ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

Львів

№ 857/7772/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представника позивача Мацькевича М.М.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "Галицький виправний центр (№128)" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (рішення ухвалене у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Лучко О.О., повний текст рішення складено 13.06.2019) у справі № 300/360/19 за адміністративним позовом Державної установи "Галицький виправний центр (№128)" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, суд-

В С Т А Н О В И В :

І . ОПИСОВА ЧАСТИНА

В лютому 2019 року Державна установа “Галицький виправний центр (№128)” (далі - ДУ “Галицький виправний центр (№128)” звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2019 за №0000591306, №0000601306, №0000621306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 за №0000661306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2019 за №0000671306.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ДУ “Галицький виправний центр (№128)” за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 19210 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не намагався навіть аналізувати справу і давати відповіді на конкуренцію норм права. Всі спірні моменти та колізії правових норм трактувались на користь відповідача, а отже, суд вирішив просто погодитися із позицією відповідачів.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ . ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДУ “Галицький виправний центр (№128)” взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 16.02.2001 та станом на 12.12.2018 перебуває на обліку в Калуській ОДПІ ГУ ДФС Івано-Франківської області (Галицьке відділення) (т.1 а.с.89).

Головним управлінням ДФС в Івано - Франківській області проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ДУ “Галицький виправний центр (№128)” (код за ЄДРПОУ 08563636, Івано-Франківська область, Галицький район, с. Маріямпіль, вул. Шевченка, буд. 75) за результатами якої складено акт №1288/09-19-13-06/08563636 від 19.12.2018 (т.1 а.с.26-80), згідно якого відповідачем встановлено порушення позивачем:

- вимог п.176.2, ст.176 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України №4 від 13 січня 2015 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, а саме: не відображення в звіті нарахування, виплати заробітної плати засуджених за ознакою доходів “101”, нарахувань та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 та відображення в звітах за період з 01.10.2015 по 30.09.2017 сум нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовців (ознака 185) за ознакою 101 - нарахування, виплата заробітної плати найманим працівникам;

- вимог п.168.1 ст.168, п.171.1, п. 171.2 ст.171 п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме: в періоді що підлягає перевірці, при відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб (код платежу 11010100);

- вимог п.1 ч.1 ст.7, п.4 ч.2 ст.6, п.1 та 2 ч.2 ст.6, ч.2 ст.9, ч.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08 липня 2010 року, в результаті чого перевіркою донараховано єдиний внесок за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 в розмірі 470261грн;

- вимог п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: в періоді що підлягає перевірці, при відсутності заборгованості з виплати заробітної плати та грошового забезпечення, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до відповідного державного бюджету військовий збір (код платежу 11011000).

На підставі висновків названого акту перевірки 10.01.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення рішення:

- №0000591306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені у розмірі 957041,69 грн (т.1 а.с.93);

- №0000601306, яким до позивача застосовано штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачено податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн (т.1 а.с.94);

- №0000621306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору та пені у розмірі 127208,81 грн (т.1 а.с.95).

Крім того, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0000661306 від 10.01.2019 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 470261 грн (т.1 а.с.96).

Рішенням начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2019 № 0000671306 застосовано до ДУ “Галицький виправний центр (№128)” штрафні санкції в розмірі 235130,50 грн (т.1 а.с.92).

Не погодившись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

ІІІ . ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску винесені відповідачем відповідно до вимог законодавства, у межах наданих повноважень та у спосіб, що визначений законом.

І V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють їх відповідність зазначеним вище положенням, а також критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України.

Спір у справі виник з відображення фактичного стану справ щодо правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати засуджених в установі, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування до відповідного державного бюджету військового збору.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 38.2. ст. 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з пп. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За визначенням підпунктів 162.1.1 та 162.1.2 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положення пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України визначають, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пункт 167.1 ст. 167 ПК України встановлює, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно вимог пункту 6 частини другої статті 13 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні” трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Відповідно до абзацу дев`ятого частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) визначено, що засуджені мають право на оплачувану працю згідно із законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частині, що стосується умов праці.

Згідно ч. 1 ст. 118 КВК України в редакції від 21.01.2010 засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Законом “Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів” №1186-VI від 08.04.2014 частину першу статті 118 доповнено абзацом третім, згідно якого праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

В подальшому вказана частина статті 118 КВК України зазнавала змін і в редакції від 03.07.2018 набула такого змісту, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Згідно з частиною першою статті 120 КВК України (в ред. від 1610.2012) праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів (ч.1, ч.2 ст. 121 КВК України).

На виконання вимог статей 60-62, 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про оплату праці” та з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України наказом від 07.03.2013 № 396/5 затверджено Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, яку 11.03.2013 зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 387/22919 (далі - Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції №396/5 засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно п. 1.3 Інструкції №396/5 праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

Згідно п. 3.1 Інструкції №396/5 засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

Пунктом 5.1 Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до пункту 6.3 зазначеної Інструкції відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Отже, засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю, а також відповідна компенсація за виконану роботу у вигляді заробітної плати.

Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 за № 111/26556.

Згідно пункту 1.3. зазначеного Порядку його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Пункт 119.2 ст. 119 ПК України вказує, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до пункту 127.1 ст. 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу.

За приписами частин 1 та 2 ст. 122 КВК України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.?

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Стаття 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» унормовує, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» з 03 серпня 2014 року запроваджено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Отже, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. ст. 163, 168 ПК України за виключенням доходів, визначених ст. 165 ПК України

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

За змістом пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначений ст. 176 ПК України для податку на доходи фізичних осіб.

Дослідивши перелічені норми права, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо справляння податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору з доходів, які виплачені засудженим та відповідно погоджується з висновком суду першої, що ДУ “Галицький виправний центр (№128)” як податковий агент зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, єдиний соціальний внесок, а також військовий збір, подавати у строк, встановлений законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання наведених обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.

4.1 Досліджуючи правомірність прийняття ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкового повідомлення–рішення №0000591306 від 10.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, штрафу та пені у розмірі 957041,69 грн, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки №1288/09-19-13-06/08563636 встановлено, що кредитовий залишок (податковий борг) з податку на доходи фізичних осіб з сум заробітної державним службовцям, вільнонайманим працівникам та особам, які відбувають покарання в ДУ «Галицький виправний центр (№128)», згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів станом на 30.09.2018р. складає 91856,79 гривень (про що відображено в додатку № 5 до акту перевірки - розрахунок повноти, своєчасності перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати вільнонайманим, держслужбовцям та особам, які відбувають покарання в ДУ «Галицький виправний центр (128)» за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 згідно даних рахунку 6411 по коду платежу 11010100, згідно якого визначено податкові зобов`язання в сумі 91856,79 грн. (т.1 а.с.31, 64-65). Розрахунок пені по податку з доходів фізичних осіб за несвоєчасну сплату ПДФО по ДУ «Галицький виправний центр (128)» за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 коду платежу 11010100 визначено згідно додатку 9 до акту перевірки (т.1 а.с.74-76) в розмірі 47469,02. Штрафні санкції застосовано в сумі 817715,88 грн.

Порушення положень п. 168.1 ст.168, п.171.1, п.171.2 ст.171 п. 176.2 ст. 176 ПК України виникло за рахунок несвоєчасного перераховування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати осіб, які відбувають покарання в ДУ «Галицький виправний центр №128»

За змістом п.171.1, п.171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів - податковий агент.

Відповідно до ст.127 ПК України за несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб передбачено застосування штрафних санкцій, а саме: не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків: тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями статті 127 ПК України встановлюється санкція як міра відповідальності, яка покладається на платника податків чи податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу виявлення (визначення) контролюючим органом, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Кодексу строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Кодексу. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Кодексу.

При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (не нарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованого доходу не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень.

Між тим, у разі невиплати платником податку вже нарахованої заробітної плати, а також не перерахування з такої заробітної плати до бюджету податку у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, підлягає застосуванню санкція передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, розмір якої прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а, а також Верховним Судом в постанові від 12.09.2019 у справі №813/4204/15.

Відповідно до п.п.129.1.1 п.п.129.1.3. п. 129.1. ст.129, абз.2 п. 129.4 ст.129 ПК України нараховано пеню по податку з доходів фізичних осіб за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб, з розрахунку 120% від облікової ставки Національного банку України, діючої на день строку погашення податкового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Результати перевірки повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб відображено в додатках № 4, 5.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000591306 від 10.01.2019, яким збільшено ДУ “Галицький виправний центр (№128)” податок на доходи фізичних осіб у розмірі 91856,79 грн, за штрафними санкціями 817715, 88 грн та пені - 47469,02 грн.

4.2 Досліджуючи правомірність прийняття ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкового повідомлення–рішення №0000601306 від 10.01.2019 щодо застосування штрафних санкцій до позивача за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, в розмірі 510 грн, то колегія суддів зазначає, що перевіркою правильності заповнення та повноти відображення відомостей про фізичних осіб у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) ДУ «Галицький виправний центр №128» згідно акту перевірки №1288/09-19-13-06/08563636 (т. 1 а.с. 24-25) встановлено порушення вимог п. 176.2, ст.176 ПК України та положень Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015року № 4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, а саме: не відображення в звіті нарахування, виплати заробітної плати засуджених за ознакою доходів « 101» нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовців (ознака 185) за ознакою 101 - нарахування, виплата заробітної плати найманим працівникам.

Вказані обставини не спростовані позивачем, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідності до п. 119.2 статті 119 ПК України до позивача обґрунтовано застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. за порушення вимог п. 176.2 статті 176 ПК України.

4.3 Досліджуючи правомірність прийняття ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкового повідомлення–рішення №0000621306 від 10.01.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 127208,81 грн, то колегія суддів зазначає, що відповідачем визначено податкові зобов`язання в сумі 4505,32 грн. згідно додатка 6 до акту перевірки (т.1 а.с.66-67), штрафні санкції застосовано в сумі 121081,84 грн. згідно додатка 12 до акту перевірки (т.1 а.с.223-225) та нараховано пеню в сумі 1621,65 грн. згідно додатка 10 до акту перевірки (т.1 а.с.77-80).

Перевіркою нарахування та своєчасності виплати податку на доходи фізичних осіб з сум заробітної плати державним службовцям, вільнонайманим працівникам, грошового забезпечення військовослужбовців та особам, які відбувають покарання в ДУ «Галицький виправний центр №128» встановлено порушення п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: в періоді, що підлягав перевірці, при відсутності заборгованості з виплати заробітної плати та грошового забезпечення, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувався до відповідного державного бюджету військовий збір.

Згідно акту перевірки кредитовий залишок (податковий борг) військового збору з сум заробітної плати державним службовцям, вільнонайманим працівникам, грошового забезпечення військовослужбовців та особам, які відбувають покарання в ДУ «Галицький виправний центр №128», згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів, станом на 30.09.2018р. складав 4505,32 гривень (додаток № 6).

Порушення виникло за рахунок несвоєчасного перераховування до бюджету військового збору з заробітної плати осіб, які відбувають покарання ДУ «Галицький виправний центр №128».

Відповідно до п. 171.1, п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, а за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів - податковий агент.

Відповідно до ст.127 ПК України за несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб (військового збору) передбачено застосування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000621306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 4505,32 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 121081,84 грн і пені у розмірі 1621,65 грн.

4.4 Досліджуючи правомірність виставлення ДУ “Галицький виправний центр (№128)” вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000661306 від 10.01.2019 щодо сплати єдиного внеску на суму 470261 грн та прийняття рішення про застосування штрафних санкцій №0000671306 за своєчасно не нарахований єдиний внесок в розмірі 235130,50 грн, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувану вимогу та рішення щодо визначення грошового зобов`язання з єдиного внеску позивачем отримано 15.01.2019 року, до суду позивач звернувся згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті -14.02.2019 року (а.с.133 т.1).

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно абзацами 1, 2, 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Таким чином, звернувшись до суду лише 14.02.2019року із даним позовом про скасування вказаної вимоги про сплату боргу та рішення, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» чітко регламентовано процедуру та строки оскарження названого рішення та вимоги. Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2015 року N 1124 є підзаконним нормативним актом, який не може суперечити приписам нормативного акту, що має вищу юридичну силу та який підлягає застосуванню у випадку виявлення колізій з підзаконним нормативним актом.

Згідно з пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.

Відповідно до частини 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Клопотань про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом у названій частині позивач не заявляв, поважних причин, які йому перешкоджали звернутись до суду установлений законом строк не навів, судом підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними не знайдено.

Враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд може залишити позовну заяву без розгляду і в тому випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, а також і в тому випадку, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним.

За наведених обставин справи та положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року за №0000661306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2019 року за №0000671306 є таким, що постановлено без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального закону.

Відтак, апеляційна скарга відповідача у названій частині підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування з прийняттям нового судового рішення про залишення без розгляду позовної заяви в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року за №0000661306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2019 року за №0000671306.

Колегія суддів звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, а тому правового значення не мають та правильності висновку суду не спростовують.

За приписами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із встановлених у справі обставин та досліджених доводів сторін колегія суддів приходить до переконливого висновку, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.01.2019 за №0000591306, №0000601306, №0000621306, винесені обґрунтовано, тобто відповідачем вчинені дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно. При тому відповідач виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішення. Натомість позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладені обставини справи та приведені положення законодавства, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Галицький виправний центр (№128)" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 300/360/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року за №0000661306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2019 року за №0000671306.

Ухвалити у названій частині постанову, якою залишити без розгляду вимогу про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року за №0000661306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.01.2019 року за №0000671306.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

С. М. Шевчук

судді

Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.