КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/21123/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13098/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарях - Савлук І.М., Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Оксюти Т.Г., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про розірвання договору довічного утримання, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати договір довічного утримання, укладений між нею та ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за №5-898 П`ятою Київською державною нотаріальною конторою (т. 1 а.с. 2-3).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26 березня 2008 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, відповідно до якого вона передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Набувач ОСОБА_4 зобов`язався довічно утримувати позивача, а саме: щоденно доглядати та надавати інші послуги, в тому числі матеріально забезпечувати у розмірі 300,00 грн. щомісяця. Усі обов`язки по її утриманню виконували ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_5

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а через тиждень померла його мати ОСОБА_5 , яка не прийняла спадщину після смерті сина.

Спадкоємцем за законом та власником квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 стала його дружина - відповідач ОСОБА_2 , яка після смерті свого чоловіка та свекрухи декілька разів приходила до ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_2 висловлювала незадоволення щодо надмірного використання електроенергії, холодної та гарячої води, влаштовувала скандали та відмовилась виконувати обов`язки по утриманню ОСОБА_3 .

Таким чином, протягом тривалого часу, починаючи з весни 2013 року відповідач не приходила до ОСОБА_3 , тобто самоусунулась від виконання своїх обов`язків по договору довічного утримання.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначила, що фактично виконання умов договору довічного утримання від 26 березня 2008 року до грудня 2012 року забезпечувалось її чоловіком ОСОБА_4 , свекрухою ОСОБА_5 та нею, відповідно до розподілених між ними обов`язками за договором, оскільки договором передбачена така можливість. Протягом січня, лютого 2013 року її чоловік ОСОБА_4 забезпечував догляд за своєю мамою ОСОБА_5 , яка знаходилась на лікуванні, а тому не мав змоги в повному обсязі виконувати умови договору довічного утримання, у зв`язку з чим доглядом ОСОБА_3 займалась відповідач. Пізніше, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, також її свекруха ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, з березня відповідач повністю забезпечувала догляд за ОСОБА_3

Однак, у квітні 2013 року ОСОБА_3 відмовилась засвідчити своїм підписом в журналі «результати виконаної роботи» те, що відповідачем виконані умови договору довічного утримання. Після неодноразових спроб забезпечити виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_3 відмовлялась від прийняття будь-якої допомоги, внаслідок чого виконання договору фіксувалось відповідними актами. Незважаючи на такі дії позивача, відповідач протягом 2013-2017 років постійно телефонувала їй, приходила до квартири з метою своєчасного та повного виконання умов договору. Позивач в свою чергу, категорично відмовилась від отримання з боку відповідача послуг передбачених договором довічного утримання. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 81-82).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року позивач ОСОБА_3 померла ( т. 1 а.с. 99).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року позивача у справі замінено її правонаступником ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 111-112).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що відповідач не виконувала умови договору довічного утримання, оскільки ним передбачено надання щоденного догляду ОСОБА_6 , тоді як в журналі були зафіксовані дії помісячно. Крім того, після травня 2013 року жодних доказів того, що відповідач виконувала умови договору нема. Факт неприязних стосунків між сторонами і припинення взагалі протягом 5 років виконання обов`язків по договору довічного утримання свідчить про те, що договір довічного утримання від 26 березня 2008 року має бути розірваний без повернення витрат відповідачу, зроблених набувачем квартири ОСОБА_4 до квітня 2013 року. Тому, просила задовольнити заявлені позовні вимоги і додатково їх не уточнювала (т. 1 а.с. 125-127).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (т. 2 а.с. 7, 8-10).

Не погодившись із рішенням районного суду, 20 серпня 2019 року правонаступник позивача - ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити (т. 2 а.с. 18-60).

21 серпня 2019 року ОСОБА_1 направила до суду засобами поштового зв`язку доповнення до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 61-78)

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що 26 грудня 2017 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 вона померла. Зазначила, що вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не дослідив докази по справі та дійшов передчасного висновку, що договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача. Вважає, що смерть відчужувача за договором довічного утримання допускає правонаступництво його спадкоємців, якщо відчужувач пред`явив позов при житті. Таким чином, можливо розірвати договір довічного утримання у зв`язку з неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором після смерті відчужувача. Так, зазначала, що відповідач не виконувала умови договору довічного утримання, тому ОСОБА_3 вимушена була звернутися з заявою про надомне обслуговування соціальними працівниками. Управлінням соціального захисту населення була проведена перевірка та було вирішено надати позивачу соціальне обслуговування.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Іващенко А.К. підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник ОСОБА_2 - адвокат Кліндухов П.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи апеляційним судом були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 була сповіщена врученням повідомлення її представнику - адвокату Іващенко А.К., ОСОБА_2 була сповіщена врученням повідомлення представнику - адвокату Кліндухову П.В. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції визнали їх представники, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 105-110).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин щодо невиконання або неналежного виконання спадкоємцем ОСОБА_4 - ОСОБА_2 обов`язків за договором довічного утримання від 26 березня 2008 року.

Колегія суддів не погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 березня 2008 року було укладено договір довічного утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який посвідчено державним нотаріусом П`ятою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за №5-898. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 5).

Пунктом 5 договору довічного утримання від 26 березня 2008 року передбачено, що сторони домовились про щоденний догляд, а саме: 2-х разове калорійне харчування; надання побутових послуг (прання постільної білизни та по необхідності дрібне прання, послуги перукаря по потребі, прибирання квартири, один раз в тиждень миття голови та обтирання тіла); забезпечення пресою щотижня (газети та телепрограми); забезпечення медикаментами, масаж за проханням; забезпечення житлом шляхом збереження права довічного проживання у відчужуваній квартирі; ОСОБА_4 не має права до смерті відчужувача реєструвати (прописувати) у відчужуваній квартирі інших осіб, передану за цим договором довічного утримання; на підтвердження виконання зобов`язань за цим договором ОСОБА_4 має вести журнал обліку наданої допомоги та витрати на утримання. Кожний запис у журналі має бути скріплений підписами обох сторін за цим договором. Сторони домовилися, що послуги з утримання (догляду) можуть надаватися як особисто ОСОБА_4 так і членами його родини.

Пунктом 6 договору визначено, що ОСОБА_4 зобов`язався надавати ОСОБА_3 матеріальне забезпечення, сума якого визначена сторонами в розмірі 300,00 грн. щомісяця.

Встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть №442 від 11 березня 2013 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві (т. 1 а.с. 37, 42).

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 , мати ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть №5582 від 28 березня 2013 року (т. 1 а.с. 44, 64).

Як зазначила ОСОБА_3 в своєму позові всі обов`язки з її утримання виконував ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_5 , а тому претензій до них вона не мала.

Спадкоємцем ОСОБА_4 за законом є відповідач ОСОБА_2 , яка 24 вересня 2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , набуту спадкодавцем за договором довічного утримання від 26 березня 2008 року (т. 1 а.с. 109).

Позивач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Солом`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (т. 1 а.с. 99).

Так, ОСОБА_3 26 грудня 2017 року склала заповіт, відповідно до якого все своє майно рухоме та нерухоме, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що законом матиме право заповіла ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 96).

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 209).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В.В. було заведено спадкову справу до майна померлої ОСОБА_3 22 травня 2018 року (т. 1 а.с. 208-219).

У процесі розгляду справи протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року позивача у справі замінено її правонаступником ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 111-112).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки позов про розірвання договору довічного утримання пред`явлено за життя ОСОБА_3 , факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, тому відповідно до ст. 55 ЦПК України судом першої інстанції обґрунтовано залучено до участі у справі правонаступника відчужувача ОСОБА_1 , що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-142цс13.

Враховуючи вказане, висновок суду першої інстанції, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - договір довічного утримання від 26 березня 2008 року припинив свою дію, отже ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту своїх законних прав та інтересів - є помилковим, оскільки ОСОБА_3 звернулася з позовом за життя, а після її смерті всі права та обов`язки за договором перейшли до її спадкоємця ОСОБА_1 .

Статтею 744 ЦК України визначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За змістом ст. 752 ЦК України у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов`язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов`язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім`ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Статтею 755 ЦК України визначено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Згідно із частиною 1 статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 757 ЦК України обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Отже, з урахуванням підстав позову, умов Договору довічного утримання, саме відповідачка ОСОБА_2 зобов`язана довести належне виконання умов договору довічного утримання.

Пунктом 9 Договору довічного утримання від 26 березня 2008 року передбачено, що цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадках невиконання його умов і відмови від його розірвання однією зі сторін - в судовому порядку.

ОСОБА_3 звертаючись з позовом до суду зазначила, що відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_4 (набувач за договором довічного утримання) належним чином не виконувала свої обов`язки по договору довічного утримання від 26 березня 2008 року, а тому він має бути розірваний.

Факт належного виконання Договору довічного утримання до березня 2013 року сторони не заперечували.

На обґрунтування заперечень проти заявленого позову відповідачка ОСОБА_2 надала три фотокопії записів без зазначення дати в журналі про надання нею допомоги ОСОБА_3 відповідно до укладеного Договору та три акти від 09 червня 2013 року, від 20 червня 2013 року та від 19 жовтня 2013 року складених відповідачкою ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_7 і гр. ОСОБА_8 про неможливість виконання умов договору у зв`язку із відмовою ОСОБА_3 від такої допомоги. Акти складені без участі ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 84-90).

Інших об`єктивних доказів фіксації відмови ОСОБА_3 від отримання послуг за договором довічного утримання у період з листопада 2013 року до травня 2018 року до суду не надано і судом таких не встановлено.

Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що за договором довічного утримання ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_4 , була зобов`язана не лише забезпечувати ОСОБА_3 щоденний догляд, а саме: 2-х разове калорійне харчування; надання побутових послуг (прання постільної білизни та по необхідності дрібне прання, послуги перукаря по потребі, прибирання квартири, один раз в тиждень миття голови та обтирання тіла); забезпечення пресою щотижня (газети та телепрограми); забезпечення медикаментами, масаж за проханням, а й довічним утриманням у щомісячному розмірі не менш як 300 грн. (пункти 5 і 6 Договору).

На підтвердження виконання зобов`язань за цим договором ОСОБА_2 була зобов`язана вести журнал обліку наданої допомоги та витрат на утримання (пункт 5 Договору).

Проте до суду не надано доказів виконання ОСОБА_2 зобов`язань і надання послуг за договором довічного утримання у період з листопада 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, у т.ч. виконання договору в частині виконання зобов`язань забезпечення ОСОБА_3 утриманням в розмірі не менш як 300 грн. щомісяця, при цьому виконання останнього зобов`язання не потребує доступу до квартири, оскільки було б можливим перерахуванням цих грошей на банківську картку отримувача, а у випадку відсутності такої, і відправленням щомісячних поштових переказів на ім`я ОСОБА_3 .

Не надано до суду і об`єктивних доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 у період з листопада 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тобто до дня смерті ОСОБА_3 , вживала відповідних дій, які б свідчили про її намагання виконувати умови Договору довічного утримання. При цьому представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Кліндухов П.В. на запитання колегії суддів повідомив, що після 19 жовтня 2013 року акти про неможливість виконання умов Договору довічного утримання не складались і інших доказів його виконання немає про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 103-104, 108-110)

У позовній заяві позивачка ОСОБА_3 , як на підставу для розірвання договору, вказувала на те, що відповідачка ОСОБА_2 з весни 2013 року не приходила в квартиру, самоусунулась від виконання своїх обов`язків, тому догляд здійснювали чужі для позивачки люди, як-то сусіди, консьєржки, працівники соціальної служби з Управління праці і соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, допомагали сплачувати комунальні платежі.

Такі доводи позивачки підтверджуються наданими до районного суду доказами.

Так, Управлінням праці та соціального захисту населення Солом`янської РДА в місті Києві було надано відповідь № 260-8211/33 від 06 жовтня 2017 року щодо догляду за ОСОБА_3 де зазначено, що ОСОБА_3 перебувала на надомному обслуговуванні в Територіальному центрі соціального обслуговування населення Солом`янського району, в березні 2010 року була знята в зв`язку з укладанням договору довічного утримання. У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Територіального центру з проханням взяти її на надомне обслуговування, оскільки набувач за договором довічного утримання помер. З 17 серпня 2016 року ОСОБА_3 була взята на надомне обслуговування у відділенні соціальної допомоги вдома №2. Послуги надавалися згідно індивідуального плану соціальним робітником три рази на тиждень: закупка та доставка продуктів харчування, доставка ліків, вологе прибирання квартири, допомога у приготуванні їжі, оплата комунальних платежів (т. 1 а.с. 22).

З відповіді Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської РДА в місті Києві №260-5475/33 від 13 вересня 2018 року вбачається, що з 07 лютого 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_3 послуги надавала соціальний робітник відділення соціальної допомоги вдома №2 Територіального центру соціального обслуговування Солом`янського району ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 249).

Суд першої інстанції зазначених обставин належним чином не перевірив, не взяв до уваги, що факт призначення ОСОБА_3 соціального працівника у період 2016-2018 роки не узгоджується з тією обставиною, що особа за договором довічного утримання повинна бути забезпечена доглядом з боку відповідачки ОСОБА_2

До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучила копії договорів про надання соціальних послуг, укладених між Територіальним центром соціального обслуговування населення та ОСОБА_3 від 20 серпня 2016 року, 20 серпня 2017 року та 20 січня 2018 року, а також копію індивідуального плану надання соціальної послуги ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 35-40).

З наданих відповідей Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської РДА в місті Києві вбачається, що при взятті ОСОБА_3 на надомне обслуговування не було встановлено наявності укладеного нею договору довічного утримання, при цьому довідки поновлюються раз на рік.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення не може бути визнано законним та обґрунтованим, підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути із відповідачки ОСОБА_2 680 грн. (1600 грн. прожитковий мінімум працездатної особи за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» х 0.4 ставка для фізичних осіб за позовами немайнового характеру) судового збору за розгляд справи районним судом на користь держави та 1020 грн. (680 грн. х 150% ставка за подання апеляційної скарги) судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого позивачкою підтверджується квитанцією (т. 2 а.с. 60).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року - скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про розірвання договору довічного утримання задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання від 26 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. зареєстрований в реєстрі за №5-898.

Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь держави - 680 грн. судового збору за розгляд справи районним судом.

Стягнути із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) - 1020 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 27 вересня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова