Справа № 420/3278/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільської міської ради, треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про визнання частково протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом просить суд визнати протиправними та нечинними пункти 2.3 та 2.4 рішення Подільської міської ради № 472-VII від 25.04.2018 «Про внесення змін, скасування рішень виконавчого комітету та Подільської міської ради» про внесення змін до п.1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 25.03.2010 № 81 та п.1 рішення виконавчого комітету Подільської міської ради від 28.09.2006 № 349. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з червня 2003 року, він зареєстрований згідно чинного законодавства як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є технічне обслуговування та ремонт автомобільних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Свою господарську діяльність позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_1, зокрема так розташовані станція технічного обслуговування, автомийка, шиномонтаж. Саме на розі цих вулиць, за адресою: вул. Сільськогосподарська, 9 знаходиться Подільський міський ринок (колишня назва - Колгоспний ринок ). Один із входів до ринку розташований саме з АДРЕСА_1, отже фактично місце здійснення господарської діяльності позивача межує з боку Подільського міського ринку з боку АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради № 349 від 28.09.2006 було затверджено місце для торгівлі сільськогосподарською продукцією рослинного походження з автотранспорту АДРЕСА_1 від вул . Сільськогосподарської до житлового будинку № 6 по вул. Мельниченка (на той час - вулиця Калініна). При цьому, згідно рішення на уповноважені органи покладено зобов`язання розробити схему встановлення відповідних дорожніх знаків та встановити дорожні знаки для дотримання безпеки автомобільного та пішохідного руху. Згодом, рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради № 81 від 25.03.2010 саме ця частина АДРЕСА_1 від адмінбудівлі Фінансового управління Подільської міської ради (вул. Мельниченка (Калініна), 5) до вул. Сільськогосподарської визнана пішохідною зоною. Відповідно на уповноважені органи покладено зобов`язання розробити схему встановлення відповідних дорожніх знаків та встановити дорожні знаки для дотримання безпеки автомобільного та пішохідного руху. Після встановлення меж пішохідної зони, відповідні дорожні знаки, були встановлені біля будівлі Фінансового управління Подільської міської ради, що знаходиться напроти місцезнаходження станції технічного обслуговування автомобілів, де позивач здійснює свою підприємницьку діяльність. Протягом всього цього часу, до листопада 2018 року позивач здійснював свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, впритул до розширеної території ринку. При цьому останнім часом торгівля з автомобілів стала здійснюватися вже поза межами встановленої пішохідної зони, далі АДРЕСА_1, що звичайно, спричиняло підприємцю певні незручності, оскільки значно утруднювало заїзд до СТО, особливо у базарні дні: середа, п`ятниця та неділя, але позивач намагався якось змиритися з цими незручностями, тим більше, що у саме у базарні дні клієнтів заїжджає більше. Проте, починаючи з жовтня - листопада 2018 року, кількість людей, що зверталися до СТО з приводу ремонту та технічного обслуговування автомобілів саме у вказані дні значно знизилась. У листопаді 2018 року позивач дізнався, що на розі АДРЕСА_1 та Кобзарської встановлено дорожні знаки, якими визначено пішохідну зону та заборону руху по базарним дням: середа, п`ятниця, неділя з 08 до 14 години, АДРЕСА_1, починаючи від будинку № 20 ( перехрестя з вул. Кобзарською в сторону вул. Сільськогосподарської). Позивач звернувся із запитом на інформацію до Подільської міської ради (запит від 27.11.2018) та отримав відповідь №74/70 від 03.12.2018, згідно якої рішенням Подільської міської ради №472 від 25.04.2018 (п.2) внесені зміни та доповнення до п. 1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 25.03.2010 № 81 та змінено слова «адмінбудівлі Фінансового управління» на слова «вул. Кобзарська», та доповнено словами «з 8:00 до 14:00 середа, п`ятниця, неділя». Зазначене призвело до збільшення території ринку на цілий квартал АДРЕСА_1 , яка зовсім до цього не пристосована (торгівля здійснюється на проїжджій частині дороги) та встановлення дорожніх знаків у зовсім другому місці; з жодним з уповноважених органів вказане рішення не узгоджувалось (зокрема, з Подільським ВП ГУНП в Одеській області), хоча такі рішення вимагали повторного погодження з уповноваженими органами, оскільки змінились межі території, на якій здійснюється торгівля та схема вже встановлених дорожніх знаків. Виділяючи цілий квартал АДРЕСА_1 (від вул . Сільськогосподарської до вул. Кобзарської ) для торгівлі сільськогосподарською продукцією рослинного походження з автотранспорту на проїзній частині вулиці, яка для цього не пристосована, відповідачем було порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів», наказу Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369 «Про затвердження Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі». При цьому жодної необхідності у наданні дозволу на торгівлю саме на проїзній частині не було, оскільки саме на цій території знаходиться ринок «Маяк» - спеціально пристосований та обладнаний для торгівлі об`єкт. Оскаржуваним рішенням міська рада порушила вимоги декількох нормативно правових актів, зокрема і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки організація місцевих ринків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі та встановлення дорожніх знаків відноситься до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів місцевих рад, а приймаючи рішення міська рада посилається на п.п. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка регулює вирішення земельних відносин, тоді як в тексті рішення не йдеться про виділення земельної ділянки чи зміну площі вже виділеної земельної ділянки, отже незрозуміло, яким чином дозволяючи торгівлю на проїзній частині Подільська міська рада вирішує земельні відносини. Також оскаржуваним рішенням міська рада порушила права позивача як суб`єкта підприємницької діяльності щодо рівності захисту державою усіх суб`єктів господарювання шляхом надання незаконних переваг при здійсненні підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 , оскільки саме за його заявою прийняте оскаржуване рішення. При цьому підтвердженням того факту, що саме ФОП ОСОБА_4 надано переваги при здійсненні господарської діяльності є те, що у відповіді на адвокатський запит відмовлено у наданні копії самого звернення ОСОБА_4 Вказане порушення пов`язане з конкретним матеріальним благом - прибутком, який позивач отримує від здійснення підприємницької діяльності, а саме з його зменшенням, що пов`язано із зменшенням кількості клієнтів, що звертаються до нього за послугами.

Ухвалою судді від 24.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.08.2019 о 12:00 год.

22.07.2019 до суду від Подільської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якового відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 25.04.2018 року міською радою прийнято рішення № 472-VII «Про внесення змін, скасування рішення виконавчого комітету та Подільської міської ради», яким внесено зміни до п.1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 25.03.2010 № 81 та п.1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 349 від 28.09.2006. Суть змін та доповнень полягає в збільшені пішохідної зони АДРЕСА_1 від будівлі фінансового управління до перехрестя вул. Кобзарської фактично на один квартал. Після оприлюднення вказаного рішення, комунальними службами на розі вулиць Кобзарська та АДРЕСА_1 встановлено знаки 3.21 «в`їзд заборонено», 5.33 «пішохідна зона» та табличку про час дії вищезазначених знаків «середа, п`ятниця, неділя з 8:00 до 14:00». Після оприлюднення вказаного рішення та встановлення відповідних знаків жодних скарг від громадян, підприємців та організацій до міської ради не надходило. Підставою для прийняття вказаного рішення стало звернення ФОП ОСОБА_4 , як активіста та представника підприємців, які здійснюють торгівлю сільськогосподарською продукцією з автомобілів по АДРЕСА_1. Звертаючись до міської ради, ФОП ОСОБА_4 просив продовжити пішохідну зону по АДРЕСА_1, оскільки відведеної пішохідної зони не вистачає для розміщення на ній всіх бажаючих підприємців, тобто вказане питання стосувалось не лише одного гр. ОСОБА_4 , а декількох десятків підприємців та сільгоспвиробників. Розглянувши вказану заяву ФОП ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 16, ч.1.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», пп. 34 п. 1 ст. 26 , п.8 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада прийняла рішення про подовження пішохідної зони по АДРЕСА_2 шляхом внесення відповідних змін в існуючі рішення. Таким чином, міська рада вважає свої дії такими, що вчинені в інтересах громади та повністю відповідають нормам діючого законодавства. 27.11.2018 до міської ради надійшов запит позивача, яким останній бажав встановити підстави встановлення знаків на розі вулиць Кобзарська та АДРЕСА_1, на що надано вичерпну відповідь. 14.06.2019 комісією з безпеки дорожнього руху прийнято рішення про заміну знаку 3.21 на знак 3.1 «рух заборонено», дія якого не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід»; на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають і працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

29.07.2019 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої в силу ст. 27 Закону України «Про дорожній рух», ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» організація дорожнього руху потребує обов`язкового узгодження з органами Національної поліції. Зауважено, що встановлення дорожніх знаків є наслідком розширення зони торгівлі з автотранспорту по АДРЕСА_1, тоді як це рішення також не погоджувалось з відповідними органами та не виносилось на громадські слухання і є необґрунтованим, оскільки жодних законних підстав для прийняття такого рішення немає, оскільки та частина АДРЕСА_1, про яку йде мова у рішенні взагалі непристосована для торгівлі, а на Подільському міському ринку і на ринку «Маяк», який розташований поруч з СТО, наявні у достатній кількості вільні торгівельні місця. Рішення міської комісії з безпеки дорожнього руху від 14.06.2019, згідно якого замість знаку «в`їзд заборонено» встановлено знак «рух заборонено» порушене право позивача не відновлює, так як клієнтам позивача все одно забороняється рух по вказаній частині вулиці. Також зазначено, що задовольнивши заяву ФОП ОСОБА_4 відповідач надав останньому незаконні переваги при здійсненні господарської діяльності, створивши саме йому умови для розвитку його бізнесу, на відміну від позивача. При цьому позивачеві обмежено можливості для здійснення господарської діяльності. Розширення меж зони торгівлі та пішохідної зони створює прямі перешкоди для діяльності позивача, оскільки для того, щоб клієнти автосервісу могли проїхати безпосередньо до СТО, їм необхідно проїхати між торгівельними рядами, серед натовпу людей та ще й під забороняючий знак. Таким чином, проїзд до СТО офіційно заборонений у базарні дні (середа, п`ятниця, неділя) з 8:00 до 14:00 години, тобто з семи днів тижня, відповідач може здійснювати свою діяльність повний робочий день лише чотири дні. Таким чином, втрачаються клієнти, тому що люди, які приїжджають до Подільська у базарні дні, на ринок на особистому транспорті за потреби у автосервісі не їдуть на СТО, оскільки в`їзд до нього заборонений.

Ухвалою суду від 13.08.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено справу до судового розгляду на 19.08.2019 о 11:30 год.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до суду не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином; надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріли справи, судом встановлено, що пунктом 1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 349 від 28.09.2006 затверджено з 01.01.2006 місце для торгівлі сільськогосподарською продукцією рослинного походження з автотранспорту по вул. Калініна (від вул . Сільськогосподарської до житлового будинку за № 6 по вул. Калініна).

Крім того, пунктом 1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 81 від 25.03.2010 «Про визначення пішохідною зоною частини вулиць Сільськогосподарської та Калініна» визнано частини вул. Сільськогосподарської від вул. Радянської до вул. 50 років Жовтня від адмінбудівлі Фінансового управління до вул. Сільськогосподарської пішохідною зоною.

Рішенням Подільської міської ради від 25.04.2018 № 472-VII «Про внесення змін, скасування рішень виконавчого комітету та Подільської міської ради» в п.1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 25.03.2010 № 81 змінені слова «адмінбудівлі Фінансового управління» змінено на слова «вул. Кобзарська» та доповнено словами «з 8:00 до 14:00 середа, п`ятниця неділя»; в п. 1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 28.09.2006 № 349 змінити слова «від вул. Сільськогосподарська до житлового будинку за № 6 по вул. Калініна» змінено на слова «від вул. Сільськогосподарська до вул. Кобзарська».

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 з 06.06.2003 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР № 2 555 017 0000 001855 .

Господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснює за адресою: АДРЕСА_1, де розташовані станція технічного обслуговування, автомийка та шиномонтаж. Позивачу на праві власності (рішення про реєстрацію права власності від 23.05.2003, реєстраційний номер 1129606) належить комплекс (кам`яна майстерня з кімнатою відпочинку, кам`яний склад, кам`яна мийка машин, кам`яний магазин, кам`яна майстерня, вбиральня, огорожа), що розташований на земельній ділянці площею 0,0518 га (0,0225 га під капітальною забудовою, 0,0293 під проїздами, проходами та площадками), яка передану йому в оренду згідно договору від 19.05.2015 строком на 49 років.

Таким чином, в результаті прийняття Подільською міською радою рішення від 25.04.2018 № 472-VII «Про внесення змін, скасування рішень виконавчого комітету та Подільської міської ради» були встановлені дорожні знаки 3.21 «в`їзд заборонено» біля будівлі Фінансового управління Подільської міської ради, що знаходиться напроти місцезнаходження господарської одиниці (станція технічного обслуговування, автомийка, шиномонтаж), що належить ФОП ОСОБА_1 , що спричинило блокування останньої шляхом заборони в`їзду до неї з 8:00 до 14:00 год. в середину, п`ятницю та неділю. При цьому іншої дороги, яка б надавала можливість позивачу проводити свою господарську діяльність, не існує.

Зазначені обставини учасниками справи не заперечувалися та саме вони зумовили позивача звернутись за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

В той же час, судом встановлено, що на засіданні комісії з безпеки дорожнього руху Подільської міської ради 14.06.2019 прийнято рішення встановити дорожні знаки АДРЕСА_1 та вул. Сільськогосподарська з улаштуванням пішохідної зони згідно Схеми розташування дорожніх знаків на вказаних вулицях: заміна знаку 3.21 «в`їзд заборонено» на знак 3.1 «рух заборонено», дія якого не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід»; на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають і працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, розташовані у позначеній зоні.

При цьому вищезазначені зміни знаків на порядок роботи господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 не вплинули, так як уточнюючі таблички не поширюються на його клієнтів; натомість дія знаку 3.1 «рух заборонено» поширюється на будь-яку особу, яка має намір скористатися послугами ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте позбавлена такої можливості з 8:00 до 14:00 год. в середину, п`ятницю та неділю.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою його прийняття слугувала заява ФОП ОСОБА_4 від 12.03.2018, який відповідає за організацію торгівлі на ринку, а саме рішення прийнято на підставі положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За наслідками офіційного з`ясування обставин у справі суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі та в межах наданих йому повноважень.

Так, до виключної компетенції органів місцевого самоврядування згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР), серед іншого, належить встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність (п.44 ст. 26 Закону № 280/97-ВР); затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів (п.56-1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню (п. 1 ст. 30 Закону № 280/97-ВР); організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі (п. 8 ст. 30 Закону № 280/97-ВР); затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством (п. 10 Закону № 280/97-ВР).

Крім того, згідно з ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; керівництво та контроль за діяльністю підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання за виконанням вимог законодавства, рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

Органи, визначені частиною першою цієї статті, мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до чинного законодавства належать до їх відання.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Статтею 19 Закону України «Про автомобільні дороги» визначені основні обов`язки органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зокрема: 1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; 2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами; 3) видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 4) завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів; 5) здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 6) забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 7) видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.

Водночас, відповідно до статті 17 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування здійснюють управління функціонування та розвитку вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, у віданні яких вони знаходяться.

Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято Подільською міською радою в межах наданих повноважень та в спосіб, встановлений законом. В той же час, останнє в повній мірі не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Зокрема, встановлені судом обставини свідчать про те, що приймаючи спірне рішення, відповідач, забезпечуючи торгівельними місцями працівників ринку та вільний рух його відвідувачів, не врахував прав інших користувачів на безперервні, безпечні та зручні умови руху по вул. Сільськогосподарській та Калініна, зокрема тих, що прямують до ФОП ОСОБА_1 , фактично заборонивши їм такий рух та заблокувавши роботу господарюючого суб`єкта за адресою: АДРЕСА_1 з 8:00 до 14:00 год. по середам, п`ятницям та неділям.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

Разом з тим суд зазначає, що держава має дотримуватися мінімальних гарантій, спрямованих на забезпечення справедливого балансу між інтересами підприємця та інтересами суспільства, відповідно до статей 16 і 50 Конституції України.

У рішенні від 24.06.2003 по справі "Stretch v. the United Kingdom" ЄСПЛ зазначив, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» ( existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (див., зокрема, згадане вище рішення у справі «Компанія "Пайн Веллі Девелопментс" та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments and Others v. Ireland), п. 51; рішення у справі «"Прессос Компанія Нав`єра" та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 21, п. 31).

При здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, включно з її другою частиною. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

У своєму рішенні від 13 червня 1979 року у справі Маркса Суд охарактеризував мету статті 1 Протоколу № 1 таким чином: "Визнаючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу № 1, по суті, гарантує право власності.».

Відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання у "володіння" має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24 жовтня 1986 року, серія А, N 108, п. 52) - п. 28 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року.

В рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.

Повертаючись до обставин розглядуваного спору, суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 вже протягом багатьох років користується земельною ділянкою із розташованим на ній комплексом будівель, які становлять основне джерело доходу для його родини, оскільки є основним та єдиним місцем роботи позивача та членів його сім`ї.

Очевидно, що позивач, виходячи із правомірності рішень і дій органів державної влади, тим паче, що міська рада надала йому в оренду земельну ділянку для провадження господарської діяльності, мав «законне сподівання» на отримання можливості системно та ефективно здійснювати господарську діяльність.

Однак в результаті організованого спірним рішенням органу місцевого самоврядування дорожнього ружу на АДРЕСА_1 та вул. Сільськогосподарська, ФОП ОСОБА_1 позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність внаслідок неврахування Подільською міською радою його інтересів під час прийняття спірного рішення № 472-VII від 25.04.2018 «Про внесення змін, скасування рішень виконавчого комітету та Подільської міської ради», яким фактично заблоковано доступ для споживачів товарів та послуг, які надає позивач.

При цьому, суд враховує, що позивач як господарюючий суб`єкт самостійно несе ризики, пов`язані із здійсненням господарської діяльності і орган, який представляє інтереси територіальної громади, вправі самостійно обрати такий спосіб врегулювання спірних відносин, який максимально відповідатиме інтересам мешканців цієї громади.

Втім, відповідачем не доведено, що організація використання доріг АДРЕСА_1 та вул . Сільськогосподарська та дорожнього руху на дорогах в цій ділянці за оскаржуваним рішенням здійснена хоча б за якимось дослідженням наслідків такого використання для ФОП ОСОБА_1 (який безперервно проваджує свою господарську діяльність з 2003 року), врахуванням інтересу конкретно визначеного підприємця, господарська одиниця якого є стаціонарною та нездатна бути пристосована до спірного рішення № 472-VII від 25.04.2018 «Про внесення змін, скасування рішень виконавчого комітету та Подільської міської ради» в умовах заборони в`їзду до неї.

Застосування ж формального підходу, на якому наполягає відповідач, аргументація якого зводиться до мети спірного рішення - організації найсприятливіших умов діяльності ринку та прав його відвідувачів, призведе до неврахування фактичних підстав та передумов, рівно як і наслідків прийняття такого рішення, так само як і унеможливить захист прав членів громади Подільської міської ради, до яких відноситься й позивач. Вищезазначена позиція представника відповідача заснована на юридичному позитивізмі та формалізмі, що суперечить засаді розумності правового регулювання та безумовно призводить до незабезпечення справедливого балансу.

Поряд із тим, органам місцевого самоврядування надані широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання ж розсуду цієї справи полягає в з`ясуванні того, чи вдалось органові місцевого самоврядування дотриматися справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу (позивач та його клієнти), та суспільства в цілому (територіальної громади, а також осіб, які провадять свою діяльність на ринку).

Принцип соціальної справедливості як вихідний принцип соціальної держави визначає, що основною функцією держави є функція оцінюючого та перетворюючого фактора і гаранта, метою якого є забезпечення для кожного члена суспільства гідного для людини рівня існування, реалізація в суспільстві соціальних гарантій, передбачених Конституцією і законами, у тому числі забезпечення рівних умов господарської діяльності.

В силу ч. 1 ст. 5 Господарського кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Кодексу кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд також враховує, що загалом, держава, використовуючи детальні та точні дані, повинна виправдати ситуацію, коли окремі особи несуть тяжкий тягар від імені решти суспільства ( рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia)).

В даному випадку при прийнятті рішення відповідач неправомірно дійшов висновку про превалювання інтересів відвідувачів ринку та підприємців, що здійснюють торгівлю на ринку, над економічними інтересами позивача та правами його клієнтів на доступ до товарів / послуг, з метою захисту їх прав за обставин, що склалися. При цьому відповідачем не доведено, що організація дорожнього руху на розі АДРЕСА_1 та вул. Сільськогосподарська неможлива в інший, менш обмежувальний для економічних прав позивача / клієнтів СТО спосіб, та з дотриманням при цьому інтересів відвідувачів ринку та підприємців, які здійснюють діяльність на ринку.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому процесі, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Виходячи з цих міркувань, суд визнає, що в цій справі відбулося непропорційне втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном, однак скасування спірного рішення органу місцевого самоврядування може бути неефективним способом захисту порушеного права позивача, що потребуватиме подальших заходів для захисту, рівно як і непропорційним в аспекті прав та інтересів інших членів територіальної громади м. Подільск Одеської області, в інтересах яких оскаржуване рішення прийнято та безумовно їм відповідає.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

На переконання суду, за обставин, що склалися, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є організація дорожнього руху на АДРЕСА_1 та вул. Сільськогосподарська в м. Подільск Одеської області в такий спосіб, який забезпечить безперешкодний доступ відвідувачів (клієнтів) до господарської одиниці, що належить позивачу, але за умови обов`язкового дотримання безпечних умов для відвідувачів ринку та осіб, які здійснюють торгівлю на ринку.

Відтак, в межах вирішення даного спору суд вважає за необхідне застосувати ефективний спосіб захисту порушеного права, зобов`язавши орган місцевого самоврядування, використовуючи ним власну компетенцію, забезпечити безперервні, безпечні, економічні та зручні умови руху транспортних засобів, що прямують до господарської одиниці (станція технічного обслуговування, автомийка, шиномонтаж) за місцем провадження господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на пропущення позивачем 6-місячного строку на звернення до суду із даними вимогами, оскільки в силу ч. 3 ст. 264 КАС України нормативно-правові акти, до яких належить оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, позивачу у відповідності до ч.3 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Подільську міську раду судові витрати в розмірі 960,50 грн - пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 9 , 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Подільської міської ради (66302, Одеська область, м. Подільськ, пр. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 33909986), треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання частково протиправним та нечинним рішення задовольнити частково.

Зобов`язати Подільську міську раду внести зміни в п.1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 25.03.2010 № 81 «Про визначення пішохідною зоною частини вулиць Сільськогосподарської та Калініна» та п.1 рішення виконавчого комітету Котовської міської ради від 28.09.2006 № 349 «Про затвердження місця для торгівлі сільськогосподарською продукцією рослинного походження з автотранспорту по вул. Калініна», якими забезпечити безперервні, безпечні, економічні та зручні умови руху транспортних засобів, що прямують до господарської одиниці (станція технічного обслуговування, автомийка, шиномонтаж) за місцем провадження господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Подільської міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят грн 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2019 р.

Суддя І.В. Завальнюк