ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа №807/2332/15

адміністративне провадження №К/9901/29166/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Гусака М.Б.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 (головуючий суддя Скраль Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Гуляк В.В., судді Святецький В.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз» (далі - позивач, ПАТ «Ужгородський Турбогаз», Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 №0000752202 та №0000762202.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що висновки податкової перевірки щодо вчинення Товариством господарських операцій з метою отримання лише податкової вигоди, за результатами якої було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Восток-Запоріжжя» з постачання останнім товарів (графіт ливарний, бій графітових електродів, ферохром), за результатами яких він зменшив оподатковуваний дохід за грудень 2014 рік на 100`787,79 грн та збільшив податковий кредит за квітень, травень 2014 року на загальну суму 20`157,56 грн, підтверджена первинними документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та були наявні на момент перевірки. Вказує, що при укладенні та виконанні договору з ТОВ «Восток-Запоріжжя» діяв добросовісно, не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагента та його постачальників в ланцюгу поставок, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими суб`єктами господарювання.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.06.2015 №000075220, №0000762202.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки господарські операції, за результатами яких позивач задекларував витрати та податковий кредит, були реальними, призвели до фактичної зміни майнового стану Товариства, підтверджені належними обліковими та іншими документами, складання яких передбачено правовими нормами для такого роду операцій, та правильно відображені у бухгалтерському обліку.

Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області подано касаційну скаргу на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що товари, отримані позивачем від ТОВ «Восток-Запоріжжя», були придбані останнім у ТОВ «Кротол-Плюс С» та у ТОВ «Фідом-СТ», які відсутні за місцезнаходженням, не мають трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, сировини тощо, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, що свідчить про фіктивність як поставок, так і документів, складених за результатами цих операцій. Діяльність ТОВ «Кротол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ» була спрямована на надання податкової вигоди третім особам та використовувалася для прикриття незаконних дій. Відповідач вказує, що перевірка ПАТ «Ужгородський Турбогаз» призначена постановою прокурора Запорізької області від 02.04.2015, прийнятою у рамках кримінального провадження №3201408000000059. Підставою для призначення перевірки слугували встановлені в кримінальному провадженні обставини щодо дій посадових осіб ТОВ «Восток-Запоріжжя» з умислом на ухилення від сплати податків шляхом документального оформлення неіснуючих фінансово-господарських взаємовідносин, у тому числі з ТОВ «Кротол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ». Відповідач вказує, що у постанові про призначення перевірки міститься посилання на показання свідка ОСОБА_1 , відповідно до яких операції ТОВ «Восток-Запоріжжя» з ТОВ «Кротол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ» були лише на папері та не мали реального характеру. Наведені обставини, за оцінкою контролюючого органу, свідчать про нереальність господарських операцій з постачання товарів від ТОВ «Восток-Запоріжжя» на користь позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017.

Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу відповідача.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №807/2332/15 між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2018 для розгляду справи визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Юрченко В.П. (суддя-доповідач, головуючий суддя), судді Васильєва І.А., Пасічник С.С.

03.09.2019 суддями Юрченко В.П., Васильєвою І.А., Пасічник С.С. подано заяви про самовідвід, які ухвалою Верховного Суду від 03.09.2019 задоволено, а матеріали касаційної скарги у справі №807/2332/15 разом зі справою передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Усенко Є.А. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гімон М.М., Гусак М.Б.

Верховний Суд ухвалою від 13.09.2019 прийняв касаційну скаргу відповідача та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом на виконання постанови від 02.04.2015 прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням - старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області радника юстиції Маміч А.І., на підставі направлення від 28.05.2015 №164/07-01-22-02 та наказу від 28.05.2015 №255 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Восток-Запоріжжя» за період з 01.01.2014 по 27.05.2015.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.06.2015 №1005/22-02/00153608, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення, а саме: порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за грудень 2014 року, на 100`787,79 грн; порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та відповідно від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 20`157,56 грн. (в тому числі за квітень 2014 року - на 19`478,76 грн, за травень 2014 року - на 678,80 грн).

На підставі зазначеного актa контролюючий орган 24.06.2015 прийняв податкове повідомлення-рішення №0000752202, яким зменшено позивачу від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014 року на 100`787,79 грн, та податкове повідомлення-рішення №0000762202, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2014 року на 19`478,76 грн та за травень 2014 року на 678,80 грн, які і є предметом оскарження у цій справі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставами для зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу щодо непідтвердження позивачем реальності господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Восток-Запоріжжя», який, у свою чергу такий товар придбав у ТОВ «Кротол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ».

При цьому контролюючий орган посилається на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію, а саме: на висновки акта Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.03.2015 №18/08-29-22-0109/36911825 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Восток-Запоріжжя» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Пірол СКФ», ТОВ «Кронтол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Відповідно до інформації, викладеної у зазначеному акті перевірки, реалізовані ТОВ «Восток-Запоріжжя» товари на адресу позивача частково були придбані у ТОВ «Кронтол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ». Контролюючий орган посилається на те, що відносно службових осіб ТОВ «Восток-Запоріжжя» відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014080000000059, щодо умисного ухилення від сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Алькар-СМТ», ТОВ «Пірол СКФ», ТОВ «Кронтол-Плюс С» та ТОВ «Фідом-СТ» на загальну суму 2`006`108,00 грн, в тому числі: з податку на додану вартість - 1`017`132,00 грн (за квітень, травень, червень 2014 року) та з податку на прибуток підприємства - 988`976,00 грн (за 2014 рік).

Водночас, у судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Восток-Запоріжжя» (постачальник) 01.02.2013 укладено договір №1902/13. Умовами зазначеного договору передбачалося, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію у асортименті та кількості, визначених у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємними додатками, та що якість поставленого товару має відповідати вимогам ГОСТ, ТУ, ДСТУ та підтверджуватися відповідними сертифікатами заводу-виробника. Позивач, як покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити таку продукцію. Сторонами погоджено, що факт прийняття товару підтверджується видатковою накладною (актом приймання-передачі).

На виконання договору позивачу було поставлено товар, зазначений у видаткових накладних від 09.04.2014 №153, від 16.04.2014 №164, від 30.05.2014 №216 (графіт ливарний, бій графітових електродів, ферохром), копії яких долучено до матеріалів справи, на загальну суму 174`438,82 грн, в тому числі ПДВ 29`073,14 грн. ТОВ «Восток-Запоріжжя» виписало на адресу позивача податкові накладні, копії яких також долучені до матеріалів справи, на поставку товарів такої ж вартості.

Придбаний товар позивач оплатив повністю, про що свідчать копії платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи та, що не заперечується контролюючим органом. Перевезення товару на адресу позивача підтверджено договором від 08.10.2012 №176-Т/12 про надання експедиторських послуг, договором від 03.01.2014 №030114 про перевезення вантажу, актами про надання послуг з перевезення партій товару, підписаними між позивачем та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 , ТОВ «Сілвер Бюро», платіжними дорученнями про сплату вартості послуг з перевезення.

На підтвердження господарських операцій, реальності яких стосується спір, позивач надав внутрішні накладні на оприбуткування придбаного товару, товарні звіти про видачу зі складу товарів на виробництво, місячні звіти, якими підтверджено використання товару при виготовленні готової продукції, технічні нормативи витрат, договори на реалізацію готової продукції, виготовленої із придбаних товарів. Копії цих документів також долучено до матеріалів справи.

Згідно з положеннями пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на 2014 рік; далі - так само) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду справи судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду справи), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Згідно з висновком Європейського суду з прав людини в цій справі не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме по собі невиконання контрагентом податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час розгляду справи) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суди першої та апеляційної інстанцій дали оцінку доказів з дотриманням наведених процесуальних норм, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували і той факт, що згідно з постановою від 17.06.2015 старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області закрито кримінальне провадження у досудовому розслідуванні, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.07.2014 за №32014080000000059, на підставі пункту 9 частини 1 статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України. Відповідно до цієї постанови у діянні службових осіб ТОВ «Восток-Запоріжжя» відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено правильні висновки, щодо їх необґрунтованості.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, частиною 1 статті 350, частиною 1, частиною 5 статтею 355, статтею 356, статті 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Л. Желтобрюх

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду