Справа № 523/10654/19

Провадження №4-с/523/74/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. м. Одеса

Cуворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.

при секретарі - Дзюба Г.І.

за участю представника скаржника, адвоката - Судакова В.В.

приватного виконавця - Колечко Д.М.

представника стягувача - ОСОБА_1

представника заінтересованої особи, адвоката Боярського В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участі заінтересованих особі ТОВ «ОТП - Факторинг Україна», ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участі заінтересованих особі ТОВ «ОТП - Факторинг Україна», ОСОБА_4 . В скарзі вона просить визнати неправомірними:

1.Постанову приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича про звернення стягнення на майно боржника від 15 квітня 2019 р. відповідно до якої постановив звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_2 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

2.Дії приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича щодо направлення заяви до Одеської філії ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна від 15 квітня 2019 р. - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування скарги ОСОБА_2 посилається на наступні обставини. Так, 24 січня 2019 р. приватним виконавцем Колечко Д. М. було відкрите виконавче провадження ВП 58194146, на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси (справа № 2/1454/10) від 26 січня 2010 р., яке набрало законної сили, за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2306396, 56 гривень, суму державного мита в розмірі 1 700 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120 гривень, а всього стягнути 2308216 грн., що підтверджується копією постанови, яку ОСОБА_6 не отримала.

Відповідно до відомостей, які містяться у матеріалах виконавчого провадження, у зазначеній квартирі зареєстрований та проживає з 9 квітня 2010 р. неповнолітній ОСОБА_7 , 2004 р.н.

15 квітня 2019 р. приватний виконавець Колечко Д.М. виніс постанову про звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої постановив звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_6 , що підтверджується копією постанови, яку ОСОБА_6 не отримувала.

15 квітня 2019 р. приватний виконавець Колечко Д. М. подав до Одеської філії ДП «СЕТАМ» заяву на реалізацію арештованого майна - спірну квартиру, до якої додано довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб у цій квартирі.

07 червня 2019 р. Державне Підприємство «СЕТАМ» направило приватному виконавцю Колечку Д. М. протокол № 411013 проведення електронних торгів, відповідно до яких відбулися торги з продажу лота № 349115 - квартири за адресою: АДРЕСА_2 З, загальною площею 125,1 кв. м., переможцем яких є ОСОБА_4 , яке запропонувала найвищу ціну - 1 103 138 грн., яка дорівнює вартості квартири, визначеній у звіті про оцінку майна, та є стартовою ціною продажу, що підтверджується копією протоколу.

13 червня 2019 р. ОСОБА_4 внесла зазначені кошти на депозитний рахунок.

14 червня 2019 р. приватний виконавець Колечко Д. М. склав акт про реалізацію зазначеного предмета іпотеки.

25 червня 2019 р. Державний реєстратор приватний нотаріус Сегеченко Ірина Миколаївна, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. серія та номер: 1195, виданого 25 червня 2019 р. зареєструвала право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 .

Однак Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. не врахував, що в квартирі зареєстрована та проживає неповнолітній ОСОБА_7 , 2004 р.н., та не звернувся до органу опіки та піклування за дозволом на продаж квартири, чим порушив ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей.

Окрім того, продаж даної квартири був здійснений в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вищевказана квартира була є єдиним житлом, площа квартири не перевищує 140 кв.м..

В судовому засіданні представник скаржниці підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, а також пояснив, що оскільки в квартири була зареєстрована неповнолітня дитини, то приватний виконавець обов`язково був повинний звернутись до органу опіки та піклування, окрім того, реалізована квартира є єдиним житлом у скаржниці.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та пояснив, що рішення суду не виконується боржниками, а боржниця не проживає квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами про вихід на місце.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заперечував проти задоволення скарги, оскільки скаржниця має у власності інше житло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича (далі - приватний виконавець) перебуває виконавчий лист по справі № 2-4199/10, виданий Суворовським районним судом міста Одеси 04.03.2011 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-501/258/2007 від 24.12.2007 року в розмірі 2 306 396, 56 гривень, суму державного мита в розмірі 1 700 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 120 гривень, а всього стягнути 2308216 (два мільйона триста вісім тисяч двісті шістнадцять) гривень 56 копійок.

24.01.2019 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 58194146 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа (а.с. 27-28, т. 2), яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 24.01.2019 року за вих. № 126. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2019 року боржника було зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Вищевказана постанова, яка надсилалась на адресу боржника: АДРЕСА_3 , було отримано ОСОБА_2 28.01.2019 року, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 29 т. 2).

24.01.2019 року, у відповідності до положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 643 від «08» вересня 2016 року, приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 230 821,70 грн., в якій було здійснено відповідний розрахунок та зазначено про порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (а.с. 32-33, т. 2). Копія зазначеної постанови була надіслана боржнику 24.01.2019 року за вих.. № 128.

Також, 24.01.2019 року, у відповідності до статей 18, 26, 27, 28, 42, 48, 52, 56 Закону, статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктів 10.1., 10.3., Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, пунктів 1.2., 6.1., 6.2., 6.З., 6.10., 6.11., 6.12. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, пунктів 4.1.9., 4.1.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за заявою представника стягувана, та з метою забезпечення своєчасного та повного виконання виконавчого документа, приватним виконавцем була винесена постанова про арешт майна та коштів боржника ВП № 58194146, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 2 590 000,00 гривень, а також накладено арешт на грошові кошти ВСІХ видів валют та банківських металів на суму 2 590 000,00 гривень, з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_2 . (а.с. 35-37, т.2).

24.01.2019 року за вих.. № 129. Відомості про накладення арешту на майно боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.

Згідно виконавчого документа, а також відповідей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області та Департаменту надання адміністративних послуг ОМР, ОСОБА_2 зареєстрована з 23.03.1994 року за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 77, т. 2).

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За приписами частини 1, абзаців 1, 3 частини 2, частини 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Положеннями частин 2, 4 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження.

Боржнику було повідомлено, що приватним виконавцем заплановано проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 58194146, а саме складання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, в зв`язку із чим, боржника було зобов`язано надати безперешкодний доступ приватному виконавцю та супроводжуючим особам (представнику СОД, оцінювачу, стягувачу, понятим, тощо) до квартир за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_2 З, за наявності підтверджуючих документів (постанови чи вимоги приватного виконавця).

14.03.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на п`яти кімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 125,1 кв.м., житловою площею 79,9 кв.м., що належать на праві приватної власності боржнику ОСОБА_2 .

При складанні вищевказаної постанови сторонам виконавчого провадження та заставодержателю було роз`яснено їх права та обов`язки, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У 10-денний строк з дні винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.03.2019 року сторони виконавчого провадження не повідомили виконавця про досягнення згоди щодо вартості майна.

Також, боржник не скористався свої правом передбаченим частиною 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», передати стягувачу належне йому майно або реалізувати таке майно та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Під час проведення виконавчих дій 14.03.2019 року приватним виконавцем було з`ясовано, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_2 - не мешкає та не з`являється. Квартира здається в оренду декільком орендарям. Малолітні (неповнолітні) діти в квартирі - не мешкають. Будь-якого рухомого майна належного боржнику ОСОБА_2 , грошових коштів, коштовностей, дорогоцінностей і т.і., на момент проведення виконавчих дій - не виявлено. Виконавцю та супроводжуючим особам надано безперешкодний доступ до квартири за вищевказаною адресою для її огляду в середині, фотофіксації та складання постанови про опис та арешт майна. Боржнику ОСОБА_2 залишено вимогу приватного виконавця від 11.03.2019 року та візитівку приватного виконавця (залишено одному з орендарів кімнати № 2 квартири АДРЕСА_5 ).

Про вищевказані обставини, в присутності понятих та інших залучених осіб, приватним виконавцем було складено відповідний акт, а також зафіксовано в постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.03.2019 року ВП № 58194146.

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 961/18 виданий 10.12.2018 Фондом Державного майна України, дійсний до 10.12.2021 року), про незалежну оцінку майна від 08.04.2019 року, який надійшов до приватного виконавця 11.04.2019 року, ринкова вартість об`єкта оцінки - п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 125,1 кв.м., житловою площею 79,9 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. 24.12.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 6471, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24.12.2007 року за реєстраційним № 2597390, склала - 1 102 038, 00 грн.

11.04.2019 року за вих. № 870, у відповідності до положень частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», на адресу сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, було направлено відповідного листа з повідомленням про оцінку арештованого майна, в якому було зазначено про вартість оціненого майна визначену суб`єктом оціночної діяльності, роз`яснені вимоги частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та було запропоновано ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в офісі приватного виконавця в будь-який бажаний для сторін виконавчого провадження час.

Вищевказане повідомлення, яке надсилалось на адресу боржника: АДРЕСА_3 , було отримано ОСОБА_2 15.04.2019 року, про що свідчить повідомлення ПАТ «Укрпошта» про вручення рекомендованої кореспонденції, а також зміст адвокатського запиту від 22.04.2019 року № 97 представника ОСОБА_2 - адвоката Судакова В.В.

Згідно частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частиною 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

З`ясувавши, що коштів на рахунках боржника недостатньо, у боржника відсутнє рухоме майно на яке може бути звернуто стягнення, приватним виконавцем розпочато процедуру звернення стягнення на належне боржнику нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку ТОВ «ОТП факторинг Україна».

15.04.2019 року, у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення за виконавчими документами, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Положеннями пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за№ 1301/29431, передбачено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

15.04.2019 року за вих. № 895, заявка на реалізацію арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_2 була надіслана до Одеської філії ДП «СЕТАМ», а 08.05.2019 року інформацію про примусову реалізацію вказаного нерухомого майна було внесено до системи електронних торгів арештованим майном СЕТАМ.

22.04.2019 року на електронну адресу приватного виконавця ІНФОРМАЦІЯ_4 від адвоката Судакова В.В. ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов адвокатський запит від 22.04.209 року № 97, з проханням надіслати електронною поштою копію повного звіту суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 про незалежну оцінку майна від 08 квітня 2019 р. ринкової вартості об`єкту оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня, на електронну адресу адвоката Судакова В.В. ІНФОРМАЦІЯ_5, приватним виконавцем було надіслано сканкопію повного звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_8 про незалежну оцінку майна від 08.04.2019 року. Також, адвокату Судакову В.В. були роз`яснені вимоги частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та запропоновано ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в офісі приватного виконавця в будь-який бажаний час.

07.06.2019 року ДП «СЕТАМ» були проведенні електронні торги за лотом № 349115 з реалізації предмета іпотеки, а саме: п`ятикімнатна квартира АДРЕСА_7 .

Згідно протоколу проведення електронних торгів № 411013 від 07.06.2019 року, предмет іпотеки було придбано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , документ: № 000878083, адреса: АДРЕСА_8 , за ціною 1 102 038, 00 грн. (один мільйон сто дві тисячі тридцять вісім гривень нуль копійок), що було початковою ціною та ціною продажу предмета іпотеки.

14.06.2019 року, у відповідності до статті 47 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2 розділу VII, пунктів 4, 5, 6, 7, 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/29431, приватним виконавцем було складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Таким чином, при примусовому виконанні судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, жодного порушення вимог чинного законодавства - не допущено.

Законом України від 03.06.2014 року № 1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», введено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Однак в даному випадку, дія мораторію введеного вищезгаданим Законом, на данні правовідносини не розповсюджується.

Згідно частини 1 статті 1 Закону від 03.06.2014 року № 1304-УІІ, протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництванерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто, для застосування приписів Закону України від 03.06.2014 року № 1304-УІІ, потрібно наявність декількох обов`язкових умов: відсутність згоди власника, нерухоме житлове майно є предметом застави та/або іпотеки за зобов`язаннями громадянина України за споживчими кредит в іноземній валюті, нерухоме майно використовується як місце постійного проживання, за умови відсутності у власності іншого нерухомого житлового майна, загальна площа нерухомого житлового майна не може перевищувати 140 кв. м. для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Твердження представника скаржника про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , вже не належить на праві власності ОСОБА_2 спростовується рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26.09.2017 року по справі № 523/11862/16-ц, яким позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24072002 від 01,09.2015р., яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968). Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24072002 від 01.09.2015р., яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968). Вказане судове рішення набрало законної сили 09.10.2017 року та є обов`язковим до виконання (а.с. 125-128, т. 1).

Твердження представника скаржника про нібито те, що ОСОБА_2 постійно проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , спростовується відповідями відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області та Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, актами приватного виконавця від 14.03.2019 р. та 22.03.2019 р., постановою приватного виконавця від 14.03.2019 р., згідно яких, ОСОБА_2 зареєстрована та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Надані представником скаржника нотаріально посвідчення заяви ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - не є належними та допустимими доказами, адже, сам нотаріус зазначає, що факти, викладені у цих заявах, нотаріусом не перевірялись.

Закон України «Про виконавче провадження» в розділі VII визначає загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі і на нерухоме майно. Зокрема, приписами статей 50, 51 цього Закону визначений порядок звернення стягнення на нерухоме майно, в тому числі яке є предметом застави (іпотеки). Частиною 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Відповідно, звернення стягнення на нерухоме майно боржника, як предмета іпотеки в порядку примусового виконання чітко визначено статтями 41-49Закону України «Про іпотеку».

При цьому ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов`язку виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання/неотримання такого дозволу.

Це обумовлено тим, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і дітей. Таке правило застосовується як до звернення стягнення (реалізації) нерухомого майна, у порядку статей 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження», так і щодо реалізації майна, яке вилучається у боржника внаслідок конфіскації, в порядку, передбаченому статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, стаття 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначає, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. У зв`язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях вищих судових інстанцій України, зокрема в ухвалі колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 року по справі № К/800/39702/13 (ЄДРСРУ № 36359746); ухвалах колегій суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року по справі № 6-40900св13 (ЄДРСРУ № 36264614) та по справі № 6- 40907св13 (ЄДРСРУ № 36264697), 29.01.2014 року № 6-45696св13 (ЄДРСРУ № 37147929), 18.06.2014 року по справі № 6-8674св14 (ЄДРСРУ № 39411243).

06 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 331/3496/16-ц, провадження № 61- 18760св18 (ЄДРСРУ № 76812049) досліджував питання позовних вимог батьків неповнолітньої дитини про визнання іпотеки недійсною з підстав порушення майнових прав останньої.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті З ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2940цс15 зроблено висновок, що правочин, що вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України: від 16 вересня 2015 року № 6-392цс15, від 30 вересня 2015 року № 6-384цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-214цс15, від 20 січня 2016 року № 6-1560цс15, в яких були встановлені подібні правовідносини та постановах Верховного суду у складі колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 681/1855/15-ц, провадження № 61-13987св18 (ЄДРСРУ № 74777467), від 11 квітня 2018 року у справі № 509/4210/16-ц, провадження № 61-12803св18 (ЄДРСРУ № 73565589) та ін.

Також, в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-93 Оце 16 зроблено висновок, що при вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки необхідно в кожному конкретному випадку: 1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 756/3020/16-ц, провадження № 61-23392св18.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року в рамках справи № 161/4988/15- ц, провадження № 61-31665св18 (ЄДРСРУ № 78110414) зроблено висновок про те, що згода органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватися діти, а не при виконання судового рішення та проведенні прилюдних торгів. Вимоги чинного законодавства не передбачають надання згоди органом опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах.

По друге, згідно останньої відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 10.07.2019 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 ю

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в рамках справи № 1612/2343/12, провадження № 61-6301св18 (ЄДРСРУ № 78110414) проаналізовано повноваження органів опіки та піклування в частині надання згоди на відчуження майна, у якому проживає неповнолітня особа, але при цьому, а ні неповнолітня особа, а ні її батьки, не є власниками такого житла.

За нормами статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статі 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

З аналізу вказаних норм випливає, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування якім мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, за участі заінтересованих особі ТОВ «ОТП - Факторинг Україна», ОСОБА_4

щодо визнання постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про звернення стягнення на майно боржника від 15 квітня 2019р., яка була постановлена у межах виконавчого провадження ВП №58194146 щодо квартири АДРЕСА_5 ;

визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо направлення заяви до Одеської філії ДП «Сетам» на реалізацію арештованого майна від 15.04.2019р. - квартири АДРЕСА_5

-залишити без задоволення у повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у п`ятнадцятиденний строк з дати отримання копію повного тексту ухвали.

Копію повного тексту ухвали сторони можуть отримати у п`ятиденний строк з дати проголошення.

Суддя

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.19