КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11581/2019

справа № 757/74446/17-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва, постановленого в складі судді Литвинової І.В. 29 травня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПТ Платинум Паблік Лімітед, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

У С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ПТ Платинум Паблік Лімітед, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» 22 серпня 2016 року був укладений договір № 00483900 про розміщення вкладу «Готівка Щомісяця» (з місячною виплатою процентів та подовженням строку зберігання), згідно з яким, позивачем було внесено на рахунок № НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 3 500 000 грн.

Рішенням правління Національного банку України 10 січня 2017 року №14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних», запроваджено тимчасову адміністрацію на 1 місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року, призначено уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнку Ю.П .

В подальшому було прийнято рішення від 24 лютого 17 року № 743 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згодом Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачеві гарантовану державою суму у розмірі 200 000 грн.

За таких обставин, просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 3 538 580, 95 грн та судовий збір у розмірі 8 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПТ Платинум Паблік Лімітед, ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором банківського вкладу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, а отже у спорах, пов?язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію або запроваджено процедуру ліквідації, зобов?язань перед вкладниками, кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом та цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах, а позивач є кредитором банку, а чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів іншим чином. Дані висновки суду суперечать реальним обставинам справи, оскільки, відповідно до ст.. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення його до категорії неплатоспроможних з вини власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду.

Звертає увагу суду на те, що суд не прийняв до уваги, що позивачем заявлені вимоги не до ПАТ «Платинум Банк», а до власників істотної участі у банку, а саме до керівників фінансової установи ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу із підстав, викладених в ній та просив її задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт заподіяння ПАТ «Платінум Банк» шкоди позивачу через порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як власниками істотної участі ПАТ «Платинум Банк», Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підтверджені належним та допустимим доказами у справі, позивачем не було доведено заподіяння шкоди саме внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває з ПАТ «Платинум Банк» у договірних правовідносинах, що підтверджується договором № 00483900 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця» від 22 серпня 2016 року строком до 26 квітня 2017 року під 25 % річних, відповідно до якого позивач передав банку, шляхом зарахування на вкладний рахунок № НОМЕР_1 , грошову суму у розмірі 3 500 000 грн (а.с. 10-11, 12).

Рішенням Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі з підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу за провадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ірклієнку Ю. П. строком на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

На підставі пункту 2 частини п?ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 04 лютого 2019 року № 248 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» строком на один рік з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2020 року включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ПТБ», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Грошовій С. В. строком на один рік з 24 лютого 2019 року до 23 лютого 2020 року включно.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов?язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов?язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п?ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь - який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17.

З 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2020 року запроваджено тимчасову адміністрацію ПАТ «Платинум банк». Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь - який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов?язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» власники істотної участі зобов?язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов?язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном.

Істотна участь відповідно до положень ч. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Тобто, власник істотної участі банку особа (особи), яка (і) володіє (ють) прямо та/або опосередковано самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу банку.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону, банк та кожний власник істотної участі зобов?язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ.

Відповідно до ч.4 ст. 58 Закону власники істотної участі зобов?язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Покладення відповідальності за зобов?язаннями банку на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним, що передбачена статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції, не є автоматичним. Така відповідальність може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників.

Таким чином, особа, яка вимагає стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди указаними особами, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв?язку між невиконанням зобов?язань та заподіяною шкодою.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням того, що при ухвалені судового рішення суд повинен встановити, що майнова шкода заподіяна майну фізичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому шкоди внаслідок дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також причинний зв?язок між діями та/або бездіяльністю відповідачів та спірною шкодою.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано положень частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення та обґрунтованими висновками суду першої інстанції відносно недоведеності позивачем тих підстав, з яким пов?язується можливість застосування указаної норми закону.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв?язку, установивши, що позивачем не було доведено завдання йому шкоди внаслідок дій чи бездіяльності відповідачів, що є процесуальним обов?язком позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Зазначені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді: