КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12392/2019

Справа № 756/16790/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Майбоженко А.М. в м. Київ 25 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним третейського застереження, скасування рішення третейського суду,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсним третейського застереження, скасування рішення третейського суду.

Позов обґрунтовувала тим, що 05 травня 2011 року заповнила анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим погодилася на укладення між нею та банком договору про надання банківських послуг. 25 лютого 2013 року нею востаннє внесено кошти на погашення кредиту в розмірі 400 грн., до цього та після цієї сплати банк самостійно, без її згоди збільшив кредитний ліміт по картці. В середині вересня 2017 року їй стало відомо про надходження виконавчого листа про стягнення з її заробітної плати заборгованості у 12417,45 грн.

З реєстру судових рішень вона ознайомилася з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про видачу виконавчого листа та дізналася, що 05 грудня 2014 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» прийнято рішення по справі № 6889/2014, у відповідності до якого з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість у розмірі 11674,45 грн. та витрати по оплаті третейського збору у сумі 500 грн. Зазначала, що їй було невідомо про рішення третейського суду та про ухвалу про видачу виконавчого листа, про існування яких вона поверхнево дізналася в кінці вересня 2017 року, змісту рішення вона не знає.

Вказувала, що третейське застереження суперечить положенням Закону України «Про третейські суди», в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Також зазначала, що на час укладення сторонами споживчого кредиту Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тому рішення третейського суду винесено у справі, яка третейським судам не підвідомча.

На підставі вищевикладеного просила поновити процесуальний строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду як пропущений з поважних причин; визнати недійсною третейську угоду (третейське застереження), передбачену п. 5.30 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку станом на 05 травня 2011 року в редакції на 01 квітня 2012 року, акцептовану ОСОБА_1 . 05 травня 2011 року в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; скасувати третейське рішення від 05 грудня 2014 року, винесене Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» по справі № 6889/2014.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року позов частково задоволено, визнано недійсним п. 5.30 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які акцептовані ОСОБА_1 при укладанні 05 травня 2011 року кредитного договору № SAMDN50000044616691 з ПАТ КБ «ПриватБанк». В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні третейського рішення від 05 грудня 2014 року, винесене Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» по справі № 6889/2014.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» не можна вважати повністю незалежним і безстороннім судом, оскільки він був пов`язаною особою щодо банку.

Зазначала, що рішення третейського суду, про скасування якого просить позивач, ухвалено після внесення змін Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам». Так, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено п. 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскільки позивач є споживачем послуг банку, спір між банком та боржником виник щодо заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Вказувала, що зверталася до суду під час дії попередньої редакції ЦПК України з аргументацією підстав та строків звернення. Зі внесеними змінами процедура оскарження рішення третейського суду змінилася. Проте, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право на справедливий суд, а тому вона просить звернути увагу на наведені аргументи та прийняти справедливе рішення.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 травня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписом в якій надала згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та ПриватБанком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а. с. 13 - 14).

Положенням про Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз», затвердженим із змінами рішенням Президії від 03 вересня 2013 року, визначено, що місцезнаходженням Третейського суду є м. Дніпропетровськ вул. К.Маркса , 60 (а. с. 73).

Статтею 5 Регламенту постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» в новій редакції, затвердженій рішенням Президії від 25 січня 2017 року, визначено, що спір вирішується за місцем знаходження Третейського суду, або, відповідно до ст. 8 Закону України «Про третейські суди», за місцем знаходженням суддів третейського суду за адресами: м . Київ , вул. Євгена Сверстюка 15, м. Кам`янське, пр. Свободи 4, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 34, смт. Ювілейне вул. Виробнича 1 (а. с. 79).

В матеріалах справи на а. с. 141 - 159 знаходиться копія справи Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» № 6889/2014 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в тому числі: ухвала про порушення провадження у справі від 24 листопада 2014 року, реєстр «На замовлення листи відправлені - Третейський суд при АДЕС» від 24 листопада 2014 року; позовна заява; розрахунок заборгованості за договором № SAMDN50000044616691 від 05 травня 2011 року; анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; довідка про умови кредитування; паспорт ОСОБА_1 , Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довіреність; довідка банку про те, що телефон, вказаний в анкеті-заяві, а також в журналі активації карти, є фінансовим номером телефону, вказаним і зафіксованим при зверненні клієнта для отримання продукту банку; платіжне доручення; реєстр «На замовлення листи відправлені - Юридичний департамент» від 21 листопада 2014 року; рішення від 05 грудня 2014 року; реєстр «На замовлення листи відправлені - Третейський суд при АДБС» від 10 грудня 2014 року; довіреність.

Із наявних в матеріалах третейської справи № 6889/2014 вбачається, що п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку є третейська угода, згідно якої сторони домовились, що всі спори, розбіжності або вимоги, які випливають із даного договору та інших договорів між банком та клієнтом або у зв`язку з ними, в тому числі такі, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання недійсними, підлягають розгляду в одному із вказаних судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): постійно діючий третейський суд при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» (адреса суду: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса 60/62, розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); постійно діючий третейський суд при Асоціації «Юридичні компанії України» (адреса суду м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда», 29 оф. 413; спір розглядається одноособово призначеним Головою Третейського суду суддею); суд загальної юрисдикції (а. с. 150).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2015 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 15 грудня 2014 року по справі № 6889/2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 11674,45 грн., витрат по оплаті третейського збору у розмірі 500 грн. (а. с. 94 - 95).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 05 грудня 2014 року у справі № 6889/2014 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто заявнику на підставі ст. 454 ЦПК України (а. с. 178 - 179).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним третейського застереження, суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення сторонами договору про надання банківських послуг Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Оскільки позивач у відносинах з банком є споживачем банківських послуг, суд дійшов висновку, що третейське застереження, яке викладене у п. 5.30 договору про надання банківських послуг, суперечить вимогам закону і є недійсним.

В даній частині рішення суду ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції посилався на те, що питання щодо скасування рішення третейського суду було вирішено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в порядку, що визначений процесуальним законом.

Апеляційний суд не може погодитися із даними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Станом на час звернення ОСОБА_1 із даним позовом до Оболонського районного суду м. Києва в листопаді 2017 року порядок оскарження рішення третейських судів було врегульовано окремою главою 1 розділу VII^{-1ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів» (на даний час глава 4 розділу IX ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів»).}

Так, відповідно до ч. 2 ст. 389-1 ЦПК України в редакції на час звернення позивача до суду заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Вимоги щодо форми і змісту заяви про скасування рішення третейського суду, порядок судового розгляду цієї заяви, підстави для скасування рішення третейського суду також були визначені ст. ст. 389-2 - 389-5 глави 1 розділу VII^-1ЦПК України 2004 року «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів», а ст. 389-6 ЦПК України визначено, що за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду суд постановляє ухвалу.

Згідно із частиною 2 статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про третейські суди» місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду.

Аналізуючи вищезазначені правові норми, слід дійти висновку про те, що місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження третейського суду, незалежно від того, де фактично відбувся розгляд цієї третейської справи.

Оскільки із Положення про Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» вбачається, що його місцезнаходженням є м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60, а згідно ст. 5 Регламенту, спір вирішується за місцем знаходження Третейського суду, заява про скасування рішення третейського суду мала бути подана до відповідного районного суду м. Дніпропетровська та розглядатися в провадженні, яке регулюється главою 2 розділу VII^{-1ЦПК України «Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів».}

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, прийняв заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду до свого провадження і розглянув її по суті в позовному провадженні, вийшовши за межі своєї юрисдикції.

Не ґрунтуються на вимогах процесуального закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, в яких позивач, обґрунтовуючи можливість об єднання позовних вимог про визнання недійсною третейської угоди та про скасування третейської угоди, посилалася на узагальнення практики застосування судами Закону України «Про третейські суди».

Разом із тим, главою 2 розділу VII^{-1ЦПК України 2004 року не передбачався спільний розгляд в одному провадженні вимог про скасування рішення третейського суду з будь-якими іншими вимогами.}

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вимог про скасування рішення третейського суду не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки ухвалене із порушенням норм процесуального права, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог щодо скасування рішення третейського суду, оскільки рішення суду першої інстанції в цій частині в порядку позовного провадження не повинно було ухвалюватися взагалі.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ухвалене із порушенням правил юрисдикції загальних судів, що відповідно до вимог ст. 377 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям в цій частині нової постанови про закриття провадження в справі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 377, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року в частині відмови в позові скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в частині скасування рішення третейського суду закрити.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2019 року.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.