Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 р. № 520/4861/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Михайлова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6), третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області щодо незаконного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу позивача відносно його освіти без його згоди та втручання в його особисте життя шляхом направлення незаконних запитів № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15.08.2018 та № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03.09.18 до Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України - про графік навчання, дні і розклад занять, порядок навчання, та подальшого поширення отриманої інформації третім особам, в тому числі, до Харківського окружного адміністративного суду. Визнати протиправними дії Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області щодо незаконного отримання у Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України на підставові запитів № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15.08.2018 та № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03.09.18 незаконних роз`яснень про збереження посади позивача та заробітної виплати на час навчання, а також виплати збереженої заробітної плати, надання яких не належить до повноважень Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України, та подальшого поширення цих роз`яснень третім особам, в тому числі, до Харківського окружного адміністративного суду. 3обов`язати Головне управління державної фіскальної служби у Харківській області знищити персональні дані позивача, як зібрані з порушеннями вимог Закону України «Про захист персональних даних», а саме : запит ГУ ДФС у Харківській області до Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15.08.2018; запит ГУ ДФС у Харківській області до Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03.09.18; відповідь Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії на запит ГУ № 01-1201/01-02 від 23.08.2018; відповідь Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Національної академії на запит ГУ № 01-1253/12 від 05.09.2018. Стягнути з Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області на користь позивача 100 000 (сто тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями. Стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030 на користь позивача 100000 (сто тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління державної фіскальної служби України у Харківській області.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи адміністративного позову, дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Національної академії державного управління при Президентові України № 523 від 23.07.2018 та наказу Харківського регіонального інституту № 105-ос від 01.08.2018 зарахований на денну форму навчання за державним замовленням за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування».

У листопаді 2018 року позивачем було отримано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди по справі №520/9169/18, до якого були надані запит ГУ ДФС у Харківській області до Національної академії № 34034/10/20-40-04-01-18 від 15.08.2018; № 37193/10/20-40-04-01-15 від 03.09.2018; відповіді Національної академії на запит ГУ № 01-1201/01-02 від 23.08.2018; № 01-1253/12 від 05.09.2018.

Позивач зазначає, що його персональні дані без його відома та згоди збиралися ГУ та у подальшому поширювалися і використовувались, згоду на обробку персональних даних ОСОБА_1 не надавалася, йому та Уповноваженому Верховної ради з прав людини не направлялася, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , проходить державну службу на посаді заступника начальника Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 31 липня 2017р. відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 31.07.2017р. № 1792-о.

ОСОБА_1 на підставі наказу НАДУ при Президентові України № 523-ос від 23.07.2018р. зарахований на денну форму навчання за державним замовленням за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» до Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. Строк навчання з 01.09.2018-31.12.2019р.

15.08.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області на ім`я директора Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України було направлено запит про надання роз`яснення порядку зарахування на професійне навчання за державним замовленням ОСОБА_1 , умов навчання та збереження на час навчання за державним службовцем його посади та заробітної плати (а.с.31).

Листом від 03.09.2018 Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України про надання витягу з наказу про зарахування слухачем ОСОБА_1 на денну форму навчання до інституту за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», уточнення періоду навчального курсу та графіку начального процесу, надання роз`яснень щодо необхідності в направленні ОСОБА_1 на навчання з відривом від служби (а.с.32).

Харківським регіональним інститутом державного управління 23.08.2018 було надано відповідь на запит із роз`ясненням п.10 Порядку прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування галузі знань «Публічне управління та адміністрування, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 №789, п.п.21, 24 Положення при прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою МУ від 01.04.2013 № 255, ч.7 ст.48 ЗУ «Про державну службу», ст.1 ЗУ «Про оплату праці» (а.с.34-35).

Листом від 05.09.2018 Харківським регіональним інститутом державного управління надано відповідь, що ОСОБА_1 , заступник начальника Київської об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова зарахований на денну форму навчання зі строком навчання 1 рік 4 місяці. Заняття слухачів проводяться поза робочим часом: середа, п`ятниця - з 18.20 по 21.00; субота - з 8.30 до 14.40. У відповіді містяться посилання на положення ЗУ «Про державну службу», ст.1 ЗУ «Про оплату праці», роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби (листи від 01.08.2018 « 5590/13 та від 20.08.2018 №55-р/3) (а.с.36-37).

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначив, що академія не має жодних повноважень щодо надання будь-яких роз`яснень з питань навчання, на думку позивача, такі дії суб`єкта владних повноважень є втручанням в його особисте життя, оскільки не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних врегульовані ЗУ «Про захист персональних даних».

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ зі змінами); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI).

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про захист персональних даних» обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Згідно ст.11 ЗУ «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього Закону (ст.14 ЗУ «Про захист персональних даних»).

Згідно ч.1 ст.16 ЗУ «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.

За правилами ч.4 ст.19 ЗУ «Про захист персональних даних» органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до їх повноважень.

Про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб`єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом (ч.1 ст.21 Закону).

Повідомлення, зазначені у частині першій цієї статті, не здійснюються у разі: 1) передачі персональних даних за запитами при виконанні завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом; 2) виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, передбачених законом; 3) здійснення обробки персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях; 4) повідомлення суб`єкта персональних даних відповідно до вимог частини другої статті 12цього Закону (ч.2 ст.21 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що необхідність отримання персональних даних щодо позивача ОСОБА_1 була зумовлена тим, що за позивачем на період його професійного навчання у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в Головному управлінні ДФС у Харківській області збережено посаду заступника начальника Київської ОДПІ м. Харкова та заробітну плату. Спірні запити були направлені ГУ ДФС у Харківській області у відношенні посадової особи - заступника начальника Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 для з`ясування питання щодо можливості виконання останнім своїх посадових обов`язків без відриву від навчання, з`ясування зарахування ОСОБА_1 на навчання, форми навчання у зв`язку із відсутністю офіційних даних про це в Головному управлінні ДФС у Харківській області.

Одержання згоди від суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних не вимагається у випадку витребування таких даних суб`єктом владних повноважень у межах наданих йому повноважень.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.73, 74 КАС України на підтвердження вимог, викладених в адміністративному позові.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суду не надано доказів на підтвердження спричинення позивачу саме діями відповідачів моральної шкоди, відсутні належні докази, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості будь-яких протиправних дій з боку відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачі діяли на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому їх дії у спірних правовідносинах є правомірними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6), третя особа - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.09.2019.

Суддя В.В. Єгупенко