Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 658/1654/16-ц

провадження № 61-32444св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

третя особа - Каховська міська рада Херсонської області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Воронцової Л. П., Колісниченка А. Г., від 24 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 , третя особа - Каховська міська рада Херсонської області, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 11 серпня 2014 року між її батьком - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який на її думку, є недійсним, оскільки на час укладення цього правочину ОСОБА_4 не був власником вказаної квартири та не міг розпоряджатися нею.

Посилаючись на викладене, а також на те, що вона разом з братом -

ОСОБА_2 має право на приватизацію цієї квартири, проте у зв'язку з її продажем позбавлені такого права, ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 11 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Єйбога І. М. від 12 грудня 2016 року у задоволенні позову

ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного

ОСОБА_2 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не підтверджено належними та допустимими доказами, що спірна квартира

була об'єктом приватизації державного житлового фонду, а також, що

ОСОБА_2 та недієздатний ОСОБА_2 мають право на приватизацію вказаної квартири, а, відтак, на оспорення договору купівлі-продажу квартири.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах

та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 11 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд, застосувавши положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», виходив із того, що спірним договором купівлі-продажу порушено права позивачів, оскільки до його укладення спірна квартира була об`єктом приватизації, а померлий

ОСОБА_4 не мав права нею розпоряджатися, так як не був її власником, оскільки преюдиційним судовим рішенням визнано недійсним правочин, за яким він набув право власності на квартиру, і позивачі мали можливість використати своє право на приватизацію цього нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, а рішення міськрайонного суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд

не врахувавусіх обставин справи та не дослідив його доводи про те, що позивачка у спірній квартирі не проживає з 1995 року, не проживавала

з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю, так як він з 2004 року створив нову сім`ю. Також позивачка вказала у своїй позовній заяві, а згодом

в апеляційній скарзі місце свого проживання за адресою спірної квартири, що не відповідає дійсності, так як з грудня 2014 року у ній після ремонту проживає він разом з сім`єю. Рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на помилкових висновках щодо права позивачки на приватизацію спірної квартири, а також її тривале проживання у ній. Він є добросовісним набувачем. Крім того, суд не звернув уваги на те, що у 2008 році позивачці було подаровано померлим батьком квартиру, тобто вона була забезпечена житлом.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване

рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради народних депутатів Херсонської області від 19 березня 1991 року № 98 дозволено продаж ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .

19 вересня 1991 року між Каховської міською радою народних депутатів Херсонської області та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири.

Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 03 червня 2011 року, яка набрала законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області, третя особа - ОСОБА_4 , визнано частково нечинним пункт 11.2. рішення виконавчого комітету Каховської міської ради народних депутатів Херсонської області від 19 березня 1991 року № 98 «Про дозвіл на продаж державних квартир у власність громадян» щодо надання дозволу

на продаж ОСОБА_4 квартири

АДРЕСА_1 .

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 є членом сім`ї ОСОБА_4 та була прописана у спірному житловому приміщенні на час прийняття рішення виконавчим комітетом Каховської міської ради народних депутатів Херсонської області від 19 березня 1991 року.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 13 січня 2014 року, що набрало законної сили, за позовом

ОСОБА_2 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , укладений

19 вересня 1991 року між Каховською міською радою народних депутатів Херсонської області та ОСОБА_4

Частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11 вересня 2014 року ОСОБА_4 , вже не будучи власником квартири,

уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області

від 17 серпня 2015 року, що набрало законної сили, ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_2 його опікуном.

Відповідно до положень статті 1, частини першої статті 5, статті 8 «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно із частиною третьою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК УРСР, статті 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачене статтею

64 ЖК УРСР право користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

За таких обставин апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши наведені вище положення закону, дійшов правильного висновку про те, що на час укладення 11 вересня

2014 року з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири

ОСОБА_4 не був її власником та не міг розпоряджатися нею, а позивачі, які з 1981 року були зареєстровані та проживали у цій квартирі як члени сім'ї наймача - ОСОБА_4 мали право на її приватизацію, так як квартира належала до державного житлового фонду та була об'єктом приватизації.

Доводи касаційної скарги про те, що померлий ОСОБА_4 з 2004 року створив нову сім`ю, а позивачка у спірній квартирі з 1995 року не проживає, а тому встановлення факту проживання однією сім`єю є передчасним, безпідставні, так як преюдиційним, наведеним вище судовим рішенням

від 03 червня 2011 року встановлено, що позивачка є членом сім`ї

ОСОБА_4 та була зареєстрована у спірній квартирі на час прийняття рішення виконавчим комітетом Каховської міської ради народних депутатів Херсонської області від 19 березня 1991 року № 98.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.

Частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Посилання касаційної скарги на наявність у ОСОБА_2 у власності квартири на підставі договору дарування від 18 січня 2008 року, не є підставою вважати, що у неї відсутнє право на приватизацію, так як нею не використане право на приватизацію державного житлового фонду.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного рішення апеляційного суду не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник