ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6077/18 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Файдюка В.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, у подальшому заміненого правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.11.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин величина оцінки одного року страхового стажу повинна застосовуватися у розмірі 1 %, а не 1,35%, оскільки у даному випадку мало місце переведення пенсії у межах одного закону, а не перше призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано незабезпечення Відповідачем автоматичного переведення Позивача з наукової пенсії на пенсію за віком з огляду на безпідставне визначення її у меншому розмірі. Крім того, з посиланням на необґрунтоване відхилення судом правової позиції Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, наголошує на помилковості твердження суду про те, що у межах спірних правовідносин мало місце переведення на інший вид пенсії у межах одного закону, а не призначення пенсії за іншим законом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Лівобережне ОУПФ) на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.11.2017 року здійснено переведення останнього з пенсії за віком науковим працівникам згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного ОУПФ із заявою, в якій просив у зв`язку з переходом з одного виду пенсії на інший на підставах, визначених різними законами, що фактично є новим призначенням пенсії, обчислити з 06.11.2017 року пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% відповідно до вимог п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 16).

Листом від 05.04.2018 року №2844/17 Лівобережним ОУПФ повідомлено ОСОБА_1 про те, що пенсія перерахована у відповідності до вимог чинного законодавства із застосуванням оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% за правилами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (а.с. 17).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 9, 45, п. 4-4 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 7, 80, 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакціях до та після внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин відбулося переведення на інший вид пенсії, а не призначення нової.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Положеннями до ч. 1 ст. 9 Закону у редакції, чинній станом на момент звернення Позивача із заявою про призначення пенсії по інвалідності у зв`язку зі звільненням з роботи, закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 25 Закону у згаданій редакції за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписи ч. 3 ст. 45 вказаного Закону як і в попередній, так і чинній з 11.10.2017 року редакціях, визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Оцінюючи твердження суду першої інстанції про те, що коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% може бути застосовано виключно у випадку призначення пенсії у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року, водночас, оскільки у межах спірних правовідносин відбувалося переведення з одного виду пенсії на інший вид у межах одного Закону, коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу повинен застосовуватися у розмірі 1%, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно абз. до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року, однак застосовується з 01.10.2017 року, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно абз. 1 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону врегульовано питання перерахунку призначених до 01.10.2017 року пенсій за Законом, який здійснюється органами Пенсійного фонду України самостійно. Водночас, приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону регламентовано питання застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, виключно щодо призначення вперше пенсій у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 п. 4-7 Прикінцевих положень Закону особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Отже, приписами п. 4-7 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року, однак застосовується з 01.10.2017 року, прямо передбачено, що у випадку зміни умов призначення пенсії із Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» матиме місце переведення пенсії, а не призначення нової. Крім того, у даній нормі міститься імперативний припис про те, що перерахунок у випадку такого переведення повинен здійснюватися на підставі п. 4-3 Прикінцевих положень Закону за умови, що пенсію було призначено до 01.10.2017 року.

Посилання Апелянта не те, що він до 06.11.2017 року отримував наукову пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», який передбачав інші підстави і порядок призначення пенсій, а тому у межах спірних правовідносин мало місце звернення за призначенням іншої пенсії, а не переведення на неї, судова колегія оцінює критично, оскільки відповідні доводи Позивача спростовуються наведеним вище приписами Закону, які застосовуються з 01.10.2017 року. Викладене, поряд з іншим, дає підстави погодитися з твердженням суду першої інстанції про те, що зазначення ОСОБА_1 у заяві від 06.11.2017 року бажання звернутися за призначенням пенсії, а не переведенням на її інший вид, не спростовує правильності позиції органу Пенсійного фонду України, що у межах даного спору мало місце переведення на інший вид пенсії.

Доводи Позивача в апеляційній скарзі про те, що Відповідачем не було здійснено автоматичне переведення пенсії ОСОБА_1 з наукової на пенсію за віком у порядку п. 4-7 Прикінцевих положень Закону, оскільки її розмір за матеріалами пенсійної справи був значно меншим, не нівелюють вищенаведених висновків про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми п. 4-3 Прикінцевих положень Закону, а п. 4-4.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у межах спірних правовідносин мало місце не призначення вперше ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону, а переведення його з однієї пенсії на іншу, у зв`язку з чим при проведенні перерахунку призначеної до 01.10.2017 року пенсії необхідно застосовувати правила, закріплені у п. 4-3 Прикінцевих положень Закону, на чому вірно наголосив Окружний адміністративний суд міста Києва.

Колегія суддів погоджується з відхиленням судом першої інстанції посилання ОСОБА_1 на правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, оскільки з того часу нормативне регулювання спірних правовідносин змінилося. Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17, оскільки відповідне рішення згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень не приймалося.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

В.В. Файдюк

Повний текст постанови складено « 18» вересня 2019 року.