Справа № 361/3399/17

Провадження № 2/361/63/19

09.09.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді -Сердинського В.С.

при секретарях -Латенко Л.П., Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об`єднання «Трудовик», третя особа: начальник Садівничого об`єднання «Трудовик» Киричук Ніна Миколаївна про незаконне звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся зпозовом до СО «Трудовик», третя особа: начальник СО «Трудовик» Киричук Н.М. про незаконне звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що працював на посаді контролера енергонагляду в СО «Трудовик» з 04.03.2016 р. 01 квітня 2016 року був переведений на посаду старшого контролера, а 16 листопада 2016 року - на посаду завідуючого господарством у СО «Трудовик».

З 11 травня 2017 року по 20 травня 2017 року він перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА №721228 від 11.05.2017 р.

21.05.2017 р. він вийшов з лікарняного на роботу і отримав наказ за № 28 від 21.05.2017 р. про внесення змін до наказу № 22 від 11.05.2017 р.

Вищевказаним наказом було внесено зміну дати звільнення в наказі № 22 з 11.05.2017 р. на 21.05.2017 р. та звільнено його із займаної посади згідно п. 2, ч. 1 ст. 41 КЗпП України. В наказі вказано, що підставою звільнення є заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також акт перевірки від 11.05.2017 р. розрахунків за виконані роботи по пломбуванню та підключенню електронних лічильників садоводів, згідно актів опломбування і акт від 11.05.2017 р., складений згідно заяв садоводів, які оплатили пломбування готівкою безпосередньо контролеру.

З вищевказаними документами його ознайомлено не було, про що можуть свідчити працівники СО «Трудовик», які в той час були присутні. Коштів за пломбування лічильників він ніколи ні від кого не брав. В грудні 2016 року він не був матеріально підзвітною особою і згідно посадової інструкції, затвердженої СО «Трудовик», не відповідав за надходження коштів до каси підприємства. З дня його прийняття на роботу і до моменту незаконного звільнення він не мав жодного нарікання щодо виконання своїх службових обов`язків. З посади контролера його було переведено на посаду старшого контролера, а потім завідуючого господарством, кожного разу з підвищенням посадового окладу.

У його трудовій книжці зроблено два записи про звільнення, а саме: № 37 від 11.05.2017 р. про звільнення із займаної посади, згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, на підставі наказу № 22 від 11.05.2017 р. та №38 21.05.2017 р. про звільнення із займаної посади, згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, на підставі наказу №28 від 21.05.2017 р.

Наказ про звільнення №28 від 21.05.2017 р. підписано головою ради Садівничого об`єднання «Трудовик» Киричук Ніною Миколаївною.

Відповідно дозагального правила,передбаченого нормамист.40КЗпП,працівник не можебути звільненийз ініціатививласника абоуповноваженого ниморгану підчас йогоперебування налікарняному узв`язку зхворобою.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р. визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

На даний час у його трудовій книжці два записи про звільнення з однієї ж і тієї посади, але різними датами.

У порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», якою затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, у його трудовій книжці не зазначено формулювання відповідної статті закону.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вважає своє звільнення незаконним і безпідставним, тому він повинен бути поновлений на попередній роботі.

Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення йому не було нараховано середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також зазначав, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які завдали йому моральних страждань. Моральна шкода, завдана йому в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному.

Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Проте, відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебував у роздратованому стані, не мав засобів для забезпечення належного рівня життя собі та своїй родині. Всі зазначені моральні страждання нанесені йому незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на його здоров`ї.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінюю в 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Посилаючись на викладене та з врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд поновити його на посаді завідувача господарством СО «Трудовик», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 травня 2017 року, а саме: 89856,00 грн., стягнути з СО «Трудовик» на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

В судове засідання представник відповідача СО «Трудовик» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, направили до суду заяву, в якій позов визнали.

В судове засідання третя особа голова ради СО «Трудовик» Киричук Н.М. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

У зв`язку із значним порушенням процесуальних строків розгляду трудового спору, суд вирішив не відкладати судове засідання та розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 , останній перебував у трудових відносинах з СО «Трудовик», працював на посаді контролера енергонагляду в СО «Трудовик» з 04.03.2016 р. 01 квітня 2016 року був переведений на посаду старшого контролера, а 16 листопада 2016 року - на посаду завідуючого господарством у СО «Трудовик» (а.с.8-11 том І).

З 11 травня 2017 року по 20 травня 2017 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДА №721228 від 11.05.2017 р. (а.с.13 том І).

Згідно наказу № 28 від 21.05.2019 р. про внесення змін до наказу № 22 від 11.05.2017 р., ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача господарством з 21.05.2017 р., згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Підставами є: акт перевірки від 11.05.2017 р. розрахунків за виконані роботи по пломбуванню електронних лічильників садоводів, згідно актів опломбування; заява ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 від 16.12.2016 р.; заява ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 42 від 08.05.2017 р.; акт від 11.05.2017 р., складений згідно заяв садоводів, які оплатили пломбування готівкою безпосередньо контролеру (а.с.12 том І).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р. (далі - Постанова № 9) визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено два записи про звільнення, а саме: № 37 від 11.05.2017 р. про звільнення з займаної посади, згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, на підставі наказу № 22 від 11.05.2017 р. та №38 21.05.2017 р. про звільнення з займаної посади, згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, на підставі наказу №28 від 21.05.2017 р.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 (п. 28) пояснюється, що безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Ключові слова, що відображають розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, це «прийняття» і «збереження». Звідси слід зробити висновок про те, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Далі коло цих працівників може бути розширене за рахунок основного кола матеріально відповідальних осіб, тобто осіб, з якими відповідно до законодавства можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність. Такі працівники можуть бути звільнені у зв`язку з втратою довіри, хоча б основний зміст їх роботи не зводився до прийняття та збереження товарних цінностей. Для вирішення питання про можливість звільнення працівника з роботи у зв`язку з втратою довіри не має значення, чи був з таким працівником фактично укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Досить того, що він повинен укладатися та що працівник здійснив за наявності його вини дії , що дають підставу для втрати довіри.

Матеріалами справи встановлено, що до повноважень завідувача господарством згідно посадової інструкції, затвердженої Головою Ради СО «Трудовик» від 21.09.2016 р., не входить безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей (а.с.14).

Згідно ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 передбачено перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва.

До переліку цих посад посада завідувача господарства садівничих товариств не входить (а.с.114).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, з огляду на зміст вказаних вище норм закону та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України вбачається, що для припинення трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України між сторонам на момент звільнення позивача повинен був укладеним договір про матеріальну відповідальність ОСОБА_1 .

Оскільки такий договір не був і не міг бути укладений за існуючих законних підстав його укладення, суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача та про поновлення його на займаній посаді.

Одночасно суд задовольняє позовні вимоги про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу зроблено на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах та Броварському районі та відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 і листа Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13. Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 у випадку збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р., нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 57 від 15 червня 2017 року, заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням становила: березень - 3200 гривень, квітень - 3200 гривень. Кількість робочих днів: березень 22, квітень -19. Середньоденна заробітна плата становить: (3200+3200): (22+19) = 156 грн. (а.с.45).

Розрахунок середньомісячної заробітної плати, яка підлягає стягненню становить: травень 2017 року (8 днів х 156,00 грн. = 1248,00 грн.), червень 2017 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), липень 2017 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), серпень 2017 року (22 дні х 156,00 грн. = 3432,00 грн.), вересень 2017 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), жовтень 2017 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), листопад 2017 року (22 дні х 156,00 грн. = 3432,00 грн.), грудень 2017 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), січень 2018 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), лютий 2018 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), березень 2018 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), квітень 2018 року (19 днів х 156,00 грн. = 2964,00 грн.), травень 2018 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), червень 2018 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), липень 2018 року (22 дні х 156,00 грн. = 3432,00 грн.), серпень 2018 року (22 дні х 156,00 грн. = 3432,00 грн.), вересень 2018 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), жовтень 2018 року (22 дні х 156,00 грн. = 3432,00 грн.), листопад 2018 року (22 дні х 156,00 грн. = 3432,00 грн.), грудень 2018 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), січень 2019 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), лютий 2019 року (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн.), березень 2019 грн. (20 днів х 156,00 грн. = 3120,00 грн., квітень 2019 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), травень 2019 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), червень 2019 року (18 днів х 156,00 грн. = 2808,00 грн., липень 2019 року (23 дні х 156,00 грн. = 3588,00 грн.), серпень 2019 року (21 день х 156,00 грн. = 3276,00 грн.), вересень 2019 року (6 днів х 156,00 грн. = 936,00 грн.), а всього: (576 днів х 156,00 грн. = 89856,00 грн.)

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоду, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Керуючись ст. 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., які підтверджуються: договором № 34/17 від 01.06.2017 р. про надання правової допомоги, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4225/10, актом-розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу згідно договору № 34/17 від 01.06.2017 р. та актом прийому-передачі наданих послуг, випискою з банківського рахунку про перерахунок коштів за надану правову допомогу.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 36, 233, 235, 237-1 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючого господарством Садівничого об`єднання «Трудовик».

Стягнути з Садівничого об`єднання «Трудовик», код ЄДРПОУ 23567169, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 травня 2017 року в розмірі 89856 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Садівничого об`єднання «Трудовик», код ЄДРПОУ 23567169, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Садівничого об`єднання «Трудовик», код ЄДРПОУ 23567169, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення в частині стягнення присудження працівникові виплати заробітної плати допускається до негайного виконання не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Садівничого об`єднання «Трудовик», код ЄДРПОУ 23567169, на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський