ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 р.

Справа № 640/11470/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Лях М.Ю., м. Харків, повний текст складено 12.08.19 року по справі № 640/11470/19

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №2668/80700/18 від 23.04.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про порушення митних правил №2668/80700/18 від 23.04.2019 р., згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладено штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 1694351,13 грн.

Позивач вважає постанову незаконною та просить її скасувати, посилаючись на те, що стягнення, передбачене ст. 485 МК України накладено на нього поза межами строків, передбачених статтею 467 МК України, оскільки починаючи з 17.08.2019 року відповідачу стало відомо згідно інформації від Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції України про порушення митного режиму транзиту автомобіля, на якому він був зупинений.

Зазначає, що з саме цієї дати відповідач розпочав процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема перевірки обставин, звернення з відповідними запитами, отримання листів, тобто підготовки доказаної бази. Разом з тим, з моменту виявлення правопорушення до моменту винесення оскаржуваної постанови минуло більше шести місяців, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Також позивач зазначає, що раніше 08.08.2017 року він також був зупинений працівниками поліції в ході перевірки документів вони повідомили, що свідоцтво реєстрації на його автомобіль має ознаки підробки, а автомобіль має іноземну реєстрацію, який був ввезений іншою особою. У зв`язку з чим, ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова 11.08.2017 року накладено арешт на вказане свідоцтво, а також заборону на відчуження вказаного автомобіля з ключами, які передано йому на відповідальне зберігання, розпочато кримінальне провадження, яке триває по теперішній час.

Як вказує позивач, він ніколи не користувався автомобілем з встановленими на ньому номерними знаками Республіка Польща, не мав реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб, а автомобіль марки Volvo S80 з держаним реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 придбав у жовтні 2016 року у м. Києві за оголошенням в мережі Інтернет у невідомої особи за 4000 доларів США, на підтвердження укладеного правочину йому передано автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та комплект ключів.

Окрім цього, позивач вказує на допущені відповідачем порушення під час встановлення вартості автомобіля, без його фактичного огляду, лише на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке видано на автомобіль з українськими номерними знаками та має ознаки підробки, у зв`язку з чим суб`єкт оцінювання був позбавлений можливості визначити дійсний технічний стан автомобіля, з урахуванням пробігу, наявними пошкодженнями, тобто без врахування необхідних даних, які впливають на значення корегую чого коефіцієнту ринкової вартості та як наслідок на розмір ринкової вартості автомобіля. За вказаних обставин, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №2668/80700/18 від 23.04.2019 року задоволено. Скасовано постанову заступника начальника – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС України Волокітіна Є.П. від 23.04.2019 року у справі про порушення митних правил № 2668/80700/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Закрити провадження у справі про порушення митних правил № 2668/80700/18 відносно ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Харківською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, зокрема, порушення митних правил, а саме: використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів в цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. ОСОБА_1 , використовував товари (а саме, транспортний засіб іноземної реєстрації “VOLVO S80”, реєстраційний № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 ввезений на митну територію України 05.09.2015 року в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_2 в митному режимі «транзит») стосовно якого були надані пільги іншій особі щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Зазначає, що форма вини при вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МКУ може полягати як в непрямому умислі, так і у недбальстві, а об`єктивна сторона полягає у несплаті митних платежів в належному розмірі. Суб`єктом, який притягується до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, може бути не лише володілець товару (транспортного засобу), а й особа яка використовує цей товар (транспортний засіб). Згідно письмових пояснень позивачу було відомо про використання ним автомобіля з іноземною реєстрацією VOLVO S80, реєстраційний № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 з порушенням митного законодавства. Також зазначає, що надходження 17.08.2018 року повідомлення з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції Харківської області від 16.08.2018, не є підтвердженням факту порушення митних правил, оскільки Харківською митницею ДФС були проведені передбачені чинним законодавством заходи на встановлення всіх обставин справи, після проведення яких 01.11.2018 року у відношенні ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил №2668/80700/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ. Положеннями ст. 488 МКУ закріплено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил. Також зазначає, що використання транспортного засобу особистого користування іншою особою (без відповідного митного оформлення при передачі права на тимчасове ввезення), окрім особи, якою такий транспортний засіб ввезено, а також розукомплектування такого транспортного засобу - являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. На підставі викладеного просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2019 по справі № 640/11470/19 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови Харківської митниці ДФС від 23.04.2019 у справі про порушення митних правил №2668/80700/18.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим і прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні сторони по справі надали узгоджені пояснення щодо фактичних обставин справи надавши їм різну юридичну оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.11.2018 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС Чубенко Л.О. складено протоколом про порушення митних правил № 2668/80700/18 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 17.08.2018 року до Харківської митниці ДФС надійшло повідомлення Управління патрульної поліції у Харківській області щодо вчинення ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом іноземної реєстрації Volvo S80, р.н. № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 .

Згідно з базою даних АСМО «Інспектор» Volvo S80, р.н. № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 було ввезено на митну територію України 05.09.2015 року в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_2 в митному режимі транзит. Таким чином, посилаючись на положенням статей 90, 93, 325, 102, 292, 276 МК України, зазначено, що ОСОБА_1 використовував товари (а саме, транспортний засіб іноземної реєстрації Volvo НОМЕР_5 , р.н. № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 ввезений на митну території України 05.09.2015 року в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_2 в митному режимі «транзит») стосовно якого були надані пільги іншій особі щодо сплати митних платежів, в інших цілях ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги (громадянин України ОСОБА_1 використовував зазначений транспортний засіб, що суперечить вимогам ст. 93 Митного кодексу України). В діях громадянина України ОСОБА_1 вбачається порушення митних правил, а саме використання товарів (транспортного засобу Volvo S80, р.н. № НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_2 ), стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги (арк. справи 19-21).

Постановою заступника начальника – начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС України Волокітіна Є.П. у справі про порушення митних правил № 2668/80700/18 від 23.04.2019 року громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежі, що складає 1694351,13 грн. (арк. справи 18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В жовтні 2016 року у м. Києві за оголошенням в мережі Інтернет у невідомої особи позивач придбав автомобіль Volvo S80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 за 4000 доларів США. На підтвердження правочину власником транспортного засобу позивачу були передані у володіння автомобіль, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (копія додається).

08.08.2017р. у м. Харкові по вул. АДРЕСА_1 позивач був зупинений поліцейськими за порушення ПДР України. Під час перевірки документів у поліцейських виникли підозри, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 має ознаки підробки.

В зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження №12017220510002004 від 09.08.2017 за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України. Наразі кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді від 11.08.2017р. було накладено арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_6 , накладено заборону на відчуження автомобіля марки Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору та ключ від автомобілю Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору. Автомобіль марки Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору та ключ від автомобілю Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору було передано позивачу на відповідальне зберігання.

16.08.2018р. позивач керуючи автомобілем Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений поліцейськими за порушення ПДР України. Саме після цієї зупинки Управлінням патрульної поліції у Харківській області було повідомлено Харківську митницю ДФС про, нібито, наявність в діях позивача порушень митних правил.

У оскаржуваній постанові відповідач зазначає що суть правопорушення полягає у наступному: «Таким чином, було виявлено, що гр-н ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.ст. 102, 289, 325 МК України незаконно користується транспортним засобом, без проведення відповідного митного оформлення та сплати митних платежів в сумі 564783,71 грн. згідно з розрахунком Управліня адміністрування митних платежів та МТР Харківської митниці ДФС від 30.10.2018 № 1735/20-70-19-04/19. На підставі викладеного за фактом ухилення від сплати митних платежів 01.11.2018 відносно гр-на ОСОБА_1 головним державним інспектором відділу оперативного реагування УПМП та MB Харківської митниці ДФС Чубенко И.О. був складений протокол про порушення митних правил № 2668/80700/18 за cm. 485 МК України. До теперішнього часу митне оформлення зазначеного транспортного засобу не здійснено. Враховуючи викладене, вбачаються достатні дані, які вказують на вчинення гр-ном ОСОБА_1 протиправних дій, що потягли за собою ухилення від сплати митних платежів, тобто вчинення порушення митних правил, передбаченого cm. 485 МК України».

Колегія суддів зазначає, що ст. 458 Митного кодексу України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Як зазначено вище, позивач користувався автомобілем української реєстрації з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Про те що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_6 має ознаки підробки позивач дізнався 08.08.2017р.

Колегія суддів зазначає, що на даний час кримінальне провадження №12017220510002004 від 09.08.2017 за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України триває. Докази іншого відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11.08.2017р. ОСОБА_1 передано на відповідальне зберігання автомобіль марки Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору та ключ від автомобілю Volvo S80, д.н.з. НОМЕР_1 .

Тобто фактично позивачу передано автомобіль з українською реєстрацією (державним номерним знаком).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях позивача умислу на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність на даний час, доведеного в діях позивача прямого умислу, передбаченого статтею 485 МК України, а тому відсутній і ознаки цього правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, відсутність в діях позивача правопорушення передбаченого статтею 485 МК України, інші доводи сторін, щодо порушення відповідачам строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначення вартості автомобіля безпосередньо не впливають на вирішення справи по суті.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо складеного оцінювачем ФОП Москаленко Р.В звіту № 021/18 від 18.10.2018 року про середньо ринкову вартість автомобіля VOLVO S80, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звіт № 021/18 від 18.10.2018 року про середньо ринкову вартість автомобіля VOLVO S80 складено не державною мовою.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з ч.1 ст. 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 ст. 10 Конституції України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові та ухвалі Верховного Суду від 06.07.2016 у справі №21-1092а16, від 05.12.2018 у справі №9901/944/18.

Крім того, у рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов`язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов`язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб`єктивних прав для носіїв цієї мови".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що звіт ФОЛ ОСОБА_3 № 021/18 від 18.10.2018 року про середньо ринкову вартість автомобіля VOLVO S80 є таким що складений із порушенням законодавства та є недопустимим доказом та не може бути врахованим при розгляді справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що суду першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що оскаржувана постанови начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Харківської митниці ДФС України Волокітіна Є.П. від 23.04.2019 року у справі про порушення митних правил № 2668/80700/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України підлягає скасуванню , а провадження у справі про порушення митних правил – закриттю.

З урахуванням вищезазначеного, доводи Харківської митниці ДФС України щодо правомірності постанови про порушення митних правил №2668/80700/18 від 23.04.2019 р., згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, є помилковими.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Харківського апеляційного адміністративного суду, Приморського районного суду м. Одеси є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішеннями, які є обов`язковими до виконання, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.08.2019 року по справі № 640/11470/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя

(підпис)

А.М. Григоров

Судді

(підпис) (підпис)

З.Г. Подобайло Н.С. Бартош