РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

прокурора Дацька О.С.,

представник КМ України Сінько А.А.,

представників відповідачів Савицького А. О. , Суділковської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , Громадська організація садівницьке товариство «Ягода-Малина», Приватне акціонерне товариство «Іванківський маслозавод» про визнання недійсними розпорядження, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування їх з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що прокуратурою Київської області на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та передачі їх у власність громадянам для ведення садівництва. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» затверджено проект відведення земельної ділянки ВАТ «Іванківський маслозавод», вилучено із земель Вищедубечанського держлісгоспу 9,9542 га та надано земельну ділянку товариству в оренду на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.

За рахунок відведених у користування земель ВАТ «Іванківський маслозавод» та ТОВ «Тетерів» розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» затверджено матеріали технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано у власність 144 його членам земельні ділянки загальною площею 16,9521 га, у тому числі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 04.04.2006 року №198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» затверджено матеріали технічної документації по складанню держаного акту на право власності на земельну ділянку загального користування. На підставі вказаного розпорядження громадська організація у квітні 2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №787104, кадастрові номери 3221888800:33: 049:0101 , 3221888800:33 : 041 :0101 , 3221888800:33 : 042:0101.

В подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2004 року №7658 відчужили на користь ОСОБА_43 , яка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4,1285 га з кадастровим номером 3221888000:33:039:0001 для ведення садівництва на території Хотянівської сільської ради, СТ «Ягода-малина».

На підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2005 року ОСОБА_43 відчужила земельну ділянку ОСОБА_2 , який отримав державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЯБ №311252. Внаслідок відчуження частини земельної ділянки у власності ОСОБА_2 залишилась земельна ділянка площею 2,1285 га, на яку 06.08.2010 року отримано державний акт серії ЯЛ №191692 та присвоєно кадастровий номер 3221888800:33:049:0154. Згодом, на підставі заяви ОСОБА_2 здійснено поділ земельної ділянки та отримано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯМ №541306 площею 0,3 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, ЯМ №541309 площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0157, ЯМ №541308 площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0158, ЯМ №541305 площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, ЯМ №541307 площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0159.

Згодом ОСОБА_2 частину земельних ділянок відчужив на користь інших осіб. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,3 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0156 ОСОБА_45 про, що зроблено відмітку про перехід право власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2016 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Книш В.А. 30.06.2016 року №30247120. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0157 ОСОБА_44 про, що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2016 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Книш В.А. 30.06.2016 року №30247992. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0158 ОСОБА_42 про, що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2013 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.П. від 29.09.2013 року №6335773. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0160 ОСОБА_42 про, що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2013 року відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.П. від 28.09.2013 року №6335055. На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0159 ОСОБА_5 про, що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2009 року укладеного між СТ «Ягода-малина» та ОСОБА_2 , останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,6245 га з кадастровим номером 3221888800:33:049:0101 на території Хотянівської сільської ради, СТ «Ягода-малина» та 22.06.2010 року отримано державний акт серії ЯЛ №191694. Згодом, на підставі заяви ОСОБА_2 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,6245 га з кадастровим номером 3221888800:33:049:0101 на дві земельні ділянки площею 0,3384 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0710, площею 0,2860 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0701.

Разом з тим, на підставі заяви ОСОБА_2 від 14.02.2012 року про виготовлення нового державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,3384 га з кадастровим номером 3221888800:33:049:0710, 03.04.2012 року отримано новий державний акт серії ЯМ №541310 на а земельну ділянку площею 0,3384 га та присвоєно кадастровий номер 3221888800:33:049:0155. Крім того, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:33:049:0155 на підставі договору купівлі-продажу відчужена ОСОБА_42 про, що зроблено відмітку про перехід права власності на державному акті, яка в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2013 року №4255 відчужила її на користь ОСОБА_4 , право власності останнього посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. 21.10.2013 року №7020400.

Таким чином, погодження вилучення спірної земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні державного підприємства та використовувалась для здійснення статутної діяльності, надано державним підприємством з порушенням вимог законодавства України.

Прокурору стало відомо про порушене право лише у 2016 році, за результатами опрацювання даних публічної кадастрової карти України та інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник ДП «Вищедубечанське лісове господарство» в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала пояснення, щодо позовних вимог, відповідно до яких, вилучення земельної ділянки площею 9,9542 га із земель Вищедубечанського держлісгоспу проводилось за погодженням ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Внаслідок даного вилучення були нараховані в порядку передбаченим законодавством та відшкодовані відповідні збитки. Крім того, відповідно до статті 149 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області була наділена повноваженнями, щодо вилучення земельних ділянок із державної власності, які перебувають у постійному користуванні. Крім того, просила розглянути позов з урахуванням вимог чинного законодавства та наданих пояснень.

Представник відповідача Вишгородської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, відповідно до якого, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області заперечує проти позову, вважає його надуманим, безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах законодавства та не підлягає задоволенню з наступних підстав. На час виникнення правовідносин, Вишгородська райдержадміністрація була наділена повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із державної власності, які перебувають у постійному користуванні. Крім того, відповідно до статті 149 ЗК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 року №303 із землекористування Вищедубечанського ДЛГ вилучена земельна ділянка площею 9,9542 га, тобто площа земельної ділянки є меншою за 10 га, і дозвіл Кабінету Міністрів України на вилучення земельної ділянки такою площею не потрібен. Таким чином, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, діяла в межах своїх повноважень у відповідності до законодавства України. Разом з тим, представник відповідача вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності, який сплинув 14.05.2007 року.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав заяву згідно якої, проти позову заперечує в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. Крім того, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась в установлений законом порядку причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Суділковська Н.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Крім того, подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки на час звернення прокурора до суду з даним позовом строк позовної давності сплинув, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_5 , адвокат Савицький А.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Крім того, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вказує, що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки Вишгородська районна державна адміністрації при винесенні розпорядження щодо виділення земельної ділянки площею 9,9542 га ВАТ «Іванківський маслозавод» діяла в межах своїх повноважень. Разом з тим, Кабінет Міністрів України відповідно до наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатись про порушене право з моменту прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження. Таким чином, на час звернення прокурора до суду з даним позовом строк позовної давності сплинув, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Треті особи та їх представники в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку причини неявки суду невідомі.

Прокурор скориставшись своїм правом подав до суду відповідь на відзив поданих адвокатом Савицьким А.О., відповідно до якої вказує, що доводи представника необґрунтовані та безпідставними, а тому заявлені позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Крім того, адвокат Савицький А.О. скориставшись своїм правом подав до суду заперечення щодо відповіді на відзив прокурора, відповідно до яких на момент прийняття оспорюваних розпоряджень у 2004 році, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області діяла в межах своїх повноважень.

Заслухавши прокурора, представника Кабінету Міністрів України, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких вказує, що ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 року №303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод», затверджено проект відведення земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод», розроблений ДП «Вишгородський районний центр державного земельного кадастру». Вилучено із земель Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9542 га, з них: ліси та лісо вкриті площі - 9,9542га. Надано земельну ділянку загальною площею 9,9542 га з них: ліси та лісо вкриті площі - 9,9542 га, в оренду терміном на 10 років Відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод» під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок члена садівницького товариства «Ягода-малина», затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний кадастр». Передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» згідно із списком.

Як вбачається, з додатку до розпорядження голови Райдержадміністрації від 01.07.2004 року №409, 144 громадянам, які є членами садівницького товариства «Ягода-малина» передано земельні ділянки в приватну власність для ведення садівництва, у тому числі ОСОБА_6 0,1053 га, ОСОБА_7 0,1200 га, ОСОБА_8 0,1200 га, ОСОБА_9 0,1177 га, ОСОБА_10 0,1190 га, ОСОБА_11 0,1190 га, ОСОБА_12 0,1180 га, ОСОБА_13 0,1200 га, ОСОБА_14 0,1001 га, ОСОБА_15 0,1052 га, ОСОБА_16 0,0998 га, ОСОБА_17 0,1200 га, ОСОБА_18 0,1180 га, ОСОБА_19 0,1195 га, ОСОБА_20 0,1190 га, ОСОБА_21 0,1185 га, ОСОБА_22 0,1200 га, ОСОБА_23 0,1179 га, ОСОБА_24 0,1200 га, ОСОБА_25 0,1180 га, ОСОБА_26 0,1190, ОСОБА_27 0,1190 га, ОСОБА_28 0,1180 га, ОСОБА_29 0,0983 га, ОСОБА_30 0,1125 га, ОСОБА_31 0,1180 га, ОСОБА_32 0,1190 га, ОСОБА_33 0,1190 га, ОСОБА_34 0,1197 га, ОСОБА_35 0,1195 га, ОСОБА_36 0,1190 га, ОСОБА_37 0,1199 га, ОСОБА_38 0,1010 га, ОСОБА_39 0,0910 га, ОСОБА_40 0,0920 га, ОСОБА_41 0,1178 га.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.04.2006 року №198 «Про скасування розпорядження голови адміністрації від 19.11.2004 року №694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради та «Про передачу у власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради», скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 19.11.2004 року №694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради. Затверджено технічну документацію по складанню держаного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина». Передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га.

Згідно ст.149 ЗК України (у редакції , що діяла на час виникнення правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні , - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів.

Таким чином вказаною нормою ЗК України було передбачено право Кабінету Міністрів України вилучати земельні ділянки площею понад 10 га, розпорядження Вишгородської райдержадміністрації №303 від 14.05.2004 року виділялась ВАТ «Іванківський маслозавод» земельна ділянка площею меншою 10 га.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1604.2009 року №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, враховуючи висновок Конституційного Суду України розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 №303, від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, предметом якого є визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яким вирішено питання про передачу в оренду земельної ділянки, тобто є ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання.

Викладене узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі №3-514гс16.

Також, твердження позивача про те, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198 не відповідають вимогам земельного законодавства спростовується наступним.

Судом встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина», затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 144 членам садівницького товариства «Ягода-малина».

В подальшому, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.04.2006 року №198 затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» та передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га.

При розгляді даної справи суд, у відповідності до ст.58 Конституції України, застосовує законодавство, яке існувало на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.116 ЗК України, (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ч.5 ст.149 ЗК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговування жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності , можуть вилучатись для суспільних потреб та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області була повноважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок.

Посилання позивача на те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без згоди Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства спростовується наступним.

На виконання Указу Президента України №171 від 07.12.2004 року «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства» та постанови Кабінету Міністрів України №679 від 26.05.2004 року «Про утворення територіальних органів Державного комітету лісового господарства» наказом Державного комітету лісового господарства України №111 від 17.06.2004 року «Про утворення обласних управлінь лісового господарства України» з 01.01.2005 року утворено Київське обласне управління лісового господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.04.2007 року «Питання удосконалення управління лісовим та мисливським господарством» та наказу Державного комітету лісового господарства України №157 від 03.05.2007 року «Про ліквідацію обласних управлінь лісового господарства та утворення обласних управлінь лісового та мисливського господарства» Київське обласне управління лісового господарства ліквідовано та з 13.07.2007 року утворено Київське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1364 від 28.12.2011 року «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» Київське обласне управління лісового та мисливського господарства перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, яке здійснює свою діяльність по даний час.

З вищевказаного вбачається, що на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не існувало, оскільки відповідний орган було створено першочергово лише 01.01.2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 року №303, від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198 прийняті з дотримання норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2005 року зареєстрованого в реєстрі за №5035, ОСОБА_43 (продавець) передав у власність ОСОБА_2 (покупець) земельну ділянку площею 4,1285 га, розміщену в садовому товаристві «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, передану у власність продавцю для ведення садівництва на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2004 року №7658.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2009 року, СТ «Ягода-малина» (продавець) передала у власність ОСОБА_2 (покупець) земельну ділянку площею 0,6245 га, кадастровий номер 3221888800:33:049:0110, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Ягода- малина ».

Згідно до копій державних акті на право власності на земельні ділянки серії: ЯБ №311252 від 18.11.2005 року, ЯЛ №191692 від 06.08.2010 року, ЯМ № 541305 від 10.04.2012 року, ЯМ № від 10.10.2012 року, ЯМ № від 10.04.2012 року, ЯМ № від 10.04.2012 року, ЯМ № від 10.04.2012 року, ЯЛ №340822 від 30.11.2010 року, ЯМ № від 10.10.2012 року, ЯЛ №191694 від 08.06.2010 року, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 4,1285 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0001, площею 2,1285 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0154, площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, площею 0,3000 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0157, площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0158, площею 0,3384 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0710, площею 0,3384 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0155, площею 0,6245 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0101, які розташовані Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Ягода-малина».

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 28.09.2013 року право власності на земельні ділянки площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0160, площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0158, зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; 30.06.2016 року право власності на земельні ділянки площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0157, площею 0,3 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0156, зареєстровано за ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,4571 га кадастровий номер 3221888800:33:049:0159, яка розташована Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада.

Як вбачається, з листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 18.07.2016 року №04-36/1552, відповідно до наданих кадастрових номерів та розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №303, в управлінні відсутня інформація щодо погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» та зміни їх цільового призначення.

Разом з тим, у вересні 2016 року заступник прокурора Київської області звертався до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», з позовною заявою в якій просив визнати недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №303, від 04.04.2006 року №198 та від 01.07.2004 року в частині затвердження технічної документації та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №191693 (кадастровий номер 3221888800:33:041:0101 площа 0,6805 га), який видано ОСОБА_84 , витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_84 земельну ділянку площею 0,6805 га з кадастровим номером 3221888800:33:041:0101, яка знаходиться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, визнати недійсними договори іпотеки , укладені між ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» та БІРТАЛІНА КОНСАЛТІГ ЛТД від 12.01.2015 року № №114,118, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння товариства з обмеженої відповідальністю «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» земельні ділянки загальною площею 5,1629 га, які складаються з чотирьох земельних ділянок, кадастровий номер 3221888800:33:041:0155 площа 1,2997 га, кадастровий номер 3221888800:33:041:0153 площа 0,4595 га, кадастровий номер 3221888800:33:041:0154 площа 3,1827 га, кадастровий номер 3221888800:33:041:0152 площа 0,2210 га, які знаходяться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.06.2017 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в частині вирішення вимог прокурора про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 12.01.2015 року між ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» та БІРТІЛІНА КОНСАЛТИНГ ЛТД, та в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно до частин 1, 2, 4 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Крім того, відповідно до п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин , Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Прокурор вказує, що підставною для звернення до суду слугувала перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, під час якої виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилучені з постійного користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам.

Крім того, відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідачі по справі у встановленому законом порядку реєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому вимога позивача про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, у даному випадку, первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із положеннями ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою (далі - Закон № 1906-ІУ). Статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в «Законі України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Крім того, Законом України від 22 лютого 2000 року №1484-ІП «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари» було ратифіковано відповідний Протокол №6 до Конвенції, який набрав чинності для України 01 травня 2000 року; Законом України від 09 лютого 2006 року №3435-ІУ «Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» було ратифіковано згадані протоколи. При цьому Протокол №14 змінює контрольну систему Конвенції і вносить до неї відповідні зміни і зазначені протоколи набрали чинності для України 01 липня 2006 року та 01 червня 2010 року відповідно.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватися з обов`язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.

Таку позицію висловив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ в постанові пленуму від 19.12.2014 № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя».

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 Європейський суду з прав людини визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу.

Тому, вимога прокурора про витребування на підставі ст.387 - 388 ЦК України на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів по справі (із збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованим і не підкріплене належними доказами.

Крім того, відповідно до положення статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи зі змісту статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, п.5 Перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, на час звернення заступника прокурора Київської області з вказаним позовом до суду строк позовної давності сплив, що фактично не заперечує прокурор ставлячи питання перед судом про поновлення строку з поважних причин. Крім того, суд звертає увагу на те, що про існування оскаржуваних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 №303, від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198, прокурору було відомо ще у вересні 2016 року, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.06.2017 року де предметом розгляду були розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 №303, від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198.

Тому, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Отже, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Вишгородською міською радою оспорюваного рішення.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи вище викладене судом під час розгляду справи не здобуто доказів, відповідно до положень ст.12 ЦПК України, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №303 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства відкритому акціонерному товариству «Іванківський маслозавод», розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» в частині затвердження технічної документації та передачі у власність земельних ділянок, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 04.04.2006 року №198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» є недійсним та винесене з порушенням норм Закону.

Отже, враховуючи приписи змагальності та диспозитивності судового розгляду, вимоги прокурора є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, оскільки позов не доведено суд з цих підстав відмовляє у позові, не застосовуючи як підставу для відмови у позові, як пропуску строку позовної давності.

З урахуванням положення ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтею 256, 257, 261, 267 ЦК України, статтями 13, 19, 20, 21, 125, 149 ЗК України, 4, 12, 13, 56, 57, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д. Рудюк