Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 200/22843/15-ц

провадження № 61-1159св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про зобов`язання виконати певні дії та визнання неправомірними дій,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та просила: зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз») за власні кошти встановити новий, придатний для використання лічильник газу на дворовому газопроводі домоволодіння АДРЕСА_1 змінено назву на Дніпро); зобов`язати ПАТ «Дніпрогаз» здійснити розрахунок за спожитий природний газ у домоволодінні АДРЕСА_1 за період з першого січня 2015 року до моменту встановлення нового лічильника газу на дворовому газопроводі цього домоволодіння відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу у вказаному домоволодінні за січень-грудень 2014 року, який становив 55 куб. м; визнати неправомірними дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо припинення постачання газу в домоволодінні АДРЕСА_1 та зобов`язати ПАТ «Дніпрогаз» за власний рахунок відновити постачання газу у вказане домоволодіння; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно з договором дарування від 14 квітня 2009 року їй належить домоволодіння (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 у 2012 році до неї, згідно із заповітом від 31 січня 2001 року, перейшли права і обов`язки, якими він володів на момент смерті, в тому числі права й обов`язки по договору про надання населенню послуг з газопостачання № 505138, згідно з яким ПАТ «Дніпрогаз» зобов`язане постачати природний газ в домоволодіння за вищезазначеною адресою, а споживач - оплачувати вартість спожитого газу згідно встановленого тарифу та показників лічильника газу. 17 січня 2015 року, через виявлені дефекти в роботі лічильника газу MK.M-U G6, заводський номер № 053911, встановленого до того відповідачем на дворовому газопроводі домоволодіння АДРЕСА_1 , вказаний лічильник був знятий представниками ПАТ «Дніпрогаз», про що був складений відповідний акт від 17 січня 2015 року. Наприкінці січня 2015 року ПАТ «Дніпрогаз» надав їй довідку про непридатність засобу вимірювальної техніки від 21 січня 2015 року № 15-2/3677-1, згідно з яким лічильник газу MKM-U G6, заводський номер № 053911, був визнаний непридатним для застосування. При цьому, у вищевказаній довідці про непридатність засобу вимірювальної техніки власником лічильника газу MKM-U G6, заводський номер № 053911, зазначено ПАТ «Дніпрогаз». Середньомісячний обсяг споживання природного газу за період з січня 2014 року по січень 2015 року в її домоволодінні складав 55 куб. м = (550 куб. м + 110 куб. м): 12 місяців, що вбачається з обсягів споживання природного газу, зазначених в квитанціях від 04 лютого 2014 року та 25 лютого 2014 року, а також в акті про зняття лічильника газу від 17 січня 2015 року. Після зняття лічильника відповідач, порушуючи вимоги закону не встановив новий лічильник газу на дворовому газопроводі її домоволодіння та не здійснює розрахунки за спожитий природний газ відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу за аналогічний період попереднього року, що, в свою чергу призводить до порушення її права на перевірку кількості житлово-комунальних послуг. 06 травня 2015 року представником відповідача був складений акт про переведення споживання газу на технічний розрахунок, в якому було зазначено про існування заборгованості у розмірі 1 109,81 грн. Не зважаючи на те, що сума боргу була явно завищеною і не відповідала розрахунку, вона оплатила вказану суму 15 травня 2015 року, про що свідчить квитанція. В подальшому вона не отримала від відповідача жодного повідомлення чи рахунку із сумою боргу за спожитий газ. В той же час, усвідомлюючи необхідність оплати за споживання природного газу, вона 10 вересня 2015 року оплатила за природний газ 4 000 грн за період травень-грудень 2015 року. При цьому з квитанції про оплату від 10 вересня 2015 року № 0.0.432808607.1 вбачається, що сплачені нею кошти за природний газ були зараховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), а не на рахунок ПАТ «Дніпрогаз», як постачальнику за договором про надання населенню послуг з газопостачання № 505138, тому нею були подані зазначеним товариствам відповідні заяви від 04 листопада 2015 року. 05 листопада 2015 року в період з 16:00 до 18:00 години працівниками ПАТ «Дніпрогаз» без попередження та без її участі було припинено постачання газу в домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом розрізання газової труби, внаслідок чого припинилося опалювання вказаного домоволодіння та підігрів води, а також була відсутня можливість готувати їжу. Наступного дня нею в телефонному режимі було встановлено, що припинення газопостачання пов`язане з наявною заборгованістю за спожитий газ. Позивач зазначає, що вказане припинення газопостачання відбулося незаконно, з порушенням Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 № 2246 (далі - правила № 2246), а тому вона вимушена звертатися до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 27 вересня 2016 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. позов задовольнив. Зобов`язав ПАТ «Дніпрогаз», за власний рахунок відновити постачання газу в домоволодіння АДРЕСА_1 ). Зобов`язав ПАТ «Дніпрогаз», здійснити розрахунок за спожитий природний газ у домоволодінні АДРЕСА_1 ) за період з першого січня 2015 року до моменту встановлення нового лічильника газу на дворовому газопроводі цього домоволодіння відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу у вказаному домоволодінні за січень-грудень 2014 року, який становив 55 куб. м. Визнав неправомірними дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо припинення постачання газу в домоволодіння АДРЕСА_1 ). Зобов`язав ПАТ «Дніпрогаз», за власний рахунок відновити постачання газу в домоволодіння АДРЕСА_1 ). Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що факт належності лічильника «PREMAGAS G6 МКМ-U №053911», 2004 року виготовлення, саме ПАТ «Дніпрогаз» підтверджено належними доказами. Відповідачем, в порушення вимог закону, не встановлено новий лічильник газу у домоволодінні позивача та не здійснено розрахунок спожитого природного газу в період відсутності лічильника відповідно до середньомісячного обсягу споживання природного газу за аналогічний період попереднього року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 грудня 2018 року рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2016 року скасував і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що згідно з ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 12 січня 2015 року № 9, вимог статті 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та згідно з постановою НКРЕКП від 21 травня 2015 року № 1587, якою анульовано ліцензію АЕ № 295560 на право провадження ПАТ «Дніпрогаз» господарської діяльності з постачання природного газу, з 01 липня 2015 року підприємство не має права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом. Внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу, з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснює новостворене газопостачальне підприємство ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а ПАТ «Дніпрогаз» виконує функції Оператора ГРМ. Проте, позовні вимоги до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не заявлялися, тоді як спірне рішення може порушувати права та законні інтереси саме ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у разі відновлення позивачу газопостачання всупереч встановленому порядку. Місцевий суд на зазначене уваги не звернув, питання щодо залучення до участі у справі газопостачальне підприємство ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», не вирішив, та дійшов передчасного висновку щодо задоволення позову. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2016 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована безпідставністю висновку апеляційного суду про те, що суд першої інстанції повинен був вирішувати питання про залучення до участі у справі постачальника природного газу - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та не навів жодних доводів про які саме права, свободи, інтереси та обов`язки вказаного товариства ухвалив рішення місцевий суд. Апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що 05 листопада 2015 року в період з 16:00 до 18:00 год. працівниками ПАТ «Дніпрогаз» без попередження та всупереч судовій забороні було припинено постачання газу в її домоволодіння, внаслідок чого було припинено його опалення, а вона була позбавлена можливості приготувати їжу. Суд не взяв до уваги і те, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не наділена повноваженнями щодо підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто фізичного з`єднання газових мереж зовнішнього та внутрішнього газопостачання, оскільки виконання таких робіт покладено на операторів газорозподільних систем, до яких належить ПАТ «Дніпрогаз».

У квітні 2019 року ПАТ «Дніпрогаз» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним та обґрунтованим. Безпідставним є твердження позивача про нібито відсутність порушень прав і свобод ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», яке не було залучене до участі у розгляді цієї справи, оскільки, серед іншого, позивачка просила зобов`язати ПАТ «Дніпрогаз» за власний рахунок відновити постачання газу в належне їй домоволодіння. При цьому суд правильно встановив відсутність між сторонами договірних відносин з постачання газу, а рішенням суду фактично зобов`язано постачальника природного газу надавати послуги всупереч порядку, встановленого чинним законодавством та без укладення відповідного договору, що безумовно порушує права та законні інтереси ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». Апеляційний суд не робив висновку про те, що саме постачальник, а не ПАТ «Дніпрогаз» уповноважений встановлювати лічильник природного газу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17 січня 2019 року визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду суддю Пророка В. В. відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року № 725/0/226-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18 червня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

05 липня 2019 року справа № 200/22843/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй на підставі договору дарування від 14 квітня 2009 року, посвідченого Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Зареєстрованого в реєстрі за № 1-637, та на яке за нею зареєстровано право власності в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 26587757.

14 березня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Дніпрогаз» (далі - ВАТ «Дніпрогаз»), правонаступником якого є ПАТ «Дніпрогаз»як виконавцем та чоловіком позивачки ОСОБА_2 як споживачем було укладено договір № 505138 про надання послуг з газопостачання в будинок АДРЕСА_1 , за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послуги з газопостачання, а споживач - вносити плату за надані послуги у встановленому законом порядку. 15 червня 2004 року на дворовому газопроводі домоволодіння за вказаною адресою був встановлений газовий лічильник MKM-U G6, заводський номер № 053911.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту від 31 січня 2001 року, до ОСОБА_1 перейшли права і обов`язки, якими володів її чоловік на момент смерті, в тому числі права й обов`язки за вищевказаним договором про надання населенню послуг з газопостачання № 505138, згідно з яким ПАТ «Дніпрогаз» зобов`язане постачати природний газ в домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач - оплачувати вартість спожитого газу згідно встановленого тарифу та показників лічильника газу.

17 січня 2015 року у зв`язку з виявленими дефектами в роботі лічильника газу MKM-U G6, заводський номер № 053911, встановленого до того ВАТ «Дніпрогаз» на дворовому газопроводі домоволодіння позивачки, що підтверджується актом від 16 червня 2004 року, вказаний лічильник був знятий представниками ПАТ «Дніпрогаз», про що був складений відповідний акт від 17 січня 2015 року, підписаний майстром, водієм-слюсарем, слюсарем відповідача.

Згідно з отриманої позивачем від ПАТ «Дніпрогаз» довідки Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 21 січня 2015 року № 15-2/3677-1 про непридатність засобу вимірювальної техніки лічильник газу MKM-U G6, заводський номер № 053911, виробником якого є СП «Премагаз Кромшрьодор-Україна», на підставі результатів повірки був визнаний непридатним для застосування. При цьому, у вказаній довідці власником лічильника газу MKM-U G6, заводський номер № 053911, зазначено ПАТ «Дніпрогаз». Підстави для визнання засобу вимірювальної техніки непридатним в довідці зазначені: не реагує на зміну витрати газу, згідно Р50-071-98 Рекомендації: «Метрологія. Лічильники газу побутові. Методи та засоби повірки».

Згідно з актом від 06 травня 2015 року без номера, складеного представником ПАТ «Дніпрогаз» Баранник А. С., при перевірці адреси: місто Дніпропетровськ, вулиця Дніпрогесу, 6, особовий рахунок № НОМЕР_2 , було встановлено відсутність центрального гарячого водопостачання, зазначено про наявність договору на поставку газу, відсутність незаконного підключення та вказано про заборгованість в сумі 1 109,81 грн, про сповіщення абонента про перевід на технічний розрахунок, що технічний паспорт не надавався, візуально S (площа) відповідає.

15 травня 2015 року на розрахунковий рахунок ПАТ «Дніпрогаз» позивачем було сплачено існуючу на особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованість у розмірі 1 109,81 грн. В подальшому позивач не отримала від відповідача жодного повідомлення чи рахунку із сумою боргу за спожитий газ. В той же час вона 10 вересня 2015 року оплатила за природний газ 4 000 грн за період травень-грудень 2015 року. При цьому з квитанції про оплату від 10 вересня 2015 року № 0.0.432808607.1 встановлено, що сплачені позивачем кошти за природний газ були зараховані на поточний рахунок ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а не ПАТ «Дніпрогаз», як постачальнику за договором про надання населенню послуг з газопостачання № 505138, тому нею були подані зазначеним товариствам відповідні заяви від 04 листопада 2015 року.

З листа відповідача про надання інформації від 28 січня 2016 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я чоловіка позивачки ОСОБА_2 від початку надання послуг з газопостачання. У зв`язку з відокремленням функцій постачання та розподілу природного газу з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснюється новоствореним газопостачальним підприємством - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», номер особового рахунку за вказаною адресою змінився на НОМЕР_3 .

Згідно з наданим відповідачем реєстру поштових відправлень ПАТ «Дніпрогаз» 22 липня 2015 року позивачці було направлено попередження про припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

23 вересня 2015 року за вищевказаною адресою було припинено газопостачання, про що було складено акт № 2256, в якому також було зазначено про існування заборгованості по оплаті газопостачання у розмірі 5 752,82 грн.

Згідно з актом-претензією від 02 жовтня 2015 року № 1986 ПАТ «Дніпрогаз» висловило претензію ОСОБА_1 щодо самовільного відновлення газопостачання та вказало, що до споживача в результаті зазначеного порушення буде застосовано нарахування нормами споживання.

20 жовтня 2015 року представниками ПАТ «Дніпрогаз» було знову припинено газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний акт про припинення газопостачання № 2453, де також зазначено про існування заборгованості у розмірі 11 105,49 грн.

Згідно з актом-претензією від 05 листопада 2015 року № 2382 ПАТ «Дніпрогаз» висловило претензію споживачеві ОСОБА_1 з приводу самовільного відновлення газопостачання (шланг) та зазначило, що до споживача в результаті зазначеного порушення буде застосовано нарахування за нормами споживання.

05 листопада 2015 року в період часу з 16:00 до 18:00 год. представниками ПАТ «Дніпрогаз» без належного попередження позивача та у її відсутності було припинено газопостачання в домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 шляхом розрізання газової труби, про що було складено відповідний акт про припинення газопостачання № 2624, де також зазначено про існування заборгованості у розмірі 8 775 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 30 ЦПК України 2004 року, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).

Статтею 119 ЦПК України 2004 року передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 чинного ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (частини перша, друга, четверта статті 51 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 374 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що згідно з ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених Постановою НКРЕКП від 12 січня 2015 року № 9, вимог статті 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та згідно з постановою НКРЕКП від 21 травня 2015 року № 1587, якою анульовано ліцензію АЕ № 295560 на право провадження ПАТ «Дніпрогаз» господарської діяльності з постачання природного газу, з 01 липня 2015 року підприємство не має права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом. Внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу, з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснює новостворене газопостачальне підприємство ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а ПАТ «Дніпрогаз» виконує функції Оператора ГРМ. Проте, позовні вимоги до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не заявлялися, тоді як спірне рішення може порушувати права та законні інтереси інтереси саме ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у разі відновлення позивачу газопостачання всупереч встановленому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пред`явлення його до неналежного відповідача, а тому доводи касаційної скарги про безпідставність висновку апеляційного суду про те, що суд першої інстанції повинен був вирішувати питання про залучення до участі у справі постачальника природного газу - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та не навів жодних доводів про які саме права, свободи, інтереси та обов`язки вказаного товариства ухвалив рішення місцевий суд є помилковими та спростовуються вищенаведеним висновком суду апеляційної інстанції. При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що рішенням місцевого суду фактично зобов`язано постачальника природного газу надавати послуги всупереч порядку, встановленого чинним законодавством та без укладення відповідного договору, що безумовно порушує права та законні інтереси ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в цій справі дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки апеляційний суд не допустив порушень вимог законодавства, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування його рішення. При цьому Верховним Судом взято до уваги, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості захистити свої права шляхом пред`явлення позову до належного відповідача.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило