ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

23 вересня 2019 року

м. Одеса

Справа № 923/647/18

Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Карасьов І.О., ордер;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019, ухвалене суддею Закуріним М.К. у м. Херсоні, повний текст якого складено 10.04.2019

у справі № 923/647/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво»

2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Васильович

про: визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» про визнання недійсним договору іпотеки від 10.07.2015, зареєстрованого в реєстрі за №5326, предметом якого є нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що договір укладено з грубим порушенням порядку його укладення, за відсутності погодження органів управління Товариством та за відсутності економічної вигоди для Товариства, за наявності суттєвих ризиків безпеці майновим інтересам Товариства та в порушення порядку укладення договору іпотеки.

Зокрема, позивач наголошує, що в силу ст. 98 Цивільного кодексу України для укладення правочини на суму, яка становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, необхідне прийняття рішення ? голосів загальних зборів учасників, яке у даному випадку не приймалося; спірне майно оцінене на суму 2 905 579,00 грн., у той час як на момент його внесення до статутного фонду Товариства оцінювалось на суму 56 077 932,00 грн.; в порушення приписів ст. 582 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку» в договорі не визначена вартість кожної окремої одиниці майна, а вказана лише його загальна оціночна вартість.

Таким чином, на думку позивача, договір іпотеки від 10.07.2015 на підставі положень ст. ст. 203, 215, 228, 232 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

В позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» вказало третіх осіб: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» та Каплуна Юрія Вікторовича , проте не зазначено на чиїй стороні та на яких підставах їх має бути залучено до участі у справі, у зв`язку з чим Господарським судом Херсонської області від 17.07.2018 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, позивач звернувся із заявою про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, обґрунтувавши підстави їх залучення з посиланням на ст. 50 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 у справі №923/647/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» до Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Васильовича про визнання договору недійсним - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з наступного:

спірний договір іпотеки укладений директором Товариства, повноваження якому надані рішенням загальних зборів засновків Товариства № 5 від 07.07.2015, та таке рішення прийняте 100 відсотками голосів;

договір іпотеки не є договором відчуження майна у розумінні ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки являє собою забезпечувальний правочин по відношенню до договору кредиту, а отже вимоги наведеної статті на розповсюджуються на порядок укладення спірного договору. При цьому судом не прийнято до уваги пояснення свідка ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано доказів недійсності рішення загальних зборів, які відбулись 07.07.2015;

вартість спірного іпотечного майна визначена за погодженням сторін, що відповідає положенням ст. 582 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку». Вказані норми не зобов`язують учасників відповідного правочину в обов`язковому порядку визначати вартість складових частин майна, що передаються іпотеку, головним, в даному випадку, є лише правило про можливість визначенні такої вартості, у зв`язку з чим протилежні доводи позивача визнані судом такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства;

укладення договору з огляду на приписи ст. 42 Господарського кодексу України не виходить за межі принципів комерційного розрахунку та комерційного ризику та направлений на забезпечення дотримання зобов`язань іншим суб`єктом господарської діяльності. У світлі положень ст.ст. 228, 232 Цивільного кодексу України позивачем не доведено самого факту укладення спірного правочину з порушенням публічного порядку, наявності у діях директора товариства зловмисної домовленості з відповідачем або іншою особою на укладення спірного договору, а посилання позивача у цьому контексті лише на відсутність економічної вигоди для товариства визнані судом недоречними.

Так само судом відхилено посилання відповідача про те, що позивач не є власником майна, яке є предметом договору, з огляду на ненадання доказів на підтвердження викладених обставин.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 у справі №923/647/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначаючи що:

майно що стало предметом договору іпотеки згідно із п. 2.5 договору іпотеки оцінено на суму 2 905 579,00 грн., при цьому рішенням загальних зборів засновників від 24.06.2015 це майно, при внесенні до статутного капіталу товариства, було оцінено на суму - 56 077 932,00 грн. Вирішення питань щодо зменшення вартості майна до повноважень директора не віднесено;

в силу положень ст. 98 Цивільного кодексу України питання щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна відсотків майна товариства віднесено до компетенції загальних зборів учасників товариства;

відповідно до змісту статуту товариства, що діяв на момент укладення договору іпотеки, виключне право прийняття рішень, які пов`язані з правом власності на майно, розпорядження (відчуження) майном Товариства мають право лише засновники товариства;

представлена відповідачем копія рішення № 5 від 07.05.2015 загальних зборів засновників ТОВ «Еко-Пром-Переробка» не може бути визнана достовірним доказом, через ненадання оригіналу цього доказу. Крім того, до матеріалів справи надано заяву свідка про заперечення факту прийняття загальними зборами відповідного рішення.

У відповідності до вимог ст. 32 та ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 для розгляду вказаної апеляційної скарги визначено судову колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Богацька Н.С., судді Принцевська Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» залишено без руху; апелянту встановлено для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2643,00 грн. протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

06.06.2019 апелянтом на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 надіслано квитанцію про сплату судового збору № 0.0.1367496398.1 від 29.05.2019 на суму 2643,00грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 у справі № 923/647/18 відкрито апеляційне провадження; учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань з процесуальних питань до 25.06.2019.

Учасниками справи в межах визначеного апеляційним судом строку відзиву на апеляційну скаргу/ заяв, клопотань та заперечень (у разі наявності) подано не було.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 справу № 923/647/18 призначено до розгляду на 22.07.2019.

16.07.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» Карасьова Іллі Олексійовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено судове засідання 22.07.2019 о 16:00 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/647/18, розгляд якої призначено на 22.07.2019 о 16:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

22.07.2019 від представника позивача засобами електронного поштового зв`язку надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі №923/484/19, що розглядається Господарським судом Херсонської області.

Представник позивача в судове засідання з`явився; підтримав доводи, викладені в заяві; усно повідомив, що не мав можливості подати вказану заяву раніше, оскільки питання оскарження в судовому порядку рішення загальних зборів учасників Товариства ініційоване учасником Товариства, про наявність відповідного судового провадження йому стало відомо лише після винесення Господарським судом Херсонської області ухвали про відкриття провадження у справі №923/484/19.

Представники відповідача, третіх осіб в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 22.07.2019 згідно ст. ст. 216, 233, 270 Господарського процесуального кодексу України оголошено ухвалу про перерву на 31.07.2019 о 15:00год., про що представників учасників справи повідомлено ухвалою від 22.07.2019; учасникам справи запропоновано письмово викласти свої міркування відносно поданої скаржником заяви про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 923/484/19, що розглядається Господарським судом Херсонської області.

24.07.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» Карасьова Іллі Олексійовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» Карасьову І. О. відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні по справі №923/647/18, яке відбудеться 31.07.2019 о 15:00 год., в режимі відеоконференції, з огляду на відсутність технічної можливості проведення відеоконференції в Господарському суді Херсонської області 31.07.2019 о 15:00 год.

У зв`язку з перебуванням суддів Принцевської Н.М. та Ярош А.І. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №487 від 29.07.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/647/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 для розгляду апеляційної скарги по справі №923/647/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді Діброва Г.І., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 справу № 923/647/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді Діброва Г.І., Разюк Г.П.; справу призначено до розгляду на 11.09.2019.

30.07.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» Карасьова Іллі Олексійовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом.

21.08.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» Карасьова Іллі Олексійовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; постановлено судове засідання 11.09.2019 о 13:45 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/647/18, розгляд якої призначено на 11.09.2019 о 13:45 год. в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, у зв`язку з перебування головуючого судді Богацької Н.С. з 11.09.2019 по 12.09.2019, відповідно до наказу № 234-к, у відрядженні та, враховуючи, наявність процесуальної можливості, учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи № 923/647/18 відбудеться 23.09.2019 о 15:00год.; постановлено судове засідання 23.09.2019 о 15:00 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/647/18, розгляд якої призначено на 23.09.2019 о 15:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

18.09.2019 від Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 Публічному акціонерному товариству «Інтеграл-банк» відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні по справі № 923/647/18, яке відбудеться 23.09.2019 о 15:00 год. в режимі відеоконференції, з огляду на відсутність технічної можливості проведення відеоконференції в Господарському суді м. Києва 23.09.2015 о 15:00 год.

Представник позивача в судове засідання 23.09.2019 з`явився, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи своїм правом на участь в судовому засіданні представників не скористались.

В судовому засіданні 23.09.2019 на обговорення поставлені подані апелянтом заяви про зупинення провадження у справі та про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно поданої апелянтом зави про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, останній зазначав, що провадження у справі №923/484/19 відкрито Господарським судом Херсонської області 15.07.2019, відповідну ухвалу отримано 17.07.2019, що підтверджується витягом з веб-сайту «Укрпошта», тоді як ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 строк для подання заяв чи клопотань з процесуальних питань, встановлено до 25.06.2019, у зв`язку з чим просив суд визнати причини пропуску встановленого процесуального строку для подачі клопотання про зупинення провадження у справі від 22.07.2019 поважними та поновити його; розглянути клопотання про зупинення провадження у справі та задовольнити його.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовані ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строк для подання заяв чи клопотань з процесуальних питань встановлено ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019.

Положення ст. 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості поновлення процесуального строку, встановленого судом. Такий строк, згідно з ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України може бути продовжений судом за заявою учасника, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду.

За таких обставин, а також приймаючи до уваги, що заяву про зупинення провадження у справі подано після встановленого судом строку, підстави його поновлення / продовження за клопотанням учасника справи відсутні.

Разом з цим, враховуючи наведені апелянтом в підтвердження поважності причин пропуску строку на подання заяви про зупинення провадження у справі обставини, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк на подання заяв з процесуальних питань, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суд від 11.06.2019 до 22.07.2019 з власної ініціативи на підставі ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

Наполягаючи на задоволенні заяви про зупинення провадження у справі апелянт вказував, що громадянином ОСОБА_2 до Господарського суду Херсонської області подано позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.05.2015, копія якого надана відповідачем в підтвердження законності укладеного правочину. 15.07.2019 Господарським судом Херсонської області за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 923/484/19, у зв`язку з чим заявник вважає наявними підстави для зупинення провадження у даній справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

З огляду на характер спірних правовідносин, а також визначені позивачем підстави позову, колегія суддів не вбачає наявності підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки в процесі розгляду даної справи суд має можливість самостійно встановити всі фактичні дані та обставини, які мають істотне значення для вирішення даного спору.

З урахуванням викладеного, подана апелянтом заява про зупинення провадження у справі залишена судовою колегією без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі і заслухавши у відкритому судовому засіданні представника скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

10.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-банк» (Іпотекодержатель) в особі Сімакіної Оксани Вікторівни, яка діє на підстав довіреності, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» (Іпотекодавець) в особі директора Голубєва Анатолія Андрійовича, який діє на підставі Статуту укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №5326.

Відповідно до п. 1.1 Договору сторони погодили, що згідно з кредитним договором №968 від 10.07.2015 Іпотекодержатель надав Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» (Позичальник) короткостроковий кредит у сумі 37000000,00 грн. Позичальник зобов`язаний: повернути кредит у термін до 08.07.2016; сплачувати проценти за користування кредитом у терміни і на умовах, визначених Кредитним договором; сплатити пеню та штраф, у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. Договору згаданий кредитний договір, а також зміни та доповнення до нього, що укладені та, якщо такі будуть укладені між Іпотекодержателем і Позичальником в подальшому, надалі іменуються «Основне зобов`язання».

Відповідно до п. 2.1. Договору на забезпечення виконання Позичальником Основного зобов`язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно ( Предмет іпотеки), а саме:

- земельну ділянку, загальною площею 0,0488 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м . Гола Пристань, вул. Карла Маркса , 114Б;

- земельну ділянку, загальною площею 0,2436 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл . , Голопристанський район, м . Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114;

- земельну ділянку, загальною площею 0,0294 га, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район , м . Гола Пристань, вул. Карла Маркса , 114 А ;

- житловий будинок, загальною площею 92,4 кв.м., житловою площею 58,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса , 114 А ;

- споруди інкубаторного цеху, загальною площею 753,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Карла Маркса, 114Б .

Згідно п. 2.5 Договору, сторони оцінюють предмет іпотеки в 2980579,00 грн.

Відповідно до п.3.2.3 Договору, до укладання цього договору ні згаданий об`єкт нерухомого майна, ні будь-яку його частину нікому іншому не продано, не подаровано, іншим способом не відчужено.

Згідно з п. 3.2.6 Договору, він, представник Іпотекодавця, має всі належним чином оформлені повноваження на підписання цього договору; реалізація цих повноважень не потребує наступного схвалення його дій іншим органам Іпотекодавця та будь-якими іншими органами чи особами.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» (нова редакція) 2015 року, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників № 3 від 03.07.2015, Товариство створене засновниками: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , з метою здійснення підприємницької діяльності у сфері збирання та знищення відходів, переробної промисловості, надання послуг торгівлі, що буде сприяти створенню нових робочих місць, розвитку вільної конкуренції, досягненню економічної ефективності і одержанню прибутку, шляхом об`єднання свого майна (грошових коштів).

Згідно з п. 3.1 Статуту майно Товариства становлять основні фонди, оборотні та інші засоби, які відображаються в його бухгалтерському балансі. Статутний фонд підприємства складає 56078932,00 грн. Майно та майнові права Товариства складається з: земельної ділянки площею 0,2436 га; земельної ділянки площею 0,0488 га; земельної ділянки площею 0,0294 га; житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами; спорудами інкубаторного цеху.

Засновниками здійснюються грошові внески в Статутний фонд Товариства та розподіл між наступним чином:

- ОСОБА_3 - 28039466,00 грн.; споруди інкубаторного цеху на земельній ділянці 0,2436 га та земельна ділянка площею 0,2436 га;

- ОСОБА_2 - 28039466,00 грн; житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами на земельній ділянці площею 0,0294 га, земельна ділянка площею 0,0294 га та земельна ділянка площею 0,0488 га.

Відповідно до п. 4.1 Статуту засновники здійснюють управління Товариством через призначені ними органи управління, затверджують Статут та зміни до нього.

Так, згідно п. 4.2 Статуту засновники мають право: вирішувати питання, пов`язані з правом власності на належне їм майно; призначати директора Товариства; вирішувати соціальні, економічні питання, разом з директором Товариства та інші.

Відповідно до п. 4.3 Статуту, директор має право вирішувати питання діяльності Товариства, за винятком віднесених Статутом до компетенції Засновників; укладати договори, видавати доручення, відкривати рахунки в банках.

В матеріалах справи також міститься копія рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» № 5 від 07.07.2015 у складі засновників ОСОБА_3 (50 % голосів) та ОСОБА_2 (50 % голосів), на яких прийняте одноголосне рішення про погодження виступити поручителем за кредитним договором №968 від 10.07.2015 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» перед Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-банк». У якості застави надати банку нерухоме майно, земельні ділянки та обладнання, що належить Товариству та знаходяться за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Маркса К., будинок 114, 114А, 114 Б , загальною балансовою вартістю 56077932,00 грн. Крім цього, зазначеним рішенням уповноважено директора Товариства Голубєва А.А. на укладення з банком договору іпотеки та застави, на умовах затверджених Загальними зборами та узгоджених з банком.

Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» наголошувало, що договір укладено з грубим порушенням порядку його укладення, за відсутності погодження органів управління Товариством та за відсутності економічної вигоди для Товариства, за наявності суттєвих ризиків безпеці майновим інтересам Товариства та в порушення порядку укладення договору іпотеки.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надано заяву свідка ОСОБА_2 , згідно якої останній повідомляв, що не приймав участі у Загальних зборах, на яких вирішувались питання щодо участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» в якості поручителя у кредитних правовідносинах та не підписував протоколи з рішеннями щодо передачу майна Товариства в іпотеку. Крім цього, ОСОБА_2 зазначав, що загальними зборами Товариства ніколи не розглядались питання передачі повноважень директору прав на самостійне вирішення питань розпорядження нерухомим майном Товариства.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання договору іпотеки від 10.07.2015, зареєстрованого в реєстрі за №5326 недійсним, як такого, що укладений з перевищенням повноважень виконавчого органу (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка».

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Окремим способом захисту цивільних прав та інтересів і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 952 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України). За системним аналізом норм Цивільного кодексу України (ст. ст. 99, 145, 147), Господарського кодексу України (ст. 89), Закону України «Про господарські товариства» (ст. ст. 58, 59, 62, 63; в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак, закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 Цивільного кодексу України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6- 62цс16.

Разом з тим, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі № 927/976/17).

Відповідно до преамбули Договору іпотеки від 10.07.2015 (оспорюваного правочину), останній вчинений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Перерорбка» директором Голубєвим А.А. , що діє на підставі Статуту.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Перерорбка» засновники здійснюють управління Товариством через призначені ними органи управління, затверджують Статут та зміни до нього; засновники мають право: вирішувати питання, пов`язані з правом власності на належне їм майно; призначати директора Товариства; вирішувати соціальні, економічні питання, разом з директором Товариства та інші; директор має право вирішувати питання діяльності Товариства, за винятком віднесених Статутом до компетенції Засновників; укладати договори, видавати доручення, відкривати рахунки в банках.

Відповідачем до матеріалів справи також долучено копію рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» № 5, яким погоджено пропозицію виступити поручителем за кредитним договором №968 від 10.07.2015 Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» перед Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-банк»; у якості застави надати банку нерухоме майно, земельні ділянки та обладнання, що належить Товариству та знаходяться за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Маркса К ., будинок 114 , 114А , 114Б, загальною балансовою вартістю 56077932,00 грн.; уповноважено директора Товариства Голубєва А.А. на укладення з банком договору іпотеки та застави, на умовах затверджених Загальними зборами та узгоджених з банком.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції позивачем не доведено обставин укладання директором Товариства оспорюваного правочину з перевищенням наданих йому повноважень та наявності у діях директора товариства зловмисної домовленості з відповідачем, або іншою особою на укладення спірного договору.

З приводу заперечення факту прийняття Загальними зборами рішення №5 від 07.07.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Таким чином, зазначеною нормою встановлено презумпцію правомірності рішення загальних зборів господарського товариства, тобто рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Заперечення факту про прийняття спірного рішення Загальними зборами спростовується відсутністю доказів на підтвердження його недійсності.

Колегія суддів також приймає до уваги, що для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства, згідно якого виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу позивача на помилкове тлумачення абз. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, в частині ототожнення понять «забезпечення правочину» та «правочину із відчуження майна», та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3 ст. 9 та частиною 1 статті 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки тощо. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу наведених вище норм іпотека являє собою один із видів забезпечення виконання зобов`язання, передача нерухомого майна в іпотеку не передбачає його відчуження на користь іпотекодержателя, оскільки, на відміну від правочинів з відчуження майна (договорів купівлі-продажу, міни або дарування), предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, тобто у його власності, і виключно у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою основного зобов`язання іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.08.2018 №922/3775/17.

Що стосується посилань апелянта на порушення норм ст. 5 Закону України «Про іпотеку», ст. 582 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави. Так, згідно частини першої зазначеної статті, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 582 Цивільного кодексу України встановлено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом; оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Водночас у відповідності до статті 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку вартість іпотечного майна визначена за згодою сторін, що відповідає вказаним вище положенням.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 у справі №923/647/18 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Пром-Переробка» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 у справі №923/647/18 залишити без змін.

Постанова , відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.09.2019.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Г.П. Разюк