ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №560/4551/18

адміністративне провадження №К/9901/22029/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (головуючий суддя: Козачок І.С.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року (головуючий суддя: Капустинський М.М., судді: Охрімчук І.Г., Моніч Б.С.)

у справі за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

та зустрічним позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області,

третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (надалі також ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 6825,58 грн.

1 лютого 2019 на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшли відзив на позовну заяву та зустрічний адміністративний позов до ГУ ДФС у Хмельницькій області, у якому він просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19671-13 в сумі 1549,70 грн., від 18 травня 2017 року №19672-13 в сумі 827,82 грн., від 18 травня 2017 року №19673-13 в сумі 780,86 грн., від 19 березня 2018 року №0275824/1305-2225 в сумі 1799,36 грн., від 19 березня 2018 року №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн. та від 19 березня 2018 року №0275823/1305-2225 в сумі 961,18 грн., а також податкову вимогу форми "Ф" від 5 квітня 2017 року №7197-17. Також просив стягнути з ГУ ДФС у Хмельницькій області моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Суб`єкт владних повноважень, обґрунтовуючи позовну вимогу, зазначив що ОСОБА_1 у визначені Податковим кодексом України строки не сплатив суми податкових зобов`язань, що визначені на підставі податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2017 року за № 19671-13 в сумі 1549,70 грн., від 18 травня 2017 року за № 19672-13 в сумі 827,82 грн., від 18 травня 2017 року за № 19673-13 в сумі 780,86 грн., від 19 березня 2018 року за № 0275824/1305-2225 в сумі 1799,36 грн., від 19 березня 2018 року за № 0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн., від 19 березня 2018 року №0275823/1305-2225 в сумі 961,18 грн., у зв`язку із чим вони підлягають стягненню в судовому порядку.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_1 вказував, що про наявність заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, він дізнався з позовної заяви, поданої ГУ ДФС у Хмельницькій області, оскільки податкові повідомлення-рішення він не отримував. Також зазначив, що у його власності у 2016 та 2017 роках перебувало лише два об`єкти оподаткування, визначені статтею 266 Податкового кодексу України, і платником за один із них є його дружина. Також посилався на те, що податкова вимога прийнята податковим органом до прийняття податкових повідомлень-рішень. На думку ОСОБА_1 , такі дії відповідача призвели до моральної шкоди, яку він оцінив у 1000 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, адміністративний позов Головного управління ДФС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн. 52 коп.; в решті позовних вимог Головного управління ДФС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області:

- форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19671-13 в сумі 1549,70 грн.,

- форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19672-13 в сумі 827,82 грн.,

- форми "Ф" від 19 березня 2018 року №0275824/1305-2225 в сумі 1799,36 грн.

- форми "Ф" від 19 березня 2018 року №0275823/1305-2225 в сумі 961,18 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області відмовлено.

Зазначаючи про протиправність податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2017 року №19671-13 в сумі 1549,70 грн., від 18 травня 2017 року №19672-13 в сумі 827,82 грн., від 19 березня 2018 року №0275824/1305-2225 в сумі 1799,36 грн., від 19 березня 2018 року №0275823/1305-2225 в сумі 961,18 грн., суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що збільшуючи суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим органом не враховано, що ОСОБА_1 є платником податку за один об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суди дійшли висновку, що спірні грошові зобов`язання, нараховані за відповідний об`єкт нерухомості, підлягають стягненню в судовому порядку.

Вказуючи на відсутність підстав для скасування податкової вимоги від 5 квітня 2017 року №7197-17, суди виходили із того, що вона надана для підтвердження того, що станом на 4 квітня 2017 року за платником вже рахувалась заборгованість за узгодженими грошовими зобов`язаннями; податковим органом в межах цього провадження не заявлялись вимоги про стягнення податкового боргу, вказаного у цій податковій вимозі, а ОСОБА_1 не наведено жодних доказів її протиправності.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди і не зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив:

- скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн 57 коп., а також в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 18 травня 2017 року за № 19673-13 в сумі 780,86 грн., від 19 березня 2018 року за № 0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн. та податкової вимоги форми «Ф» від 5 квітня 2017 року №7197-17 і стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 1000 грн за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування Головного управління ДФС у Хмельницькій області;

- ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 відмовити повністю та позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Відзив на касаційну скаргу Головне управління ДФС у Хмельницькій області не надсилало.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з даними податкового органу, які подані до суду, за ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 6825,58 грн., який виник на підставі наступних податкових повідомлень-рішень:

- від 18 травня 2017 року за №19671-13 в сумі 1549,70 грн. на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 141,9 кв.м., житлова 40,3 кв.м.);

- від 18 травня 2017 року за №19672-13 в сумі 827,82 грн. на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 75,8 кв.м., житлова 40,3 кв.м.);

- від 18 травня 2017 року за №19673-13 в сумі 780,86 грн. на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 71,5 кв.м., житлова 31,9 кв.м.);

- від 19 березня 2018 року №0275823/1305-2225 в сумі 961,18 грн. на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 75,8 кв.м., житлова 40,3 кв.м.);

- від 19 березня 2018 року за №0275824/1305-2225 в сумі 1799,36 грн. на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 141,9 кв.м., житлова 40,3 кв.м.);

- від 19 березня 2018 року за №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн. на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 71,5 кв.м., житлова 31,9 кв.м.).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкти жилої нерухомості (квартири) за адресами:

- АДРЕСА_2 ;

- АДРЕСА_1 .

18 серпня 2015 року до Головного управління ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_1 . та його дружиною ОСОБА_2 подано заяву, у якій вказано, що за власною згодою платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_4 , з моменту набуття права власності на цей об`єкт є ОСОБА_2 .

Однак, контролюючим органом відмовлено у задоволенні вказаної заяви. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2015 року у справі №822/5895/15, яка набрала законної сили, встановлено, що платником податку по вказаному об`єкту житлової нерухомості за взаємною згодою подружжя є ОСОБА_2 .

У вказаному рішенні суд зазначив, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 набуте ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2 20 березня 2012 року під час перебування в шлюбі.

Подружжям на підставі технічного висновку від 5 червня 2014 року №025/14-ТВ за результатами обстеження та оцінки стану конструкцій квартири АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 , було проведено роботи по переплануванню квартири з влаштуванням другого рівня, внаслідок чого були змінені технічні характеристики об`єкта нерухомості, збільшено нежитлову площу, в результаті чого збільшилась загальна площа квартири до 141,9 кв.м.

14 травня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про зміну технічних характеристик квартири, що підтверджується копіями Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ІН 37540740 від 14 травня 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій того, що внаслідок невірних нарахувань податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт нерухомості, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , протиправним є й нарахування такого податку за 2016 та 2017 року на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . (загальна площа 71, 5 кв.м.). На думку скаржника, при обрахунку розміру податкового зобов`язання, що підлягає сплаті, не застосовано податкову пільгу, передбачену абзацом «а» підпункту 266.4.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що спірна податкова вимога прийнята суб`єктом владних повноважень ще до виникнення у нього обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень. Крім того, за твердженням скаржника ані податкова вимога, ані податкові повідомлення-рішення не надсилались йому за адресою фактичного проживання.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2017 року за № 19673-13 та від 19 березня 2018 року за № 0275825/1305-2225.

Згідно з положеннями статті 265 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно, який, в свою чергу, відповідно до статті 10 ПК України, є місцевим податком.

Особливості сплати такого податку, платники та об`єкт оподаткування визначаються статтею 266 Податкового кодексу України.

Так, згідно із пунктом 266.1 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Водночас, відповідно до абзацу «а» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено пільгу із сплати податку. Так, згідно із вказаною нормою, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена цим підпунктом.

Такі ж пільги зі сплати податку передбачені й абзацом «а» пункту 5.1 Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Хмельницькому, затвердженому рішенням Хмельницької міської ради від 27 січня 2016 року №2.

Отже, наведені положення податкового законодавства, що визначають порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема в м. Хмельницькому, підтверджують висновок про те, що при обрахунку розміру податку базу оподаткування такого об`єкта житлової нерухомості як квартира потрібно зменшувати на 60 кв. метрів.

Як підтверджується матеріалами справи та слідує із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які не спростовані відповідно до вимог процесуального законодавства ГУ ДФС у Хмельницькій області, ОСОБА_1 є платником податку за єдиний об`єкт житлової нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Загальна площа такого житлового об`єкта 71.5 м.кв.

Водночас, при обрахунку розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2017 року за № 19673-13 та від 19 березня 2018 року за № 0275825/1305-2225 не враховано необхідності застосування передбаченої абзацом «а» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги із сплати податку та не зменшено загальної площі об`єкта житлової нерухомості, що належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (яка є базою оподаткування), на 60 кв. метрів.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2017 року за № 19673-13 та від 19 березня 2018 року за № 0275825/1305-2225 (з урахуванням встановлених судами обставин того, що ОСОБА_1 є платником податку за єдиний об`єкт житлової нерухомості, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ) прийняті без дотримання положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.

З огляду на викладене порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 18 травня 2017 року за № 19673-13, від 19 березня 2018 року за № 0275825/1305-2225.

Зважаючи на протиправність відповідних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ГУ ДФС у Хмельницькій області заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі в сумі 1687 грн. 52 коп., у задоволенні цієї вимоги податкового органу потрібно відмовити.

Щодо вирішеної судами попередніх інстанцій позовної вимоги про стягнення із суб`єкта владних повноважень моральної шкоди.

ОСОБА_1 в касаційній скарзі не наводить жодних обставин, які б вказували про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Водночас, суд хоче закцентувати увагу на тому, що положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із цією статтею моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано в касаційній скарзі ОСОБА_1 , останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, як і не зазначено мотивів, з яких позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.

З урахуванням наведеного слід погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій, в частині вирішеної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмір 1000 грн.

Щодо заявленої вимоги про скасування податкової вимоги форми "Ф" від 5 квітня 2017 року №7197-17.

Визначення поняття податкової вимоги наведене у підпункті 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПУ України, згідно з яким податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Статтею 59 Податкового кодексу України визначені загальні положення, що висуваються до податкової вимоги.

Так, згідно із пунктом 59.1 цієї статті у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

Пунктом 59.4 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наведені норми в своїй сукупності виставляють такі умови для винесення податкової вимоги, як, зокрема, наявність у платника податку податкового боргу, а також зазначення інформації про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави.

Як підтверджується, матеріалами справи, ОСОБА_1 під час судового розгляду заперечував факт наявності у нього станом на час прийняття відповідного акта індивідуальної дії податкового боргу, а відтак, на його думку, податкова вимога від 5 квітня 2017 року №7197-17 не відповідала положенням чинного законодавства.

Водночас, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, не перевірили такі доводи ОСОБА_1 , та, зазначили, що спірна податкова вимога надана для підтвердження наявності у платника податків станом на 4 квітня 2017 року заборгованості за узгодженими грошовими зобов`язаннями та в межах цього провадження не заявлялись вимоги про стягнення податкового боргу, вказаного у цій податковій вимозі, до вирішення спору підійшли без з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

Судові рішення в частині вирішеної позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 5 квітня 2017 року №7197-17 суперечать частині третій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення не ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, для вирішення цієї позовної вимоги суди повинні були перевірити факт наявності у платника податків податкового боргу на час винесення податкової вимоги.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, статтею 2 та частиною четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають в частині вирішених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19673-13 в сумі 780,86 грн., від 19 березня 2018 року №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн., податкової вимоги форми "Ф" від 5 квітня 2017 року №7197-17, а також вимоги ГУ ДФС у Хмельницькій області про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн. 52 коп.

Згідно з частиною першою та третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19673-13 в сумі 780,86 грн., від 19 березня 2018 року №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн., а також вимоги ГУ ДФС у Хмельницькій області про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн. 52 коп., та з огляду на встановлені судами обставини, рішення у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позовної вимоги ГУ ДФС у Хмельницькій області про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн. 52 коп.

Відповідно до частин першої та другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Вказуючи про правомірність податкової вимоги від 5 квітня 2017 року №7197-17 суди попередніх інстанцій зробили висновки без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" від 5 квітня 2017 року №7197-17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що у суду відсутні підстави вважати, що при ухвалені рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в іншій частині позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права, оскаржувані судові рішення в іншій частині позовних вимог підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 3, 195, 341, 345, 349, 350, 351, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Головного управління ДФС у Хмельницькій області про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн. 52 коп.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 1687 грн. 52 коп.

Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19673-13 в сумі 780,86 грн. та від 19 березня 2018 року №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн., податкової вимоги форми "Ф" від 5 квітня 2017 року №7197-17.

Прийняти нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19673-13 в сумі 780,86 грн. та від 19 березня 2018 року №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" від 18 травня 2017 року №19673-13 в сумі 780,86 грн. та від 19 березня 2018 року №0275825/1305-2225 в сумі 906,66 грн.

Справу в частині зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" від 5 квітня 2017 року №7197-17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх