для такої категорії споживачів як населення, відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, що діяла до 31.03.2017 р. та відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 22.03.2017 року № 187, що діє з 01 квітня 2017 р. далі - Положення № 187), з 01.11.2018 р. на підставі Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу №867 від 19.10.2018р. (далі - Положення № 867).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 27/632 від 25.11.2015 року, предметом якого є надання відповідачем послуг позивачу з формування та передачі інформації за прийнятими від платників платежами за спожитий природний газ на користь позивача у строки та у порядку, визначеними цим договором, а позивач зобов`язується своєчасно оплатити послуги відповідача (т.1 а.с. 21-23).

Тобто, даним договором передбачено обов`язок відповідача надавати позивачу за плату інформацію щодо прийнятих платежів.

До вищезазначеного договору сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 31.12.2015 року (т.1 а.с.31), №2 від 03.04.2017 року (т.1 а.с.32), №3 від 06.03.2018 року (т.1 а.с.34), №4 від 15.03.2018 року (т.1 а.с.35) та №5 від 11.12.2018 року (т.1а.с.36), якими, зокрема, змінювався строк дії договору, реквізити, зазначались коди послуг відповідно до вимог Податкового кодексу України та визначено структуру реєстру прийнятих платежів, що передається відповідачем позивачу згідно договору.

Додатком 1 до договору № 27/632 від 25.11.2015 року було визначено перелік відокремлених підрозділів довірителя та номер поточного рахунку із спеціальним режимом використання (т.1 а.с. 24).

В матеріалах справи також наявний договір на надання послуг з приймання платежів № 27/433 від 20.07.2015 року (т.4 а.с. 166-169).

Як вбачається з умов вищезазначеного договору, останній укладений між позивачем та відповідачем та відповідно до п. 2.1 вказаного договору, об`єкти поштового зв`язку виконавця приймають від платника платежі на рахунки замовника на підставі рахунків на здійснення платежу, зразок якого вказано в додатку 1 до цього договору.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що виконавець в особі ЦПЗ забезпечує перерахування прийнятих (оприбуткованих) на користь замовника платежів в безготівковій формі на рахунок замовника: у містах – не пізніше ніж на 3-й робочий день, починаючи з наступного дня від дати приймання платежу; у сільській місцевості (селищах та селах) – не пізніше ніж на 4-й робочий день, починаючи з наступного дня від дати приймання платежу.

Отже, вищезазначеним договором визначено умови приймання платежів відповідачем та порядок перерахування коштів позивачу.

Проте, 04.11.2015р між сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою сторони розірвали договір № 27/433 від 20.07.2015 року з 01.11.2015 року (п. 2 додаткової угоди) (т.4 а.с 170).

Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Національного Банку України, АТ “УКРПОШТА” отримано ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків за № 64 від 18.04.2018р.

В матеріалах справи наявний лист Національного банку України від 06.11.2018, №57-0009/59274, відповідно до якого АТ “УКРПОШТА” є платіжною організацією внутрішньодержавної платіжної системи “Поштовий переказ” і здійснює переказ коштів у межах цієї системи, а також учасником інших платіжних систем (т.1, а.с.18).

Враховуючи вищенаведене позивач зазначав, що його право є порушеним, оскільки відповідач здійснює прийняття від побутових споживачів природного газу коштів та здійснює їх переказ на рахунки позивача із спеціальним режимом використання, проте із реєстру прийнятих платежів, йому стало відомо про те, що відповідач несвоєчасно та з порушенням строків, здійснює переказ коштів на рахунки позивача із спеціальним режимом використання.

Так, на підтвердження своїх тверджень щодо порушення відповідачем строків здійснення переказу, позивач посилався по-перше на постанову НБУ № 42 від 12.02.2013р., п. 2 якої визначено, що комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи зобов`язані відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу; забезпечити зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу, на окремий поточний рахунок/рахунки, відкритий у банку/банках.

По-друге, позивач посилався на ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, якою встановлено строки проведення переказу та відповідальність за порушення відповідних строків переказу.

Для визначення періоду прострочення зарахування прийнятих платежів готівкою відповідачем на рахунок отримувача, позивачем був врахований 06-денний (робочі дні) строк без урахування дня приймання коштів, який складається: 03 робочі дні - строк пересилання паперових документів на переказ у межах області (підпункт 8.6 ст. 8 Закону) та 03 робочі дні - згідно ст. 8 Закону та Постанови КМУ від 30.09.2015р № 792, Постанови Правління НБУ № 42 від 12.02.2013р.

Також позивач вказував на те, що оскільки відповідальність за несвоєчасне проведення переказу прийнятих платежів на користь ТОВ “Харківгаз збут” напряму не врегульовано, а лише визначено відповідальність банку за порушення строку завершення переказу, позивач вважає за необхідне застосувати аналогію закону, яке регулює схожі відносини, а саме посилається на п. 32.2 ст. 32 Закону “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яким передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Враховуючи вищенаведене, на думку позивача, відповідачем порушено строки переказу коштів, прийнятих від побутових споживачів газу платежів, що є підставою для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 32281,86 грн. та пені у розмірі 393554,41 грн., що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Тобто, з вищенаведених норм вбачається, що господарські зобов`язання виникають з договору, укладеного між сторонами чи мають бути визначені законом.

В даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами укладено договір № 27/632 від 25.11.2015 року.

Як вбачається з умов вищезазначеного договору його предметом є надання відповідачем послуг позивачу з формування та передачі інформації за прийнятими від платників платежами на користь позивача у строки та у порядку, визначеними цим договором, а позивач зобов`язується своєчасно оплатити послуги відповідача.

Тобто, даним договором передбачено обов`язок відповідача надавати позивачу за плату інформацію щодо прийнятих платежів.

Предметом позову є стягнення з відповідача 3% річних та пені за порушення строків переказу коштів.

В матеріалах справи наявний договір на надання послуг з приймання платежів № 27/433 від 20.07.2015 року, але як свідчать матеріали справи, 04.11.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою сторони дійшли згоди про припинення дії договору №27/433 від 20.07.2015 року з 01.11.2015 року (т.4 а.с.170).

Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Таким чином, договір є припиненим з 01.11.2015 року.

Матеріали справи не містять доказів укладення нового договору про надання послуг з приймання платежів.

Отже, господарський суд вірно зазначив, що між сторонами відсутні договірні відносини, що регулювали б порядок та строки здійснення відповідачем переказу коштів, отриманих від споживачів на спеціальні рахунки позивача, у зв`язку з чим як у позивача так і у відповідача не виникло прав та обов`язків щодо пересилання коштів саме на підставі договору.

Щодо норм законодавства, які регулюють порядок та строки переказу коштів суд апеляційної інстанції зазначає.

Так, позивач посилався на Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, в якому визначено, що відповідач є учасником платіжної системи та здійснює прийом платежів від споживачів.

Як вже було зазначено вище, відповідач дійсно є учасником платіжної системи в Україні, який має ліцензію НБУ на переказ коштів без відкриття рахунків.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, небанківська установа має право на переказ коштів без відкриття рахунків, які уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.

Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Відповідно до п. 1.43 ст. 1 Закону, учасник/член платіжної системи - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Відповідач дійсно є учасником платіжної системи та здійснює надання послуг користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи.

Фізична особа, яка ініціює переказ коштів є платником у відповідності до норм вищезазначеного Закону.

В свою чергу позивач, за відсутності укладеного між сторонами договору, є отримувачем коштів, тобто особою на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі та не є учасником платіжної системи.

Перерахування коштів на користь позивача здійснюється на підставі доручень фізичних осіб.

Операція з виконання доручень фізичних осіб - платників щодо перерахування на користь відповідача певної суми грошей є переказом коштів в розумінні ст. 13 Закону України “Про поштовий зв`язок”. Ця операція надається фізичним особам шляхом укладення усної угоди щодо переказу коштів. Підтвердженням укладення такої угоди є розрахункові чеки, які надаються фізичним особам для підтвердження здійснення операції з перерахування коштів.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції в даному випадку, відповідач, як учасник платіжної системи надає послуги з прийняття платежів саме фізичним особам, які здійснюють оплату через відділення “Укрпошта”.

Доводи апеляційної інстанції щодо невірного застосування господарським судом п.8.5 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо обов`язкового укладення договору на приймання платежів, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Пунктом 8.5. ст. 8 Закону встановлено, що строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті.

Так, п.8.6 ст. 8 Закону встановлені строки для пересилення між учасниками платіжної системи паперових документів на переказ. Учасники платіжної системи мають забезпечити пересилення паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області, до трьох робочих днів.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у вищезазначеному пункті Закону мова йде про пересилання саме паперових платіжних документів і тільки між учасниками платіжної системи. В той час, як договір позивача з відповідачем на приймання платежів для подальшого переказу не укладений.

Діяльність з переказу коштів операторами поштового зв`язку, до яких відноситься відповідач, насамперед регламентується положеннями актів, які мають статус спеціальних по відношенню до інших (Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правила надання послуг поштового зв`язку).

Натомість встановлення загальних строків переказу коштів в межах платіжних систем в Україні регулюється п.8.5 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи", відповідно до якої строки переказу встановлюються в правилах платіжної системи, через яку здійснюється переказ: строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками платіжної системи та користувачами платіжної системи.

Правилами платіжної системи «Поштовий переказ» зазначені строки також не встановлені, а договір між позивачем та відповідачем на приймання платежів, в якому такі строки були б зазначені, не укладений.

Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що для встановлення строків переказу коштів між сторонами має бути укладений відповідний договір.

Відповідно до п. 2 постанови Правління Національного банку України від 12.02.2013 № 42 «Про врегулювання питань щодо приймання готівки для подальшого її переказу» визначено, що комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи зобов`язані відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу; забезпечити зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу, на окремий поточний рахунок/рахунки, відкритий у банку/банках.

Тобто, вищенаведеною нормою передбачено, що небанківські фінансові установи мають відкрити в банку/банках окремий поточний рахунок/рахунки для зарахування готівки в гривнях, прийнятої для подальшого її переказу.

Відповідні рахунки на прийняття коштів від споживачів відкриваються у банківських установах, в той час, як у відповідача відсутні розрахункові рахунки для прийняття коштів від споживачів.

Таким чином, грошові кошти, прийняті від фізичних осіб зараховуються на розрахунковий рахунок банку, а не на розрахункові рахунки відповідача.

Позивач також посилався на Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ, затверджений Постановою КМУ від 30.09.2015 року № 792.

Постановою КМУ № 792 передбачено, що установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, а саме:

до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня;

до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Тобто, з постанови вбачається, що розрахунки здійснюються згідно з умовами договору банківського рахунка (якого з відповідачем укладено не було) та з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств (як вже було зазначено у відповідача відсутні відкриті рахунки для прийняття коштів у споживачів).

Застосування відповідної норми Постанови до правовідносин позивача та відповідача щодо пересилання коштів є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що за відсутності укладеного між сторонами договору, законодавством не врегульовано строки здійснення відповідачем переказу коштів відповідачем на рахунки позивача, у зв`язку з чим АТ "Укрпошта" не є боржником в розумінні ст. 625 ЦК України по відношенню до позивача, у зв`язку з чим нарахування позивачем 3% річних у розмірі 32281,86 грн. є безпідставним.

В обґрунтування нарахування відповідачу пені у розмірі 393554,41 грн., ТОВ «Харківгаз збут» посилається на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.

Згідно п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки:

обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) - банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;

учасники безготівкових розрахунків - банки та їх філії, підприємства, фізичні особи та інші клієнти банку, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти;

Відповідно до п.1.5 Інструкції про безготівкові розрахунки учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями. Порядок проведення розрахункових операцій за цими рахунками регулюється цією інструкцією, іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Згідно п.1.6 вказаної Інструкції, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

З зазначених вище норм інструкції слідує, що банк - юридична особа, яка діє на підставі банківської ліцензії та яка внесена до Державного реєстру банків; Інструкція про безготівкові розрахунки регулює діяльність виключно банківських установ; для здійснення безготівкових розрахунків необхідно укласти договір з обслуговуючим банком на обслуговування; для здійснення безготівкових розрахунків необхідно відкрити рахунок у обслуговуючому банку, з яких чи на які будуть перераховуватись/списуватись кошти.

Як було встановлено вище, відповідач, АТ “Укрпошта” не є банківською установою, а є оператором поштового зв`язку, яка надає фізичним особам послуги з перерахування коштів.

АТ “Укрпошта” надає фінансові послуги з переказу коштів та не має права відкривати та обслуговувати будь-які рахунки фізичним та юридичним особам, на відміну від банків.

НБУ надано відповідачу ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків № 64 від 18.04.2018 року.

Таким чином, вищезазначене не дає підстави для прирівнювання відповідача до діяльності банків та застосування до АТ “Укрпошта” Закону України “Про банки та банківську діяльність”.

Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що посилання ТОВ «Харківгаз збут», як на підставу нарахування пені на п. 32.2 ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яким передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними є безпідставним, оскільки, відповідач не є банківською установою.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 цієї статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

В свою чергу, між сторонами відсутня угода про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача щодо порушення строків пересилання коштів.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 05.07.2017 по справі № 760/11577/15, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає з огляду на те, що суб`єктний склад учасників та предмет розгляду справи № 922/792/19 та справи № 760/11577/15 є різними, у зв`язку з чим посилання скаржника на необхідність застосування висновків, здійснених у справі № 760/11577/15 до даної справи є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області у справі №922/792/19 від 10.07.2019 року залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області по справі №922/792/19 від 10.07.2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2019р.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота