П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 128/1711/19
Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
18 вересня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського другої роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Альтеркота Станіслава Євгенійовича про про визнання протиправною та скасування постанови серії ДП 18 №500755 від 16.06.2019 р. по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського другої роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Альтеркота Станіслава Євгенійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП 18 № 500755 від 16.06.2019 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що доказів зупинення поліцейськими автомобіля марки Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 та що за кермом був позивач – ОСОБА_1 відсутні.
Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.06.2019 року поліцейським другої роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Альтрекотом С.Є. складено постанову серії ДП 18 №500755 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КпАП України.
Із зазначеної постанови вбачається, що 16.06.2019 о 22 год.30 хв. в смт. Стрижавка, Вінницький район, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п.2.1. ПДР України.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції статті 126 ч.1 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що поліцейським другої роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Альтеркотом С.Є. надходила вимога до ОСОБА_1 про пред`явлення реєстраційного документу на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) у зв`язку з підозрою останнього у порушенні Правил дорожнього руху, а саме надходження заяви про небезпечне керування транспортним засобом у межах населеного пункту.
Не визнання позивачем обставин, зазначених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а саме заперечення факту непред`явлення реєстраційного документу на автомобіль суд розцінює, як спосіб уникнути адміністративної відповідальності.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Згідно п.п 2.1. А ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.1,4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"); керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Так, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що поліцейським другої роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Альтеркотом С.Є. надходила вимога до ОСОБА_1 про пред`явлення реєстраційного документу на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) у зв`язку з підозрою останнього у порушенні Правил дорожнього руху, а саме надходження заяви про небезпечне керування транспортним засобом у межах населеного пункту.
Однак, як зазначалось вище, згідно постанови відповідача серії ДП 18 №500755, ОСОБА_1 16.06.2019 о 22 год. 30 хв. в смт. Стрижавка, Вінницького району, керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п.2.1. ПДР України. Отже з наведеного вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності саме за не пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії.
Позивач оскаржуючи вказану постанову, зазначає, що транспортним засобом він не керував. При цьому останній зазначив, що працівниками поліції транспортний засіб Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 зупинено не було, останні підійшли до вказаного автомобіля в момент коли транспорний засіб був у нерухомому стані.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Під час дослідження судом апеляційної інстанції відеозапису із нагрудної камери поліцейського, встановлено, що на останньому не зафіксовано сам факт керування позивачем транспортним засобом марки Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки наявний відеозапис фіксує момент спілкування поліцейських із позивачем та іншими особами.
Так, із відеозапису (година зйомки 22:14:46) вбачається, що поліцейські підійшли до вказаного автомобіля в момент коли транспортний засіб був у нерухомому стані в темну пору доби та почали розмову із позивачем та іншими особами, які знаходилися поряд із ним, з приводу того, що на службовий планшет надійшло повідомлення про те, що невідома особа на білому мінівені керує транспортним засобом в нетверезому стані та ледве не збив дітей і чи нічого їм про це невідомо.
Крім того, відеозаписом (година зйомки 22:30) не зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом, а зафіксовано спілкування поліцейських та позивача у вказаний час, а тому відповідачем не доведено керування позивачем автомобілем марки Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 о 22 год. 30 хв., як зазначено про це в оскаржуваній постанові.
Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому, колегія суддів приймає до уваги постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14.08.2019 рокуу справі №128/1667/19, яка набрала законної сили 28.08.2019 року, відповідно до офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до вказаної постанови суду, ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції в момент керування транспортним засобом. Працівники поліції підійшли до нього в зв`язку з надходженням на службовий планшет повідомлення про те, що невідома особа на білому мінівені керує транспортним засобом в нетверезому стані та запропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння.
У вказаній справі суд дійшов висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в справі відносно ОСОБА_1 слід закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що позивач керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, як і не надано доказів знаходження позивача за кермом вказаного автомобіля 16.06.2019 о 22 год 30 хв. та зупинення його поліцейськими.
Тому при таких обставинах у позивача відсутні діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення та є підставою залучення його до відповідальності, передбаченої санкцією частини 1 статті 126 КУпАП, відтак позовні вимоги щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №500755 від 16.06.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи та неповно з`ясував обставини справи, в зв`язку з чим дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування спірної постанови.
Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування судом обставин справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог слід скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1300,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги №8-а/19 від 25.06.2019, квитанцію до прибуткового касового ордеру №8-а/19 від 25.06.2019, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.06.2019 №1.
Як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт від 27.06.2019, адвокатом Давискибою В ОСОБА_2 В. були надано наступні послуги:
- консультація по законодавству - ПДР України - 1 (одна) година - 25.06.2019;
- правовий аналіз постанови серія ДП 18 №500755 від 16.06.2019 та обставин (події) правопорушення, з вимогами законодавства - 1 (одна) година - 26.06.2019;
- підготовка позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови серія ДП 18 №500755 від 16.06.2019 та додатків до позову - 2 (дві) години - 27.06.2019.
Отже, фактично адвокатом витрачено часу - 4 год. з розрахунку 325,00 грн. за 1(одну) годину роботи.
Таким чином, загальна вартість правової допомоги становить 1300 грн. (325 грн. х 4 год).
Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та фактично з домовленістю сторін позивачем сплачено його адвокату 1300 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №8-а/19 (а.с.15).
Отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, відповідно до наданих доказів складає 1300 грн.
З огляду на викладене, враховуючи положення КАС України та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення вимоги позивача стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського другої роти батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Альтеркота Станіслава Євгенійовича серії ДП 18 №500755 від 16.06.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., а провадження у цій справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1300 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий
Полотнянко Ю.П.
Судді
Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.
