Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 344/8219/16-ц

провадження № 61-30099 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В.М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Петрова Є. В., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Івано-Франківська міська стоматологічна поліклініка,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки (далі - Івано-Франківська МСП) про визнання незаконним і скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської МСП про визнання незаконним і скасування наказу № 137-о/с від 12 серпня 2016 року про звільнення її з посади лікаря-стоматолога-терапевта на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2016 року позови об`єднанні в одне провадження (а.с.222 т.2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з липня 1998 року працює на посаді лікаря-стоматолога-терапевта першої категорії Івано-Франківської МСП, за час роботи будь-яких порушень трудової дисципліни не допускала, належно виконувала посадові інструкції і професійні обов`язки. Накладення стягнення і звільнення з роботи відбулось з грубим порушенням трудового законодавства, а тому просила скасувати накази головного лікаря Івано-Франківської МСП № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани, № 137-о/с від 12 серпня 2016 року про звільнення, поновити її на попередній роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано наказ № 137-о/с від 12 серпня 2016 року «Про звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 » на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, виданого головним лікарем Івано-Франкіської МСП ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-стоматолога-терапевта Івано-Франківської МСП. Стягнуто з Івано-Франківської МСП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22 220, 68 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Івано-Франківською МСП доведено факт порушення із сторони ОСОБА_1 п.2.6 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 від Івано-Франківської МСП, в якому передбачалось її обов`язок складання графіку диспансерних оглядів учнів з урахуванням груп за перше півріччя 2016 року, а також не проведено огляди і лікувальні заходи учнів в січні-березні 2016 року, а тому порушень при накладенні догани наказом № 74-о/с від 17 квітня 2016 року не допущено.

В той же час суд першої інстанції вважав, що в обов`язки лікаря стоматолога не входить сприяння кількісних показників праці, лікар не повинен самостійно шукати пацієнтів, забезпечення його роботою належить до обов`язків адміністрації лікарні, а тому наказ № 137-о/с від 12 серпня 2016 року в якому зазначалось систематичне з січня по травень 2016 року не виконання зі сторони ОСОБА_1 норм навантаження умовних одиниць, що призвело до безпідставно виплаченої їй заробітної плати, визнано незаконним і скасовано.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала докази на підтвердження конкретних форм їх прояву, а сам факт скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, вважав однією із форм відшкодування можливої завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, апеляційна скарга представника Івано-Франківської МСП задоволена. Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року в частині визнання незаконним і скасування наказу № 137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської МСП, поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 22 220,68 грн, про звернення до негайного виконання рішення щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та в частині стягнення з Івано-Франківської МСП судового збору та витрат на правову допомогу скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу № 137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської МСП, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що встановлено факти, які не заперечуються ОСОБА_1 , про систематичне і тривале невиконання нею встановлених норм виробітку, що є порушенням трудових обов`язків, які привели до зриву попередження стоматологічних захворювань неповнолітніх та ненадання належної медичної допомоги студентам ліцею і як наслідок до безпідставного отримання ОСОБА_1 у державній установі коштів у значному розмірі в якості зарплати за січень-червень 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року і рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року, у якій вона просить скасувати рішення апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконним та скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року і відшкодування моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку залишити без змін, ухвалити нове рішення, яким скасувати наказ № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани, стягнути з Івано-Франківської МСП на її користь 10 000 грн моральної шкоди і судові витрати.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 344/8219/16-ц з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу № 344/8219/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської МСК про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Суди не звернули уваги, що стягнення були накладені з порушенням порядку, передбаченого ст.ст.148,149 КЗпП України, адміністрація не пропонувала надати пояснення, перемістивши її в стоматологічний кабінет ліцею при поліклініці, не ознайомила з нормативними особливостями його діяльності, не забезпечила належні умови і відповідний об`єм праці, про що вона неодноразово письмово повідомляла головному лікарю.

Суди, ухвалюючи рішення про відмову у позові в частині скасування наказу про оголошення догани, не звернули уваги на те, що догану їй було оголошено у зв`язку з порушенням Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1, з яким вона ознайомлена не була.

Відзив відповідача на касаційну скаргу

В запереченнях головний лікар Івано-Франківської МСП вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, доводи касаційної скарги перекручені, не відповідають фактичним обставинам, апеляційною інстанцією рішення постановлене з додержанням норм процесуального і матеріального права, просить залишити його без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 1 липня 1998 року ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківській міській стоматологічній поліклініці на посаді лікаря-стоматолога-терапевта (а.с.108 т.2).

20 січня 2016 року за розпорядженням головного лікаря ОСОБА_1 приступила до роботи в стоматологічному кабінеті ППЛ №1 від Івано-Франківської МСП.

Графік огляду учнів Івано-Франківського професійного політехнічного ліцею подано ОСОБА_1 адміністрації училища 6 квітня 2016 року (а.с.152 т.1).

Наказом головного лікаря Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки №74-о/с від 19 квітня 2016 року оголошено догану лікарю-стоматологу-терапевту стоматологічного відділення №2 ОСОБА_1 . Підставами накладення стягнення в наказі зазначено порушення нею п.2.6 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 від ІФ МСП та Посадової інструкції, а саме: протягом трьох місяців роботи в ліцеї лікарем ОСОБА_1 не складені, не затверджені і не погоджені графіки планових профілактичних оглядів студентів на І півріччя 2016 року, у результаті чого не проведено стоматологом жодного лікувального заходу за січень-березень 2016 року ( а.с.9 т.1).

Актом №04-21/8 від 14 червня 2016 року позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки за період з 01.01.2010 по 01.06.2016 року, встановлено «фактичне навантаження виконання умовних одиниць лікарем-стоматологом-терапевтом ОСОБА_1 , за січень 2016 року при нормі 356,25 умовних одиниць (надалі уо) план виконано на 0 уо, або на 0,0 посади, за березень 2016 р. при нормі 412,5 уо фактично - 28 уо, або на 0,005 посади, за квітень 2016 року при нормі 356,25 уо фактично 10 уо, або на 0,021 посади та за травень 2016 року норма склала 300 уо, фактичне навантаження склало 18,5 уо, або на 0,047 посади. Вказане порушення призвело до безпідставно виплаченої заробітної плати за січень-травень 2016 року за невиконання в повному обсязі роботи лікарем-стоматологом-терапевтом ОСОБА_1 в сумі 10 234,61 гривню та зайвого перерахування єдиного соціального внеску на суму 2 251, 61 грн. Порушення допущено з вини заступника головного лікаря з лікувальної роботи Поліклініки ОСОБА_3 та завідувача стоматологічним відділенням №2 ОСОБА_4 ». (а.с. 36-50 т.3),

Наказом головного лікаря Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки №137-о/с від 12 серпня 2016 року «Про звільнення з посади лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП України» звільнено з 12 серпня 2016 року ОСОБА_1 , лікаря-стоматолога-терапевта, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Посадовою інструкцією та Положенням про стоматологічний кабінет ППЛ №1, на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Як зазначено в даному наказі, підставами звільнення ОСОБА_1 є: акт ревізії державної фінансової інспекції від 14.06.2016 року; вимога про усунення виявлених ревізією порушень від 29.06.2016 року; лист директора ППЛ №1 за №02/01-05/150 від 11.05.2016 року; виписка з протоколу профкому про дачу згоди на звільнення від 11.08.16 р.; акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Щодо скасування наказу про оголошення догани

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП Українивизначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Суди попередніх інстанцій встановили такі факти.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 від Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки передбачено обов`язок лікаря-стоматолога на ІІ етапі диспансеризації здійснювати огляд учнів, розподіл їх на групи, та, зокрема, складання графіку диспансерних оглядів з урахуванням груп.

Невиконання позивачем вимог пункту 2.6 Положення про стоматологічний кабінет ППЛ №1 розцінено як порушення позивачем трудової дисципліни й оголошено позивачеві догани наказом від 19 квітня 2016 року № 74-о/с. А суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачка повинна була знати про цей обов`язок і специфіку його виконання у стоматологічному кабінеті ліцею, куди її було переміщено наказом головного лікаря міської стоматологічної поліклініки №60-о/д від 28.10.2015 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Як під час розгляду справи у судах, так і в доводах касаційної скарги позивачка зазначала, що вона не була обізнана з Положенням про стоматологічний кабінет ППЛ №1, невиконання вимог якого мало наслідком оголошення їй догани.

Тому, суд касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій про законність наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани таким, що висловлений з порушенням приписів матеріального закону.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у скасуванні наказу про догану не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені в цій частині з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо визнання незаконними і скасування наказу про звільнення

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41), або на вимогу профспілкового, чи іншого органу, уповноваженого на представництво трудовим колективом (стаття 45).

Пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Так судом першої інстанції установлено, що позивачку було звільнено з посади у зв`язку з систематичним і тривалим невиконанням нею встановлених норм виробітку, оскільки, враховуючи фактичне навантаження виконання умовних одиниць лікарем-стоматологом-терапевтом, ОСОБА_1 , за січень 2016 року при нормі 356,25 умовних одиниць (надалі уо) план виконано на 0 уо, або на 0,0 посади, за березень 2016 р. при нормі 412,5 уо фактично - 28 уо, або на 0,005 посади, за квітень 2016 року при нормі 356,25 уо фактично 10 уо, або на 0,021 посади та за травень 2016 року норма склала 300 уо, фактичне навантаження склало 18,5 уо, або на 0,047 посади.

Суд касаційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, що прийняття рішення про звільнення позивача з роботи за систематичне невиконання нею трудових обов`язків не ґрунтується на законних підставах, оскільки саме керівництво стоматологічної поліклініки зобов`язане створювати відповідні умови праці для лікаря-стоматолога, розподіляти навантаження на працівників, здійснювати аналіз та планування контингенту та кількості пацієнтів, та, зокрема, забезпечувати лікарів роботою, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку лікаря міської стоматологічної поліклініки самостійно шукати пацієнтів.

А посилання апеляційного суду в своєму рішенні, що саме невжиття ОСОБА_1 на визначеному їй робочому місці заходів стосовно організації обов`язкового медичного профілактичного огляду всіх студентів ліцею, не відповідають встановленими фактичними обставинами справи, оскільки, як встановлено судами, ОСОБА_1 не відмовляла студентам ліцею в лікуванні, а не проводила лікування саме із-за того, що хворі студенти до неї не зверталися, також не встановлено, що до позивачки були направлені студенти, яким би вона відмовила.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин суд касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови у визнанні незаконним і скасування наказу №137-о/с від 12 серпня 2016 року, виданого головним лікарем Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню без змін.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Касаційний суд не погоджається з висновками суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови відшкодування моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України 2004 року).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку затримку у виплаті середньомісячного заробітку при звільненні, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.

Вирішуючи спір, суди дійшли помилкового висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

При новому розгляді справи, суду першої інстанції необхідно надати належну правову оцінку застосуванню статті 237-1 КЗпП України до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний суд не наділений повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, а тому позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені в цій частині з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2017 року скасувати.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року в частині відмови про визнання незаконним і скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської стоматологічної поліклініки про визнання незаконним і скасування наказу № 74-о/с від 17 квітня 2016 року про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

Є. В. Петров

С. П. Штелик