ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №806/6431/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року (суддя - Капинос О.В.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року (головуючий суддя - Хаюк С.М., судді - Бондарчук І.Ф., Моніч Б.С.)

у справі №818/1261/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстед-Рейл"

до Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстед-Рейл" (далі - ТОВ «Амстед-Рейл», Товариство) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Малинівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000512200 та №0000502200 від 05.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач під час проведення документальної планової перевірки дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень чинного законодавства при визначенні своїх податкових зобов`язань за наслідками здійснення господарської діяльності, тому у Малинівської ОДПІ не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від №0000512200 та №0000502200 від 05 серпня 2013 року;

- відшкодовано ТОВ "Амстед-Рейл" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2 294 грн сплаченого судового збору та 65 000 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що перевіркою встановлено завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за період з 01 січня по 31 березня 2013 року в сумі 5 890 556 грн, за рахунок віднесення до цих показників, всупереч вимогам п.138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, сум витрат, що не стосуються виготовленої (реалізовної) у звітному періоді продукції.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 червня 2015 року відкрив касаційне провадження.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, подадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Амстед-Рейл" з питань правомірності формування доходів та витрат та повноти сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2013 №1/22-12/32875993 (далі- Акт перевірки).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п.138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 10 383 490 грн за період з 01.01.2013 по 31.03.2013, зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування в сумі 425 560 грн.

05 серпня 2013 року Малинівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 297 936 грн, в тому числі 1 038 349 грн- за основним зобов`язанням та 259 587 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000502200 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 425 560 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивує тим, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування в сумі 5 890 556 грн за рахунок віднесення до них витрат минулих періодів, які не стосується виготовленої та реалізованої у звітному періоді готової продукції.

Задовольнивши адміністративний позов, суди попередніх інстанцій послались на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях Товариства порушень податкового законодавства та неправильного ведення бухгалтерського обліку, внаслідок чого позивачем неправильно визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до п.138.1 Податкового колексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, належать: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (яка є витратами операційної діяльності згідно норм ПК України) складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

-прямих матеріальних витрат;

-прямих витрат на оплату праці;

-амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

-загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

-вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

-інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ПК України).

Згідно з п.138.2 та п.138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із дослідженої судами попередніх інстанцій податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року вбачається, що до витрат операційної діяльності віднесено собівартість придбаних та реалізованих товарів в сумі 707 659 599 грн .

До зазначеної суми було віднесено витрати собівартості товарів за період 2011-2012 року в сумі 4 368 758 грн за період 9 місяців 2011 року та 2012 рік, та витрати собівартості придбаних та реалізованих товарів за 1 квартал 2013 року в сумі 703 290 841 грн (707 659 599 грн - 4 368 758 грн), а сукупно витрат в розмірі 707 659 599 грн.

Доводи скаржника щодо неправмірності вінесення зазначених понесених у минулих періодах витрат до собівартості у звітному періоді є безпідставними, так як відповідно до пп.138.1.1 та п.138.11 ст. 138 Податкового кодексу України до сум витрат, які формують об`єкт оподаткування з податку на прибуток, відносяться витрати з собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг не враховані в минулих податкових періодах у зв`язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов`язання.

Отже, оскільки зазначені витрати помилково не були враховані позивачем у минулих періодах, дійсність їх понесення та неврахування при обчисленні податків у минулих періодах підтверджено висновком експерта № 3 від 12.11.2014 року, у податкового органу не було правових підстав для висновку про неправомірність їх віднесення до витрат звітного періоду за 1 квартал 2013 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення та зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, тому не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова