Справа № 178/1357/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року слідчий суддя Криничанського районного суду Дніпропетровської області Лісняк В.В., розглянувши клопотання слідчого СВ Криничанського ВП Кам`янського ВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчим СВ Криничанського ВП Кам`янського ВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області до суду внесено клопотання про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040460000428 від 17.09.2019 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Постановою слідчого СВ Криничанського ВП Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській від 17.09.2019 року: змиви з підлоги приміщення кухні, поміщені до паперового конверту, ніж поміщений до паперового конверту - визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.

З метою збереження речових доказів, слідчий Статкевич В.В. просить накласти арешт на вищезазначене майно.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У розумінні Європейського суду з прав людини термін «майно» має автономне тлумачення. У науково-методичному посібнику «Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя», який було підготовлено ОБСЄ, зазначено, що до поняття «майно» ЄСПЛ відносить:

- усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 р., п. 64), тобто наявне майно ("existing possessions");

- нерухомість, зокрема, маєтки («Колишній Король Греції та інші проти Греції» (The Former King Of Greece and Others v. Greece), заява № 25701/94, рішення від 23 листопада 2000 р.), земельна ділянка та будинок, будинки («Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), рішення від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52) та інша нерухомість;

- прибутки, що випливають з власності, зокрема, орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства («Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р.);

- рухоме майно, наприклад, картина (зокрема, «Портрет молодого селянина» Ван Гога був предметом розгляду у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96), або речі особи, що знаходяться в її помешканні («Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine), заява № 47148/99, рішення від 22 лютого 2005 р.);

- банківські внески («Гайдук та інші проти України» (Остаточна ухвала щодо прийнятності заяв № 45526/99 […], поданих ОСОБА_1 та іншими проти України від 2 липня 2002 р.);

- частка у пенсійному фонді («Мюллер проти Австрії», ухвала щодо прийнятності заяви № 6849/72, поданої Christian Muller v. Austria від 16 грудня 1974 р.;

- кошти/присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов`язкового до виконання арбітражного рішення («Грецькі нафтопереробні заводи «Стран» та Стратіс Андреадіс проти Греції» (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v.Greece), заява № 13427/87, рішення від 21 листопада 1994 р.);

- кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 р., п.40);

- «активи», які можуть виникнути, зокрема, на підставі позову про відшкодування шкоди, який виникає з її заподіянням («Прессос Компанія Нав`єра С .А . та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) (1), заява № 17849/91, рішення від 28 жовтня 1995 р.;

- «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.);

- майнові права, наприклад, набуте на підставі заповіту право на одержання орендної плати (ренти) за користування земельною ділянкою (ухвала щодо прийнятності заяви № 10741/84 S. v. the United Kingdom від 13 грудня 1984 р.);

- приватні власні інтереси, визнані відповідно до національного права (справа «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), рішення [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96);

- акції компанії (ухвала щодо прийнятності заяв №№ 8588/79 та 8589/79 Lars Bramelid and Anne-Marie Malmstrom v. Sweden від 12 жовтня 1982 р.; «"Совтрансавто-Холдинґ" проти України» (Sovtransavto Holding v. Ukraine), заява №48553/99,рішення від 25 липня 2002 р.;

- патенти;

- «гудвіл» (goodwill) - накопичені нематеріальні активи підприємства, що включають її найменування, репутацію, ділові зв`язки (в тому числі клієнтуру), товарні знаки та ін.; власність «фірми» (Ван Марле та інші проти Нідерландів» (Van Marle and Others), заяви № 8543/79, 8674/79, 8675/79 та 8685/79, рішення від 3 червня 1986 р.;

- інше «майно», що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159).

Тобто не кожен речовий доказ є майном в розумінні наведених положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а предмети, на які слідчий просить накласти арешт, змиви з підлоги приміщення кухні, не підпадають під визначення майна як такого, і у клопотанні слідчий не зазначає власників названих предметів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. В разі ж визнання речовими доказами предметів, які не є майном, орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування, в тому числі і запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження таких речових доказів, те передбачено ч.4 ст.38 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши додані до клопотання матеріали, вважаю, що клопотання слідчого має бути задоволено частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Криничанського ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Статкевича В.В. про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування наступним майном, а саме: ніж поміщений до паперового конверту, вилучений під час огляду місця події 17.09.2019 року в приміщенні жилого будинку по АДРЕСА_1 .

В іншій частині клопотання слідчому - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя

:

В. В. Лісняк