Червоноармійський районний суд Житомирської області

Справа № 292/383/19

Номер провадження 2/292/126/19

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2019 року смт. Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя - Гуц О.В.

секретарі судового засідання Володіна В.В., Саламатова О.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення військовослужбовця.

У судовому засіданні брали участь: представник позивача - відповідача ОСОБА_2 , відповідач-позивач - ОСОБА_1 , представник відповідача - позивача - адвокат Риданов С.В.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року Житомирський обласний військовий комісаріат звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що останній проходив військову службу на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року.

Відповідно до наказу військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату від 29.02.2016 року № 13, до матеріальної відповідальності був притягнутий молодший сержант ОСОБА_1 , якому 29.10.2015 року було помилково нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 11893,52 грн. За цим же наказом з ОСОБА_1 здійснювалось щомісячне утримання у розмірі 20 % від грошового забезпечення до повного погашення, згідно його особистого рапорту від 26.02.2015 року, тобто обов"язок відшкодування надмірно виплачених грошових коштів, відповідачем не оспорювався.

13 травня 2016 року молодшого сержанта ОСОБА_1 було переведено до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) м. Конотоп, Сумської області. Залишок непогашеної заборгованості на момент вибуття ОСОБА_1 до нового місця служби складав - 8031,42 грн.

Дана заборгованість облікована в Житомирському обласному військовому комісаріаті, як дебіторська заборгованість.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 08.07.2016 року № 203 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за пп. "ґ " п.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", через сімейні обставини, а саме - наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 вживались заходи щодо відшкодування заборгованості, однак командуванням військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) м. Конотоп Сумської області, всупереч вимогам, передбаченим "Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", заходів щодо відшкодування заборгованості вжито не було, у зв"язку з чим Житомирський обласний військовий комісаріат, на обліку якого перебуває дана заборгованість, вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , мешканця: АДРЕСА_1 , заборгованість в сумі 8031,42 грн.

16.05.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Житомирського обласного військового комісаріата, мотивуючи його тим, що він 20 березня 2014 року, у відповідності до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", будучи військовозобов"язаним, був мобілізований на військову службу до лав Збройних сил України. У вказаний період контракт на проходження служби між ним і ЗС України не укладався. 01 жовтня 2014 року наказом командира в/ч НОМЕР_5 його було звільнено зі служби через сімейні обставини. 03.04.2015 року йому надано статус учасника бойових дій.

На підставі контракту, укладеного 16.10.2015 року між ним та Міністерством оборони України, в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування "Північ" ОСОБА_3 , він проходив військову службу на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області. Чинність контракту припинено 08.07.2016 року відповідно до наказу № 203, виданого командиром в/ч НОМЕР_2 , у зв"язку із його звільненням у відставку через сімейні обставини, а саме перебуванні на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Під час проходження військової служби на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату 27 жовтня 2015 року на підставі наказу військового комісара Червоноармійського РВК, у відповідності до пп.10.п.6 постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", йому було нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, як призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом. Даний наказ було видано на виконання вимоги вищого керівництва. Будь-яких письмових звернень до керівництва щодо виплати йому такого виду одноразової допомоги він особисто не подавав. Так, на підставі наказу військового комісара Червоноармійського РВК від 27.10.2015 року йому, як військовослужбовцю, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом, було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 11893,52 грн.

Вважає, що призначення і виплата йому одноразової допомоги здійснено на законних підставах.

Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 не визнає, а наказ №13, виданий 29.02.2016 року військовим комісаром Червоноармійського РВК та проведення утримань з його грошового забезпечення вважає незаконним.

Так, з наказом №13, який видано 29.02.2016 року військовим комісаром Червоноармійського РВК про щомісячне утримання 20 % з його грошового забезпечення його ніхто не ознайомлював. Про існування даного наказу він дізнався лише з позовної заяви відповідача та додатків. Будь-яких письмових пояснень, а тим паче рапорта під час проходження військової служби в Червоноармійському РВК про утримання коштів з його грошового забезпечення він не писав. А рапорт, який долучено до первісного позову суперечить обставинам справи, оскільки в той період, яким його датовано, а саме 26.02.2015 року, він не проходив службу за контрактом і не перебував на посаді в Червоноармійському РВК. А тому, вказаний рапорт не міг бути підставою для провадження утримань з його грошового забезпечення.

У наказі № 13 від 29.02.2016 року також не вказується дата з якої необхідно розпочати утримання та самої суми, яку необхідно утримати.

Поряд з цим, з тексту оспорюваного наказу вбачається, що наказ про нарахування і виплату йому одноразової допомоги від 27.10.2015 року на момент винесення наказу № 13 від 29.02.2016 року був чинним, оскільки не був скасований.

Внаслідок незаконного наказу відповідача йому завдано майнову шкоду в розмірі 3 862,10 грн., заподіяну шляхом безпідставного щомісячного утримання коштів із грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати наказ №13, виданий 29 лютого 2019 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом в частині військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти в розмірі 3 862 грн. 10 коп., які безпідставно утримані із його грошового забезпечення.

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16.05.2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13 від 29.09.2016 року та стягнення безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення військовослужбовця, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, та об"єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом, зі справою №292/383/19, номер провадження№ 2/292/126/ 19.

23.05.2019 року представник позивача - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надав суду відзив на зустрічний позов, в якому зазначає, що заявлений зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в Червоноармійському районному суді Житомирської області, оскільки предметом спору є оскарження ОСОБА_1 рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень. Згідно ст. 20 КАСУ така справа підсудна окружному адміністративному суду. Крім того, позивач зазначає, що про існування наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13 від 29.02.2016 року про щомісячне утримання 20 % грошових коштів з його грошового забезпечення йому стало відомо лише з даної позовної заяви, тобто в квітні 2019 року, а також про те, що рапорта про утримання коштів з грошового забезпечення він не писав, не відповідає дійсності. В своєму рапорті ОСОБА_1 доповідає про те, що саме 29.10.2015 року йому помилково були виплачені кошти в сумі 11893,52 грн. та просить утримувати зазначену суму шляхом відрахування 20 % з щомісячного грошового забезпечення до повного погашення заборгованості і таке утримання здійснювалось, про що свідчать докази, надані в позовній заяві Житомирського обласного військовго комісаріату. Дата підпису на рапорті "26.02.2015" року є опискою. ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року. Відповідно до наказу військового комісара Червоноармійського районного військовго комісаріату від 29.02.2016 року № 13 до матеріальної відповідальності був притягнутий молодший сержант ОСОБА_1 , якому 29 жовтня 2015 року були помилково нараховані та виплачені грошові кошти в сумі 11893, 52 грн. Згідно зазначеного наказу з ОСОБА_1 здійснювалось щомісячне утримання у розмірі 20 % від грошового забезпечення до повного погашення згідно його особистого рапорту від 26.02.2015 року, тобто обов"язок відшкодування надмірно виплачених грошових коштів відповідачем не оспорювався. Наказ військового комісара Червоноармійського районного військовго комісаріату № 13 від 29.02.2016 року, оскарження якого є предметом зустрічного позову, був відомий позивачу, а зустрічний позов заявлений у травні 2019 року, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду та не вказані поважні причини такого пропуску. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 за безпідставністю.

Згідно ухвали Червоноармійського районного суду Житомирської області від 28.05.2019 року, провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13 від 29.02.2016 року та стягнення безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення військовослужбовця, в частині позовних вимог - про скасування наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 № 13 від 29.02.2016 року, закрито.

Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заявлений позов підтримав із вище зазначених підстав та просив його задовольнити. Щодо задоволення зустрічного позову, то просить у його задоволенні відмовити.

Відповідач та його представник за первісним позовом та позивач і його представник за зустрічним позовом позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визнають та просять у їх задоволенні відмовити. Свої вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Вислухавши пояснення представника позивача - відповідача ОСОБА_2 , відповідача-позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - позивача - ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку .

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Коментована стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Ці правила отрималі назву "Загальний (генеральний) делікт" та застосовуються до будь-яких випадків завдання шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди коментованої статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов`язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов`язана з порушенням договірного зобов`язання. І лише у випадках, прямо передбачених законом, за правилами Глави 82 ЦК відшкодовується також шкода, завдана порушенням договірного зобов`язання (відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (§ 3 Глави 82); відповідальність перевізника за договором перевезення за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю пасажира (ст. 928 ЦК) тощо).

Загальне правило коментованої статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В противному випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами коментованої статті.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.)

Суб`єктом відшкодування шкоди відповідно до коментованої статті є особа, яка її завдала. При цьому судова практика визначає, що заподіювач шкоди може і не бути власником майна, діяльністю якого заподіяна шкода (Ухвала Верховного Суду України від 18 лютого 2004 року).

Частина 2 коментованої статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Частина 3 статті, що коментується, встановлює загальне положення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили. За загальним правилом, непереборна сила, тобто надзвичайна та невідворотна за даних умов подія (див. коментар до ст. 263 ЦК) є підставою звільнення особи від відповідальності за завдання шкоди. Проте у випадках, передбачених законом, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується. До таких випадків можна віднести передбачену ст. 36 Повітряного кодексу України відповідальність експлуатантів повітряних суден за завдання шкоди членам екіпажу, в тому числі за шкоду, що виникла внаслідок непереборної сили.

Оскільки протиправність поведінки завдавача шкоди є однією із підстав відповідальності, шкода, завдана правомірними діями за загальним правилом не відшкодовується. Відшкодування шкоди, завданої правомірними діями допускається у випадках, встановлених ЦК України та іншим законом (частина 4 статті, що коментується). Прикладами таких норм є стаття 1170 ЦК, відповідно до якої в разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власнику цього майна, відшкодовується державою в повному обсязі, а також стаття 1171 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана особі у зв`язку з вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, що її завдала..

В п.1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95 зазначено, що воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Згідно п.п. 23, 24, 25, 33 Положення командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обгрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розміру стягуваної суми. У виняткових випадках, з урахуванням матеріального стану винної особи, її сімейних обставин тощо, розмір суми, що підлягає стягненню, може бути зменшено. Розмір стягуваних сум у цьому разі не може бути меншим, ніж це передбачено пунктом 10 цього Положення. Утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства. Сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозобов`язаним, який пройшов збори, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби або проходження зборів до повного надходження грошових сум.

Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 "Про результати проведення службового розслідування правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_5 та відшкодування завданих державі збитків" № 13 від 29.02.2016 року та витягу з нього, 27.10.2015 року головним спеціалістом відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату державним службовцем ОСОБА_6 на вимогу вищого керівництва було помилково видано наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом, в тому числі і молодшому сержанту ОСОБА_1 - 11893,52 грн. Начальнику відділення офіцерів запасу і кадрів наказано надати відповідні документи до відділу фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення щомісячного утримання з молодшого сержанта ОСОБА_1 у розмірі 20% від грошового забезпечення до повного погашення згідно його рапорта. Оскільки молодший сержант ОСОБА_1 був військовозобов"язаним на час прийняття на військову службу за контрактом, йому було помилково нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом. За неналежне виконання своїх службових обов"язків, порушення вимог постанови КМУ від 14.05.2015 року головному спеціалісту відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату державному службовцю ОСОБА_6 оголошено "Догану" (а.с.44-46).

З рапорта ОСОБА_1 від 26.02.2015 року вбачається, що 29.10.2015 року йому було помилково нараховано кошти у сумі 11893,52 грн., у зв"язку з чим просить утримувати вище вказану суму шляхом відрахування 20 % з щомісячного грошового забезпечення до їх повного погашення (а.с.56).

Згідно книги грошових стягнень і нарахувань Житомирського ОВК за період з 08.01.2014 року по 29.12.2017 року, з ОСОБА_1 підлягаються стягненню кошти в сумі 8031,42 грн., а з ОСОБА_5 - 5771,48 грн., згідно наказу №13 від 29.02.2016 року (а.с.47 - 49).

Як вбачається з витягів з розрахункових відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям по Житомирському ОВК за березень, квітень, травень 2016 року, платіжних доручень № 332 від 12.03.2016 року, № 531 від 18.04.2016 року, №660 від 12.05.2016 року, у березні 2016 року було стягнуто кошти з ОСОБА_1 - 1460 грн., з ОСОБА_5 -1401 грн., всього 2861 грн., у квітні 2016 року з ОСОБА_1 - 863,52 грн., з ОСОБА_5 - 1400,02 грн., всього 2263,54 грн., у травні 2016 року з ОСОБА_1 - 1538,58 грн., з ОСОБА_5 - 1999,52 грн., всього 3538,10 грн. (а.с.50-55).

Відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 77 від 14.05.2016 року та витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 151 від 18.05.2016 року, молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області призначено наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 11.05.2016 року № 19 РС на посаду командира мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти, ВОС-100182 А, військової частини п.п. НОМЕР_2 АДРЕСА_2 . З 14.05.2016 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області. ОСОБА_1 - водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення військової частини польова пошта НОМЕР_2 , вважати таким, що з 18.05.2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов"язків за посадою (а.с.63, 64).

Згідно витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 203 від 08.07.2016 року, військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення військової частини польова пошта НОМЕР_2 , звільнено з військової служби у відставку за пунктом "ґ" ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме - наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) (а.с.65).

Із листа № 2310 від 29.09.2016 року командира військової частини НОМЕР_2 вбачається, що залишок непогашеного нарахування молодшого сержанта ОСОБА_1 - 8031,42 грн. прийнятий на облік не був, у зв"язку з запізненням надходження грошового атестату до фінансово-економічної служби військової частини польова пошта НОМЕР_2 . На момент оримання грошового атестату ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку за пунктом "ґ" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме - наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) (наказ №203 від 08.07.2016 року) (а.с.62).

Відповідно до листа №7217 від 08.12.2016 року ІНФОРМАЦІЯ_1 до командира військової частини НОМЕР_1 м. Конотоп Сумської області, наказом військового комісара Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області від 29.02.2016 року № 13, до матеріальної відповідальності на суму 11893,52 грн. був притягнутий військовослужбовець Червоноармійського РВК молодший сержант ОСОБА_1 . У зв"язку з чим просять повторно прийняти на облік залишок непогашеного нарахування ОСОБА_1 на суму 8031,42 грн. та вжити відповідних заходів, передбачених "Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі", затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", для відшкодування шкоди, завданої державі військовослужбовцем, звільненим з вказаної військової частини (а.с.59-60).

Довідкою № 1350 від 12.03.2019 року ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , проходив військову службу на посаді відповідального виконавця мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області, в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року. Згідно книги грошових стягнень і нарахувань ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 13.05.2016 року залишок непогашеної заборгованості на момент вибуття ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до нового місця служби складає 8031,42 грн. До матеріальної відповідальності ОСОБА_1 був притягнутий під час проходження служби у Червоноармійському районному військовому комісаріаті Житомирської області на підставі наказу військового комісара від 29.02.2016 року № 13 (а.с.43).

За наказом № 12 від 29 лютого 2016 року, виданого військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 , начальнику відділення офіцерів запасу і кадрів Червоноармійського районного військового комісаріату доручено провести службове розслідування по факту правомірності виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за контрактом, а саме: молодшому сержанту ОСОБА_1 .

Із витягу наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 23 від 27.10.2015 року вбачається, що у відповідності до постанови КМУ від 14.05.2015 року № 406 молодшому сержанту ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом, в розмірі 12402 грн.

Витягом із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) № 23 від 16.10.2015 року, стверджується укладення контракту про проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та зарахування до списку особового складу Збройних Сил України і призначення молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 відповідальним виконавцем мобілізаційного відділення Червоноармійського районного військового комісаріату Житомирської області оперативного командування "Північ", ВОС - 901547.

Згідно з частиною першою статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття або збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У статті 1215ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Доказів про набуття відповідачем 8031,42 грн. у результаті рахункової помилки позивача або недобросовісних дій набувача, матеріали справи не містять.

Висновки щодо застосування норм права викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц, які відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України суд враховує при виборі правової норми, що підлягає до застосування до спірних правовідносин.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положенням ст. 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 цього Кодексу визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідностідо ст.77ЦПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення.Сторони маютьправо обґрунтовуватиналежність конкретногодоказу дляпідтвердження їхніхвимог абозаперечень.Суд небере дорозгляду докази,що нестосуються предметадоказування.

Враховуючи, що виплата вихідної допомоги була проведена позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку та недобросовісність з боку відповідача не встановлена, передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212ЦК України відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відмовити.

Як встановлено судом, відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 безпідставно нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, як призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом, тобто з порушенням пп.10.п.6 постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", оскільки на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час видачі 27 жовтня 2015 року наказу військового комісара Червоноармійського РВК, яким відповідачу було нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, як призваному на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у зв"язку з прийняттям на військову службу за контрактом та укладення 16.10.2015 року контракту про проходження військової служби до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та зарахування до списку особового складу Збройних Сил України і призначення молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 , він не відносився до кола осіб, яким належало право отримання таких виплат.

Крім того, наказ № 13 від 29.02.2016 року, виданий військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 , не скасовано.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення військовослужбовця.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 1166, 1212, 1215 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 211, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні первісного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення безпідставно утриманих коштів з грошового забезпечення військовослужбовця, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20 вересня 2019 року.

Суддя О. В. Гуц