ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2019 року

Київ

справа №466/1403/17

адміністративне провадження №К/9901/44354/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Кавацюка В.І. від 14 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сеника Р.П., Хобор Р.Б., Попка Я.С. від 10 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку йому пенсії;

- зобов`язати здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2016 року, виходячи із розрахунку 70% відповідної суми грошового забезпечення;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно здійснило перерахунок пенсії позивача та виплачує пенсію без 5% надбавки від грошового забезпечення, право на яку він отримував у зв`язку із звільненням через хворобу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 № 8 від 20 січня 2016 року відповідає вимогам Положення проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року, тому воно є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2017 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 01 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/430/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюк Я.О. та Чиркін С.М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з свідоцтвом про хворобу № 8 від 20 січня 2016 року військово-лікарська комісія Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області» за розпорядженням заступника начальника відділу УКЗ ГУНП у Львівській області здійснила медичний огляд позивача. За результатами обстеження згідно цього свідоцтва про хворобу позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

На підставі рапорта позивача та свідоцтва про хворобу № 8 від 20 січня 2016 року його було звільнено з 10 лютого 2016 року зі служби в поліції наказом від 5 лютого 2016 року № 46 о/с ГУ НП у Львівській області на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам, які мають право на пенсію за цим Законом та мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) - 50 % відповідних сум грошового забезпечення, а звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) - 55 % відповідних сум грошового забезпечення; та додатково за кожний рік вислуги понад 20 років 3% відповідних сум грошового забезпечення.

З урахуванням вислуги - 25 років - позивач набув право на пенсію в розмірі 70 % від грошового забезпечення: 55% (за вислугу 20 років та у зв`язку із звільненням через хворобу на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону) та 15% (за кожен рік вислуги понад 20 років (5 х 3% = 15 %).

У зв`язку з цим відповідач з 12 лютого 2016 року призначив і нарахував позивачу пенсію за вислугою років в розмірі 70% від грошового забезпечення.

Відповідно до листа Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області «Повідомлення про перерахунок пенсії» від 02 вересня 2016 року вих. №3669/03-29, з 01 вересня 2016 року основний розмір пенсії позивача перераховано та визначено в розмірі 65% грошового забезпечення, оскільки свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України у Львівській області» не містить в собі інформації про непридатність позивача до служби в поліції, тому що в свідоцтві про хворобу зазначено «непридатність до військової служби» та підстав для виплати 5 % відповідних сум грошового забезпечення немає.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що поняття «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено приданий у воєнний час» і «непридатний до служби в поліції» не є тотожними, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, перераховуючи позивачу пенсію з 01 вересня 2016 року діяло відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки військово-медичною комісією не приймалось рішень про непридатність позивача до служби в поліції.

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Разом з тим, наказ від 5 лютого 2016 року № 46 о/с ГУ НП у Львівській області про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII є чинним та не оспорювався.

Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров`я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 06 лютого 2001 року № 85 затвердив Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85).

Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 цього Положення № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносять такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Непридатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням 70% її розміру від відповідних сум грошового забезпечення, оскільки свідоцтво про хворобу № 8 від 20 січня 2016 року видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 є належним документом, який підтверджує наявність хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого позивача було звільнено з органів поліції саме на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до військової служби, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ надає право позивачу на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Тобто позивач має законодавчо визначене право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням стажу його служби в поліції на день звільнення - 25 років 01 місяців 18 дня, що встановлено зазначеним Наказом про звільнення позивача.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з зазначеним висновком, виходячи з такого.

Свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 відповідає вимогам Положення № 85. Натомість, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 31 липня 2018 року у справі № 295/13716/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 461/1416/17, від 22 березня 2019 року у справі № 293/386/17.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанції про що свідоцтво ОСОБА_1 відповідає вимогам Положення № 85, а тому відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу виходячи із розрахунку 70% відповідної суми грошового забезпечення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 14 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін