ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн . № 16/300
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 вересня 2009 року 17:15 № 2а-4779/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом
Закрите акціонерне товариство "РОІ Комьюнікейшнз"
до
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва
про
визнання недійсними першу №1/10073 від 09.12.08р. та другу №2/588 від12.01.09р. податкові вимоги
за участю представників сторін:
< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.09.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним першої та другої податкових вимог №1/10073 від 09.12.2008 року та №2/588 від 12.01.2009 року відповідно, та заборонити відповідачу здійснювати примусове стягнення активів позивача до розгляду справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно визначив суму податкового боргу позивача, що призвело до незаконності формування та направлення на адресу Позивача податкових вимог у відповідності до норм та приписів Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181.
Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення проти заявлених вимог та просив у їх задоволенні відмовити.
За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «РОІ Комьюнікейшинз`зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.09.2005 р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Серії АГ № 973628.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем на адресу ЗАТ «РОІ Комьюнікейшинз`була направлена перша податкова вимога № 1/10073 від 09.12.2008 року, згідно з якою товариству було визначено суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями з ПДВ у розмірі 95933,05 грн. Податковий борг виник у зв`язку ненадходженням на бюджетний рахунок Держказначейства задекларованої та сплаченої товариством суми податкового зобов`язання з ПДВ за жовтень 2008 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скориставшись своїм законним правом на адміністративне оскарження товариством була подана первинна скарга до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про перегляд податкової вимоги. Згідно із рішенням про результати розгляду скарги від 08.01.2009 року скарга товариства залишена без задоволення та прийнята друга податкова вимога № 2/588 від 12.01.2009 року.
22.01.2009 року товариством подана повторна скарга до ДПА у м. Києві. 20.02.2009 року ДПА у м. Києві було надано лист-відповідь, в якому відсутній висновок щодо задоволення або незадоволення скарги товариства. При цьому в листі зазначено, що нормами п. 16.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 не передбачено звільнення платника податків від обов`язку сплатити основну суму податкового зобов`язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, від стягнення такого податкового боргу, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ грошей.
Не погоджуючись з вищезазначеним висновком ДПА у м. Києві Позивачем була подана скарга до ДПА України про перегляд та скасування податкових вимог. За результатами розгляду скарги товариства ДПА України своїм рішенням від 23.03.2009 року спірні податкові вимоги залишає без змін, а скаргу товариства без задоволення.
Відмовляючи в задоволення скарги ДПА України зазначила, що у разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства та не зарахування їх до у доходну частину державного бюджету -податкові зобов`язання вважаються не погашеними і у платника податків виникає податковий борг. Вказаний податковий борг підлягає перерахуванню до бюджету безпосередньо платником податків.
Не погоджуючись з висновками податкових органів позивач зазначає, що згідно п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 року платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Підпунктом 5.4.1 передбачено, що сумою податкового боргу платника податків визнається узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.
Згідно із платіжним дорученням № 530 від 25.11.2008 року та № 529 від 26.11.2008 року узгоджені суми податкового зобов`язання з ПДВ за жовтень 2008 року в сумі 95933,05 грн. були сплачені товариством у повному обсязі до настання граничного строку, встановленого законодавством. Однак, АКБ «Національний кредит`не виконав зазначені платіжні доручення товариства та взяв їх для обліковування за позабалансовим рахунком, про що зазначив у своєму повідомленні від 26.11.2008 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи приходить до наступних висновків.
В преамбулі ЗУ «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181»визначено, що цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування та сплата пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з приписами ст.ст. 4-5 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку. У разі несплати платником податків у встановлені законом строки узгодженої суми податкового зобов`язання, дана сума набуває статусу податкового боргу в розумінні ст.5 вищезазначеного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2008 року подана у встановлений законодавством термін. Факт оплати податкових зобов`язань в сумі 95933,05 грн. підтверджується платіжним дорученням № 530 від 25.11.2008 року та № 529 від 26.11.2008 року та не заперечується відповідачем.
Як зазначалось вище, відповідач вважає, що у разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства та не зарахування їх до у доходну частину державного бюджету -податкові зобов`язання вважаються не погашеними і у платника податків виникає податковий борг. Вказаний податковий борг підлягає перерахуванню до бюджету безпосередньо платником податків.
Суд не погоджується з такою думкою відповідача з огляду на наступне.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачем подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2008 року, в якій задекларована сума податкового зобов`язання в розмірі 95933,05 грн., що в подальшому, у встановлений законодавством термін, була сплачена до бюджету.
Виходячи з приписів ст.ст. 9 та 12 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251 від 25.06.1991 року платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни, а банки та інші фінансово-кредитні установи виконують доручення платників податків і зборів (обов`язкових платежів) на перерахування останніх до Державного бюджету України і місцевих бюджетів у встановлений законами України терміни.
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг у ЗАТ «РОІ Комьюнікейшинз`виник не з вини платника податків, а з вини банківської установи.
Згідно з підпунктом 16.5.2 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Крім подачі платіжних документів на перерахування податкових платежів, чинне законодавство України не передбачає обов`язок платників податків здійснювати в подальшому будь-які дії для отримання виписки органів Державного казначейства України про зарахування таких сум у доход бюджету.
Відповідальність банків за порушення строків перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів передбачена п. 16.5 ст.16 ЗУ ««Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181.
Відповідно до підпункту 16.5.1 ст.16 вищезазначеного Закону за порушення строків перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні`банк сплачує пеню за кожній день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов`язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
При цьому, платник податків, зборів (обов`язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
З даного приводу ДПА України надала своє роз`яснення від 15.01.2002 року № 25, в якому зазначила, що у випадках коли терміни зарахування платежів до бюджетів або державних цільових фондів порушуються в вини банку або Державного казначейства, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню.
Одночасно, суд звертає увагу, що платником податків вживаються заходи, щодо прискорення перерахування до бюджету коштів в сумі 95933,05 грн., що в свою чергу підтверджується Договором реструктуризації перерахування коштів № 752/03-93/2-3 від 24.09.2009 року, який був залучений в судовому засіданні до матеріалів справи.
Відповідно до умов договору банк зобов`язався у встановлені терміни перерахувати заборгованість по платіжним дорученням до Державного бюджету України.
За наведених обставин, суд вважає, що податкові вимоги №1/10073 від 09.12.2008 року та №2/588 від 12.01.2009 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва якими позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість є неправомірними та підлягають скасуванню.
Що стосується пункту 2 прохальної частини позовної заяви щодо заборони відповідачу здійснювати примусове стягнення активів позивача до розгляду справи, суд зазначає наступне.
Статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений порядок забезпечення позову.
Суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством визначено, що основним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо примусового стягнення активів платника податків була б актуальною до винесення законного рішення по даній справі.
Оскільки, податкові вимоги, які оскаржувались позивачем в суді скасовані, то, заборона відповідачу вчиняти дії щодо примусового стягнення активів не має ніяких правових наслідків, в зв`язку з відсутністю податного боргу у платника податків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав покладеного на нього законом обов`язку.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Позов задовольнити частково.
Визнати недійсними першу та другу податкову вимогу №1/10073 від 09.12.2008 року та №2/588 від 12.01.2009, якими позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 95933,05 грн.
В іншій частині позову відмовити.
2.Стягнути з відповідача суб`єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 , податковий борг в розмірі 1001,48 грн. на рахунокНОМЕР_1 код 16050200, одержувач ВДК у Солом`янському району м. Києва (код ЗКПО 26077951), банк одержувач ДКУ у м. Києві, МФО820019.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Кишинський М.І.
